Рішення № 113982487, 25.09.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2339/22

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липа

розглянувши справу в підготовчому засіданні за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (вул. Чорноморського козацтва, 70, Одеса, 65033) до відповідача: Приватне акціонерне товариство "Одеський завод гумових технічних виробів" (Миколаївська дорога, буд.124,Одеса,Одеська область,65102) про стягнення 399279,95 грн.;

за участю представників:

від позивача: Підкова Л.В. - довіреність;

від відповідача: Гусаров О.Л. - адвокат.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Одеський завод гумових технічних виробів» заборгованості за спожиту в березні-липні 2022 року електричну енергію на суму 371 457,34 грн., яка була поставлена позивачем за публічним договором про постачання електричної енергії споживачу та нарахованих за прострочення оплати боргу 3% річних у розмірі 1 381,25 грн., інфляційних витрат у розмірі 3 420,49 грн., пені у розмірі 23 020,87 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.09.2022 р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2339/22. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Підготовче судове засідання для розгляду справи призначено на 19 жовтень 2022 р. о 15:15. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Викликано учасників справи у підготовче судове засідання.

13.10.2022 року до суду надійшла заява представника Відповідача Гусаровим О.Л. про вступ у справу у якості представника.

18.10.2022 року Відповідачем подано клопотання про продовження процесуального строку, відкладення розгляду справи, надання можливості ознайомитись із матеріалами справи.

19.10.2022 року судове засідання у справі було відкладено через неявку сторін.

11.11.2022 року представником Відповідача подано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого засідання.

11.11.2022 року Відповідачем подано до суду клопотання про долучення доказів, а саме платіжних доручень про оплату заборгованості за спожиту електричну енергію та клопотання про витребування доказів оригіналу договору про постачання електричної енергії № 01-1245Z і № 04-13500 від 01.01.2019 р.

30.11.2022 року до суду надійшли від Позивача пояснення на клопотання Відповідача про залучення доказів, заперечення на клопотання Відповідача про витребування доказів.

01.12.2022 року Відповідачем подано заяву про витребування доказів.

Відповідно, до ст. 81 ГПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій ст. 80 ГПК України. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

В силу ч. 2 ст. 81 ГПК України, у клопотанні про витребування судом доказів окрім іншого повинно бути зазначено: обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Ч. 3 ст. 80 ГПК України, передбачається, що Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

З приводу клопотання про витребування у Одеської регіональної торгово-промислової палати сертифікату щодо форс-мажорних обставин у господарських відносинах між ПрАТ «ОЗГТВ» і ТОВ «ООЕК» судом на підставі оцінки наданих доказів встановлено, що з відповіді Одеської регіональної торгово-промислової палати № 2003-14/145 від 26.10.2022 року наданої за результатом розгляду заявки ПРАТ «ОЗГТВ» № 88 від 11.09.2022 року вбачається, Одеська регіональна торгово-промислова палата не вбачає підстав для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Відтак, витребуваний клопотанням ПРАТ «ОЗГТВ» сертифікат щодо форс-мажорних обставин не може бути наданий Одеською регіональною торгово-промисловою палатою через відсутність підстав для його видачі, тому не може бути наданий у порядку задоволення клопотання Відповідача.

01.12.2022 року ухвалою суду судове засідання у справі було відкладено.

11.01.2023 року представником Відповідача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

16.01.2023 року до суду надійшло клопотання Відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву.

16.01.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву який був не підписаний зі сторони представника Відповідача. Відповідач стосовно суми позову зазначив, що розмір заборгованості був розрахований Позивачем помилково, і матеріали справи містять 8 платіжних доручень на суму 268 000,00 грн. про сплату коштів. Відповідач зазначає, що сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне виконання зобов`язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин) і до таких обставин віднесено військовий стан, про відмову Відповідача від закупівлі електричної енергії для гуртожитку, але Позивач продовжує нараховування по сплаті електроенергії гуртожитку, про отримання Відповідачем ще однієї позовної заяви від Позивача, та зазначається, що сума позову має бути зменшена на 291 020,87 грн. Поряд з іншим Відповідач вказує, що про факт наявності форс-мажорних обставин було повідомлено Позивача в досудовому порядку листом № 75 від 05.09.2022 року та листом № 77 від 12.09.2022 року. Відповідач посилається на форс мажорні обставини які полягають у щоденних повітряних тривогах, евакуації персоналу заводу, відмову частини персоналу заводу, які не були евакуйовані знаходитися на його території, неможливість роботи заводу без персоналу, зупинка заводу до кінця війни, що на переконання останнього є об`єктивними підставами неможливості виконання договірних зобов`язань до кінця війни, та необхідності відкладення виконання зобов`язання на строк дії форс-мажорних обставин. Також Відповідачем зазначається, що Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на договори № 01-1245Z та на договір № 04-13500, які відсутні в матеріалах справи. І після ознайомлення з цими договорами останнім буде подано остаточний відзив на позовну заяву.

З відзиву вбачається, що Відповідач просить задовольнити позов частково у розмірі 80 436,47 грн. та відкласти строк виконання зобов`язання по оплаті заборгованості на строк дії форс-мажорних обставин до кінця війни.

16.01.2023 року Відповідачем також подано клопотання про зупинення провадження у справі.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Ухвалення судом рішення про зупинення провадження у справі, за умови відсутності достатніх для цього підстав, порушує принцип розумності тривалості судового розгляду, який має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції").

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ впродовж розумного строку.

Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.92).

Необґрунтоване зупинення провадження у справі порушить право ТОВ «ООЕК» на розгляд спору протягом розумного строку, в тому числі порушення прав позивача, гарантованих Конвенцією щодо ефективного захисту порушеного права, яке встановлено ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі було відмовлено через те, що Відповідач не навів мотивів, на підставі яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду даної справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів, так і стосовно того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

01.02.2023 року від Позивача надійшло заперечення на клопотання Відповідача про поновлення строку на подачу відзиву.

Позовна заява із додатками була направлена Відповідачу цінним листом із описом вкладення за трекінгом 65000907363885, докази про що надавались Позивачем у додатках до позовної заяви та містяться в матеріалах справи 916/2339/22. З відомостей офіційного сайту Укрпошти сервісу відстеження поштових відправлень за трек-номером вбачається, що позовна заява із додатками отримана Відповідачем 17.10.2022 року.

Таким чином посилання Відповідача на те, що пропуск строку на подачу відзиву зумовлений незалежними від останнього обставинами, а саме через неотримання позовної заяви, не відповідає дійсності (роздруківка з сайту надається у додатках).

Крім того, клопотання про вступ у справу в якості представника Відповідача Гусарова Олександра Леонідовича подано через Електронний суд 13.10.2022 року. Отже, 13.10.2022 року представнику Відповідача було відомо про наявність провадження у справі № 916/2339/22.

На підставі наведеного, аргументи наведені Відповідачем на які він посилається, як на підставу своїх доводів як об`єктивних підстав для поновлення строку Відповідачу на подачу відзиву 16.01.2023 року критично оцінюються судом.

Ухвалою суду від 21.09.2022 року про відкриття провадження у справі Відповідачу було встановлено строк на подачу відзиву протягом 15 календарних днів, натомість (неостаточний) відзив на позовну заяву готувався відповідачем майже три місяці без вагомих чи поважних на те причин, та є нічим не іншим як зловживанням процесуальними правами сторони Відповідача.

Протокольною ухвалою суду було відмовлено Відповідачу в задоволенні клопотання про поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву.

04.02.2023 року Відповідачем подано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого засідання та пропозицію щодо укладення мирової угоди.

06.02.2023 року судом отримано заперечення Позивача на клопотання Відповідача про зупинення провадження та заперечення на клопотання про витребування доказів.

06.02.2023 року від Позивача надійшла відповідь на відзив з якої вбачається, що Позивач заперечує проти прийняття відзиву, оскільки останній подано з пропущенням встановленого законом строку, втім у разі прийняття судом відзиву по справі, Позивач просить врахувати на спростування заперечень Відповідача щодо позову наступні обставини: предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за спожиту Відповідачем електричну енергію у березні липні 2022 року у розмірі 371 457,34 грн., яка була поставлена ТОВ «ООЕК» за договором про постачання електричної енергії споживачу № 04-13500 Z та нарахованих за прострочення оплати боргу 3% річних у розмірі 1 381,25 грн., інфляційних витрат у розмірі 3 420,49 грн., пені у розмірі 23 020,87 грн. В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ООЕК» зазначалось про часткову сплату заборгованості за період, що стосується предмету позовних вимог у розмірі 102 068,05 грн. Сплачені платежі було рознесено електропостачальником у відповідності до пункту 4.24 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року. Згадувані Відповідачем проведені оплати не стосуються предмету спору, тому що зараховані Позивачем в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів, до березня 2022 року. Позивач зазначає про відсутність будь-яких повідомлень із наданням підтверджуючих документів від Відповідача про настання форс-мажорних обставин із доведенням впливу саме таких обставин на неможливість виконання зобов`язань у спірний період. Лист який надавався Відповідачем до матеріалів справи вих. № 75 від 05.09.2022 року, не є повідомленням про настання обставин непереборної сили. Доводи стосовно заборгованості по об`єкту гуртожитку не стосуються предмету розгляду дійсної справи.

27.02.2023 року судом постановлено ухвалу про повернення відзиву та доданих до нього документів Відповідачу через те, що останній не був підписаний Відповідачем або його представником, зокрема головою правління ПрАТ «ОЗГТВ» Полікарповим О.М.

27.02.2023 року судом закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 27 березня 2023 року.

27.02.2023 року до суду надійшло клопотання Позивача про залучення доказів до справи, а саме відповіді ТОВ «ООЕК» на пропозицію ПрАТ «ОЗГТВ» щодо укладення мирової угоди.

23.03.2023 року судом було зупинено провадження у справі № 916/2339/22 через подачу ПрАТ «ОЗГТВ» апеляційної скарги на ухвалу суду від 27.02.2023 року № 916/2339/22 про повернення відзиву та доданих документів. За результатом оскарження Відповідачем ухвали суду від судом апеляційної інстанції було постановлено ухвалу про повернення без розгляду апеляційної скарги.

09.06.2023 року матеріали справи № 916/2339/22 було повернуто до суду першої інстанції після розгляду апеляційної скарги Відповідача.

14.06.2023 року провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання на 17.07.2023 року. У судовому засідання 17.07.2023 року протокольно було оголошено перерву до 11 вересня 2023 р. о 10:00. 11.09.2023 року у судовому засіданні було оголошено перерву та призначено справу до розгляду на 25 вересня 2023 року о 12:00.

25.09.2023 року до суду надійшла заява Відповідача про додаткове обґрунтування заперечень на позовні вимоги. У заяві зазначається про те, що розмір заборгованості за спожиту електроенергію 371 457,34 грн. розрахований помилково. Відповідач зазначає, що за твердженням Позивача інші кошти в рахунок оплати спожитої у березні-липні 2022 року електричної енергії на розрахункові періоди електропостачальника не перераховувались, тоді як Відповідачем у травні-серпні сплачено кошти у загальному розмірі 268 000,00 грн. Відповідач повторно зазначає, що сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне виконання зобов`язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин) і до таких обставин віднесено військовий стан. Аналогічно тексту відзиву Відповідач посилається на факт наявності форс-мажорних обставин про який було повідомлено Позивача в досудовому порядку листом № 75 від 05.09.2022 року та листом № 77 від 12.09.2022 року. Відповідач посилається на форс мажорні обставини які полягають у щоденних повітряних тривогах, евакуації персоналу заводу, відмову частини персоналу заводу, які не були евакуйовані знаходитися на його території, неможливість роботи заводу без персоналу, зупинка заводу до кінця війни, що на переконання останнього є об`єктивними підставами неможливості виконання договірних зобов`язань до кінця війни, та необхідності відкладення виконання зобов`язання на строк дії форс-мажорних обставин. Також Відповідачем зазначається, що Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на договори № 01-1245Z та на договір № 04-13500, які відсутні в матеріалах справи. І після ознайомлення з цими договорами останнім буде подано остаточний відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 25.09.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача суд встановив.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, 14.12.2018 року Приватним акціонерним товариством «Одеський завод гумових технічних виробів» підписано заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу із початком постачання 01.01.2019 року. Шляхом підписання і подання електропостачальнику заяви-приєднання, ПРАТ «ОЗГТВ» приєдналося до умов публічного договору про постачання електричної енергії споживачу та відповідно останньому для проведення розрахунків був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 у Північному підрозділі ТОВ «ООЕК». Сторонами укладено договір про постачання електричної енергії споживачу із комерційною пропозицією «ПВЦ-Плановий платіж/Б. Умовами укладеного між сторонами Договору передбачено, що ТОВ «ООЕК» продає електричну енергію ПРАТ «ОЗГТВ» для забезпечення потреб електроустановок останнього, а відповідач оплачує ТОВ «ООЕК» вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Відповідно пункту 11 комерційної пропозиції, термін дії комерційної пропозиції з 01.08.2021 р. до 31.12.2021 р. Комерційна пропозиція вважається продовженою на кожний наступний квартал, якщо не пізніше, ніж за 20 днів до кінця кварталу Постачальник не повідомив клієнта про внесення змін до комерційної пропозиції та/або викладення її в новій редакції. Оскільки, зміни до комерційної пропозиції не вносились, комерційну пропозицію було продовженою на 2022 рік, в тому числі на період існування заборгованості що складає предмет позовних вимог.

З письмових заперечень Позивача № 06/02-3073 від 18.11.2022 року на клопотання відповідача встановлено, що при підготовці проекту позовної заяви представником Позивача було допущено описку у першому абзаці позовної заяви, а саме в частині зазначення номеру договору, замість правильного № 04-13500 Z зазначено неправильний № 01-1245Z. При цьому, по тексту позовної заяви зазначалось про відкриття Споживачу ПРАТ «ОЗГТВ» особового рахунку № НОМЕР_2 у Північному підрозділі ТОВ «ООЕК» для можливості проведення розрахунків останнім, та надано у додатках заяву-приєднання до умов публічного договору на умовах договору про постачання електричної енергії № 13500 бази даних споживачів постачальника за регульованим тарифом. Відтак, спірні правовідносини, на підставі яких виникла заборгованість про стягнення якої ТОВ «ООЕК» звернулося до суду із дійсною позовною заявою, склалися на підставі та на умовах публічного договору № 04-13500 Z про постачання електричної енергії споживачу.

Договір про постачання електричної енергії споживачу № 01-13500 Z є публічним договором і укладався між Позивачем ТОВ «ООЕК» та Відповідачем ПРАТ «ОЗГТВ» шляхом подання останнім до постачальника заяви-приєднання до умов публічного договору, розміщеного ТОВ «ООЕК» на офіційному веб-сайті.

Відповідно до Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. Оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам. В силу «Кодексу комерційного обліку», що затверджений постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 р. зчитування показів лічильників провадиться постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або Оператором. системи, або споживачем та передаються Адміністратору комерційного обліку (АКО) для проведення розрахунків та виставлення рахунків учасникам ринку на основі фактичних даних комерційного обліку.

Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку. На підставі п. 10 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. функції оператора комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Одеські електромережі».

За розрахунковий період березня - липня 2022 року ТОВ «ООЕК» від АТ ДТЕК «Одеські електромережі», як постачальника послуг комерційного обліку, отримано дані щодо фактичного споживання електричної енергії ПРАТ «ОЗГТВ» за ці розрахункові періоди. З отриманих даних вбачається, що у березні-липні 2022 року ПРАТ «ОЗГТВ» було спожито 141 038 кВт.год. електричної енергії, що не заперечувалось Відповідачем. Обсяг споживання електричної енергії ПРАТ «ОЗГТВ» за період березня-липня 2022 року підтверджується довідкою АТ «ДТЕК Одеські електромережі» про обсяги споживання електричної енергії.

ТОВ «ООЕК» виписано ПРАТ «ОЗГТВ» та надіслано засобами поштового зв`язку рахунки за спожиту електричну енергію на загальну суму 473 525,39 грн.: № 04-13500/1 від 06.04.2022 року за березень 2022 року на суму 81 398,69 грн., № 04-13500/1 від 05.05.2022 року за квітень 2022 року на суму 94 215,16 грн., № 04-13500/1 від 05.06.2022 року за травень 2022 року на суму 99 432,80 грн., № 04-13500/1 від 06.07.2022 року за червень 2022 року на суму 97 974,88 грн., № 04-13500/1 від 05.08.2022 року за липень 2022 року на суму 100 503,86 грн.

Відповідно п.4 Комерційної пропозиції, по закінченню розрахункового періоду (місяця) Постачальник здійснює остаточний розрахунок (перерахунок) за фактичним обсягом споживання електричної енергії та надає клієнту рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоду не пізніше 20 календарного дня з дати завершення розрахункового періоду. Клієнт здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку, грошовими коштами на рахунок ТОВ «ООЕК».

В силу п.4.24 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року, у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Відповідачем в рахунок погашення заборгованості сплачено кошти у загальному розмірі 102 068,05 грн., серед яких платежі: 25.07.2022 року у розмірі 35 000,00 грн. (7 931,95 грн. було зараховано в погашення заборгованість з найдавнішим терміном за лютий 2022 року, а суму коштів у розмірі 27 068,05 грн. було зараховано в якості часткового погашення заборгованості березня 2022 року), 05.08.2022 року у розмірі 35 000,00 грн. (за відсутності посилань на період у призначенні платежу зараховано за березень 2022 року), 15.08.2022 року у розмірі 40 000,00 грн. (зараховано за липень 2022 року згідно призначення платежу).

З матеріалів справи вбачається, що надані Відповідачем платіжні доручення про проведені оплати 11.05.2022 року 18 000,00 грн., 26.05.2022 року 35 000,00 грн., 31.05.2022 року 35 000,00 грн., 15.06.2022 року 35 000,00 грн., 08.07.2022 року 35 000,00 грн. не стосуються предмету спору, тому що зараховані ТОВ «ООЕК» в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів, до березня 2022 року. Наявність заборгованості Відповідача у попередніх періодах, зокрема підтверджується відомостями рахунку № 04-13500/1 від 06.04.2022 року за березень 2022 року у графі «борг на початок періоду» який на момент видачі даного рахунку складав 210 931,95 грн. А платежі 25.07.2022 року, 05.08.2022 року та 15.08.2022 року уже враховано позивачем до подачі позовної заяви, що також випливає з розрахунку ціни позову.

Позивач зазначає, що інші грошові кошти в рахунок оплати спожитої у березні-липні 2022 р. електричної енергії на розрахункові рахунки енергопостачальної компанії Відповідачем не перераховувались. Матеріали справи не містять спростування наведеного.

ТОВ «ООЕК» направляло на адресу Відповідача претензію за вих. № 587/19-02-3187 від 15.08.2022 року щодо погашення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 411 457,34 грн. за договором 04-13500 задля досудового врегулювання спору у добровільному порядку. В свою чергу, вимоги претензії у повному обсязі задоволені не були.

З приводу обставин, які зазначаються Відповідачем як обставини, що мають значення для предмету доказування, суттєвими є форс-мажорні обставини, наявність яких об`єктивно унеможливлювала, чи утруднювала виконання стороною зобов`язання у спірних правовідносинах, доцільно звернутися до п. 12.4 публічного Договору, де передбачено те, що Сторони зобов`язані негайно повідомити про настання форс-мажорних обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Лист № 77 від 12.09.2022 року, який надавався відповідачем до справи, не є повідомленням про форс-мажорні обставини, оскільки останній не було подано в передбаченому п. 12.4 Договору порядку, а саме недотримано терміну щодо надання такого повідомлення (14 днів з дня виникнення форс-мажорних обставин), при цьому лист датовано 12.09.2022 року, заборгованість, яка складає предмет позовних вимог складає період березня липня 2022 року. Матеріали справи не містять жодних підтверджуючих документів щодо настання форс-мажорних обставин у ПРАТ «ОЗГТВ» у правовідносинах ТОВ «ООЕК». Крім того, відповідь Одеської регіональної торгово-промислової палати № 2003-14/145 від 26.10.2022 року надана за результатом розгляду заявки ПРАТ «ОЗГТВ» № 88 від 11.09.2022 року не є сертифікатом про засвідчення форс-мажорних обставин. Абзацом шостим зазначеної відповіді передбачено Одеська регіональна торгово-промислова палата не вбачає підстав для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Таким чином, заборгованість Позивача за спожиту в березні-липні 2022 року електричну енергію на суму 371 457,34 грн. є непогашеною та підлягає стягненню у повному обсязі.

У зв`язку з несвоєчасною та неповною оплатою заборгованості за спожиту електроенергію, ТОВ «ООЕК» нарахувало Відповідачу 3% річних та інфляційні витрати на підставі ст. 625 ЦК України та пеню відповідно до умов комерційної пропозиції. Станом на 13.09.2022 р. за прострочення оплати електроенергії спожитої в березні-липні 2022 року нараховано 3% річних у розмірі 1 381,25 грн. та інфляційних витрат у розмірі 3 420,49 грн. та пеню у розмірі 23 020,87 грн., які підлягають стягненню на користь Позивача.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача за час розгляду справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з ч. 1,2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії.

Статтею 193 ГК України та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Поряд із цим, пунктом 8 постанови №312 НКРЕКП від 14.03.2018 р. (у редакції, що діяла станом на 01.01.2019 р.) зазначено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Відповідно до п. 3.1.7 ПРРЕЕ, договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

Зважаючи на наявність фактичних обсягів споживання електричної енергії у спірний період за спірною точкою обліку електричної енергії та за наявності підписаної зі сторони Відповідача заяви-приєднання від 14.12.2018 року поданої електропостачальнику, останній приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах підписаної Відповідачем комерційної пропозиції, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно пункту 11 підписаної сторонами комерційної пропозиції, термін дії комерційної пропозиції з 01.08.2021 р. до 31.12.2021 р. Комерційна пропозиція вважається продовженою на кожний наступний квартал, якщо не пізніше, ніж за 20 днів до кінця кварталу Постачальник не повідомив клієнта про внесення змін до комерційної пропозиції та/або викладення її в новій редакції. Оскільки, зміни до комерційної пропозиції не вносились, комерційну пропозицію було продовженою на 2022 рік, в тому числі на період існування заборгованості що складає предмет позовних вимог.

Відповідно п.4 Комерційної пропозиції, по закінченню розрахункового періоду (місяця) Постачальник здійснює остаточний розрахунок (перерахунок) за фактичним обсягом споживання електричної енергії та надає клієнту рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоду не пізніше 20 календарного дня з дати завершення розрахункового періоду. Клієнт здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку, грошовими коштами на рахунок ТОВ «ООЕК».

В силу п.4.24 Правил, у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Тобто, якщо Споживачем проводиться оплата за спожиту електричну енергію при цьому у призначенні відповідного платежу не вказується посилання на період, за який ці кошти повинні зараховуватись, то електропостачальник має право зарахувати дані грошові кошти в якості оплати заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення.

Згідно п. 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. Відповідно до п. 5 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р., оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам.

За положеннями п. 8.6.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, що затверджений постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 р. (надалі ККОЕЕ), зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.

Відповідно до п. 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. На даний час, на підставі п. 10 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. функції оператора комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території своє ліцензованої діяльності, а саме АТ «ДТЕК Одеські електромережі».

Згідно п. 4.13 ПРРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

На підставі отриманої інформації про обсяги спожитої електричної енергії, у ТОВ «ООЕК», як постачальника електричної енергії споживачу, виникає право формування рахунку на оплату за фактично відпущену активну електроенергію споживачу. В свою чергу, обсяги спожитої електричної енергії, виставлених ТОВ «ООЕК» у рахунках за спожиту електричну енергію також підтверджуються наданими АТ «ДТЕК Одеські електромережі» довідками, в яких визначено споживання по кожному конкретному розрахунковому періоду. З огляду на вищевикладене, AT «ДТЕК Одеські електромережі» адмініструє точки комерційного обліку електроенергії, отримує від споживача або самостійно здійснює зняття показників засобів обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії, що спожита споживачем та надає цю інформацію ТОВ «ООЕК» для підтвердження того, скільки постачальник продав (поставив) електричної енергії споживачу в розрахунковому місяці.

Наразі в матеріалах справи наявна довідка АТ «ДТЕК Одеські електромережі» про обсяги електричної енергії, визначені АТ «ДТЕК Одеські електромережі» як постачальником послуг комерційного обліку та адміністратором комерційного обліку, які були спожиті у розрахункових періодах березні-липні 2022 року у розмірі 141 038 кВт.год. електричної енергії, котра повинна бути сплачена Відповідачем.

Пунктом 1.1.2 ПРРЕЕ, передбачено, що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

Згідно п. 4.21 ПРРЕЕ оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно із строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.

Відповідно до п. 5.2.1 ПРРЕЕ, електропостачальник має право на своєчасне та в повному отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п. 5.10 Договору та п. 3 комерційної пропозиції, оплата рахунка Постачальника має бути здійснена Споживачем, у строки визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції.

Враховуючи наведене у сукупності та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 371457,34 грн. Приватне акціонерне товариство «Одеський завод гумових технічних виробів» згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Постановою Великої Палати Верховного суду у справі № 712/8916/17 від 07.07.2020 року зазначено, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі» (Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, постанові Верховного Суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати від 04 липня 2018 року по справі № 904/7183/17 та постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15).

Таким чином, дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Приватним акціонерним товариством «Одеський завод гумових технічних виробів» прийнятих на себе зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку останнього належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Одеський завод гумових технічних виробів» заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 371457,34 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 381,25 грн. та інфляційні втрати 3 420,49 грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В наслідок того, що ПРАТ «ОЗГТВ» належним чином не виконувались договірні зобов`язання в частині своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії, Відповідачу були нараховані 3% річних у розмірі 1 381,25 грн. та інфляційні втрати 3 420,49 грн.

Відтак, ТОВ «ООЕК» має передбачене законом право вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та є одним із заходів оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 23020,87грн пені.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п.5.8. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплати пеню. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати.

Пунктом 6 Комерційної пропозиції підписаної сторонами, визначено розмір пені, зокрема 0,5% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який здійснюється нарахування та сплачується Споживачем за вимогою Постачальника.

В наслідок того, що ПРАТ «ОЗГТВ» належним чином не виконувались договірні зобов`язання в частині своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії, відповідачу було нараховано пеню у розмірі 23 020,87 грн., котра підлягає стягненню на користь позивача.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5989,20 грн. покладаються на відповідача.

ТОВ «ООЕК» керуючись ст. 238 ГПК України, звенулось до суду з метою зазначення судом у рішенні того, що органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати 3% річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України за формулою: «Борг х кількість днів прострочення х 3/100% /365 днів», та інфляційних збитків за формулою: «сума збитку (за 1 місяць) = сума боргу х індекс інфляції / 100% - сума боргу; Загальна сума інфляційних збитків визначається шляхом додавання щомісячних сум збитків» за період з наступного дня за днем набрання рішенням суду законної сили і до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу (грн.) і стягнути отриману суму процентів з Приватного акціонерного товариства «Одеський завод гумових технічних виробів» на користь ТОВ «ООЕК», а також зазначення, що органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України а такою формулою: «Борг х подвійну облікову ставку НБУ в день прострочення х кількість днів прострочення/100» за період з наступного дня за днем набрання рішенням суду законної сили і до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу (грн.) і стягнути отриману суму пені з процентів з Приватного акціонерного товариства «Одеський завод гумових технічних виробів» на користь ТОВ «ООЕК».

Стосовно вимоги позивача про зазначення в резолютивній частині судового рішення формули розрахунку нарахування 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Так, застосування вищезазначених положень ГПК є правом суду, також на час ухвалення рішення у цій справі відсутні приписи законодавства України, які регулюють нарахування відсотків, з урахуванням яких суд міг би визначити відповідні нарахування для подальшого застосування органом, що здійснюватиме примусове виконання рішення, а відтак суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати порядок нарахування відсотків, а може застосувати лише передбачені законодавством приписи. До того ж суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися в судовому порядку з позовом про нарахування інфляційних, 3% річних та пені на суму боргу за період, неохоплений вказаним рішенням, до фактичного його погашення.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Одеський завод гумових технічних виробів" (Миколаївська дорога, буд.124,Одеса, 65102, код ЄДРПОУ 00152276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (вул. Чорноморського козацтва, 70, Одеса, 65033, код ЄДРПОУ 37865529) заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 371 457,34 грн., 3% річних у розмірі 1 381,25 грн., інфляційні витрати у розмірі 3 420,49 грн. та пеню у розмірі 23 020,87 грн та 5989,20 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05 жовтня 2023 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов