Ухвала суду № 113982527, 05.10.2023, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"05" жовтня 2023 р.Справа №918/1008/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув заяву: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )

про: відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

секретар судового засідання: С.Коваль

заявник та арбітражний керуючий в судове засідання не з`явились

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвалою суду від 27 вересня 2023 року прийнято заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду, підготовче засідання призначено на 05 жовтня 2023 року, викликано для участі у судовому засіданні боржника, або повноважного представника, зобов`язано заявника надати у засідання суду оригінали документів, копії яких приєднано до поданої ним заяви, а також додаткові відомості, які свідчать про його неплатоспроможність (за їх наявності).

В судове засідання заявник не з`явився, вимог суду щодо надання оригіналів документів доданих до поданої заяви не виконав.

В обґрунтування підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявник вказав, що припинив погашення кредитів чи здійснення інших платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців, а також наявність інших обставин, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно зі статтею 115 КУзПБ провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.

Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Відповідно до статті 119 КУзПБ у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з`ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом заяви. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до частини 4 статті 119 КУзПБ господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов`язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років.

Слід зазначити, що наявність боргу при ініціюванні справи про неплатоспроможність підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором.

Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Також, такими доказами можуть бути банківські виписки, платіжні доручення, боргові розписки, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань саме в тому обсязі, в якому боржник визначив таку заборгованість.

Визначаючи розмір заборгованості боржника, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений кредитором розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду (подібний висновок щодо обов`язку суду під час перевірки розрахунку заявлених позовних вимог викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі N 917/1739/17).

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 , в обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність вказував на те, що у нього наявні невиконані зобов`язання перед: ТОВ "Стар Файненс Груп" у розмірі 14 000,00 грн, ТОВ "Слон Кредит" 32 313,00 грн, ТОВ "Київська торгово-інвестиційн компанія" 26 321,12 грн, ТОВ "Укр Кредит Фінанс" 37 160,00 грн, ТОВ "ФК Просто Кредит" 2 086,40 грн, ТОВ "Аванс кредит" 36 790,50 грн, 19 775,00 грн, 9 040,00 грн, ТОВ "Споживчий Центр" 18 378,36 грн, ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" 29 700,00 грн, 12 600,00 грн, 18 040,00 грн, ТОВ "Кредитпромінвест" 11 053,00 грн, ТОВ "Алекскредит" 17 766,65 грн, ТОВ "Авентус Україна" 41 484,42 грн, ТОВ "Сос Кредит" 25 075,00 грн, ТОВ "Лінеура Україна" 54 800,00 грн, ТОВ "Маніфою" 19 369,00 грн, ТОВ "Міолан" 45 550,00 грн, 26 700,00 грн, АТ "Таскомбанк" 18 811,05 грн, АТ "Універсал банк" 0 грн, ТОВ "Таліон Плюс" 29 236,64 грн, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" 28 890,96 грн, ТОВ "ФК "Є гроші ком" 10 416,00 грн, ТОВ "Бізнеспозика" 171 114,602 грн.

За твердженням заявника загальна сума заборгованості за переліченими кредитними договорами станом на 25.09.2023 становила 758 471,70 грн.

В якості доказів наявності заборгованості заявник надав копії кредитних договорів, виписки по власних банківських рахунках та роздруківку кредитної історії із сайту Українського бюро кредитних історій про фінансові зобов`язання боржника ОСОБА_1 на 133 аркушах. Водночас роздруківка кредитної історії не засвідчена жодним чином.

Суд відзначає, що інформація, яка розміщена на веб-сайті є електронним доказом, а роздруківка такої інформації паперовою копією електронного доказу.

Так, у відповідності до частини 1, частини 2 статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до вимог частини 3 статті 96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

За змістом статті 3 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" бюро кредитних історій - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - бюро); ведення кредитної історії - це діяльність бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію; "кредитна історія" - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач бюро - це юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; кредитний звіт - це сукупність інформації про суб`єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії; кредитний правочин - це правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов`язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" джерелами формування кредитних історій є відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю.

У статті 7 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" визначено перелік інформації, що містить кредитна історія, а саме, - це, серед іншого, наступна інформація про грошове зобов`язання суб`єкта кредитної історії: відомості про кредитний правочин (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину), суму зобов`язання за укладеним кредитним правочином, вид валюти зобов`язання, строк і порядок виконання кредитного правочину, відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов`язання за кредитним правочином, дату виникнення прострочення зобов`язання за кредитним правочином, його розмір та стадія погашення, відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо), відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання.

У статті статті 11 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" визначено підстави та порядок надання кредитного звіту, а саме: бюро надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів; кредитні звіти містять усю інформацію з кредитної історії, якщо інші обсяги інформації не передбачені Положенням бюро або договором (частина 1), бюро надають інформацію, яка складає кредитні історії, виключно користувачам та іншим бюро на підставах, передбачених цим Законом (частина 3), бюро надають кредитні звіти користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та договором (частина 4), кредитні звіти надаються користувачам без права передачі їх або інформації, що міститься в них, третім особам (частина 5).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що міститься у його кредитній історії, а саме: кредитним звітом та інформацією з реєстру запитів (частина 1); суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, шляхом звернення до бюро у порядку, визначеному Положенням про бюро (частина 2); бюро зобов`язане надати суб`єкту кредитної історії інформацію протягом двох робочих днів з дня отримання від нього відповідного запиту (частина 4).

Разом з тим, норми Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" не містять положень щодо порядку формування, форми та обов`язкових реквізитів кредитного звіту, наявність яких надавала б можливість ідентифікувати особу, яка відповідальна за його формування та відповідність даних самій кредитній історії.

За загальним правилом оформлення документації в частині підтвердження відповідності інформації, яку містить певний (конкретний) документ, відомостям, на підставі яких такий документ складений, відповідним належним підтвердженням є підписання документа відповідальною посадовою особою.

Проте, роздруківка кредитної історії, яка надана боржником в підтвердження наявності договірних зобов`язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, а тому не може вважатися доказом у справі, який би підтверджував наявність кредитних зобов`язань, як про те стверджує боржник.

У своїй постанові від 08 листопада 2022 року у cправі №909/937/21 Верховний Суд вказав наступне:

"З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що кредитна історія боржника, складена Українським бюро кредитних історій, не може бути належним та допустимим доказом наявності грошових вимог в силу статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування."

Окрім наведеного, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, відповідно до якої аналіз норм законодавства дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами заборгованості за кредитними договорами.

У постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №916/2387/19, наведено правовий висновок, відповідно до якого факт виконання банком (фінансовою установою) свого зобов`язання щодо надання кредитних коштів може підтверджуватися меморіальним ордером, платіжними дорученнями та, як вже зазначалось, виписками з особового рахунку боржника.

Таким чином, суд відзначає, що кредитна історія боржника, складена Українським бюро кредитних історій, не може бути належним та допустимим доказом наявності грошових вимог в силу вимог статті 77 ГПК України, оскільки обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Надані заявником виписки по банківських рахунка (а.с. 162-163) не свідчать про неплатоспроможність заявника.

Суд зазначає, що копії кредитних договорів, які надані заявником, не підтверджують самого факту отримання останнім грошових коштів від кредиторів, а отже і наявності заборгованості заявника перед такими кредиторами.

В даному випадку суд враховує положення статей 1046, 1047 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини 2 статті 1056 ЦК України, позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом. Надані заявником договори також містять подібні положення, які передбачають право позичальника (клієнта) відмовитися від договору без пояснення причин, як до отримання грошових коштів, так і після їх отримання.

Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів надання заявнику коштів за долученими до заяви договорами, а також доказів того, що боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців.

Навпаки, надана заявником кредитна історія боржника, а також копії договорів спростовують його ж твердження про наявність прострочення кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців за кожним із кредитних чи інших зобов`язань, так як у першому ж записі вказано що прострочення триває від 1 до 29 днів.

А проте, як зазначено вище, кредитна історія боржника не є належним доказом наявності заборгованості.

Відповідно до положень статті 116 КУзПБ обов`язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника.

Відповідно до пункту 14 частини 3 статті 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, й інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 КУзПБ.

Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов`язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76-77 ГПК України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини третьої статті 116 КУзПБ.

Окрім того, положення КУзПБ визначають обов`язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.

Як видно із заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявник обґрунтовує свої вимоги саме неможливістю виконати зобов`язання перед кредиторами за переліченими заявником кредитними договорами, тобто, підставою відкриття провадження у справі заявник на власний розсуд визначив пункти 2, 4 частини 2 статті 115 КУзПБ.

Разом з тим, суд відзначає, що надані заявником договори укладені у період з 24 червня 2023 року по 03 серпня 2023 року.

За таких обставин, суд зазначає, що заявником не доведено відсутності у нього, чи неможливості отримання інших доказів (судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, зокрема банківські виписки, розписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, інші належні докази) на підтвердження отримання ним вказаних грошових сум та наявності у нього заборгованості, які б доводили факт наявності зобов`язань та їх невиконання, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.

У своїй заяві заявник вказує про існування інших обставин, які підтверджують що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов`язання чи здійснювати звичайні поточні платежі які полягають у тому, що заявник намагається погашати заборгованість шляхом перекредитування. А проте суд відзначає, що згідно з правилами статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з приписами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

А проте, як встановив суд, заявник не надав належних та допустимих доказів наявності в нього заборгованості в розмірі 758 471,70 грн, чи у будь-якому іншому розмірі. А тому суд критично оцінює тези заявника про наявність інших підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

В судове засідання заявник в супереч вимог ухвали суду не з`явився, оригіналів доказів для огляду суду не надав.

Враховуючи те, що у цьому випадку заявник не довів наявності зазначеної ним підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд робить висновок про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

Необхідно також зазначити, що згідно із частиною сьомою статті 39 КУзПБ відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.

Керуючись статтями 39, 115, 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234-235 Господарсько процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Андрій КАЧУР