Рішення № 113990287, 18.09.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2023 року Справа № 160/16771/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2023 року ОСОБА_1 (зареєстроване місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 046950003392 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу всі періоди роботи та навчання, які зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 та дублікаті трудової книжки НОМЕР_3 , а також зарахувати до страхового стажу період догляду за дитиною ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до 3-х років.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що їй безпідставно відмовлено у призначенні пенсії, оскільки протиправно не враховано до страхового стажу відомості, що містяться в трудових книжках: НОМЕР_4 , оскільки відсутнє підтвердження прізвища ОСОБА_3 ; АТ- НОМЕР_5 , оскільки відсутня печатка на зміні прізвища ОСОБА_4 ; не зараховано період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до 3-х років, через відсутність підтвердження прізвища ОСОБА_4 , внаслідок чого, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу позивач не має право на призначення пенсії за віком.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 року відкрито провадження у справі № 160/16771/23 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

16.08.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Пенсійного фону України в Дніпропетровській області просило у задоволенні позову відмовити та зазначило, що 10.04.2023 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про зарахування до загального трудового стажу всіх періодів роботи та навчання, які зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 та дублікаті трудової книжки НОМЕР_3 , а також зарахувати до страхового стажу період догляду за дитиною. Рішенням від 17.04.2023 року № 046950003392, що складене відділом перерахунків пенсій № 5 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно змісту вказаного рішення, пенсійний вік визначений ст. 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Вік заявника 60 років. Страховий стаж особи становить 17 років 01 місяць 10 днів. Відповідно до ст. 26 Закону України 2Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» починаючи х 01.01.2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2023 року не менше 30 років. До загального стажу не зараховані дні, які містяться в трудових книжках: НОМЕР_2 відсутнє підтвердження прізвища ОСОБА_4 ; АТ- НОМЕР_5 відсутня печатка на зміні прізвища ОСОБА_4 ; не зараховано період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до 3-х років, через відсутність підтвердження прізвища ОСОБА_4 . Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 із змінами, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на переконання відповідача, є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст. ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_6 , виданої 02.07.2015 року, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21 квітня 2022 року № 1235-7000907552, ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

10 квітня 2023 року ОСОБА_5 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Про відмову в призначенні пенсії» № 046950003392 від 17 квітня 2023 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.

У рішенні зазначено наступне:

«Дата народження: 15.03.1963.

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 10.04.2023.

Вік заявника 60 років.

Страховий стаж особи складає 17 років 1 місяць 10 днів.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов?язове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на признання пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

-з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років.

В ході розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховані дані які містяться в трудових книжках:

- НОМЕР_2 відсутнє підтвердження прізвища ОСОБА_4 ;

-АТ- НОМЕР_7 відсутня печатка на зміні прізвища ОСОБА_4 ;

-не зараховано період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до 3-х років через відсутність підтвердження прізвища ОСОБА_4 .

Враховуючи вищезазначене, прийнято рішення відмовити в призначенні пенсії за віком, в зв`язку з відсутністю необхідного стажу.»

Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 046950003392 від 17 квітня 2023 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав, свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058-ІV).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За приписами частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Таким чином, для призначення пенсії за вказаною нормою у 2023 році, особа має досягнути 60 років та мати необхідний страховий стаж не менше 30 років.

Так, позивач на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії досягнула необхідного віку, проте, на переконання відповідача, не має необхідного страхового стажу для призначення дострокової пенсії.

Частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Так, під час звернення до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії, позивачем було надано трудові книжки:

- НОМЕР_2 , відомості якої не були зараховані, оскільки відсутнє підтвердження прізвища ОСОБА_4 ;

-АТ- НОМЕР_7 , відомості якої також не були зараховані, зважаючи на те, що відсутня печатка на зміні прізвища ОСОБА_4 .

Пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року №110 (надалі - Інструкція № 58), встановлено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції № 58).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4 Інструкції № 58).

Пунктом 2.14 Інструкція № 58 встановлено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки «Відомості про роботу» пишеться: «прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».

Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Судом встановлено, що записи про спірний період роботи місять певний недолік, а саме, запис про звільнення позивача 14.10.2000 року не завірено підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою.

Суд звертає увагу, що на час оформлення трудових книжок позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державного комітету СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.

Згідно пунктів 2.11, 2.12, 2.13 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Так, позивачу відмовлено у зарахуванні періодів страхового стажу за вказаними трудовими книжками з огляду на не підтвердження прізвища ОСОБА_4 .

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за відомостями свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_8 від 18.04.1980 року, шлюб було укладено між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Після укладення шлюбу, позивач взяла прізвище ОСОБА_7 .

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_9 від 29.05.1984 року розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , після розірвання шлюбу, позивач залишила прізвище ОСОБА_7 .

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_10 від 17 лютого 1994 року, шлюб, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 розірвано. Після розірвання шлюбу, позивач взяла собі прізвище ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 змінила своє прізвище на ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_11 , виданим 12.03.2015 року.

Наведені вище докази свідчать, що ОСОБА_1 , внаслідок одруження змінювала прізвище на ОСОБА_7 та ОСОБА_11 .

При цьому, трудова книжка серії НОМЕР_2 містить запис працівника відповідної організації про те, що прізвище ОСОБА_7 змінено на ОСОБА_11 , а трудова книжка серії НОМЕР_12 містить відомості про те, що прізвище ОСОБА_11 змінено на ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про розірвання шлюбу, а прізвище ОСОБА_7 змінено на ОСОБА_12 на підставі свідоцтва про зміну імені.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню (пункт 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців»).

Пунктом 13 вказаної постанови передбачено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу, згідно пункту 18 вказаної Постанови несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Аналогічні норми встановлені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, відповідно до пункту 1 якого, як вже зазначено судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» - відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки, а саме, відсутність печатки на зміні прізвища, може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Крім того, суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Щодо незарахування періоду догляду за дитиною до страхового стажу позивача, суд зазначає наступне.

У статті 24 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж після 1 січня 2004 року обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до набрання ним чинності в порядку, визначеному раніше діючим законодавством.

Відповідно до п. «ж» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який був чинний до прийняття Закону № 1058-IV, до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Отже: до 1 січня 2004 року час догляду за дитиною до трьох років зараховується до страхового стажу матері, яка на час народження дитини не перебувала у трудових відносинах, на підставі свідоцтва про народження дитини.

Позивачем до пенсійного органу було надано копію свідоцтва про народження ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому зазначено, що його батьком є ОСОБА_6 , а матір ОСОБА_10 .

Проте, всупереч наданим документам, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до 3-х років, через відсутність підтвердження прізвища ОСОБА_4 .

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що сукупність наданих позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документів, давала пенсійному органу можливість пересвідчитись у зміні прізвища позивача ОСОБА_4 , отже підстави незарахування до страхового стажу позивача, зазначені у рішенні № 046950003392 від 17.04.2023 року, є надуманими та суперечать наданим позивачем документам.

Таким чином, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи за трудовими книжками НОМЕР_2 та АТ- НОМЕР_5 і період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до 3-х років, з викладених вище підстав.

За викладених обставин, позовні вимоги про визнання визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 046950003392 і зобов?язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу всі періоди роботи та навчання, які зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 та дублікаті трудової книжки НОМЕР_3 , а також зарахувати до страхового стажу період догляду за дитиною ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до 3-х років, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності не зарахування позивачу періодів її роботи згідно трудових книжок до стажу, та відмовив у призначенні пенсії за віком, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією від 11.07.2023 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1073,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 046950003392 від 17.04.2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до загального трудового стажу всі періоди роботи та навчання, які зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 та дублікаті трудової книжки НОМЕР_3 , а також зарахувати до страхового стажу період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до 3-х років.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна