Рішення № 113990292, 18.09.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2023 року Справа № 160/16547/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2023 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду адвокатського рапорту Петрушенка Миколи Володимировича від 27.05.2023 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути адвокатський рапорт Петрушенка Миколи Володимировича від 27.05.2023 року та видати, в тому числі, ОСОБА_1 направлення на проходження військово-лікарської комісії.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що з 14.11.2022 року ОСОБА_1 мобілізований для проходження військової служби, зарахований до особового складу Військової частини НОМЕР_1 , виконував бойовий обов?язок в 3 батальйоні 9 роти. 15.03.2023 року роту охорони вивели на 3 лінію, щоб охороняти військову техніку, проте військові опинились на «нульовій» позиції в смт. Тернова Харківської області. В той самий день, командир батальйону дав наказ: «…хто має проблеми зі здоров?ям, можуть здати зброю та їхати до пункту постійної дислокації військової частини для з?ясування обставин їх мобілізації з наявними фізичними недугами, а також проходження ВЛК». ОСОБА_1 здав зброю та власним ходом повернувся до пункту постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 . 20.03.2023 прибув до розташування військової частини, написав рапорт на проходження ВЛК. Станом на 07.04.2023 направлення на ВЛК було готове, проте ОСОБА_1 його не віддали, пояснюючи тим, що він самовільно залишив частину. 27.05.2023 року ОСОБА_1 повторно направив рапорт командиру Військової частини НОМЕР_1 , де, серед іншого прохав видати направлення на проходження ВЛК. На теперішній час відповідь від командира Військової частини НОМЕР_1 позивачу не надходила.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.

28.08.2023 року до суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 , в якому відповідач вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав. Солдат ОСОБА_1 перебуває у списках особового складу Військової частини НОМЕР_1 , як призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. 16.03.2023 ОСОБА_1 самовільно залишив місце служби з району участі у бойових діях та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, про що оголошено в наказі командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 56 від 20.03.2023, До цього часу позивач до Військової частини НОМЕР_1 не повернувся. Перевіркою вхідної кореспонденції за системою «СЕДО» (система електронного документообігу), що застосовується у Збройних Силах України, встановлено факт надходження на адресу Військової частини НОМЕР_1 адвокатського запиту адвоката Михайленка Д. П. в інтересах ОСОБА_1 , датованого 27.05.2023, складеного на 2 аркушах (адвокатський запит отримано у пункті постійної дислокації військової частини у смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області та передано для реєстрації уповноваженій посадові особі у район ведення військовою частиною воєнних (бойових) дій, чим і пояснюється інтервал між датою його надходження поштовим зв?язком та датою реєстрації). Рапорт ОСОБА_1 , ні датований 27 травня 2023, ні іншою датою, на адресу ВЧ НОМЕР_1 у 2023 році не надходив. Доказів подання ОСОБА_1 рапорту про направлення його на ВЛК 20.03.2023 не існує. У адвокатському запиті від 27.05.2023 ОСОБА_2 просить повідомити, чи подавав ОСОБА_1 рапорт про направлення його на ВЛК, і якщо подавав, то направити його на адресу відповідне направлення на ВЛК. 24.06.2023 за вих. № 691/вих. ЗПІ/294 на адресу адвоката Михайленка Д. П. надано відповідь, у якій роз?яснено, що вирішення питання про направлення ОСОБА_1 . На ВЛК може бути вирішене виключно в разі його повернення до військової частини. Відповідно до форми направлення на огляд військово-лікарською комісією, передбаченої додатком 14 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008, відповідач зобов?язаний встановити позивачу попередній діагноз та визначити мету його огляду військово-лікарською комісією; попередній діагноз та мета огляду зазначаються у такому направленні. Оскільки позивач 16.03.2023 самовільно залишив місце служби, то встановлення йому попереднього діагнозу та визначення мети огляду ВЛК (якщо для цього є підстави), є фізично неможливим. Встановлення позивачу попереднього діагнозу можливе лише в ході проведення принаймні амбулаторного прийому у медичному підрозділі військової частини НОМЕР_1 у порядку, передбаченому ст. 255 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Зазначене позбавляє відповідача підстав для складення відповідачем направлення позивача на ВЛК. При цьому, сторона позивача направила відповідачу лише один документ адвокатський запит від 27.05.2023. У відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2023 на цей адвокатський запит зазначено про неспростований факт самовільне залишення позивачем місця служби, що позбавляє підстав для складання і видачі позивачу направлення на ВЛК. Відповідач вважає. що отримавши таку відповідь, представник позивача шляхом підміни змісту фактичних даних намагається створити враження про те, що у поштовому відправленні № 5120001512831 відповідачу направлено не адвокатський запит від 27.05.2023 (на який надано відповідь), а рапорт Петрушенка М. В. від 27.05.2023.

