Рішення № 113961305, 05.10.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/12244/23

пр. № 2/759/3883/23

05 жовтня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Марченко В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженої відповідальності "АВЕНТУС ЛІЗИНГ" до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

03.07.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Лізинг» звернулося до суду з позовом до відповідача про витребування майна (предмету лізингу) з чужого незаконного володіння, а саме: транспортний засіб марки HYUNDAI модель ELANTRA, рік випуску 2012, колір: червоний, номер шасі(кузову): НОМЕР_1 , який належить ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» згідно відомостей, зазначених у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , яке видано 03.06.2021 органом ТСЦ/РСЦ МВС №8048, а також державних номерних знаків, ключів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та передачу даного майна належному власнику.

Позов обґрунтовано тим, що 02 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» та ОСОБА_1 , укладено договір фінансового лізингу №КВ-1212.

Свої зобов`язання позивач своєчасно, належним чином та в повному обсязі виконав, зокрема, придбав предмет лізингу, а саме автомобіль HYUNDAI модель ELANTRA, рік випуску 2012, колір: червоний, номер шасі(кузову): НОМЕР_1 .

Вартість об`єкта лізингу в т.ч. ПДВ, на дату укладання договору складає: 252 954,03 грн. Позивач передав у користування відповідачу на підставі акту приймання-передачі предмету лізингу від 03.06.2021 року до договору фінансового лізингу №КВ-1212 від 02.06.2021 року.

03 червня 2021 року між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем укладена додаткова угода №1 до договору фінансового лізингу №КВ-1212 від 02.06.2021 р., в якій визначений графік внесення лізингових платежів. Натомість, належного виконання за цим договором лізингодавець не отримав.

Так, відповідач за договором систематично не виконував визнаний договором графік сплати платежів, чим порушив умови договору.

05 квітня 20203 року ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» направило Лізингоодержувачу засобом поштового зв`язку, повідомлення від 04.04.2023 року про необхідність усунення порушень платіжної дисципліни та виконати договір фінансового лізингу в частині прострочених сплат до 17.04.2023 року. Лізингоодержувач зазначене вище повідомлення залишив без виконання.

19 квітня 2023 року ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» направило Лізингоодержувачу засобом поштового зв`язку повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу та вимогу про повернення автомобіля у граничний строк до 28 квітня 2023 року.

Відповідно до Комісійного акту №28-04/23 від 28.04.2023, транспортний засіб: транспортний засіб марки HYUNDAI модель ELANTRA, рік випуску 2012, колір: червоний, номер шасі (кузову): НОМЕР_1 , який належить ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» згідно відомостей, зазначених у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , яке видано 03.06.2021 органом ТСЦ/РСЦ МВС №8048, не було повернуто власнику, як об`єкт фінансового лізингу за договором фінансового лізингу №КВ-1212 від 02.06.2021 р.

Ухвалою суду від 05.07.2023 року у справі відкрито провадження для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.48).

Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не направляв, відзив на позов не подавав.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Суд встановлено, що 02 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» та ОСОБА_1 , укладено договір фінансового лізингу №КВ-1212. Свої зобов`язання позивач своєчасно, належним чином та в повному обсязі виконав, зокрема придбав предмет лізингу, а саме автомобіль HYUNDAI модель ELANTRA, рік випуску 2012, колір: червоний, номер шасі(кузову): НОМЕР_1 . (а.с.13-19)

Вартість об`єкта лізингу в т.ч. ПДВ, на дату укладання договору складає: 252 954,03 грн. Позивач передав у користування відповідачу на підставі акту приймання-передачі предмету лізингу від 03.06.2021 року до договору фінансового лізингу №КВ-1212 від 02.06.2021 року.

03 червня 2021 року між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем укладена додаткова угода №1 до договору фінансового лізингу №КВ-1212 від 02.06.2021 р., в якій визначений графік внесення лізингових платежів. Натомість, належного виконання за цим договором лізингодавець не отримав.

Так, відповідач за договором систематично не виконував визнаний договором графік сплати платежів, чим порушив умови договору.

05 квітня 20203 року ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» направило Лізингоодержувачу засобом поштового зв`язку, повідомлення від 04.04.2023 року про необхідність усунення порушень платіжної дисципліни та виконати договір фінансового лізингу в частині прострочених сплат до 17.04.2023 року. Лізингоодержувач зазначене вище повідомлення залишив без виконання.

19 квітня 2023 року ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» направило Лізингоодержувачу засобом поштового зв`язку повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу та вимогу про повернення автомобіля у граничний строк до 28 квітня 2023 року.

Відповідно до Комісійного акту №28-04/23 від 28.04.2023, транспортний засіб: транспортний засіб марки HYUNDAI модель ELANTRA, рік випуску 2012, колір: червоний, номер шасі(кузову): НОМЕР_1 , який належить ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» згідно відомостей, зазначених у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , яке видано 03.06.2021 органом ТСЦ/РСЦ МВС №8048, не було повернуто власнику, як об`єкт фінансового лізингу за договором фінансового лізингу №КВ-1212 від 02.06.2021 р.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно п. 1.1. загальних умов договору лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу транспортний засіб (далі - предмет лізингу), найменування, марка, модель, рік випуску, характеристики, ціна постачальника, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у договорі, а лізингоодержувач зобов`язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору.

Згідно п. 9.2.2. загальних умов лізингоодержувач зобов`язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати лізингодавцю лізингові платежі, а також інші платежі відповідно до умов договору, а також штрафні санкції відповідно до положень договору та інші платежі, які пов`язані з використанням об`єкта лізингу виключно на рахунки лізингодавця.

Відповідно до п. 9.2.6. загальних умов у разі закінчення строку фінансового лізингу, а також у разі дострокового припинення договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмету лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором фінансового лізингу.

Згідно із п. 2.1 загальних умов договору всі платежі за користування предметом лізингу лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті Україні (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингоодержувача не пізніше за дату та в сумі, які встановлені для їх оплати відповідно до Графіка платежів.

Відповідач системно не виконував визнаний договором графік сплати платежів.

05 квітня 20203 року ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» направило Лізингоодержувачу засобом поштового зв`язку, повідомлення від 04.04.2023 року про необхідність усунення порушень платіжної дисципліни та виконати договір фінансового лізингу в частині прострочених сплат до 17.04.2023 року. Лізингоодержувач зазначене вище повідомлення залишив без виконання.

У відповідності до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» після отримання лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса:

1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів;

2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом.

Водночас, за змістом п. 8.4 загальних умов, у разі якщо протягом 10 календарних днів з дати направлення відповідного повідомлення, з метою досудового врегулювання, лізингоодержаувач не усуне визначені в повідомленні порушення або не викупить об`єкт лізингу, а також при настанні обставин, передбачених п. 8.2.5 загальних умов договору, лізингодавець направляє на адресу лізингоотримувача, вказану в договорі, цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від договору (його розірвання) і повернення об`єкта лізингу лізингодавцю. Лізингоодержувач або його законний представник, зобов`язаний за свій кошт протягом терміну, передбаченого в повідомленні, повернути об`єкт лізингу лізингодавцю за адресою, вказаною в повідомленні.

19 квітня 2023 року ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» направило Лізингоодержувачу засобом поштового зв`язку повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу та вимогу про повернення автомобіля у граничний строк до 28 квітня 2023 року. (а.с.29-30)

Відповідно до Комісійного акту №28-04/23 від 28.04.2023, транспортний засіб: транспортний засіб марки HYUNDAI модель ELANTRA, рік випуску 2012, колір: червоний, номер шасі (кузову): НОМЕР_1 , який належить ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» згідно відомостей, зазначених у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , яке видано 03.06.2021 органом ТСЦ/РСЦ МВС №8048, не було повернуто власнику, як об`єкт фінансового лізингу за договором фінансового лізингу №КВ-1212 від 02.06.2021 р. (а.с.33)

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що у разі повернення лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу, у тому числі з підстав розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках, визначених договором фінансового лізингу та цим Законом, лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт фінансового лізингу лізингодавцю у стані, в якому такий об`єкт було отримано від нього, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 і 527 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 41 Конституції України визначено: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (ст ст. 215-235 Цивільного кодексу України), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.ст. 330, 338 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

З огляду на абсолютність права власності власнику надається багато прийомів, способів та засобів захисту свого права.

Одним із таких засобів є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Відповідно до закріпленого в статті 387 Цивільного кодексу України загального правила власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно із ч.1ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісне придбання заст. 388 Цивільного кодексу України можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Власник майна - це та особа, яка має законні права володіти, користуватися, розпоряджатися майном, що вибуло до добросовісного набувача поза волею власника.

ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» є належним власником автомобіля марки HYUNDAI ELANTRA (бувший у використанні), VIN -код НОМЕР_1 , рік випуску: 2012, що підтверджується матеріалами справи.

Положеннями ст. 13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем, в свою чергу, жодних доказів відповідно до положень ст.ст. 76-81ЦПК України на спростування позовних вимог не надано.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України).

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, а також врахувавши встановлені під час розгляду справи обставини, приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

В силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 794,32 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженої відповідальності "АВЕНТУС ЛІЗИНГ" до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Витребувати з володіння ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) колісного транспортного засобу (автомобілю) марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2012 року випуску, колір червоний, номер кузова (шасі, paмa): НОМЕР_1 , (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , видане 03.06.2021 року ТСЦ№ 8048), а також державні номерні знаки, ключі і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, та передати їх належному власнику - ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ».

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» (ЄДРПОУ 42441539, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Митрофана Довнар-Запольського, 5, офіс 220), понесені судові витати зі сплати судового збору у розмірі 3 794,32 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: Ключник А.С.