Ухвала суду № 113959791, 04.10.2023, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/4795/14-ц

4-с/703/17/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Биченка І.Я.,

за участю секретаря судового засідання Литвин Г.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника відділу Державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області зі скаргою на бездіяльність начальника відділу Державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Решетняка В.

Скаргу обґрунтовано тим, що рішенням Смілянського міськрайонного суду черкаської області від 26 листопада 2014 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість по кредитному договору в сумі 13445 грн. 19 коп.

26 лютого 2015 року відділом ДВС у м. Сміла Черкаської області від 10 вересня 2019 року відкрито виконавче провадження №46626131.

10 вересня 2019 року постановою державного виконавця накладено арешт на кошти боржника.

10 квітня 2020 року виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійсненні виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Скаржник зазначила, що вона є багатодітною матір`ю, на її утриманні перебуває троє малолітніх дітей та отримує соціальну допомогу на дітей в розмірі 2044 грн. 65 коп. Кошти скаржнику перераховуються пенсійним фондом на картковий рахунок для виплат соціальної допомоги в АТ КБ «Приватбанк».

В червні 2023 року ОСОБА_1 дізналася, що рахунок для проведення соціальних виплат по допомозі на дітей заблоковано на підставі постанови державного виконавця від 10 вересня 2019 року.

19 червня 2023 року скаржник звернулася до відділу ДВС із заявою в якій просила визначити рахунок для виплат соціальної допомоги в АТ КБ «Приватбанк» рахунком для здійснення видаткових операцій про що винести відповідну постанову. Також просила зняти обмеження по вказаному рахунку до 13400 грн. Однак подане звернення державним виконавцем не розглянуто та обґрунтовано тим, що матеріали виконавчого провадження знищено.

Відтак ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою в якій просить поновити її строки на оскарження дій державного виконавця, визнати бездіяльність начальника відділу ДВС протиправною та зобов`язати відділ ДВС зняти обмеження з банківського (спеціального) рахунку ОСОБА_1 про що винести відповідну постанову.

10 серпня 2023 року ОСОБА_1 надала суду заяву в якій просила скасувати постанову державного виконавця від 10 вересня 2019 року по виконавчому провадженню №46626131 про накладення арешту на рахунок.

Скаржник в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник відділу ДВС у судовому засіданні зазначив, що в провадженні відділу ДВС перебувало виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта банк» заборгованості по кредитному договору в сумі 13445 грн. 19 коп. Виконавче провадження було відкрито 26 лютого 2015 року. 10 вересня 2019 року постановою державного виконавця накладено арешт на кошти боржника. 10 квітня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження». Повторно виконавчий лист до відділу ДВС не надходив. Тобто примусове виконання рішення суду не здійснюється з моменту винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме з 10 квітня 2020 року. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану « №3048-IX від 11.04.2023, а саме п.10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення», Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено винесення процесуальних документів по завершених виконавчих провадженнях переданих до архіву. Відтак у задоволенні скарги просив відмовити.

Дослідивши матеріали скарги, суд приходить до наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання.

Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів законом покладено на державну виконавчу службу. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) закріплені у Законі України «Про виконавче провадження».

Судом встановлено, що рішенням Смілянського міськрайонного суду черкаської області від 26 листопада 2014 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість по кредитному договору в сумі 13445 грн. 19 коп.

З оглянутих судом матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 26 лютого 2015 року відділом ДВС у м. Сміла Черкаської області від 10 вересня 2019 року відкрито виконавче провадження №46626131.

Як вбачається з відповіді на запит №77378933 від 08 квітня 2020 року Міністерства внутрішніх справ України про зареєстровані за боржником ОСОБА_1 транспортні засоби відсутні.

Відповідно до відповіді №1011227029 від 30 червня 2015 року Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками-юридичними особами та/або фізичними особами підприємцями, платник податків з податковим номером 3167710442 на обліку в органах ДПС не перебуває.

Згідно відповіді №1011220422 від 30 червня 2015 року Пенсійного фонду України інформація про боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не знайдена.

Як вбачається з відповіді №1011240145 від 02 липня 2015 року Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників-фізичних осіб, інформація відносно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відсутня.

Згідно відповіді №1011221976 від 30 червня 2015 року Пенсійного фонду України, встановлено, що ОСОБА_1 працює у відокремленому структурному підрозділі вагонне депо ім. Т.Шевченка Одеської залізниці.

Постановою державного виконавця Смілянського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області звернуто стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1 в розмірі 20% до погашення боргу в сумі 14881 грн 16 коп.

10 вересня 2019 року постановою державного виконавця накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом.

10 квітня 2020 року виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» оскільки у боржника відсутнє майно.

Як вбачається з довідки АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 станом на 08 червня 2023 року має в АТ КБ «Приватбанк» картку НОМЕР_2 , рахунок НОМЕР_3 на яку отримує соціальні та інші виплати.

Відповідно до заяви без зазначення дати, ОСОБА_1 звернулася до Смілянського ЦЗ Черкаської області в якій просила належні її суми пенсії (грошової допомоги) починаючи з 12 травня 2023 року перераховувати на рахунок АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_3 .

19 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до відділу ДВС у м. Смілі Черкаського району Черкаської області із заявою в якій просила тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні визначити рахунок НОМЕР_3 в АТ КБ «Приватбанк» поточним рахунком для здійснення видаткових операцій відповідно до вимог п.10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення», Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до довідки від 10 серпня 2023 року стан виконавчого провадження №46626131 завершено.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені обов`язки та права виконавців. Так статтею передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Також виконавець має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Положеннями ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця, в якій зазначається: сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом; стягнення виконавчого збору, витрати виконавчого провадження, штрафи, накладені на боржника під час виконавчого провадження; основна винагорода приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що на які накладається арешт, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Такі висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження 12-28гс20), а також постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц(провадження № 61-10611св20) та від 24 лютого 2021 року у справі № 756/1927/15-ц (провадження № 61-14725св20).

Із змісту постанови про арешт коштів боржника від 10 вересня 2019 року вбачається, що заступником начальника Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом.

Тобто, постанова державного виконавця містить вказівку про нерозповсюдження її дії на спеціальні рахунки, арешт яких забороняється.

З матеріалів справи також вбачається, що на момент звернення ОСОБА_1 зі скаргою на рішення державного виконавця, інформації від банків щодо статусу коштів і рахунків, відкритих на ім`я боржника до державного виконавця не надходило, зокрема, щодо рахунків із спеціальним режимом використання.

Також суду не надано доказів, що скаржник не має змоги користуватись рахунком в банку внаслідок накладення арешту державним виконавцем.

За таких обставин, суд приходить до висновку що подана ОСОБА_1 скарга на бездіяльність начальника відділу Державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не ґрунтується на вимогах закону, відтак у її задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

Крім того, з матеріалів скарги вбачається, що остання подана з порушенням строку, передбаченого ст.447ЦПК України, але, враховуючи наявність клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду та достатність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, суд вважає за можливе поновити пропущений строк звернення до суду. Таке поновлення сприятиме забезпеченню доступу особи до правосуддя.

Керуючись ст.ст. 447, 450-451 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність начальника відділу Державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя І.Я.Биченко