29.08.2023 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог та зазначає наступне. В прохальній частині позовної заяви помилково зазначено « ІНФОРМАЦІЯ_1 » рапорт, в той час, коли п. 2 повинен викладатися в такій редакції: «Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту Петрушенка М. В. від 27.05.2023 та зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути вказаний рапорт та видати, в тому числі, ОСОБА_1 направлення на проходження військово-лікарської комісії.» Крім того, дійсно адвокатом Михайленком Д. П. в інтересах ОСОБА_1 направлявся адвокатський запит, але це зроблено заказним листом з відділення АТ «Укрпошта» № 61168 м. Харкова, в той час, як рапорт позивача направлявся особисто ОСОБА_1 з відділення АТ «Укрпошта» № 51200 з м. Новомосковськ Дніпропетровської області цінним листом з вкладенням опису і докази його отримання у Військовій частині НОМЕР_1 долучені до позовної заяви. Представник Військової частини НОМЕР_1 не заперечує, що адвокатський запит адвоката Михайленка Д. П. надійшов до Військової частини НОМЕР_1 . Згідно даних трекінгу АТ «Укрпошта» це сталося 02.06.2023. Проте, у відповіді на нього зазначено, що вказаний адвокатський запит надійшов 15.06.2023 до Військової частини НОМЕР_1 . Адвокатський запит складався з 2 аркушів і до нього долучений ордер на 1 аркуші та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на 1 аркуші, тобто працівник АТ «Укрпошта» не зміг би пропустити цього факту, а саме 4 друкованих аркуші, замість 2, як вважає представник Військової частини НОМЕР_1 . Представник відповідача не надав до суду конверт, в якому надійшов адвокатський запит, не долучивши його до відзиву, а також додатки до адвокатського запиту. Крім того, жодного іншого документу (копію журналу обліку амбулаторного прийому, медичного пункту за березень 2023 року, книги обліку хворих за березень 2023 року, копію журналу обліку вхідних документів (додаток 38 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 № 124) за червень 2023 року) на спростування того, що ОСОБА_1 не звертався до медичної частини у березні 2023 року та, що його рапорт не надійшов до Військової частини НОМЕР_1 , до відзиву не долучено. При цьому, на переконання адвоката позивача. не реєстрація рапорту у відповідних журналах не свідчить про те, що він не надходив до Військової частини НОМЕР_1 , оскільки вказаний факт спростовується даними АТ «Укрпошта». За п. «б» п. 6.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, направлення на медичний огляд військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) проводиться прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сила України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лакувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами. Самовільне залишення чоловіком військової частини, на думку адвоката позивача, не позбавляє військову частину виконати свій обов?язок, а саме: розглянути рапорт військовослужбовця по суті та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджено паспортом НОМЕР_4 , виданим Новомосковським МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, 26 листопада 2008 року.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 230 від 14.11.2022 року, відповідно до Указу Президента України від 12 серпня 2022 року № 574/2022 про продовження строку проведення загальної мобілізації, нижчепойменованих військовослужбовців військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період, вважати такими, що з 14 листопада 2022 року призвані військовими територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у Збройні Сили України та згідно з мобілізаційними планами, вважати призначеними на посади, зарахувати до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення за нормою № 1 (каталог) з 15 листопада 2022 року. Встановити посадовий оклад за посадою, вважати такими, що з 14 листопада 2022 року справи та посаду прийняли. Виплачувати грошову надбавку за особливості проходження служби у розмірі 87,8% від посадового окладу та окладу за військове звання з 14 листопада 2022 року. Виплачувати надбавку за вислугу років на військовій службі у розмірі 25% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням з 14 листопада 2022 року: солдата ОСОБА_1 , водія 3 взводу охорони роти охорони бригадної артилерійської групи, призваного через ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов?язків за посадою з посадовим окладом 2820 гривень на місяць, шпк солдат, ВОС-790037Д.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 56 від 20.03.2023 вважати такими, що вибули: самовільно залишили місце служби з району безпосередньої участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) призначених рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України з 16 березня 2023 року. Припинити виплату грошового забезпечення з дня самовільного залишення військової частини з 16 березня 2023 року. Зняти з продовольчого забезпечення за нормою № 1 (каталог) з 18 березня 2023 року: солдата ОСОБА_1 , стрільця-помічника гранатометника 9 парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону.

27.05.2023 року на адресу Військової частини НОМЕР_1 представником позивача, адвокатом Д. Михайленком направлено адвокатський запит, в якому адвокат просив надати належним чином завірені копії наказів, (виписки з наказів) про проходження військової служби ОСОБА_1 , переміщення по службі, накладення стягнень тощо, а також матеріали службових розслідувань щодо останнього як особи, що залишила самовільно Військову частину НОМЕР_1 ; повідомити, чи подавав рапорт ОСОБА_1 на проведення йому ВЛК, чи виготовлено це направлення, якщо так, направити його представнику разом з іншими документами.

Вказаний запит направлено Військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ) рекомендованим листом, номер відправлення 6116848890855.

Згідно з перевіреним судом на офіційному сайті АТ «Укрпошта» трекінгом відправлення 6116848890855 встановлено, що вказане відправлення було здано до поштового відділення в м. Харків 27.05.2023 року та отримано адресатом 02.06.2023.

На вказаний адвокатський запит Військова частина НОМЕР_1 надала відповідь від 24.06.2023 року за № 691/вихЗПІ/294, в якій зазначила наступне: «У відповідь на Ваш запит від 27.05.2023, який надійшов 15.06.2023 за вх. № 244/ЗПІ, (щодо проходження служби військовослужбовцем ОСОБА_1 ) повідомляю, що солдат ОСОБА_1 , стрілець-помічник гарантометника 9 парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваний на військову службу за призовом під час мобілізації 14.11.2022 Новомосковським РТЦК та СП Дніпропетровської обл.. згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 , 14.03.2023 вибув у Донецьку область Краматорський район до Лиманської міської територіальної громади для забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, але вже о 06:00 16.03.2023, без зброї, діючи в умовах воєнного стану, самовільно залишив район розташування підрозділу в н.п. Лиманської міської територіальної громади Донецької області, та без поважних причин по теперішній час, ухиляється від військової служби. В діях військовослужбовця вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 «Дезертирство» Кримінального кодексу України, а саме самовільне залишення розташування підрозділу з метою ухилення від виконання службових обов?язків, вчинене в умовах воєнного стану. Вирішення питання стосовно проходження військовослужбовцем військово-лікарської комісії (ВЛК) можливо лише за умов його повернення до військової частини НОМЕР_1 .»

Крім того, 30.05.2023 року на пошту в м. Новомосковськ було подано відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення, кур?єрською доставкою, якому надано № 5120001512831. В описі вкладення від 30.05.2023 року зазначено, що направляється рапорт командиру в/ч НОМЕР_1 на 2 арк.

Згідно з перевіреним судом на офіційному сайті АТ «Укрпошта» трекінгом відправлення 5120001512831 встановлено, що вказане відправлення було здано до поштового відділення в м. Новомосковськ 30.05.2023 року та отримано адресатом 02.06.2023.

У рапорті солдата ОСОБА_1 від 27.05.2023 року. поданого на ім?я командира Військової частини НОМЕР_1 зазначено наступне: «На підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» я, ОСОБА_1 , мобілізований на військову службу з 14.11.2022. Відповідно до наказу № 44 від 14.11.2022 командира військової частини НОМЕР_1 я зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 . Виконував бойовий обов?язок в 3 батальйоні 9 роти. 15.03.2023 роту охорони начебто вивели на 3 лінію для того, щоб охороняти військову техніку. Проте ми опинились на «нульовій» позиції в смт. Тернова Харківської області. В той самий день, командир батальйону надав наказ, що «…хто має проблеми з здоров?ям можуть здати зброю та їхати до пункту постійної дислокації військової частини для з?ясування обставин їх мобілізації з наявними фізичними недугами, а також проходження ВЛК.». Я здав зброю та власним ходом повернувся до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 . 20.03.2023 прибув до розташування військової частини, написав рапорт на проходження ВЛК. На момент 07.04.2023 направлення на ВЛК було готове, проте ОСОБА_1 його не віддали, пояснюючи тим, що я самовільно залишив частину. На даний час перебуваю за місцем свого мешкання за вищевказаною адресою, проходжу медичні обстеження. На підставі викладеного, керуючись ст. 24 Закону України «Про адвокатуру», - прошу:

…Розібратися в ухваленні рішення про самовільне залишення мною розташування військової частини, оскільки я виконав наказ командира батальйону.

Видати мені направлення на проходження ВЛК, оскільки в мене серйозна втрата зору і хвороба очей, я не можу виконувати бойові.»

Відповідач заперечує про те, що він отримував вказаний рапорт позивача.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо не розгляду його рапорту від 27.05.2023, позивач звернувся до суд з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про військовий обов?язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з пунктом «б» частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби.

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, (далі Положення № 1153) визначає порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Згідно з пунктом 12 Положення № 1153 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

За приписами пункту 91 Положення № 1153 переміщення по службі в іншу місцевість військовослужбовців, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі і визнані придатними або обмежено придатними до військової служби, але при цьому вони самі чи члени їх сімей мають потребу за станом здоров`я у зміні місця служби (проживання), здійснюється на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії.

Відповідно до статті 113 Положення № 1153 переміщення військовослужбовця за станом здоров`я або за станом здоров`я членів його сім`ї здійснюється за рапортом військовослужбовця та за наявності відповідного медичного висновку.

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800 (далі Положення № 402) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення № 402 Військово-лікарська експертиза це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

За приписами пункту 6.1 розділу ІІ Положення № 402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.

Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби.

Також направлення військовослужбовців на медичний огляд ВЛК прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище проводиться у випадках, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454.

Аналіз наведених вище норм чинного законодавства України, дає підстави для висновку про те, що направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться, в тому числі й командирами військової частини, у якій військовослужбовець проходить військову службу.

При цьому, військовослужбовець, що подав рапорт має право отримати відповідь та/або інформацію за результатом розгляду поданого ним рапорту.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30.05.2023 року ОСОБА_1 подав до поштового відділення в м. Новомосковськ свій рапорт, датований 27.05.2023 року, в якому просив, крім іншого, видати йому направлення на проходження ВЛК, зважаючи на серйозну втрату зору і хворобу очей, що підтверджено: описом вкладення, відомостями накладної № 5120001512831, відомостями офіційного сайту АТ «Укрпошта» про відстеження відправлення.

Вказаний рапорт отримано військовою частиною 02.06.2023 року, що підтверджено трекінгом відправлення 5120001512831, наявному на офіційному сайті АТ «Укрпошта».

При цьому, доводи відповідача стосовно того, що на адресу ВЧ НОМЕР_1 вказаний рапорт не надходив, суд вважає безпідставними, зважаючи на наявні у матеріалах справи докази, згідно з якими, рапорт позивача був направлений з м. Новомосковськ 30.05.2023 року, окремо від адвокатського запиту представника позивача Михайленка Д. (який був відправлений 27.05.2023 року з м. Харкова), та обидва відправлення отримано Військовою частиною НОМЕР_1 в один день - 02.06.2023 року.

Таким чином, отримавши вказаний рапорт, посадові особи Військової частини НОМЕР_1 були зобов?язані його розглянути на надати мотивовану відповідь стосовно викладених у рапорті питань, проте вказані дії не вчинили.

Як передбачено ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на те, що рапорт ОСОБА_1 , відповідачем не розглянуто, для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту позивача від 27.05.2023 року і зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути вказаний рапорт та надати мотивовану відповідь стосовно питань, викладених у ньому.

Стосовно вимоги про надання ОСОБА_1 направлення на проходження військово-лікарської комісії, суд зазначає, що права позивача в цій частині вимог на час звернення до суду не порушені. Суд наголошує, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише порушені права позивача.

Як свідчать матеріали справи, підставою звернення позивача до суду стала бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту Петрушенка М. В. від 27.05.2023, в якому міститься, крім інших питань, прохання направити його на проходження військово-лікарської комісії.

Отже, рапорт позивача ще не розглянутий, що виключає правові підстави для зазначення у резолютивній частині рішення будь-якої інформації окрім тієї, що пов`язана із зобов?язанням відповідача розглянути поданий позивачем рапорт.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині є передчасними, а тому, не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат за подачу позову до суду у відповідності до вимог статті 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач у відповідності пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 27.05.2023 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 27.05.2023 року та надати мотивовану відповідь стосовно питань, викладених у ньому.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна