Вирок № 113973138, 06.10.2023, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/7383/23

Провадження № 1-кп/303/574/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2023 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 розглянувши у судовому засіданні у залі суду в місті Мукачево кримінальне провадження за № 12023071040000641 від 02.06.2023 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Мукачево Закарпатської області, громадянин України, українець, з вищою освітою, офіційно не працює, розлучений, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимий,

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2023 року, ОСОБА_4 , будучи військовозобов`язаним прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з оголошенням Указом Президента України №69-2022 від 24.02.2022 загальної мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України де пройшов медичний огляд, відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (додаток 4), за результатами якої визнаний здоровий.

01.06.2023 року, ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_2 , будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками вищевказаного центру про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації,оголошеної Указом Президента України № 69-2022 від 24.02.2022, останній достовірно знаючи, що відповідно до Указу Президента України № 64-2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану на території України», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з метою ухилення від призову за мобілізацією, без поважних причин, діючи умисно, в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.ст.1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України від 25 березня 1992 року № 2232-XII, ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII, та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69-2022, під свій особистий підпис, написав заяву відмову від проходження військової служби під час мобілізації, оголошеної Президентом України №69-2022 від 24.02.2022 року.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України визнав у повному обсязі, пояснив, що дійсно відмовився від проходження військової служби та написав про це письмову відмову, оскільки має на утримання двох малолітніх дітей та хвору матір 1949 року народження. Щиро кається у вчиненому.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ст. 336 КК України, а саме ухилення від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, має вищу освіту, працює на АЗС не офіційно, раніше не судимий, має на утриманні двох малолітніх дітей.

Обставинами, що пом`якшують покарання, відповідно до ст..66 КК України суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст..67 КК України, судом не встановлені.

Суд також враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який визнав вину та щиро розкаявся, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у межах санкції ст. 336 КК України у виді позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів і вважає за можливе застосувати до нього ст.ст.75, 76 КК України, так як виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний захід в рамках даного кримінального провадження щодо обвинуваченого не обирався.

Долю речових доказів суд визначає відповідно до ст..100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, який суд визначає у 3 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання або роботи та періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації.

Речовий доказ: особову справу ОСОБА_4 повернути до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На вирок може бути подано апеляцію протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя: ОСОБА_1