Рішення № 113962736, 05.10.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року Справа № 160/13715/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач-2), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.05.2023 року за №047350005581 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 20.01.1995 по 31.12.1997 у селянському (фермерському) господарстві «ДЕЛЬФІН»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення у встановленому порядку з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16.05.2023 позивач звернулась до відповідача-1 з письмовою заявою про призначення пенсії за віком на підставі частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з усіма необхідними документами. Відповідач-2 рішенням від 23.05.2023 3047350005581 відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 3акону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний страховий стаж. За текстом наданої відмови відповідачем-2 визначено, що страховий стаж позивача за наданими документами становить 27 років 6 місяців 8 днів; за доданими позивачем документами до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 з 20.01.1995 по 31.12.1997 через те, що згідно з Постановою КМУ №637 від 12.08.1993 фермерське господарство враховується тільки за умови сплати страхових внесків. Позивач вважає вищенаведену відмову протиправною, а рішення таким, що підлягає скасуванню, тому звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 26.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

06.07.2023 відповідач-2 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що за доданими до заяви документами до страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 20.01.1995 по 31.12.1997, оскільки згідно з постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 фермерське господарство враховується тільки за умови сплати страхових внесків. Таким чином, прийнято рішення відмовити позивачу у призначенні пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно з пунктом 1 статті 26 Закону 1058-IV особи, які народились в 1963 році і досягли віку 60 років матимуть право на призначення пенсії за віком за наявності страхового стажу 30 років. Внаслідок невиконання обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України працівник позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Несплата єдиного внеску є суттєвим порушенням прав працівника, оскільки період, за який внески не сплачено, не включається до страхового стажу для призначення пенсії.

10.08.2023 відповідач-1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що 16.05.2023 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком. Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися ГУ ПФУ в Запорізькій області. Рішенням відповідача-1 №047350005581 від 23.05.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Рішення про відмову в призначені пенсії було надіслано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на адресу позивача листом від 25.05.2023 №0400-010228-8/72656. З огляду на вищезазначене, відповідач-1 не розглядав заяву позивача про призначення пенсії та не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії. Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу»: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи у селянському (фермерському) господарстві «ДЕЛЬФІН» з 20.01.1995 по 31.12.1997, оскільки до заяви про призначення пенсії позивачем не надано довідку про сплату внесків (збору) на соціальне страхування за період перебування членом СФГ «ДЕЛЬФІН», відсутні підстави для зарахування періоду з 20.01.1995 по 31.12.1997 до страхового (трудового) стажу позивача.

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.05.2023 звернулась із заявою про призначення пенсії за віком до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

За принципом екстериторіальності заяву передано для розгляду до ГУ ПФУ в Запорізькій області.

Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області №047350005581 від 23.05.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. В обґрунтування відмови зазначено, що необхідний страховий стає, визначений статтею Закону №1058-IV становить 30 років. Страховий стаж особи 27 років 6 місяців 8 днів. За доданими позивачем документами до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 з 20.01.1995 по 31.12.1997, через те, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 фермерське господарство враховується тільки за умови сплати страхових внесків.

В листі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 25.05.2023 відповідач-1 з посиланням на рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №047350005581 від 23.05.2023 повідомив про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії.

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача-2 у призначенні пенсії за віком та відмовою у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи з 20.01.1995 по 31.12.1997, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Отже, право на пенсію згідно з діючим законодавством у період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року мають особи 1963 року народження після досягнення 60 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років.

Судом встановлено, що позивач досягла необхідного віку для призначення пенсії відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Так, відповідно до статті Закону №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Частиною 1 статті 21 Закону №1058-IV передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону №1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 22 Закону №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом, надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій, надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду, обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 24 статті 21 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом статті 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637) передбачено, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 містяться записи, зокрема (мовою оригіналу):

- №1: 20.01.1995 принята в члены крестьянского фермерского хозяйства «ДЕЛЬФИН»;

- №2: 31.12.1997 уволена по заявлению (ст. 38 КЗоТ).

Вказані записи виконано без перекреслень та виправлень, у чіткій послідовності та відповідності до дати, завірені підписом та печаткою роботодавця.

Зауважень щодо повноти та правильності записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи відповідачем в рішенні про відмову в призначенні пенсії не зазначено, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до довідки про заробіток для обчислення пенсії, виданої ОСОБА_1 , підтверджується, що позивач в період з 01.02.1995 по 31.12.1995, з 01.01.1996 по 31.12.1996, з 01.01.1997 по 31.12.1997 отримувала заробітну плату.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відомостей про позивача за вказаний період зумовлене неналежним виконанням підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Таким чином, внаслідок невиконання селянським фермерським господарством «ДЕЛЬФІН» обов`язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України, позивач позбавлена соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Суд зазначає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права викладена Верховним Судом в постановах від 27.03.2018 року у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №482/434/17, від 27.02.2019 року у справі №638/5795/17.

Отже, селянським фермерським господарством «ДЕЛЬФІН» не виконано обов`язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України, а відповідачем протиправно не враховано до страхового стажу позивача зазначений вище період.

До аналогічних висновків прийшов Третій апеляційний адміністративний суд в постанові від 29.09.2022 у справі № 340/1434/22.

Крім того, дослідивши спірне рішення пенсійного органу, колегія суддів дійшла висновку, що воно суперечить приписам частини 2 статті 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не містить обгрунтувань на підставі яких доказів (матеріалів, документів) пенсійний орган дійшов висновку про відсутність підтверджень сплати роботодавцями позивача страхових внесків до ПФУ.

Зазначене не є формальними і незначними недоліками, оскільки особа, відносно якої приймається рішення про відмову в призначенні пенсії, повинна знати і розуміти, які причини такої відмови, які дії необхідно виконати для усунення ричин, що зумовили таку відмову.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи 20.01.1995 по 31.12.1997.

Аналізуючи у сукупності фактичні обставини справи та правові норми, виходячи з принципу верховенства права, з метою захисту порушених прав і свобод позивача, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання повторно розглянути заяву позивача від 16.05.2023.

Разом з тим саме ГУ ПФУ в Запорізькій області як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову в призначенні пільгової пенсії оскаржила позивач, є суб`єктом владних повноважень, який має вирішити питання про призначення пенсії позивачу.

Викладене свідчить, що у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відповідно до приписів Порядку №22-1 відсутні відповідні повноваження.

З огляду на викладене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача, з урахуванням висновків суду.

За наведених обставин позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією №1167487657 від 15.06.2023.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, рішенням якого порушено права позивача, в сумі 536,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (адреса: проспект Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 20490012) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.05.2023 №047350005581 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.05.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар