Вирок № 11398576, 27.09.2010, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 1-151/10/0205

2010 рік

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2010 р. Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді КОВАЛЬСЬКОГО В.І.

- з участю секретаря МАЛІЩУК Н.А.

- прокурора ПОПЕСКА О.П.

- адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринці кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 позапартійного, військовозобовязаного, неодруженого, з повною вищою освітою, працюючого приватним підприємцем, раніше не судимого, - у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_2 21 жовтня 2007 року біля 19 години вечора, керуючи технічно справним автомобілем «Вольксваген Транспортер» державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись автодорогою по вулиці Пролетарська в м.Бар Вінницької області у напрямку центра міста, неподалік АЗС «Окко», в момент обєктивної появи в полі зору пішоходів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які йшли у попутному напрямку, не вжив заходів до зупинки керованого транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на вказаних пішоходів. Внаслідок цього ОСОБА_4 отримав ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, крововиливів під оболонки лівої та правої півкулі головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 у реанімаційному відділенні Барської центральної районної лікарні помер. ОСОБА_3 отримала легкі тілесні ушкодження.

Підсудний в даному конкретному випадку допустив порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій обєктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди.

Допущені порушення підсудним знаходяться у причинному звязку з наслідками, що наступили.

Внаслідок ДТП загинула людина.

Органом досудового слідства дії підсудного кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України.

Потерпілим ОСОБА_4 заявлено цивільний позов про стягнення з підсудного моральної шкоди у розмірі 1000000 гривень.

ОСОБА_2 винуватим себе у вчиненні цього злочину визнав повністю.

Показав, що злочин вчинив за таких обставин.

21 жовтня 2010 року після 15-ї години до нього зателефонував його товариш ОСОБА_4 і запропонував поїхати до лісу відпочити. Спочатку відмовився, але через деякий час ОСОБА_4 знову йому зателефонував і він погодився. Зустрівся з ОСОБА_4, який був із ОСОБА_3. Зайшли в магазин, купили дещо з продуктів харчування та алкогольні напої; поїхали до лісу, де ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вживали алкогольні напої, а він не пив. Через деякий час на пропозицію ОСОБА_4 поїхав за алкоголем і повернувся через хвилин 40. Вони ще трохи посиділи. А коли почався дощ, запропонував поїхати з лісу. Рухаючись по дорозі в напрямку м.Бар, не знайшов ключі від гаража і вирішив повернутись, щоб знайти їх. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 їхати з ним відмовились, сказавши, що пройдуться, а коли буде повертатись назад, їх підбере. По дорозі до лісу замітив, що ключі викотились з-під сидіння автомобіля. Повернувся назад; було вже зовсім темно; йшов дощ; видимість дороги була погана; рухався зі швидкістю 50-60 км/год. Назустріч їхав автомобіль, який осліпив його; розїхавшись з ним, помітив попереду силуети двох людей і відразу став гальмувати, від чого наїхав на них. Зупинившись, вийшов з автомобіля і побачив, що на дорозі лежить людина. Спочатку подумав, що збив скутериста, з ним сталися шок, істерика. Що було далі, погано помнить. Наступного дня його батьки їздили до лікарні і пропонували надати допомогу грошима батькам ОСОБА_4, але вони відмовились їх узяти.

В ході слідства під впливом подій того вечора не визнавав своєї вини у заподіяні тілесних ушкоджень, від яких помер ОСОБА_4, але згодом осмислив увесь хід обставин, зрозумів, що сталося непоправне і прийшов до висновку, що не хтось, а саме він винен у цьому.

Дуже жалкує; щиро співчуває батькам померлого, декілька разів з батьками намагався надати матеріальну допомогу потерпілим, але вони категорично відмовилися від неї; зібрані кошти в сумі 80 тисяч гривень вніс на депозитний рахунок; в подальшому буде робити усе для погашення моральної шкоди.

Якщо батьки померлого не будуть заперечувати, буде постійно, в міру своїх можливостей, надавати їм допомогу.

Буде усе робити для того, щоб помякшити і полегшити батькам біль тяжкої втрати.

Не заперечував відшкодувати заявлений потерпілим цивільний позов на суму 1000000 гривень у повному обсязі в рахунок відшкодування моральних витрат. Частково відшкодував завдану шкоду батькам ОСОБА_4

У вчиненому щиро розкаявся.

Відповідно до вимог ч.3 ст.299 КПК України суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.

При цьому суд виходить з того, що даний злочин, вчинений підсуднім, є тяжким з необережності (ч.2 ст.286 КК України), але він не є складним; підсудний не має будь-яких фізичних чи психічних вад; свої інтереси в судовому засіданні представляє сам, якість зібраних під час провадження досудового слідства доказів сумнівів у суду не викликають.

Хоча підсудній під час провадження досудового слідства не визнавав себе винуватим у вчиненні цього злочину; але в судовому засіданні визнав себе винуватим; детально, обєктивно показав, за яких обставин вчинив наїзд на пішоходів, що дає можливість суду судове слідство провести відповідно до вимог ч.3 ст.299 КПК України. Заперечення представника потерпілого проти цього з посиланням на те, що підсудній раніше не визнавав себе винуватим у вчиненні цього злочину; що він немає можливості відшкодувати завдану потерпілому моральну шкоду, на хід судового слідства не впливають, тому суд не приймає їх до уваги.

Таким чином суд прийшов до висновку, що підсудний ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем в районі вулиці Пролетарська в м.Бар, порушив п.12.3 Правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть ОСОБА_4, тому він повинен нести кримінальну відповідальність за ч.2 ст.286 КК України.

При призначенні міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що помякшують покарання.

Так, підсудній внаслідок порушення вимог п.12.3 Правил безпеки дорожнього руху вчинив тяжкий необережний злочин, що призвело до загибелі молодої людини.

Підсудний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, щиро розкаявся у вчиненому; позитивно характеризується за місцем проживання; в судовому засіданні визнав себе винуватим; детально, обєктивно показав, за яких обставин вчинив даний злочин; цим самим активно сприяв установленню істини по справі ці обставини суд відносить до таких, що помякшують відповідальність.

Обставин, що обтяжують відповідальність підсудного, судом не установлено.

Заявлений потерпілим цивільний позов визнав повністю, на час розгляду справи відшкодував певну частину заявленої шкоди в розмірі 80 тисяч гривень.

Представник потерпілого в судовому засіданні наполягала на призначенні підсудному суворої міри покарання; просила задовольнити цивільний позов.

З урахуванням наведеного, суд, як виняток в даному конкретному випадку, вважає за можливе застосувати до підсудного вимоги ст.75, 76 КК України.

В даному конкретному випадку суд вважає за необхідне застосувати до підсудного вимоги ст.77 КК України.

При цьому суд виходить з того, що підсудній повністю визнав себе винним у вчиненні цього злочину, усвідомив, яких непоправних страждань своїми діями завдав батькам померлого; він має постійне місце проживання; займається суспільно-корисною працею, працюючи підприємцем; зобовязався надавати постійно посильну допомогу батькам померлого; частково відшкодував завдану моральну шкоду їм.

Суд виходить також із того, що не він, а інші особи були ініціаторами поїздки у ліс на відпочинок; за їхньою пропозицією він повторно їздив за алкогольними напоями.

Цивільний позов підлягає до задоволення у повному обсязі, так як він є обґрунтованим; проти нього не заперечував підсудній.

Гроші в сумі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень, що знаходяться на депозитному рахунку (№100270001111, отримувач ТУДКУ у Вінницькій області, код отримувача 26286152, код банку отримувача 802015, банк отримувача ГУДКУ у Вінницькій області, м.Вінниця) (а.с.7 т.2), слід передати потерпілому ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати слід стягнути з винної особи.

Речовий доказ (автомобіль «Вольксваген транспортер» державний номерний знак «37455КН»), який знаходиться на території штрафмайданчика Барського РВ УМВС України у Вінницькій області, слід передати за належністю власнику ОСОБА_5 (а.с.22, 23, 94, 95 т.1).

Майно, яке належить підсудному на праві приватної власності, слід звернути на користь потерпілого ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди (а.с.323 т.1).

Запобіжний захід щодо підсудного до вступу вироку у законну силу слід залишити без змін підписку про невиїзд.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд:

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим і призначити покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді пяти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

За ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування основного призначеного покарання, якщо він протягом трьох років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обовязки.

За ст.76 КК України покласти на засудженого такі обовязки:

1. не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції Барського району, Вінницької області;

2. повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції Барського району, Вінницької області про зміну місця проживання, місця роботи;

3. періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції Барського району, Вінницької області.

Запобіжний захід щодо засудженого до вступу вироку у законну силу залишити без змін - підписку про невиїзд.

Речовий доказ по справі автомобіль «Вольксваген транспортер» державний номерний знак «37455КН», який знаходиться на території штрафмайданчика Барського РВ УМВС України у Вінницькій області, передати за належністю власнику ОСОБА_5 (а.с.22, 23, 94, 95 т.1).

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 593 (пятсот девяносто три) гривні 45 коп. на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області(а.с.84, 154 т.1); судові витрати у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) гривень 80 коп. на користь Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (а.с.282 т.1).

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_4 1000000 (один мільйон) гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди (а.с.110 т.1), задовольнивши цивільний позов.

Гроші в сумі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень, що знаходяться на депозитному рахунку (№100270001111, отримувач ТУДКУ у Вінницькій області, код отримувача 26286152, код банку отримувача 802015, банк отримувача ГУДКУ у Вінницькій області, м.Вінниця) (а.с.7 т.2), передати потерпілому ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Майно, яке належить засудженому на праві приватної власності, звернути на користь потерпілого ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди (а.с.323 т.1).

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Жмеринський міськрайонний суд.

ГОЛОВУЮЧИЙ: підпис

Вірно:

ГОЛОВА ЖМЕРИНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В.І.КОВАЛЬСЬКИЙ

Секретар: