Ухвала суду № 113970323, 06.10.2023, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/3948/22

н\п 1-кс/490/6571/2023

06.10.2023

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3948/22

У Х В А Л А

про скасування арешту майна

06 жовтня 2023 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання представника ФОП ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту на майно. Зазначає, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.05.2023 року по справі №490/3948/22 (н/п 1-кс/490/4609/2023) слідчий суддя наклав у кримінальному провадженні № 22022150000001047 від 07.07.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України, арешт на грошові кошти громадянина ОСОБА_3 банківському рахунку України НОМЕР_1 (євро) відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299), шляхом заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном (грошовими коштами), позбавленням права розпорядження та здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій на території України. Вказані грошові кошти арештовані в якості доказів здійснення ОСОБА_3 та підконтрольним йому ТОВ «ДМТ ПРОДАКШИН» протиправної діяльності, з метою забезпечення збереження вказаних речових доказів.

Зазначає, що в органів досудового розслідування відсутні докази на підтвердження провадження господарської діяльності з державою агресором одного із суб`єктів господарювання пов`язаних з ОСОБА_3 : ДМТ Продакшин та ФОП ОСОБА_5 .

Представник скаржника в судове засідання не з`явився, подав заяву про проведення судового засідання без його участі, клопотання підтримав.

Прокурор в судове засідання не з`явився, подав клопотання в якому не заперечував проти задоволення скарги, оскільки ОСОБА_3 про підозру не повідомлялося.

Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього письмові документи, вважаю, що клопотання слід задовольнити виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч.1 ст.98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч.3 ст.170 КПК України може бути накладений незалежно від суб`єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчим суддеювстановлено,що СВ Управління СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022150000001047 від 07.07.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Постановою слідчого від 18.05.2023 року грошові кошти на банківському рахунку громадянина України ОСОБА_3 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.05.2023 року по справі №490/3948/22 (н/п 1-кс/490/4609/2023) слідчий суддя наклав у кримінальному провадженні №22022150000001047 від 07.07.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України, арешт на грошові кошти громадянина ОСОБА_3 банківському рахунку України НОМЕР_1 (євро) відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299), шляхом заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном (грошовими коштами), позбавленням права розпорядження та здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій на території України. Вказані грошові кошти арештовані в якості доказів здійснення ОСОБА_3 та підконтрольним йому ТОВ «ДМТ ПРОДАКШИН» протиправної діяльності, з метою забезпечення збереження вказаних речових доказів.

Згідно відповіді прокурора у кримінальному проваджені Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_6 від 21.09.2023 слідує, що він не заперечує проти задоволення клопотання, оскільки ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 22022150000001047 від 07.07.2022 про підозру не повідомлялося, даних про його причетність до вчинення кримінального правопорушення не здобуто.

Згідно зі ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що із клопотанням про скасування арешту майна, окрім сторони кримінального провадження, а саме підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, може звернутися інший власник або володілець такого майна.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основополож них свобод, будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Суханов та Ільченко проти України»).

Так, у справах "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним.

Згідно зі ст.7,16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, оскільки представником власника майна надані підтверджуючи документи про вилучене майно, йому протягом тривалого часу про підозру не повідомлено, даних про його причетність до злочину не здобуто, не встановлено, що зазначене майно є об`єктом вчинення кримінального правопорушення у вказаному проваджені, прокурор не заперечував проти повернення майна, слідчий суддя приходить до висновку, що потреба у збереженні накладеного арешту на вказане вище майно відпала. Подальший арешт майна за відсутності передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання своєю власністю, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, а тому клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами ст. ст.117,170-173,309,395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений в рамках кримінального провадження, №22022150000001047 від 07.07.2022, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України, на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.05.2023 року у справі №490/3948/22 (н/п 1-кс/490/4609/2023), а саме: на грошові кошти громадянина України ОСОБА_3 , на банківському рахунку НОМЕР_1 (євро), відкритому в АТ КБ «ПриватБанк».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1