Постанова № 113984969, 15.09.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17036/23

Провадження № 1-кс/752/7213/23

У Х В А Л А

15.09.2023 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання, подане старшим слідчим СВ Голосіївського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , внесене в рамках кримінального провадження № 12023100010000995 від 12.04.2023, про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В:

до Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 ,в кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за № 12023100010000995 від 12.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, про арешт тимчасово вилученого майна, а саме: автомобіля Форд д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ТОВ "Віннер Імпортс Україна ЛТД" , код ЄДРПОУ 20054535, вилученого 05.09.2023 під час проведення обшуку.

Клопотання мотивоване тим, що до Голосіївської окружної прокуратури м. Києва 12.04.2023 надійшла заява ОСОБА_5 про те, що 02.02.2023 за адресою м. Київ вул. Антоновича, 15, наглядно знайома ОСОБА_6 , зловживаючи довірою шахрайським шляхом під приводом надання допомоги у проведенні реєстраційних дій з об`єктом нерухомого майна, заволоділа грошовими коштами у великих розмірах.

05.09.2023 було проведено обшук автомобіля Форд д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ТОВ "Віннер Імпортс Україна ЛТД" та в подальшому було вилучено.

Постановою слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 від 05.09.2023 вказаний автомобіль визнано речовим доказом.

Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення збереження речових доказів, а також попередження відчуження, зникнення, втрати або пошкодження вищезазначеного майна, або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, слідчий вважає необхідним накласти арешт на вказане майно.

Прокурор ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_8 у судове засідання не з"явились, подали заяви з проханням розглядати клопотання в їх відсутність.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, письмові заперечення та долучені до нього матеріали, приходить до наступного.

Слідчий ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження № 12023100010000995 від 12.04.2023за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Статтею 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК України застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Разом з тим, прокурором хоч і зазначено мету арешту, однак не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.

Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.

Постанова слідчого про визнання вказаного майна речовим доказом не мотивована, є формальною, слідчий не вказав у своєму рішенні, за якими саме ознаками транспотний засіб відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

Також, матеріали клопотання не містять беззаперечних доказів, які б свідчили про те, що транспотний засіб є предметом описаних кримінально-протиправних дій.

Одночасно, слідчим не доведено те, що автомобіль Форд д.н.з. НОМЕР_1 відповідає критеріям зазначеним у статті 98 КПК України, частині другій статті 167 цього Кодексу, зокрема забезпечать виконання завдань такого арешту та досягнення його мети, передбаченої ч. 2 ст. 170 КПК України.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для накладення арешту на транспортний засіб, значення якого як речового доказу у даному кримінальному провадженні не доведено.

Враховуючи наведене, слідчий суддя не вбачає законних підстав для задоволення клопотання слідчого про арешт майна.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 170,171, 172, 309, 395 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 , погодженого прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , внесеного в рамках кримінального провадження № 12023100010000995 від 12.04.2023, про арешт майна - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя: