Рішення № 113977056, 05.10.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/16808/23

пр. № 2/759/4819/23

05 жовтня 2023 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Радзівіл А.Б., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року позивач звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини. Позовна заява обґрунтована тим, що сторони перебувають у шлюбі із 21 вересня 2019 року. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що шлюб для неї із відповідачем неможливий у зв`язку із несхожістю характерів, з початку червня 2022 року сторони не жили разом та фактично не мали сімейних стосунків. Відповідач в матеріальному утриманні дитини участі не приймає, а також не приймає участі у вихованні дитини. Вказала, що за наявною у неї інформацією, відповідач ніде не працює, не мав роботи останні чотири роки, але утримання малолітньої дитини вимагає значних витрат. ОСОБА_1 вказала, що вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, фактично утримувати та виховувати дитину їй допомагають батьки пенсійного віку. Малолітній син сторін ОСОБА_3 проживає та проживатиме із позивачкою. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишає собі прізвище « ОСОБА_1 ».

На підставі вищезазначеного позивач просить суд розірвати шлюб із відповідачем та стягнути із відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з 04.09.2023 року до досягнення дитиною повноліття.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями обрано головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08 вересня 2023 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками отримав 22.09.2023 року, що вбачається із наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

26.09.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позову заяву від представника відповідача - адвоката Сулик Р.А. У поданому відзиві зазначено, що керуючись ч. 2 ст. 49 ЦПК України, відповідач повністю погоджується з твердженнями позивача та підтримує позовні вимоги. Повідомив, що позивач та відповідач не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбно-сімейні стосунки, проживають окремо та втратили один до одного почуття поваги та любові. Відповідач визнає позов повністю як у частині, що стосується розірвання шлюбу, так і щодо стягнення аліментів на утримання його спільної з позивачем дитини.

Також вказав, що вважає, що оскільки відповідач визнав позов, позивачу має бути повернуто 50 відсотків судового збору.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Таким чином, суд враховує, що відповідач у повному обсязі визнав позовні вимоги.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні не подавалися.

До початку судового засідання, позивач через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Також долучила до матеріалів справи квитанції про витрати на утримання дитини за один місяць.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд проводити судовий розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Зважаючи на вищезазначене, суд прийшов до висновку про можливість вирішення питання про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини без участі сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , шлюб між сторонами зареєстрований Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, 21 вересня 2019 року, актовий запис № 1095.

Від спільного шлюбу сторони мають малолітнього сина.

У відповідності до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із доданих до матеріалів справи витягів з реєстру територіальної громади №2023/006839691 та №2023/006997944 судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо вимоги про розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Позивач вказує, що шлюб із відповідачем неможливий, вони не жили разом та фактично не мали сімейних стосунків із червня 2022 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив, що сторони не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбно-сімейні стосунки, проживають окремо та втратили один до одного почуття любові та поваги.

Суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється в наслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги заяву позивача, суд вважає, що причини, що спонукають його наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.

Частиною 1 статті 110 Сімейного Кодексу України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач підтримує вказану вимогу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

При таких обставинах справи суд вважає, що сім`я сторін розпалась остаточно, підстав для досягнення примирення між сторонами немає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя і тому суд приходить до висновку про розірвання шлюбу між сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 114, абз. 2 ч. 3 ст. 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Таким чином, вимога про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, суд зазначає наступне.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. (частина 3 статті 181 СК України).

Як було встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають зареєстроване місце проживання за однією адресою, відтак, малолітній ОСОБА_3 проживає із матір`ю - ОСОБА_1 .

У відповідності до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

За ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та зобов`язання щодо утримання.

Суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (частина 1 статті 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.

Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27.02.1991 року Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).

Згідно з частинами 1, 2 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Позивачка просить суд стягнути із відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з 04.09.2023 року до досягнення дитиною повноліття.

До матеріалів справи, крім того долучено квитанції, з яких встановлено, що ОСОБА_1 несе витрати на утримання малолітньої дитини.

Відповідач визнав позов у частині стягнення аліментів на утримання його малолітньої дитини. У поданому відзиві не оспорював суму аліментів, заявлену позивачкою.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на викладене, вимога ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання її з відповідачем малолітньої дитини підлягає задоволенню у повному обсязі.

Додатково суд зазначає, що частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Виплачуються аліменти до повноліття дитини.

На підставі зазначеної норми, суд вважає необхідним стягнути аліменти з 04 вересня 2023 року до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення суми платежу за один місяць.

Зважаючи на викладене, проаналізувавши позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципу справедливості та розумності, закріпленого у ст. 3 ЦК України, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

При зверненні до суду із позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 073 грн. 60 коп. за вимогу про розірвання шлюбу. Від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів позивачка звільнена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

У відповідності до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідач повністю визнав позовні вимоги, відтак судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп. підлягає поверненню позивачу.

Зважаючи на те, що 50% сплаченого судового збору мають бути повернуті позивачу у зв`язку із визнанням відповідачем позову, із відповідача на користь позивача також підлягає стягненню 50% сплаченого судового збору за вимогу про розірвання шлюбу.

Крім того, ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів, але відповідач має сплатити 536,80 грн. (50% від суми судового збору за подання вказаної вимоги) на користь держави.

Керуючись: ст.105, 109, 110, 112-114 СК України, ст. 4, 7, 10, 13, 81, 130, 141, 223, 247, 263-266, 274 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 21 вересня 2019 року Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №1095 - розірвати.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) 00 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку із 04.09.2023 року, до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість гривень) 80 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Держави сплачений судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість гривень) 80 копійок.

Повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість гривень) 80 копійок та зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, код ЄДРПОУ 37993783, повернути позивачу ОСОБА_1 , сплачений судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість гривень) 80 копійок, відповідно до квитанції до платіжного дорученні на переказ готівки #0.0.3179900280.1 від 04.09.2023 року.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.О.Горбенко