Рішення № 113990587, 05.10.2023, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року м. Житомир справа № 240/12678/23

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації», яка полягає у не підготовці та не направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області документів, передбачених постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 для призначення їй пенсії за вислугу років на підстав п. «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Державну установу «Центр пробації» підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області документи передбаченні постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 для призначення пенсії за вислугою років їй на підставі п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Свої позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що з 16.12.1999 по 13.02.2023 проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі та її вислуга у календарному обчисленні становить 30 років 10 місяців 16 днів, а у пільговому 23 роки 01 місяць 27 днів. Вважаючи, що має право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до п."а" ч.1 ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" звернулася до відповідача із заявою про підготовлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області документів, передбачених постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2017, у відповідь на яку отримала відмову, мотивовану відсутністю необхідної кількості календарної вислуги років.

Такі дії Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України позивачка вважає протиправними та такими, що порушують її право на соціальне забезпечення, а тому звернулася до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 15.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

01.06.2023 до суду надійшов відзив від представника Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України (далі - Центр пробації), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю, оскільки зарахування пільгового стажу особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" здійснюється лише для визначення розміру пенсії, а не для її призначення. Вважає, що Центр пробації не має законних підстав для підготування та направлення до органів Пенсійного фонду документів для призначення пенсії позивачці, так як Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачає можливості призначення пенсії за вислугою років особам при наявності 23 календарних вислуги років, обчисленої на пільгових умовах. Отже, на думку відповідача, права на призначення пенсії за вислугою років, відповідно до Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивачка не набула, а тому Центр пробації немає законних підстав для підготовки та направлення документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду: № 01-36-В від 12.06.2023 (у період з 03.07.2023 до 21.07.2023) та №01-53-в від 17.08.2023 (у період з 28.08.2023 до 01.09.2023), №01-56-в від 31.08.2023 (08.09.2023) та №01-57-в від 12.09.2023 (18.09-19.09.2023) суддя Єфіменко О.В. перебувала у щорічній відпустці, тому розгляд даної справи судом відкладався.

Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі з 24 червня 1995 року по 31 грудня 2006 року.

Наказом директора Державної установи «Центр пробації» №72/к від 24.01.2023 позивачка звільнена з посади начальника Житомирського районного сектору №6 філії Державної установи «Центр пробації» у Житомирській області відповідно до п. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п. 4 ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Відповідно до наказу вислуга років на день звільнення календарному обчисленні становить 23 роки 01 місяць 27 днів, у пільговому - 30 років 10 місяців 16 днів (з урахуванням календарної вислуги):

Позивачка звернулася до відповідача із заявою щодо підготовки та направлення документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, відповідно до п."а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", для призначення їй пенсії за вислугою років, однак отримала відмову у її задоволенні, викладену у листі №146/Н-170/10/Ян-23 від 10.04.2022 та мотивовану відсутністю календарної вислуги років необхідної для призначення пенсії.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду за захистом, порушених на її думку, прав на належне соціальне забезпечення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Порядок та умови призначення пенсій особам, звільненим з військової служби, в тому числі з числа осіб, які проходили службу в Державній кримінально-виконавчій службі, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

За приписами ст. 48 Закону № 2262-XII заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням ПФУ за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 р. за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1).

Відповідно до п. 1 Порядку № 3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із зазначеним вище Законом, подаються цими особами до головних управлінь ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Згідно з п. 12 вказаного Порядку уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені п. 6 цього Порядку.

При цьому, за позицією Великої палати Верховного Суду у постанові від 28.11.2018 у справі № 537/1980/16-а саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу ПФУ або відмовити у такому поданні.

Системний аналіз викладених положень дає змогу дійти висновку, що саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку, поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу ПФУ або відмовити у такому поданні.

За матеріалами справи відслідковується, позивачка звернулася до відповідача із заявою про підготування та направлення документів до Пенсійного фонду для призначення їй пенсії відповідно до п "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ за вислугою років.

Як вже зазначалося вислуга років позивачки у календарному обчисленні становить 23 років 01 місяців 27 днів, у пільговому обчисленні 30 років 10 місяці 16 днів.

Так, умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону №2262-ХІІ.

Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Підставою для відмови у підготуванні та направленні до Пенсійного фонду документів для призначення пенсії позивача слугував факт відсутності 25 календарних років вислуги.

Тобто, в даному випадку, спір виник з приводу відсутності необхідного стажу, військова служба позивачки становить 23 роки 01 місяць 27 дні календарної вислуги років, що є недостатньою, на думку відповідача, для призначення пенсії на пільгових умовах.

Втім суд вважає за необхідне відмітити, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 з метою забезпечення єдності та сталості судової практики Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду відступив від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №161/4876/17, від 15.08.2019 у справі №281/459/17, від 27.03.2020 у справі №569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 Закону №2262-ХІІ (далі - Порядок № 393).

Зокрема, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 дійшов висновку, що передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). В свою чергу, передбачені статтею 171 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

Однак, слід зауважити, що для призначення пенсій за вислугою років за Законом №2262-ХІІ, календарна вислуга років позивачки могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393, в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16 лютого 2022 року (зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 31 серпня 2023 року у справі №200/4951/22).

Втім за чинним законодавством на час виникнення спірних відносин у цій справі (24.01.2023 дата звільнення), необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22, у якій, серед іншого Суд дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугою років за Законом №2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року.

У ході судового розгляду справи встановлено, що оскільки календарна вислуга років позивачки на момент звільнення становить менше 25 років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив позивачці у задоволенні її вимог щодо оформлення та направлення документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ.

З огляду на те, що врахуванню у межах вирішення даної справи підлягають саме висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.08.2023 у справі №200/4951/22 та у постанові від 11.09.2023 у справі №480/4827/22, суд вважає, що позивачка не набула права на отримання пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат, судом вирішується відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України (вул. Юрія Іллєнка, буд.81, м.Київ,04050. ЄДРПОУ: 41847154) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 05 жовтня 2023 р.