Ухвала суду № 113961831, 27.09.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №199/3815/23

2/760/9461/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2023 року Солом?янський районний суд м.Києва в складі:

головуючого - судді- Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Машевської О.Ю.

представників відповідача- Вовка А.В., Будлянського В.М.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом і просить стягнути з відповідача на її користь 1 586 629, 00 гр. матеріальних збитків та 3 000 000, 00 гр. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 21 серпня 2023 року було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, справа призначена до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

07 вересня 2023 року до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача наголосив на тому, що позивач є фізичною особою-підприємцем, здійснювала свою діяльність згідно сертифікату №000516 від 13 серпня 2013 року.

Вважає, що даний позов підлягає розгляду Господарським судом м. Києва.

Просить врахувати, що правильне визначення юрисдикції даної справи має надважливе значення.

З огляду на це, у судовому засіданні представники відповідача просили закрити провадження у справі.

Позивач у судове засідання не з`явилася.

Про причину неявки суд до відома не поставила.

27 вересня 2023 року позивачем на електронну адресу суду подано пояснення, з яких не вбачається заперечень позивача щодо закриття провадження у справі.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення заяви про закриття провадження в справі, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 ч.астини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З точки зору закону критеріями розмежування судової юрисдикції можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким чинний Цивільний процесуальний кодекс викладено у новій редакції.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

У статті 6 Конвенції, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя, згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини, розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Тому із предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб`єктний критерій.

Зі змісту позову вбачається, що позивачка звернулася до суду як фізична особа.

В той же час, звертаючись до суду в порядку цивільного судочинства, позивачка має на меті захист своїх прав та інтересів як фізичної особи-підприємця, порушених відповідачем.

Це ж підтверджується долученими до позову копіями судових рішень, розглянутих у порядку адміністративного судочинства,з яких убачається, що позивачка була зареєстрована з 2015 року як Фізична особа-підприємець, здійснювала свою діяльність відповідно до Сертифікату №000516 від 13 серпня 2013 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в частині, що стосується позивачки, як сертифікованого інженера-землевпорядника.

Зважаючи на характер правовідносин у справі, правовий статус суб`єкта звернення, суд приходить до висновку, що даний спір має розглядатися у порядку господарського судочинства.

Враховуючи вищевикладене, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому є визначені процесуальним законом підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись п.1 ч.1 ст.255 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про відшкодування матеріальної та моральної шкоди закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.А. Шереметьєва