Рішення № 113976732, 06.10.2023, Оболонський районний суд міста Києва

06.10.2023 Справа № 756/19533/21

Ун.№756/19533/21

Пр.№2/756/696/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2023 року суддя Оболонського районного суду м.Києва Майбоженко А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі по тексту - ПАТ «Промінвестбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за проживання у гуртожитку. Зазначало, що ПАТ «Промінвестбанк» є власником гуртожитку загальною площею 3002,4 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 . В кімнаті №504 (площею 25,8 кв.м) цього гуртожитку проживає відповідачка. ПАТ «Промінвестбанк» є споживачем житлово-комунальних послуг та на підставі договорів з виробниками/виконавцями комунальних послуг, забезпечує експлуатацію гуртожитку. ОСОБА_2 у безпосередніх договірних відносинах з виконавцями житлово-комунальних послуг не перебуває, а тому повинна сплачувати тарифи за проживання в гуртожитку, встановлені банком. Розпорядженням ПАТ «Промінвестбанк» від 21.02.2017 № 70-р встановлені тарифи на проживання у гуртожитку, зокрема, для осіб, які не є працівниками банку встановлено плату у розмірі 2 000 грн. Розпорядженням ПАТ «Промінвестбанк» від 01.06.2018 № 226-р, збільшено тарифи за проживання в гуртожитку та з червня 2018 року тариф становив 4 400 грн. ОСОБА_2 , яка повинна сплачувати за проживання в гуртожитку кошти у зазначеному розмірі, порушує свої зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка за період з 01.04.2017 по 30.06.20121 року становить 159 500 грн. З урахуванням викладеного, ПАТ «Промінвестбанк» просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у сумі 159 500 грн за проживання в гуртожитку, а також на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати у розмірі 40 935,20 грн.

Ухвалою суду від 19.01.2022 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

У наданий ухвалою строк, відповідачем відзиву на позов не подано.

Дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши доводи позивча, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Промінвестбанк» є власником об`єкту житлової нерухомості - гуртожитку загальною площею 3002,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 29 травня 1996 року.

ОСОБА_2 працювала в ПАТ «Промінвестбанк» та на період роботи їй була виділена кімната № 504 площею 25,8 кв.м.

Розпорядженням ПАТ «Промінвестбанк» №758-р від 18.08.2015 затверджено Правила внутрішнього розпорядку в гуртожитку ПАТ «Промінвестбанк». Відповідно до загальних положень цих Правил, вони є обов`язковими для всіх категорій мешканців гуртожитку, мешканці зобов`язані знати та дотримуватися цих Правил.

Розпорядженням ПАТ «Промінвестбанк» №80-р від 03.03.2017 затверджено нові Правила внутрішнього розпорядку в гуртожитку ПАТ «Промінвестбанк», якими передбачено право банку в односторонньому порядку змінювати, зокрема, вартість проживання, комунальних послуг в залежності від цінової політики в державі, вартості енергоносіїв тощо (пункт 4.2 Правил).

Розпорядженням ПАТ «Промінвестбанк» від 21.02.2017 № 70-р встановлені тарифи на проживання у гуртожитку, зокрема, для осіб, які не є працівниками банку встановлено плату у розмірі 2 000 грн за кімнату площею 13,2 кв.м.

Розпорядженням ПАТ «Промінвестбанк» «Щодо встановлення тарифів на проживання в гуртожитку ПАТ «Промінвестбанк» від 01.06.2018 № 226-р з 01.06.2018 встановлено нові тарифи на проживання в гуртожитку, зокрема, при площі кімнати 25,6 кв.м для працівників банку - 1 300 грн, інші категорії (не працівники банку) сплачують плату за кімнату у розмірі 4 400 грн.

При цьому, саме за тарифами щодо користування кімнатою площею 13,2 кв.м і 25,6 кв.м обраховано заборгованість за весь період, тобто не зрозумілим є те, яку площу кімнати позивач відносить до користування відповідачем.

Звернувшись до суду, ПАТ «Промінвестбанк» посилалося на те, що з урахуванням розпорядження банку ОСОБА_2 за проживання в гуртожитку сплачує кошти не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка за період з 01.04.2017 по 30.06.20121 року становить 159 500 грн.

Відповідно до п.1 частини ІІІ Положення про гуртожитки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2015 №84, користування жилою площею в гуртожитках здійснюється відповідно до статті 130 ЖК Української РСР.

Згідно з п.4 частини ІІІ цього Положення особи, які проживають в гуртожитку, зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку та за житлово-комунальні послуги.

У відповідності до п.7 частини ІІІ цього Положення, особа, яка проживає в гуртожитку, сплачує за таке проживання, а також за житлово-комунальні послуги, які їй надаються у зв`язку з проживанням у гуртожитку. Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого власником гуртожитку. У договорі найму жилого приміщення в гуртожитку також визначається порядок здійснення розрахунків між власником гуртожитку та особою, що проживає в гуртожитку. Розмір плати за житлово-комунальні послуги визначається відповідно до встановлених уповноваженим органом цін/тарифів на такі послуги.

Пунктом 6 частини ІІІ цього Положення передбачено, що власник гуртожитку зобов`язаний, зокрема, забезпечувати виконання правил внутрішнього розпорядку гуртожитку; інформувати осіб, що проживають у гуртожитку, про прийняття рішень, які стосуються їхнього проживання та побуту в гуртожитку. Спосіб виконання зазначених у цьому пункті зобов`язань визначається власником з урахуванням вимог законодавства.

Правовідносини, які виникають між мешканцем гуртожитку і його власником (володільцем), є договірними і відносяться до правовідносин з договору найму жилого приміщення у поєднанні з договором про надання послуг з обслуговування приміщення та його утримання (комунальних послуг).

Попередня редакція Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 №208 (яка втратила чинність 19.08.2015) встановлювала, що витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується (пункт 38 Положення).

Положенням про гуртожитки, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2015 №84, плата за проживання у гуртожитку та плата житлово-комунальних послуг розмежовані та встановлено окремий порядок визначення їх розміру.

Зокрема, розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого власником гуртожитку, а розмір плати за житлово-комунальні послуги визначається відповідно до встановлених уповноваженим органом цін/тарифів на такі послуги.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг (стаття 4 цього Закону).

За статтею 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» стандарти, нормативи, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують вироблення та виконання житлово-комунальних послуг з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів.

Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.

Інші центральні органи виконавчої влади затверджують нормативно-правові акти у сфері житлово-комунальних послуг, що видаються в межах їхніх повноважень після погодження або спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і реєструються в установленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 13 цього Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно зі статтею 14 вказаного Закону залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, Порядок формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, Порядок розрахунку роздрібного тарифу на електричну енергію та Порядок встановлення роздрібних цін на природний газ для населення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб`єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, суб`єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).

Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.

З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід`ємною частиною договору про надання послуг.

Інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.

Під час установлення тарифу на послуги необхідно забезпечувати прозорість визначення вартості усіх послуг з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири, житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку).

Тариф на послуги для гуртожитків, що призначаються для проживання одиноких громадян (житловими приміщеннями спільно користуються кілька осіб, які не перебувають у сімейних стосунках), розраховується згідно з цим Порядком. Вартість послуг з розрахунку на ліжко-місце визначається як добуток тарифу на норму житлової площі для однієї особи в гуртожитку.

Отже, комунальні послуги - це послуги, які надаються водо-, тепло-, газо-, електропостачальниками та іншими організаціями власникам (наймачам) житлових приміщень за встановлену уповноваженими державними органами плату.

Плата за комунальні послуги власниками квартир, наймачами, орендарями сплачується відповідно до затверджених цін, тарифів та показників засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Встановлюючи тариф, в який, відповідно до змісту позовних вимог, включено обидві складові платежів (плата за проживання в гуртожитку та плата за житлово-комунальні послуги), позивач має, на думку суду, довести обґрунтованість розрахунку плати за проживання в гуртожитку, затвердженого власником гуртожитку, а також окремо розрахунку розміру плати за житлово-комунальні послуги, який повинен бути обчислений з урахуванням вимог Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з даним позовом, ПАТ «Промінвестбанк» не надало суду жодних доказів досягнення з ОСОБА_2 згоди щодо встановлення плати за кімнату у гуртожитку саме в розмірі 4 400,00 грн.

Згідно загальних засад підстав виникнення зобов`язань, установлених ст. ст. 11, 509 ЦК України зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів. ПАТ «Промінвестбанк» не довело жодним чином укладення із відповідачем будь-яких правочинів, якими б було встановлено розмір плати за кімнату у гуртожитку саме в розмірі 4 400 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, ПАТ «Промінвестбанк» посилалося фактично на свої внутрішні розпорядчі документи, а саме, Розпорядження № 226-р від 01 червня 2018 року про встановлення тарифів на проживання в гуртожитку які, однак, не мають обов`язкового значення для ОСОБА_2 , оскільки нею не погоджені.

Відповідно, посилання ПАТ «Промінвестбанк» на те, що відповідач зобов`язана вносити плату в розмірі 2 000 та 4 400,00 грн. є безпідставними.

Крім того, матеріали справи не містять будь-яких даних про розрахунки на підтвердження визначеного позивачем тарифу щомісячно, показників (складових), які включаються до тарифів на комунальні експлуатаційні послуги за розрахунком вартості розміщення та надання відповідної житлової площі для проживання в гуртожитку.

При цьому, з Розпоряджень про встановлення тарифів на проживання у гуртожитку вбачається, що їх видано з метою збільшення доходів ПАТ «Промінвестбанк» та впорядкування щомісячної вартості кімнат і в них не йде мова про зміни в ціновій політиці держави, здорожчання енергоносіїв, тобто з об`єктивними факторами, які зумовлюють збільшення вартості проживання у гуртожитку.

Відтак, позивачем не доведено обґрунтованість розрахунку плати за проживання в гуртожитку, зміни її розміру, а також розрахунку розміру плати за житлово-комунальні послуги, надано суперечливі доводи щодо визначення площі кімнати, яку займає відповідач, які не підтверджені жодними доказами.

З цих підстав, суд вважає правильним у задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст.5, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Майбоженко