Рішення № 113962745, 28.08.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року Справа № 160/12922/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

09.06.2023 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпровської митниці, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA110110/2023/300008/1 від 20 лютого 2023 року;

- стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці судові витрати зі сплати судового збору.

- стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської судові витрати на професійну правничу допомогу;

В обґрунтування позовної заяви позивач вказує на протиправність рішення про коригування митної вартості товару від 20.02.2023 року № UA110110/2023/300008/1, яким відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів, оскільки на підтвердження митної вартості декларантом надано до митного органу повний пакет документів згідно із вимогами статей 53, 55, 257 Митного кодексу України, а відповідач не вказав ніяких обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів як того вимагає частина 6 статті 54 Митного кодексу України, не надано жодних аргументованих доказів, як вимагає частина 7 статті 54 Митного кодексу України та коригування за резервним методом здійснено з порушенням чинного законодавства.

Позивач надав Дніпровській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

30.06.2023 року до суду надійшов відзив від представника відповідача, яким заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на те, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Митного кодексу України, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

07.07.2023 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій вказано, що під час митного оформлення були надані усі необхідні документи, з яких можливо було ідентифікувати оцінюваний товар та які містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену митну вартість товарів за ціною договору.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

05.05.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» (покупець) та компанією «GILAN TEKSTIL PARK» (постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт № 2020-0088.

Відповідно до пункту 1.1 Контракту продавець зобов`язується передати свою продукцію у власність покупця, а покупець зобов`язується її прийняти і кількості, асортименті, вказаних у Специфікаціях до цього Контракту, які є невід`ємною частиною Контракту та здійснити оплату за продукцію.

Згідно з пунктом 2.2 Контракту вартість продукції, що постачається вказується в Специфікаціях до Контракту.

Пунктом 4.1 Контракту передбачено, що умови оплати вказуються у Специфікаціях.

Відповідно до пункту 5.1 Контракту умови поставки FCA м. Сумгаїт (Інкотермс2010).

23.12.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» (покупець) та компанією «GILAN TEKSTIL PARK» (продавцем) укладено Специфікацію № 009.

Відповідно до пункту 1 Специфікації продавець зобов`язується передати у власність покупця товари вказані у Специфікації, в покупець зобов`язується прийняти ці товари та сплатити їх вартість.

Згідно зі Специфікацією № 009 від 23.12.2022 року сторони погодили постачання товару на суму 106250,00 доларів США, умови оплати: 50% передплата, залишок 50% сплачується протягом 30 днів після відвантаження.

На підставі вказаного контракту постачальником виставлено проформу/інвойс №007 від 25.01.2023 року на поставку товару загальною вартістю 106250,00 доларів США.

30.01.2023 року сторонами підписано погодження про внесення змін до Специфікації від 23.12.2022 року № 009 відповідно до якого вартість товару збільшено кількість товару та суму постачання товар до 110440,70 доларів США.

З метою митного оформлення ввезеного товару позивачем було подано відповідачу електрону митну декларацію від 15.02.2023 року № UA110110/2023/001206. На підтвердження митної вартості товару позивачем надано: 1) зовнішньоекономічний контракт № 2020-0088 від 05.05.2020 року; 2) Специфікація № 009 від 23.12.2022 року; 3) додаткова угода від 30.01.2023 року до зовнішньоекономічного договору № 2020-0088 від 05.05.2020 року; 4) пакувальний лист від 30.01.2023 року; 5) рахунок проформа № 007 від 25.01.2023 року; 6) рахунок проформа № 8 від 30.01.2023 року; 7) банківський платіжний документ SWIFT № 9 від 27.01.2023 року; 8) прайс-лист виробника товару від 01.02.2023 року; 9) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 3 від 07.02.2023 року; 10) документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 3 від 07.02.2023 року; 11) договір перевезення № 01/08-02 від 01.08.2022 року; 12) договір про перевезення № 02/01/2020 від 02.01.2022 року; 13) копія заявки № 2 від 25.01.2023 року; 14) сертифікат походження товару форми СТ-1 від 01.02.2023 року; 15) копія експортної ВМД від 01.02.2023 року.

20.02.2023 року Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості № UA 110110/2023/300008/1/

В обґрунтування рішення зазначено наступне:

1) В графі 44 ЕМД Контракт зазначено під кодом документу «4104», як угода з виробником, за результатами митного огляду встановлено, що на маркуванні відсутні відомості щодо виробника та торгівельної марки. Документів , що підтверджують заявлені декларантом відомості щодо виробника та торгівельної марки декларантом до митного контролю за вказаною ЕМД не надано

2) Пунктом 1.2.1. Контрактом передбачено надання відправником, крім інших документів, сертифікатів відповідності. Декларантом такі сертифікати не надано, що унеможливлює перевірку відомостей щодо якісних характеристик оцінюваного товару.

3) Згідно частини 4 статті 58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої статті 58 МКУ. Відповідно до положень частини 2 статті 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, у тому числі, якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Умовами специфікації №009 від 30.01.2023 та проформи інвойсу від 25.01.2023 №007 передбачено умови оплати: 50% попередня оплата та 50% протягом 30 днів після відвантаження. Декларантом до митного оформлення надано банківський платіжний документ (SWIFT), що стосується оцінюваних товарів від 27.01.2023 на суму 50 000,00 дол. США. В графі 70 «Remittance Information» зазначено реквізити Контракту від 05.05.2020 №2020-0088 та інвойсу від 21.01.2023 №007. Однак, до митного оформлення декларантом інвойс від 21.01.2023 №007 не надавався, а за умовами оплати сума оплати за товари згідно банківського платіжного документу (SWIFT) від 27.01.2023 50 000,00 дол. США не відповідає умовам 50% вартості товарів, зазначеній в проформі інвойсу від 25.01.2023 №007 (загальна сума - 106250,00 дол. США ; 50% - 53 125,00 дол. США). Сума відповідно до угоди про зміни до специфікації №009 від 30.01.2023 та інвойсу від 30.01.2023 №8 сума оцінюваної партії товару 110 440,70 дол. США , дата передує даті оплати. Відповідно до пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металах. Враховуючи вищезазначене зауваження щодо наданого декларантом банківського платіжного документу (SWIFT) від 27.01.2023, згідно частини 2 та 3 статті 53 МКУ, надані декларантом до митного оформлення товарів документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

4) Наданий декларантом документ під кодом у гр..44 ЕМД «3014» Прайс-лист від 01.02.2023 за датою не кореспондується з оцінюваною партією товару, вартість якої сформована за специфікацією від 23.12.2022 №009 до Контракту, крім того, містить ассортимент (враховуючи сорт) ідентично інвойсу.

5) Згідно Контракту, інвойсу від 30.01.2023 №8, товар має бути поставлений в Україну на умовах FCA- м. Сумгаіт (Азейбарджан) Інкотермс 2010. На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою та чинні з 01.01.11. при умовах поставки FCA продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, здійснює всі витрати, пов`язані із завантаженням товару, і сплачує митні платежі у країні-експортері. Відповідно до даних умов поставки до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості): витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що булла фактично сплачена або підлягає сплаті (ч.10.ст.58 МКУ). Декларант або уповноважена особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 ст.52 МКУ зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних. Згідно положення статті 54 МКУ Контроль перевірки правильності визначення митної вартості здійснюється шляхом перевірки числового значення. Відповідно до п. 4.1. ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. За результатами розгляду документів, наданих декларантом щодо складових митної вартості встановлено наступне. Відповідно до Договору на перевезення від 02.01.2020 №02/01/2020 у пункті 2.1.5. крім іншого, зазначено страхові процедури. Декларантом не надано відомостей щодо витрат на страхування. Крім зазначеного, пункт 3.1. передбачає розрахунки за зазначеним договором здійснюються за кошти клієнта (то б то повинна буди попередня оплата). Враховуючи наявність експедиторських послуг в зазначених розрахунках міститься сума вартості експедиторських послуг та винагорода експедитора, але декларантом такі складові не надані, що унеможливлює здійснити перевірку числового значення визначеної декларантом митної вартості.

Документи, надані декларантом, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, прийнято рішення про коригування митної вартості від 20.02.2023 року №UA110110/2023/300008/1.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина 1 статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митним кодексом України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Наказом Державної митної служби України № 689 від 11.09.2015 року затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

У випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Контроль за правильністю визначення митної вартості у випадках, передбачених абзацом першим, здійснюється посадовою особою, що здійснює такий контроль, за погодженням з керівником підрозділу митного оформлення (заступником керівника, старшим зміни). Відповідне погодження засвідчується шляхом проставлення підпису на роздрукованому переліку митних формальностей за митною декларацією, поряд з відомостями про виконання митної формальності за напрямком контролю митної вартості (п.8 розділу 2 Методичних рекомендацій).

Відповідно до положень частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. (частина 1 статті 337 Митного кодексу України).

Обсяги митного контролю, передбачені главою 49 розділу ХІ Митного кодексу України, визначаються за результатами аналізу ризиків відповідно до положень глави 52 розділу ХІ Митного кодексу України.

Так, відповідно до пункту першого частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно приписів 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, суд вказує, що підставою для прийняття спірного рішення були, зокрема обставини не надання документів, що підтверджують заявлені декларантом відомості щодо виробника та торгівельної марки, а також сертифікат відповідності.

Аналіз положень частини 3 статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України. Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом, вказаних розбіжностей в даному випадку не вбачається.

Також підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що надані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Також суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 року у справі №804/4680/16.

Отже, фактична оплата або не оплата за отриманий позивачем товар не впливає на його митну вартість.

На підставі вище викладеного суд приходить до висновку, що надані позивачем документи повністю підтверджують вартість товару, а вказані в них відомості узгоджуються між собою та дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився та його вартість.

Також, відповідач зауважує, що наданий прайс-лист від 01.02.2023 за датою не кореспондується з оцінюваною партією товару, вартість якої сформована за специфікацією від 23.12.2022 №009 до Контракту.

Суд зазначає, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другоїстатті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.06.2022 року по справі № 460/2674/20.

Щодо не підтвердження усіх складових витрат на транспортування оцінюваних товарів, суд зазначає наступне.

Пунктом 2.1.5 Договору про перевезення вантажу № 02/01/200 віжд 01.08.2020 року передбачено, здійснення за домовленістю сторін, митні, страхові та інші процедури пов`язані з перевезенням вантажів.

Тобто, страхування здійснюється виключно за домовленістю між експедитором та виконавцем послуг перевезення, тобто ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Відповідно до Інкотермс-2010 існують лише два види умов поставки, які передбачають обов`язкове страхування, а саме поставки за умовами CIP та CIF.

Як зазначалося вище, поставка товарів здійснювалася на умовах FСА.

Відповідно до умов поставки FСА, страхування товару не є обов`язковим, тому при такій поставці сторони контракту самі вирішують чи бажають вони здійснити страхування та в якій мірі. Отже, відповідачем заявлено безпідставну вимогу щодо підтвердження витрат на страхування.

Позивачем на підтвердження транспортних витрат було надано довідку від ФОП ОСОБА_1 № 3 від 07.02.2023 року, якою підтверджено витрати на транспортування.

Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.07.2020 року, справа №803/916/17.

Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Документи, на які посилається відповідач не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 53 Митного кодексу України.

Отже, у ході судового розгляду справи суд доходить висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

При цьому, суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Таким чином подані декларантом документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

На підставі встановлених судом обставини, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно проведено коригування митної вартості за рішенням №UA110110/2023/300008/1 від 20.02.2023 року

З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийнято відповідачем протиправно, отже є таким, що підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Щодо відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, у розмірі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд виходить з того, що статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено вичерпний перелік видів судових витрат.

Так, згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу та витрати по підготовці справи до розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами першою - третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 134, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства, дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження наданих послуг представником позивача до суду 27.07.2023 року надано:

- копію ордера на надання правничої (правової) допомоги до договору №63 року від 03.03.2023 року;

- додаткова угода № 15 до договору № 63 про надання правничої допомоги від 02.01.2019 року;

- рахунок на оплату № 339 від 14.07.2023 року;

- акт № 13 приймання-передачі наданих послуг від 14.07.2023 року;

- звіт про надану правничу допомогу від 14.07.2023 року;

- платіжна інструкція №18974 від 27.07.2023 року на суму 10 000,00 грн.;

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву виклала свої заперечення проти відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, зазначивши наступне.

Митниця звертає увагу суду на те, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, та у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 року у справі №726/549/19.

У позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтекс» зазначено про орієнтовний розрахунок витрат, які позивач може понести під час розгляду судового процесу 12 000,00 грн., які включають в себе повне супроводження справи у суді першої інстанції.

Відповідачем також наголошувалось, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є непідтвердженим та не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих робіт. Відсутність детального опису робіт та послуг не дає можливості упевнитись у обґрунтованості та співмірності наданих послуг. З огляду на викладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.

Як вбачається із наданих позивачем документів, витрати на професійну правову допомогу у цій справі позивачем та його представником оцінено у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням заперечень представника відповідача, суд вважає, що понесені витрати позивача на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн. є не співмірними зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а тому суд вважає за можливе стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Білтекс`за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 6 000,00 грн.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 9, 72-77, 139, 242-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» (49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 11, ЄДРПОУ 38598848) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA110110/2023/300008/1 від 20 лютого 2023 року;

Стягнути з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко