Рішення № 113962826, 04.10.2023, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року м. Житомир

справа № 240/10799/23

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області щодо відмови нарахувати та виплати компенсацію за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2022 рік у кількості 40 діб;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2022 рік у кількості 40 діб.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області при проведенні з нею розрахунку при звільненні не нарахувало та не виплатило компенсацію за невикористані календарні дні щорічної оплачуваної відпустки за період служби з 2021-2022 роки.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує її конституційне право на соціальний захист, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем.

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№41606/23), у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування зазначає, що грошова компенсація за невикористані дні відпусток за попередні роки не передбачена, а встановлено право надання чергової відпустки до кінця календарного року.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до 21.02.2023.

Згідно з наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області від 21.02.2023 №54о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби за підпунктом 3 пункту 176 (за станом здоров"я).

На звернення позивача Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області листом №5601-2019/563 від 10.03.2023 повідомило, що при звільненні виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за поточний рік, саме тому позивачу виплачена компенсація за невикористані дні відпустки за 2023 рік.

Листом від 149/11/01 від 30.03.2023 11 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області повідомив, що позивачу було нараховано та виплачено компенсацію за 40 днів невикористаної відпустки за 2023 рік у розмірі 25851,20 грн. Окрім того вказано, що згідно з положеннями Інструкції №623 компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за попередні роки не передбачено.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати при звільненні компенсації за невикористані дні основної відпустки за попередні роки неправомірною, позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР (далі- Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток, зокрема щорічні відпустки, зокрема основна відпустка (стаття 6 цього Закону).

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР). Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.

Згідно з частиною першою статті 129 Кодексу цивільного захисту України особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту мають право на такі види відпусток як, зокрема щорічну основну відпустку.

Відповідно до частин шостої, дев`ятої, двадцять п`ятої, та тридцять першої статті 129 Кодексу цивільного захисту України щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника щорічна основна відпустка може надаватися за минулий рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано через виняткові обставини.

У рік звільнення зазначених у частинах двадцять третій, двадцять четвертій цієї статті осіб рядового та начальницького складу цивільного захисту із служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

Відповідно до частини першої та другої статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 затверджено Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (далі - Положення № 593), відповідно до пункту 3 якого особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.

Пунктами 137, 138 Положення №593 передбачено, що особи рядового і начальницького складу мають право, зокрема, на щорічну основну відпустку тривалістю 30 календарних днів за наявності вислуги до 10 років, 35 календарних днів - за наявності вислуги від 10 до 15 років, 40 календарних днів - за наявності вислуги від 15 до 20 років та 45 календарних днів - за наявності вислуги більше 20 років, а також на інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до пункту 140 Положення №593 щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника (начальника) щорічна основна відпустка може надаватися за минулий рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано через виняткові обставини.

Щорічна основна відпустка тривалістю 40 і більше календарних днів на прохання особи рядового і начальницького складу може бути поділена на дві частини за умови, що основна її частина становить 30 календарних днів.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту визначала Інструкція про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 квітня 2015 року № 475(чинна до 14 вересня 2018 року), а з 14 вересня 2018 року визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623.

Пунктами 3, 4 розділу XV Інструкції № 475 встановлено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим із служби цивільного захисту за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів, які щорічну основну відпустку за поточний рік тривалістю, передбаченою частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту, не використали, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки.

Особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби цивільного захисту (крім звільнених за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів), які щорічну основну відпустку за поточний рік не використали, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, яка надається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення, за кожний повний місяць служби.

Також пунктами 3, 4 розділу XXVII Інструкції №623 визначено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби цивільного захисту за віком, станом здоров`я та у зв`язку зі скороченням штатів, які щорічну основну відпустку за поточний рік тривалістю, передбаченою частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України, не використали, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки.

Особам рядового і начальницького складу (крім звільнених зі служби цивільного захисту за віком, станом здоров`я та у зв`язку зі скороченням штатів), які щорічну основну відпустку за поточний рік не використали, виплачується грошова компенсація за час відпустки, що надається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення, за кожний повний місяць служби.

Суд зауважує, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, визначені у статті 129 Кодексу цивільного захисту України. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, можуть бути надані такі відпустки, зокрема щорічна основна відпустка.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин шостої, дев`ятої та тридцять першої статті 129 Кодексу цивільного захисту України, а саме: щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника щорічна основна відпустка може надаватися за минулий рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано через виняткові обставини.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що Кодексом цивільного захисту України не виключаються випадки, коли особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано через виняткові обставини.

Таким чином, у наступному календарному році, особа рядового і начальницького складу служби цивільного захисту має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі № 300/598/20.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Кодексу цивільного захисту України, Положення № 593, Інструкції № 475 та Інструкції №623 питання компенсації невикористаної частини відпустки особі рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Отже, у випадку звільнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з органів ДСНС України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні основної відпустки.

Як свідчать матеріали справи, при звільненні з органів ДСНС України позивачеві не було виплачено грошову компенсацію за невикористану нею щорічну основну відпустку за 2022 рік, наявність якої не заперечується відповідачем у справі.

Підсумовуючи наведене, відповідачем до суду не надано жодного належного доказу на спростування права позивача на отримання компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки або на підтвердження виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків, а тому суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за період проходження служби за 2022 рік.

Щодо позовних вимог про зобов"язання відповідача нарахувати вказану компенсацію за чітко вказану кількість днів - 40, суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні, зважаючи на відсутність беззаперечних доказів щодо кількості днів щорічної оплачуваної відпустки, які не використано позивачем під час несення служби.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

В силу приписів ч.5 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (вул.Межигірська, 8, м.Київ, 04071, клд ЄДРПОУ 38537963) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, за 2022 рік.

Зобов"язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби - 21.02.2023.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 04 жовтня 2023 року.

Суддя А.В. Горовенко