Рішення № 113990343, 06.10.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2023 року Справа № 160/13831/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" починаючи з 28 березня 2023 по сьогоднішній день;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" починаючи з 28 березня 2023 по сьогоднішній день;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про виведення ОСОБА_1 поза штат військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 27.07.2022 перебуває на службі у ВЧ НОМЕР_1 . Відповідно до первинної медичної картки від 25.03.2023 позивач, у зв`язку з захворюванням, що пов`язано з проходженням військової служби, попередній діагноз міжреберна невралгія, направлений на евакуацію для подальшого лікування. 13.04.2023 позивачу проведено операцію: розкриття, санація та дренування сероми передньої черевної стінки. Після лікування ОСОБА_1 направлений до ВЧ НОМЕР_1 . Однак, у зв?язку з погіршенням стану післяопераційної рани, позивача направлено на лікування до медичного закладу ВЧ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 . Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №834 від 25.05.2023 позивач проходив лікування, у зв?язку з основним діагнозом: нагноєна гематома післяопераційного рубця передньої черевної стінки. Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №186 від 06.06.2023 року, у зв?язку з наявним захворюванням, встановлено причинний зв`язок захворювання з проходженням військової служби та надано відпустку за станом здоров?я на 30 календарних днів. Таким чином, позивач вважає, що він має право на отримання додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану" (далі Постанова №168) за весь час перебування на лікуванні у зв`язку із захворюванням, пов?язаним із проходженням військової служби. Проте, починаючи з лютого 2023 року відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу додаткову винагороду відповідно до Постанови №168 за безпосередню участь у бойових діях з розрахунку до 100000 тисяч на місяць пропорційно до часу участі в таких заходах. Окрім того, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №61 від 27.03.2023 позивач прибув та приступив до виконання службових обов`язків з виконанням бойового завдання до пункту постійної дислокації АДРЕСА_2 та зарахований на продовольче забезпечення за нормою №1 з 27.03.2023. Однак, у зв?язку з захворюванням пов`язаним із проходженням військової служби позивача направлено на лікування, де він перебував до 06.06.2023 і надалі проходить реабілітацію. Проте, ВЧ НОМЕР_1 безпідставно не здійснила нарахування всіх видів грошового забезпечення. Звертає увагу, що ВЧ НОМЕР_1 без належних правових підстав, за час перебування позивача на лікуванні винесено наказ про виведення позивача поза штат ВЧ НОМЕР_1 , через що ОСОБА_1 не отримує додаткових виплат передбачених для військовослужбовця у відповідності до Постанови №168. Проте, позивач зауважує, що на даний час він проходить лікування після захворювання, що було пов`язане з проходженням військової служби та на підставі висновку ВЛК від 06.06.2023 перебуває на реабілітації у відпустці за станом здоров?я. Отже, з урахуванням вищезазначеного позивач вважає, що ВЧ НОМЕР_1 діє протиправно та порушує права позивача на отримання основних та додаткових винагород. Також, позивач вважає, що дії відповідача у частині винесення відповідного наказу про виведення ОСОБА_1 поза штатом ВЧ НОМЕР_1 є протиправним та має бути скасованим.

Ухвалою суду від 26.06.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

19.07.2023 представник ВЧ НОМЕР_1 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 61 від 27.03.3023 солдат ОСОБА_1 вибув з району виконання бойового завдання (ведення воєнних (бойових) дій) у пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 . 25.03.2023 позивачу надано невідкладну медичну допомогу у медичному пункті 3 парашутно-десантного батальйону з діагнозом «міжреберна невралгія», уточнений діагноз «практично здоровий» (інша частина діагнозу викладена нерозбірливо), призначене амбулаторне лікування; з 11.04.2023 по 22.04.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у в/ч НОМЕР_2 з діагнозом «посттравматична серома передньої черевної стінки», данні про те, що захворювання пов`язане з захистом Батьківщини - відсутні; з 22.05.2023 по 25.05.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у ВЧ НОМЕР_2 з діагнозом «нагноєна гематома післяопераційного рубця передньої черевної стінки», данні про те, що захворювання пов`язане з захистом Батьківщини - відсутні; з 25.05.2023 по 06.06.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Кропивницький центральній районній лікарні з діагнозом «Остеохондроз шийного та поперекового відділу хребта»; відповідно до довідки ВЛК Кропивницької центральної районної лікарні від 06.06.2023 № 186, позивачу виставлено діагноз «нагноєна гематома післяопераційного рубця передньої черевної стінки», захворювання пов`язане з проходженням військової служби, висновки про те, що захворювання пов`язане з захистом Батьківщини з очевидних причин відсутні. Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду у розмірі: у березні 2023 25 161,29 грн. (пропорційно дням виконання завдань в районі ведення бойових дій : (30000 грн. : 31 день) х 26 днів = 25 161,29 грн.; у квітні та травні 2023 по 0,00 грн. щомісячно. Отже, з 27.03.2023 позивач вибув з району ведення воєнних (бойових) дій у пункт постійної дислокації, та у подальшому періодично перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з хворобою, не пов`язаною з захистом Батьківщини. З огляду на викладене, підстав для нарахування і виплати позивачеві за спірний період додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. або 30 000 грн., немає. 18.05.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 109-РС, відповідно до пункту 55 якого солдата ОСОБА_1 відповідно до пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 153/2008 від 10.12.2008 (далі Положення про проходження військової служби) зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження військової служби, зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі, зокрема якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи. Таким чином, зазначений наказ в частині зарахування позивача в розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що солдат ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» з 05.06.2022 призваний у Збройні Сили України по мобілізації.

Позивач з 27.07.2022 перебуває на службі у ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 .

Відповідно до первинної медичної картки від 25.03.2023 позивач, у зв`язку з захворюванням, що пов`язано з проходженням військової служби, попередній діагноз міжреберна невралгія, направлений на евакуацію для подальшого лікування.

Пунктом 135 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №61 від 27.03.2023 визначено вважати такими, що прибули і приступили до виконання службових обов`язків: п.п.135.1 з виконання бойового завдання до пункту постійної дислокації смт. Гвардійське нижчепойменованих військовослужбовців, вважати такими, що прибули після безпосередньої участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) призначених рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України з 26.03.2023; зняти з продовольчого забезпечення за нормою №1 (каталог) з 27.03.2023; зарахувати на продовольче забезпечення за нормою №1 (каталог) з 27.03.2023 солдата ОСОБА_1 , номера обслуги мінометної батареї 3 парашутно-десантного батальйону.

Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №611 від 22.04.2023 позивач проходив лікування з 11.04.2023 по 22.04.2023, у зв?язку з основним діагнозом: посттравматична серома передньої черевної стінки.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №834 від 25.05.2023 позивач проходив лікування з 22.05.2023 по 25.05.2023, у зв?язку з основним діагнозом: нагноєна гематома післяопераційного рубця передньої черевної стінки.

На підставі виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1178 (001181) КПП КРР «Кропивницька центральна районна лікарня» ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 25.05.3023 по 06.06.2023. У виписці зазначено: отримав травму м`яких передньої черевної стінки. В квітні звернувся до медичного пункту частини. Скерований до ВЧ НОМЕР_2 , оглянутий хірургом, госпіталізований. 3 11.04.2023 по 22.04.2023 знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні. 13.04.2023 виконано операцію розкриття, санація та дренування сероми передньої черевної стінки. Після проведеного лікування стан хворого покращився. Після чого відмітив відновлення скарг, звернувся до медичної частини, повторно направлений до військового шпиталю ВЧ НОМЕР_2 , оглянутий хірургом, госпіталізований по 25.05.2023 знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні. 25.05.2023 переведений в КПП «КРР КЦРЛ» для долікування.

В довідці військово-лікарської комісії КПП КРР «Кропивницька центральна районна лікарня» від 06.06.2023 №186 зазначено таке:

-діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): нагноєна гематома післяопераційного рубця передньої черевної стінки; стан після операції: 22.05.23 етапна хірургічна обробка післяопераційної рани; 01.06.23 вторинна хірургічна обробка післяопераційної рани передньої черевної стінки; санація; дренування післяопераційної рани. Згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 ступінь важкості захворювання легкий;

-захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби;

-на підставі статті 56 графи ІІ Розкладу хвороб, потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів.

11.06.2023 командиром ВЧ НОМЕР_1 видано солдату ОСОБА_1 довідку №691/3157 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, про те, що він дійсно в період з 29.07.2022 по 26.03.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Підстава: витяги із наказів командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.07.2022 №150, від 27.03.2023 №61.

Суд звертає увагу, що в тексті довідки допущена описка замість «по 26.03.2023» вказано «по 26.03.2022». Проте, з посилань на підстави видачі довідки, зокрема, витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.03.2023 №61 випливає, що вірною є саме дата «по 26.03.2023».

З виписки руху коштів ОСОБА_1 з 01.07.2022 по 29.05.2023 та довідки ВЧ НОМЕР_1 від 05.07.2023 №181/ФЕР вбачається, що за квітень-травень 2023 року додаткова винагорода за Постановою №168 позивачу нарахована не була.

На підставі пункту 55 параграфу 3 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 18.05.2023 №109-РС солдат ОСОБА_1 відповідно до пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗС України увільнений від займаної посади і зарахований в розпорядження.

Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до пункту першого Постанови №168 з 28.03.2023 по 06.06.2023 протиправною та протиправним наказ від 18.05.2023 №109-РС, звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статі 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 1 пункту 1 Постанови №168 в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Абзацом 4 пункту 1 Постанови №168 в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин, установлено, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Абзацом 5 пункту 1 Постанови №168 в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин, установлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Також, Постанову №168 постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» N 43 від 20.01.2023 доповнено пунктом 2-1 такого змісту: Установити, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується винагорода.

Крім цього, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 9 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Матеріали справи свідчать, що позивач, у зв`язку з захворюванням, що пов`язано з проходженням військової служби, 25.03.2023 направлений на евакуацію для подальшого лікування; по 26.03.2023 позивач визнаний таким, що брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України; протягом квітня-червня 2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах; відповідно до довідки військово-лікарської комісії №186 від 06.06.2023 - захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

Зазначені правові норми та встановлені обставини справи свідчать, що в період з 28.03.2023 по 06.06.2023 ОСОБА_1 має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постановою №168.

Щодо вимоги позивача про виплату додаткової винагороди «по сьогоднішній день», суд зазначає, що на підставі виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1178 (001181) КПП КРР «Кропивницька центральна районна лікарня» ОСОБА_1 перебував на лікуванні по 06.06.2023. Тому, саме по 06.06.2023 належними доказами підтверджено факт порушення прав позивача.

Враховуючи наведене, з урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин справи, суд доходить висновку, про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до пункту першого Постанови № з 28.03.2023 по 06.06.2023 та зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у відповідності до пункту першого Постанови №168 з 28.03.2023 по 06.06.2023.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 про виведення позивача поза штат військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підставі пункту 55 параграфу 3 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 18.05.2023 №109-РС солдат ОСОБА_1 відповідно до пункту 116 Положення про проходження військової служби увільнений від займаної посади і зарахований в розпорядження.

Згідно з підпунктом 15 пункту 116 Положення про проходження військової служби у зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.

З матеріалів справи випливає, що позивач проходив лікування в медичних закладах у період з 11.04.2023 по 22.04.2023.

18.05.2023 (станом на день прийняття оскаржуваного наказу) позивач не знаходився «на тривалому лікуванні».

Отже, суд дійшов висновку про те, що на час винесення оскаржуваного наказу були відсутні обставини, передбачені підпунктом 15 пункту 116 Положення про проходження військової служби, за наявності яких виноситься наказ про зарахування військовослужбовця в розпорядження посадової особи.

За таких обставин, пункту 55 параграфу 3 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 18.05.2023 №109-РС, яким солдата ОСОБА_1 увільнено від займаної посади і зарахований в розпорядження є передчасним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», а у матеріалах справи відсутні докази понесення ним інших судових витрат, розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 22994874) про визнання протиправною бездіяльності зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 що ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану" за період з 28.03.2023 по 06.06.2023.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 28.03.2023 по 06.06.2023.

Визнати протиправним та скасувати пункту 55 параграфу 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 18.05.2023 №109-РС, яким солдата ОСОБА_1 відповідно до пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗС України увільнено від займаної посади і зараховано в розпорядження.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар