Рішення № 113959784, 04.10.2023, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1259/23

2/703/627/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Прилуцького В.О.

секретаря судовогозасідання Дегтярь Л.В.

учасники справи:

представниця позивача Хмельницька Л.М.

представниця відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Черкаської обласної прокуратури про звільнення майна з-під арешту,-

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Черкаської обласної прокуратури, в якому просить скасувати арешт з 1/2 частини будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , який зареєстрований 10 березня 2005 року 11:56:10 за реєстраційним номером обтяження №1749304 реєстратором Смілянської державної нотаріальної контори; підставою обтяження є постанова про накладення арешту на майно, б/н, від 03 березня 2005 року слідчого в особливо важливих справах прокуратури Черкаської області Ю.В. Возного; власник: ОСОБА_3 .

Позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після її смерті відкрилася спадщина на домоволодіння, по АДРЕСА_1 .

На початку 2023 року він будучи єдиним спадкоємцем першої черги після смерті матері ОСОБА_4 звернувся до Смілянської державної нотаріальної контори з питанням видачі на своє ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на домоволодіння по АДРЕСА_1 . Нотаріусом йому було в усному порядку відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на тій підставі, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається арешт нерухомого майна, а саме на 1/2 частину будинку по АДРЕСА_2 . Вказаний арешт зареєстровано 10.03.2005 року Смілянською державною нотаріальною конторою, підставою обтяження є: постанова про накладення арешту на майно, б/н, від 03.03.2005 року, постановлена слідчим прокуратури Черкаської області в особливо важливих справах Ю.В. Возним. Власником 1/2 частини домоволодіння вказано ОСОБА_3 .

Оскільки він не має змоги іншим шляхом зняти арешт на майно то змушений звернутись до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 27 березня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Реалізуючи право на подання відзиву, у порядку ст. 178 ЦПК України, 18 квітня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представниця позивача, адвокат Хмельницька Л.М. в судовому засіданні проведеному в режимі відео конференції, позовні вимоги підтримала та просила їх задовільнити із підстав наведених у позові.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, врахувавши позицію сторн, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджуються свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 21 березня 2015 року. Після її смерті відкрилася спадщина на домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 07 лютого 2023 року за ОСОБА_4 було зареєстровано 3/4 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя № 3437 від 31 серпня 1985 року виданого Кам`янською державною нотаріальною конторою; свідоцтва про право на спадщину № 3439 від 31 серпня 1985 року виданого Кам`янською державною нотаріальною конторою. 1/4 частка домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 червня 2006 року.

Позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 , що підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 05 січня 1971 року.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 , що підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 05 січня 1971 року, відповідно є спадкоємцем першої черги за законом.

В установлений законом шестимісячний строк позивач ОСОБА_2 , звернувся до Смілянської державної нотаріальної контори та подав заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 02 вересня 2015 року.

Позивач ОСОБА_6 , звернувся до Смілянської державної нотаріальної контори з питанням видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, однак йому було в усному порядку відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на тій підставі, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається арешт нерухомого майна, а саме на 1/2 частину будинку по АДРЕСА_2 . Вказаний арешт зареєстровано 10 березня 2005 року Смілянською державною нотаріальною конторою, підставою обтяження є: постанова про накладення арешту на майно, б/н, від 03 березня 2005 року, постановлена слідчим прокуратури Черкаської області в особливо важливих справах Ю.В. Возним. Власником 1/2 частини домоволодіння вказано ОСОБА_3 .

З листа №31-149ВИХ-23 від 17 лютого 2023 року Черкаської обласної прокуратури вбачається, що вироком Апеляційного суду Черкаської області від 06 червня 2005 року у кримінальній справі №1510400079, зокрема, визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357 КК України з призначенням покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Згідно вказаного вироку арешт, накладений постановою слідчого від 10.11.2004 року на 1/2 частину будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_3 залишений без змін. З приводу надання копії постанови про накладення арешту на майно Черкаська обласна прокуратура у листі №31-149ВИХ-23 від 17 лютого 2023 року повідомила, що матеріали вказаної кримінальної справи перебувають у Черкаському апеляційному суді на архівному зберіганні.

З постанови про накладення арешту на майно від 10 листопада 2004 року, прийнятої слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Черкаської області Возним Ю.В. в межах кримінальної справи №1510400079, згідно якої постановлено накласти арешт на 1/2 частину будинковолодіння, яке належить на праві власності обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Окрім того в судовому засіданні встановлено, що постанова від 03 березня 2005 року, відповідно до якої було накладено арешт на будинковолодіння, взагалі відсутня. Відповідачем її копія надана, ані позивачу, а ні суду, не була.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку - звільнення з-під арешту майна, яке належить йому на праві власності.

Між тим, ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Uzan та інші проти Турції» (скарги № 19620/05, 41487/05, 17613/08 и 19316/08) від 05 березня 2019 року, Європейський Суд встановив, що заявники скаржилися на тривале застосування тимчасових заходів щодо їхнього майна та відмову органів влади скасувати ці заходи протягом кількох років, навіть з урахуванням того, що заявників не було визнано винними у кримінальному провадженні або відповідачами у цивільному провадженні. Європейський Суд прийшов до висновку, що влада не змогла встановити «справедливий баланс» між захистом суспільних інтересів та вимог захисту прав заявників на повагу їх власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння майном).

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз`яснив, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Тобто, наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього порушує право власності позивача, внаслідок чого вони позбавлені змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном та власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст. ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для реєстрації припинення обтяження є в тому числі й рішення суду, що набрало законної сили.

Як встановлено судом, через наявність обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо арешту нерухомого майна позивач обмежений у праві здійсненні свого права на розпорядження власністю.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, провадження № 12-304гс18, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав (абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого за цим Кодексом слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 червня 2020 року в справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19).

Судом встановлено, що на момент прийняття слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Черкаської області Возним Ю.В. постанови про накладення арешту на майно, ОСОБА_3 не був власником ? частки домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Єдиним власником домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 була ОСОБА_4 .

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 263, 265, 268, 279, 280-283, 354 ЦПК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 16, 319, 317, 321, 391 ЦК України, суд,-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Черкаської обласної прокуратури про звільнення майна з-під арешту,- задовільнити у повному обсязі.

Скасувати арешт з 1/2 частини будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований 10 березня 2005 року 11:56:10 за реєстраційним номером обтяження №1749304 реєстратором Смілянської державної нотаріальної контори; підставою обтяження є постанова про накладення арешту на майно, б/н, від 03 березня 2005 року слідчого в особливо важливих справах прокуратури Черкаської області Ю.В. Возного; власник: ОСОБА_3 .

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення (з дня складання повного тексту).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2023 року.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований по АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Черкаська обласна прокуратура, юридична адреса бульвар Шевченка, 286 в м. Черкаси, код ЄДРПОУ 02911119.

Головуючий: В. О. Прилуцький