Рішення № 113990254, 06.10.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2023 року Справа № 160/24366/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Златіна С.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця ВПВР УЗПВР у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 27.01.22023 року ВП № 68182647 про закінчення виконавчого провадження.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що виконавчий документ не виконаний ГУ ПФ України в Дніпропетровській області, а тому відповідач передчасно закінчив виконавче провадження.

Ухвалою суду від 29.10.2023 року відкрито розгляд справи та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи; залучено до участі у справі співвідповідача Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відповідачі відзиви на позовну заяву не надали; про розгляд справи повідомлені належним чином; засобами електронного зв`язку.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, письмових пояснень не надала; про розгляд справи повідомлена засобами електронного зв`язку.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

Постановою державного виконавця відповідача від 27.01.2023 року ВП № 68182647 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 року № 160/14272/21 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 грудня 2019 року, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 33/24/С-2776 від 12.07.2021 р., виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області», та з урахуванням раніше виплачених сум; боржник ГУ ПФ України в Дніпропетровській області, стягувач ОСОБА_1 .

Оскаржувана постанова обгрунтована наступним: рішення суду в повному обсязі не виконано; державним виконавцем направлено до відділу ГУ НП у Дніпропетровській області повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення від 27.01.2023 року; виконавче провадження підлягаю закінченню на підставі п.11 ч. 1 ст. 39 та ч.3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно частин 1 -3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

На підставі п.11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст. 7 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.

За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (надалі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні Юрій Миколайович Іванов проти України наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи Войтенко проти України , Горнсбі проти Греції ).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс ( Піалопулос та інші проти Греції , Юрій Миколайович Іванов проти України , Горнсбі проти Греції ).

У справах Шмалько проти України , Іммобільяре Саффі проти Італії ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа Сук проти України та інші).

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень , у державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх ex-officio . Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

На підставі аналізу встановлених судами фактичних обставин справи, суд зазначає, що незважаючи на значний проміжок часу, який минув після видачі виконавчого листа у спірних правовідносинах, рішення суду залишаються і досі невиконаними.

Своєю чергою, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які би підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

При цьому відповідач не надав доказів, а суди не встановили факту дійсної неможливості виконання судових рішень без участі відповідача.

Суд наголошує на тому, що накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам про вчинення кримінального правопорушення є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа та не можуть уважатись достатнім вчиненням виконавчих дій.

Отже, суд вважає безпідставним висновок відповідача щодо правомірності спірної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення суду не виконано.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 року у справі № 750/11948/17.

Належним відповідачем у справі є саме Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), оскільки саме це управління є органом держаної виконавчої служби у розумінні КАС України.

За вказаних обставин позовні вимоги є частково обгрунтованим та такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки позивач не вірно визначив належного відповідача у позовній заяві.

Позивач не пропустив строк звернення з даним позовом до суду, оскільки оскаржувану постанову не отримав, відповідач не надав доказів протилежного, а з позовом до суду звернувся 21.09.2023 року, що видно із штампу відділення поштового зв`язку за конверті, який міститься у матеріалах справи.

Судові витрати покладають на відповідача.

Керуючись ст.241-246,287 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 56, код ЄДРПОУ 43315529), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49000, м. Дніпро, пр.Д.Яворницького, буд. 21-а, код ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця ВПВР УЗПВР у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 27.01.2023 року ВП № 68182647 про закінчення виконавчого провадження.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції згідно статті 297 КАС України.

Суддя С.В. Златін