Рішення № 113956369, 11.09.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2023 р. м. Київ Справа № 911/157/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЗААТБАУ УКРАЇНА (02132, м. Київ, Дніпровська Набережна, буд. 26-Ж, офіс 29)

до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ЕКСПЕРТ (09201, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Каштанова, буд. 54)

про стягнення 21400125,16 грн. заборгованості за договором поставки насіння № П10/2020 від 27.11.2019 р., у тому числі 8938398,89 грн. основного боргу, 4799797,77 грн. пені, 1136396,32 грн. 10% річних, 1787679,78 грн. штрафу, 2145215,76 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 2592637,24 грн. інфляційних втрат,

секретар судового засідання: Невечера С.А.

Представники сторін:

від позивача: Бонтлаб В.В. (довіреність від 22.11.2022 р., витяг з Єдиного реєстру адвокатів АА № 000223);

від відповідача: Фоменко М.С. (ордер № 1164727 від 21.10.2022 р.; свідоцтво № 9055/10 від 29.05.2020 р.), Тетарчук І.В. (ордер № 137826 від 08.05.2023 р.; свідоцтво № 3932/10 від 19.03.2009 р.).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЗААТБАУ УКРАЇНА (далі ТОВ ЗААТБАУ УКРАЇНА, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ЕКСПЕРТ (далі ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ, відповідач) про стягнення 18455913,51 грн. заборгованості за договором поставки насіння № П10/2020 від 27.11.2019 р., у тому числі 8935951,56 грн. основного боргу, 2778713,71 грн. пені, 732086,55 грн. 10% річних, 1781190,31 грн. штрафу, 2144628,40 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 2077342,98 грн. інфляційних втрат, судові витрати просило покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.02.2023 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13.03.2023 р., встановлено відповідачу 16-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Підготовче засідання відкладалось.

30.03.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 27/03-2023/1 від 27.03.2023 р. (вх. № 6062/23 від 30.03.2023 р.), за змістом якого останній просив суд долучити даний відзив до матеріалів справи, з огляду на те, що станом на час його подання встановлений для цього ухвалою суду 16-ти денний строк не сплив, відмовити в задоволенні позовних вимог та понесені судові витрати залишити за позивачем. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначав, що за даними позовної заяви позивачем невірно було визначено розмір проведеної ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ оплати за отриманий за договором поставки № П10/2020 від 27.11.2019 р. товар, а також не враховано в повній мірі фактично повернутий відповідачем товар, що вплинуло на розмір заборгованості та нарахування штрафних санкцій. Крім того, відповідач звертав увагу суду на невірне визначення початку прострочення оплати отриманого відповідачем від позивача товару, що також призвело до невірного обрахунку пені, штрафу, процентів за користування чужими грошовими коштами, 10% річних та інфляційних втрат. Також відповідач зазначав, що одночасне стягнення з відповідача, який порушив господарське зобов`язання за договором, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення та пені у розмірі 3% від суми простроченого платежу за кожен місяць прострочення суперечить статті 61 Конституції України.

У судовому засіданні 04.05.2023 р. представник позивача в режимі відеоконференції підтримував заявлене у судовому засіданні 03.04.2023 р. усне клопотання про залишення без розгляду відзиву на позовну заяву та повернення його відповідачеві, з огляду на пропуск останнім строку для його подання, оскільки ухвалу про відкриття провадження у справі було оприлюднено в ЄДРСР 06.02.2023 р. та направлено відповідачу на його електронну адресу. Разом з тим, представник позивача клопотав, у разі прийняття судом відзиву на позовну заяву, надати позивачу строк для подання відповіді на відзив. Представники відповідача зазначали, що останнім не було пропущено строку для подання відзиву на позовну заяву, оскільки ухвалу про відкриття провадження у даній справі ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ було отримано поштою 22.03.2023 р.

Розглянувши у підготовчому засіданні 04.05.2023 р. клопотання представника позивача про залишення без розгляду відзиву на позовну заяву та повернення його відповідачеві, заслухавши пояснення представників сторін, суд, без виходу до нарадчої кімнати, протокольною ухвалою залишив його без задоволення з підстав, викладених в ухвалі суду від 04.05.2023 р.

23.05.2023 р. до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 12-2/05 від 12.05.2023 р. (вх. № 10060/23 від 23.05.2023 р.) про збільшення позовних вимог, за змістом якої ТОВ ЗААТБАУ УКРАЇНА збільшує розмір позовних вимог, просить суд прийняти вказану заяву та стягнути з ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ 8938398,89 грн. заборгованості, 4799797,77 грн. пені, 1136396,32 грн. 10% річних, 1787679,78 грн. штрафу, 2145215,76 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 2592637,24 грн. інфляційних втрат на підставі договору поставки насіння № 1110/2020 від 27.11.2019 р.

23.05.2023 р. до Господарського суду Київської області позивача надійшла відповідь на відзив № 12-1/05 від 12.05.2023 р. (вх. № 10061/23 від 23.05.2023 р.), за змістом якої останній зазначає, зокрема, про безпідставність посилань відповідача на ненастання строку оплати вартості отриманого товару та необгрунтованість визначення періоду здійснення нарахувань згідно договору у зв`язку з порушенням, на думку відповідача, ч. 2 ст. 530 ЦК України. Окрім того, позивач наголошував, що відповідачем до відзиву було вибірково надано документи первинного бухгалтерського обліку операцій, які мали місце під час виконання сторонами умов договору поставки насіння.

02.06.2023 р. до Господарського суду Київської області електронною поштою від представника відповідача надійшло клопотання № 02/06-2023/1 від 02.06.2023 р. (вх. № 10835/23 від 02.06.2023 р.) про витребування доказів, за змістом якого останній просив витребувати у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (ГЦОСІ ДЕРЖПРИКОРДОНСЛУЖБИ УКРАЇНИ) (код 37996391, місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 26, службове прим. № 107) офіційні письмові відомості про перетин державного кордону України (в`їзд-виїзд) громадянкою Федеративної республіки Німеччина ОСОБА_1 (латинськими літерами - Tanja Huebner) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із зазначенням напрямку перетинання державного кордону; назви пункту пропуску (пункту контролю, контрольного пункту в`їзду-виїзду) на території України за період з 01 січня 2022 р. по 01 червня 2023 р. (включно). Клопотання мотивоване тим, що позовна заява, відповідь на відзив та заява про збільшення позовних вимог з боку позивача підписані його керівником Танею Хюбнер, яка 15 березня 2022 року була призначена на посаду генерального директора російської компанії ТОВ "СААТБАУ РУС" (м. Краснодар), у зв`язку з чим у відповідача наявні обгрунтовані, на його думку, сумніви, щодо перебування Тані Хюбнер на території України та можливості особистого підписання нею поданих до українського суду документів.

05.06.2023 р. до Господарського суду Київської області електронною поштою від представника відповідача адвоката Фоменка М.С. надійшли заперечення на відповідь на відзив № 03/06-2023/2 від 03.06.2023 р. (вх. № 10858/23 від 05.06.2023 р.), за змістом яких відповідач відхиляє аргументи позивача, викладені у відповіді на відзив, та, серед іншого, посилається на те, що згідно з протоколом про наміри від 02.04.2021 р. сторонами було погоджено терміни оплати за поставлений позивачем товар за всіма діючими договорами поставки насіння з відкладальною умовою, а саме - перерахування відповідачем грошових коштів на адресу позивача здійснюється після надходження на рахунок ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ коштів від кінцевих господарств.

05.06.2023 р. до Господарського суду Київської області електронною поштою від представника відповідача адвоката Тетарчук І.В. надійшли заперечення б/н від 03.06.2023 р. (вх. № 10859/23 від 05.06.2023 р.) на відповідь на відзив, за змістом яких остання посилається, зокрема, на ненастання строку оплати поставленого позивачем насіння та непред`явлення останнім відповідної вимоги в порядку ст. 530 ЦК України. Окрім того, представник відповідача звертала увагу суду на те, що позивачем до відповіді на відзив було додано документи первинного бухгалтерського обліку, на яких грунтується заява про збільшення розміру позовних вимог, які не були подані разом із першою заявою по суті спору, у зв`язку з чим відповідач просить суд щодо поданих доказів як додатків до відповіді на відзив застосувати наслідки, передбачені ч. 10 ст. 80 ГПК України, та не приймати їх до розгляду, заяву про збільшення позовних вимог повернути позивачу, а в позові відмовити в повному обсязі.

05.06.2023 р. до Господарського суду Київської області електронною поштою від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 03.06.2023 р. (вх. № 10860/23 від 05.06.2023 р.), за змістом якого остання зазначала, що зважаючи на той факт, що копії доказів, які направлялись відповідачу, належним чином не засвідчені або не засвідчені взагалі, на деяких примірниках документів, долучених до заяв по суті справи позивачем, відсутні необхідні реквізити, зважаючи також на низьку якість копій доказів, що не дозволяє відповідачу дослідити повністю зміст письмових доказів, відповідач наполягає на необхідності огляду всіх письмових доказів, що підтверджують позовні вимоги про стягнення заборгованості, зокрема, оригіналу договору поставки насіння № П10/2020 від 27.11.2019 р., додаткових угод до нього, додатків, специфікацій, видаткових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, наданих позивачем як доказ виникнення правовідносин між сторонами.

У судовому засіданні 05.06.2023 р. суд, розглянувши зазначене вище клопотання № 02/06-2023/1 від 02.06.2023 р. (вх. № 10835/23 від 02.06.2023 р.) представника відповідача про витребування доказів, без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про залишення його без задоволення, з мотивів, викладених у відповідній ухвалі суду від 05.06.2023 р.

06.07.2023 р. на електронну пошту Господарського суду Київської області від ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ надійшла заява б/н від 06.07.2023 р. (вх. № 13049/23 від 06.07.2023 р.) про зменшення розміру штрафних санкцій, за змістом якої відповідач просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій до 0 грн. з огляду на таке. На переконання відповідача, стягнення 3% в місяць за користування чужими коштами є дублюючою неустойкою, і, як наслідок, відсутні підстави для застосування приписів ч. 5 ст. 694, ч.ч. 1-2 ст. 536 Цивільного кодексу України із одночасним застосуванням плати за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України. Крім того, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин права передбачати у договорі можливість одночасного стягнення двох видів неустойок. За таких обставин, одночасне стягнення з відповідача, який порушив господарське зобов`язання за договором, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення та пені у розмірі 3% від суми простроченого платежу за кожен місяць прострочення суперечить статті 61 Конституції України. Водночас, відповідач відзначав, що наслідки, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, настають лише у випадку прострочення грошового зобов`язання, а відповідач наполягає, що строк оплати товару не настав. Отже, оскільки строк оплати товару не настав, то прострочення відповідача наступить лише після звернення позивача до відповідача з претензією/вимогою, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів надсилання рахунків на оплату або пред`явлення претензії про сплату боргу. Таким чином, застосування до відповідача договірної неустойки є безпідставним, а нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - необгрунтованими, у зв`язку з відсутністю прострочення у боржника в період, за який такі нарахування здійснені позивачем та заявлені до стягнення. Крім того, в період виникнення та існування заборгованості, у зв`язку із введенням воєнного стану, з метою здійснення стабілізаційних заходів щодо курсу гривні Національним банком України було підвищено облікову ставку з 10 до 25 відсотків річних, що також вплинуло на розмір розрахованої позивачем пені.

Стосовно стягнення штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, інфляційних втрат і 3% річних, відповідач також зазначав, що дані кошти будуть стягнуті на користь ТОВ ЗААТБАУ УКРАЇНА і, в подальшому, залишаться в його власності. При цьому, після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України компанія позивача не припинила співпрацю з країною-агресором, і дані кошти можуть також опинитися або бути використані для співпраці з РФ.

Водночас, на переконання відповідача, заявлені позивачем штрафні санкції значно перевищують розмір вартості поставленого товару, у зв`язку з чим ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ просить суд відмовити у стягненні штрафних санкцій або зменшити їх розмір до мінімуму, виходячи із обставин даної справи. Також відповідач зазначав, що сторонами не було встановлено строку оплати поставленого товару на загальну суму 18838050,17 грн., у тому числі - за видатковими накладними від 27.12.2019 р. № 616, від 27.12.2019 р. № 617 та від 27.12.2019 р. № 621. Додаток (специфікація) № 2 від 26.12.2019 р., посилання на який міститься у видаткових накладних, сторонами відповідно до умов п.п. 4.1, 4.3 договору не оформлений, уповноваженими особами не підписаний, отже, судом буде вирішуватись питання щодо стягнення коштів з ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ з необхідністю встановлення періоду прострочення оплати, у зв`язку з чим, на підтвердження своєї позиції щодо готовності повернути поставлений товар, відповідач просить долучити до матеріалів справи лист № ю-79 від 29.06.2023 р. ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ до ТОВ ЗААТБАУ Україна.

Розглянувши у підготовчому засіданні 06.07.2023 р. заяву позивача про збільшення позовних вимог № 12-2/05 від 12.05.2023 р. (вх. № 10060/23 від 23.05.2023 р.), за змістом якої ТОВ ЗААТБАУ УКРАЇНА просило суд прийняти вказану заяву та стягнути з ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ 8938398,89 грн. заборгованості, 4799797,77 грн. пені, 1136396,32 грн. 10% річних, 1787679,78 грн. штрафу, 2145215,76 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 2592637,24 грн. інфляційних втрат на підставі договору поставки насіння № 1110/2020 від 27.11.2019 р., заслухавши пояснення представників сторін, суд, без виходу до нарадчої кімнати, протокольною ухвалою прийняв вказану заяву, з мотивів, викладених у відповідній ухвалі суду від 06.07.2023 р.

У зв`язку з наведеним подальший розгляд справи здійснювався з урахуванням прийнятої судом заяви, а саме - про стягнення 21400125,76 грн., у тому числі 8938398,89 грн. основного боргу, 4799797,77 грн. пені, 1136396,32 грн. 10% річних, 1787679,78 грн. штрафу, 2145215,76 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 2592637,24 грн. інфляційних втрат.

Стосовно клопотання відповідача б/н від 03.06.2023 р. (вх. № 10860/23 від 05.06.2023 р.) про огляд в судовому засіданні оригіналів всіх письмових доказів, що підтверджують позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки насіння № П10/2020 від 27.11.2019 р., судом, у підготовчому засіданні 06.07.2023 р. було роз`яснено учасникам процесу порядок дослідження та огляду оригіналів долучених до справи документів на стадії дослідження доказів під час розгляду справи по суті.

11.07.2023 р. на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій № 11-1/07 від 11.07.2023 р. (вх. № 13398/23 від 11.07.2023 р.), за змістом яких останній зазначає, що доводи, наведені в заяві про зменшення розміру штрафних санкцій, є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на зміст даної заяви та відсутність наявності необхідних критеріїв для зменшення штрафних санкцій відповідно до положень ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.

24.07.2023 р. на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли письмові заперечення № 27/07-2023/1 від 24.07.2023 р. (вх. № 14165/23 від 24.07.2023 р.) на заяву позивача про збільшення позовних вимог, за змістом яких останній заперечує проти змісту вказаної заяви та наполягає на відсутності правових підстав для стягнення грошових коштів у заявленому розмірі, зазначаючи, що позивачем до матеріалів справи не були долучені належним чином засвідчені копії додатків (специфікацій) до договору поставки № П10/2020 від 27.11.2019 р. (за винятком копій додатку (специфікації) № 1 від 27.11.2019 р. та № 10 від 31.03.2020 р.), що додатково унеможливлює документально підтвердити факт здійснення господарських операцій відповідно до умов укладеного договору та встановити, чи дійсно сторони змінили раніше встановлені терміни оплати. Натомість, на переконання відповідача, протоколом від 02.04.2021 р. сторони погодили (встановили) терміни оплати за поставлений позивачем товар за всіма діючими договорами поставки насіння з відкладальною умовою, а саме: перерахування відповідачем грошових коштів в адресу позивача не пізніше наступного робочого дня після надходження коштів на рахунок ТОВ «АГРО ЕКСПЕРТ» від кінцевих господарств. Беручи до уваги, що протокол від 02.04.2021 р. є офіційним документом та оригіналом, і укладений між позивачем та відповідачем пізніше, ніж додаткова угода № 1 від 26.03.2021 р., то до встановлення терміну оплати застосовуються положення узгодженого протоколу.

У судовому засіданні 27.07.2023 р. представники позивача та відповідача зазначили про надання суду всіх наявних у сторін доказів, що мають значення для вирішення спору, та про наявність підстав для закриття підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.07.2023 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.08.2023 р.

У судовому засіданні 21.08.2023 р. судом було розпочато розгляд справи по суті, заслухано вступні слова учасників процесу, здійснено з`ясування обставин справи та досліджено докази у відповідності до ст.ст. 208-210 Господарського процесуального кодексу України, а також в порядку приписів ст. 217 ГПК України зазначено про закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами в протоколі судового засідання і про перехід до судових дебатів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.08.2023 р. було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 11.09.2023 р.

У судовому засіданні 11.09.2023 р. представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі; представники відповідача проти позову заперечували та зазначали, зокрема, про те, що деякі видаткові накладні не відповідають вимогам законодавства, зокрема, за ними не можна ідентифікувати особу, яка отримала товар; строк виконання зобов`язання з оплати товару не настав, оскільки специфікації сторонами підписані не були, а видаткові накладні не встановлюють строку виконання, у зв`язку з чим вимога про оплату за поставлений товар повинна була передувати зверненню з даним позовом до суду.

У судовому засіданні 11.09.2023 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

27.11.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ЗААТБАУ УКРАЇНА (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРО ЕКСПЕРТ (покупець) було укладено договір поставки насіння № П10/2020, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця насіння (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором.

У відповідності з п. 1.2 договору найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна одиниці товару, загальна вартість товару, строк та базис (в тому числі - адреса місця) поставки товару, рік врожаю, а також за необхідності інші умови визначаються сторонами у відповідному додатку (специфікації), що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.5 договору покупець надає продавцю довіреність на отримання товару, засвідчену уповноваженою на це особою та скріплену печаткою.

Відповідно до п. 4.1 договору ціни, загальна вартість, найменування товару, вид обробки, одиниця виміру зазначаються у додатку (специфікації). В ціну товару входить вартість тари, упаковки та маркування.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що на дату підписання відповідного договору (специфікації) до цього договору ціна вказується в національній валюті України гривні.

Згідно з п. 4.3 договору покупець здійснює оплату вартості товару в порядку, визначеному у відповідному додатку до цього договору.

Відповідно до п. 4.4 договору у випадку порушення покупцем строків проведення оплати відповідно до графіку (порядку, строків) платежів, встановленого договором, позивач з десятого дня порушення такого графіку (порядку, строків) платежів має право стягнути з покупця загальну вартість відвантаженого, але не сплаченого покупцем товару (партії товару), строк оплати по якому вже настав (умови цього пункту застосовуються в разі, якщо відбулося відвантаження товару).

Пунктом 4.5 договору передбачено, що оплата по даному договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Датою оплати вважається дата зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок продавця. В платіжному документі покупець зобов`язаний зазначити в призначені платежу номер та дату укладення договору та номер додатку (специфікації), за яким здійснюється оплата товару, або номер рахунку-фактури (в разі його виставлення позивачем). Відсутність виписаного продавцем рахунку-фактури не звільняє покупця від оплати за товар. В іншому випадку продавець зараховує суму оплати на власний розсуд для погашення загальної заборгованості покупця по всім іншим зобов`язанням.

У відповідності з п. 5.1 договору, поставка товару за даним договором може здійснюватися окремими частинами партіями. Поставка товару (партії товару) здійснюється в терміни, зазначені в договорі або додатку (ах), за умови відсутності заборгованості покупця.

Відповідно до п. 5.6 договору товар вважається прийнятим покупцем за кількістю та якістю в момент отримання товару представником покупця від представника продавця у відповідності до видаткової накладної.

Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; по якості відповідно до сертифікату на насіння (п. 5.7 договору).

Пунктом 5.8 договору передбачено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття товару покупцем, що підтверджується підписаною з боку представника покупця видатковою накладною та належним чином оформленою довіреністю.

Згідно з п. 8.5 договору у разі несплати/несвоєчасної сплати товару покупцем в строки визначені цим договором, в тому числі несплати/неналежної сплати суми, що виникла внаслідок валютних коригувань, настають такі наслідки: покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми грошового зобов`язання, за кожний день прострочення виконання зобов`язання до моменту оплати його повного виконання, а також 10 % річних від простроченої суми (пп. 8.5.1); у випадку, якщо прострочення оплати триває більше 30 днів, покупець додатково зобов`язаний сплатити продавцеві штраф у розмірі 20% від суми заборгованості за кожен факт прострочення понад 30 днів (пп. 8.5.2); покупець зобов`язаний сплатити продавцеві плату за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3% на місяць від суми заборгованості (пп. 8.5.3).

Відповідно до п. 8.8 договору сплата неустойки (штрафу, пені) не звільняє покупця та продавця від виконання своїх зобов`язань за договором і не позбавляє продавця/покупця права на інші заходи захисту своїх інтересів відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п. 8.10 договору період нарахування штрафних санкцій становить 3 роки.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 договору).

Пунктом 10.4 договору передбачено, що додаткові угоди, додатки, зміни та доповнення до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими на те представниками сторін та скріплені їх печатками.

На виконання умов договору у період з 29.11.2019 р. до 09.10.2020 р. ТОВ ЗААТБАУ УКРАЇНА було поставлено ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ товар на загальну суму 32702326,96 грн., на підтвердження чого до матеріалів справи позивачем було надано копії видаткових накладних № 577 від 29.11.2019 р. на суму 5282455,02 грн., № 578 від 29.11.2019 р. на суму 2606895,63 грн., № 616 від 27.12.2019 р. на суму 16246778,04 грн., № 617 від 27.12.2019 р. на суму 2018626,56 грн., № 619 від 27.12.2019 р. на суму 1288651,39 грн., № 621 від 27.12.2019 р. на суму 572645,57 грн., № 49 від 11.03.2020 р. на суму 75600,00 грн., № 164 від 26.03.2020 р. на суму 1268,47 грн., № 151 від 31.03.2020 р. на суму 6574,75 грн., № 157 від 31.03.2020 р. на суму 235776,62 грн., № 158 від 31.03.2020 р. на суму 2377284,48 грн., № 159 від 31.03.2020 р. на суму 18197,93 грн., № 203 від 13.04.2020 р. на суму 87000,00 грн., № 205 від 13.04.2020 р. на суму 174000,00 грн., № 236 від 29.04.2020 р. на суму 99990,94 грн., № 314 від 10.06.2020 р. на суму 25995,34 грн., № 316 від 11.06.2020 р. на суму 160000,08 грн., № 318 від 11.06.2020 р. на суму 64000,03 грн., № 385 від 04.08.2020 р. на суму 773390,02 грн., № 469 від 14.08.2020 р. на суму 57251,21 грн., № 477 від 18.08.2020 р. на суму 101941,80 грн., № 567 від 01.09.2020 р. на суму 10000,01 грн., № 568 від 01.09.2020 р. на суму 20000,02 грн., № 569 від 01.09.2020 р. на суму 40000,03 грн., № 570 від 01.09.2020 р. на суму 20000,02 грн., № 632 від 10.09.2020 р. на суму 64999,98 грн., № 654 від 10.09.2020 р. на суму 12000,00 грн., № 655 від 10.09.2020 р. на суму 10500,00 грн., № 657 від 10.09.2020 р. на суму 10500,00 грн., № 658 від 10.09.2020 р. на суму 21000,00 грн., № 659 від 10.09.2020 р. на суму 110000,04 грн., № 684 від 10.09.2020 р. на суму 31500,00 грн., № 722 від 19.09.2020 р. на суму 31500,00 грн., № 842 від 09.10.2020 р. на суму 45999,98 грн. (оригінали оглядалися судом).

Додатково, на підтвердження належного виконання власних договірних обов`язків та передання відповідачу товару за деякими видатковими накладними, позивач надав до матеріалів справи копії довіреностей, виданих ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ на отримання матеріальних цінностей від ТОВ ЗААТБАУ УКРАЇНА, у тому числі - № 1690 від 27.11.2019 р., № 1683 від 26.12.2019 р., № 1688 від 27.12.2019 р., № 1689 від 27.12.2019 р., № 259 від 31.03.2020 р., № 1066 від 17.09.2020 р. (оригінали оглядалися судом).

Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару від ТОВ «АГРО ЕКСПЕРТ» на адресу ТОВ «ЗААТБАУ УКРАЇНА» не надходило.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

26.03.2021 р. ТОВ ЗААТБАУ УКРАЇНА та ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ було підписано додаткову угоду № 1 до договору поставки насіння № П10/2020 від 27.11.2019 р., за змістом якої сторони домовилися змінити терміни оплати вартості поставленого за додатками №№ 1, 2, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 19, 31 до договору товару та визначили кінцевий строк оплати 31.12.2021 р.

ТОВ «АГРО ЕКСПЕРТ» частково розрахувалося за поставлений ТОВ «ЗААТБАУ УКРАЇНА» товар у сумі 5808937,24 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2020 від 17.12.2019 р. на суму 500000,00 грн., № 2040 від 19.12.2019 р. на суму 300000,00 грн., № 2082 від 26.12.2019 р. на суму 300000,00 грн., № 2111 від 27.12.2019 р. на суму 200000,00 грн., № 2205 від 20.01.2020 р. на суму 200000,00 грн., № 2226 від 22.01.2020 р. на суму 300000,00 грн., № 2512 від 27.02.2020 р. на суму 300000,00 грн., № 2556 від 28.02.2020 р. на суму 200000,00 грн., № 2812 від 19.03.2020 р. на суму 48280,27 грн., № 3386 від 27.04.2020 р. на суму 19998,19 грн., № 4353 від 29.07.2020 р. на суму 100000,00 грн., № 4358 від 30.07.2020 р. на суму 175000,02 грн., № 4542 від 11.08.2020 р. на суму 12000,00 грн., № 4597 від 14.08.2020 р. на суму 20000,02 грн., № 4631 від 18.08.2020 р. на суму 20000,02 грн., № 4660 від 19.08.2020 р. на суму 101941,80 грн., № 4775 від 28.08.2020 р. на суму 10000,01 грн., № 4774 від 28.08.2020 р. на суму 40000,03 грн., № 4907 від 04.09.2020 р. на суму 21000,00 грн., № 4982 від 08.09.2020 р. на суму 21000,00 грн., № 5065 від 10.09.2020 р. на суму 31500,00 грн., № 5137 від 15.09.2020 р. на суму 31500,00 грн., № 5230 від 21.09.2020р. на суму 10500,00 грн., № 14466 від 25.01.2022 р. на суму 500000,00 грн., № 14489 від 26.01.2022 р. на суму 1000000,00 грн., № 14566 від 01.02.2022 р. на суму 500000,00 грн., а також листом № 4/2 від 20.01.2022 р. про перенесення коштів на суму 846216,88 грн., сплачених згідно інших платіжних доручень.

Окрім того, ТОВ «АГРО ЕКСПЕРТ» було частково повернуто ТОВ «ЗААТБАУ УКРАЇНА» раніше отриманий товар на загальну суму 17954990,83 грн., що підтверджується накладними на повернення № 4 від 17.02.2020 р. на суму 6574,75 грн., № 1 від 19.02.2020 р. на суму 97316,64 грн., № 2 від 19.02.2020 р. на суму 361611,36 грн., № 5 від 26.02.2020 р. на суму 83500,70 грн., № 6 від 26.02.2020 р. на суму 52187,94 грн., № 7 від 27.02.2020 р. на суму 69512,10 грн., № 8 від 02.03.2020 р. на суму 71171,28 грн., № 9 від 03.03.2020 р. на суму 13419,76 грн., № 12 від 03.03.2020 р. на суму 556096,80 грн., № 13 від 18.03.2020 р. на суму 37277,10 грн., № 14 від 19.03.2020 р. на суму 96920,46 грн., № 34 від 19.03.2020 р. на суму 89251,77 грн., № 33 від 19.03.2020 р. на суму 155930,56 грн., № 39 від 19.03.2020 р. на суму 907257,87 грн., № 40 від 19.03.2020 р. на суму 264145,98 грн., № 16 від 23.03.2020 р. на суму 1233155,58 грн., № 17 від 23.03.2020 р. на суму 152216,64 грн., № 18 від 23.03.2020 р. на суму 14875,30 грн., № 19 від 14.03.2020 р. на суму 37958,02 грн., № 20 від 24.03.2020 р. на суму 39044,02 грн., № 23 від 25.03.2020 р. на суму 96920,46 грн., № 26 від 26.03.2020 р. на суму 1141678,97 грн., № 27 від 27.03.2020 р. на суму 11861,88 грн., № 32 від 30.03.2020 р. на суму 711712,80 грн., № 31 від 30.03.2020 р. на суму 149108,40 грн., № 44 від 30.03.2020 р. на суму 118618,80 грн., № 52 від 01.04.2020 р. на суму 35585,64 грн., № 53 від 29.04.2020 р. на суму 479219,95 грн., № 3 від 13.01.2021 р. на суму 2372,38 грн., № 143 від 19.10.2021 р. на суму 4041852,99 грн., № 150 від 20.10.2021 р. на суму 127430,72 грн., № 148 від 21.10.2021 р. на суму 2597417,74 грн., № 1 від 20.01.2022 р. на суму 517177,97 грн., № 2 від 20.01.2022 р. на суму 1515363,78 грн., № 3 від 20.01.2022 р. на суму 239121,62 грн., № 12 від 21.01.2022 р. на суму 1558992,90 грн., № 16 від 26.01.2022 на суму 271129,20 грн.

Як стверджує позивач, відповідач зобов`язання за договором виконав частково, розрахувавшись не в повному обсязі за поставлений товар, з урахуванням повернутого товару, у зв`язку з чим несплачена сума становить 8938398,89 грн., яку, звертаючись з даним позовом до суду, позивач і просить стягнути з відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити а нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав, зокрема, що строк оплати поставленого позивачем товару не настав, оскільки протоколом від 02.04.2021 р. про наміри сторони погодили (встановили) термін оплати за поставлений продавцем товар за всіма діючими договорами поставки насіння з відкладальною умовою, а саме перерахування покупцем грошових коштів продавцю здійснюється не пізніше наступного робочого дня після надходження коштів на рахунок ТОВ «АГРО ЕКСПЕРТ» від кінцевих господарств.

За доводами відповідача строк оплати вартості поставленого позивачем товару не настав, оскільки на рахунок ТОВ «АГРО ЕКСПЕРТ» не було надходження коштів від кінцевих господарств.

Також відповідач зазначав, що і вимогу про оплату заборгованості за договором поставки насіння № П10/2020 від 27.11.2019 р. ТОВ «ЗААТБАУ УКРАЇНА» не направляло на адресу ТОВ «АГРО ЕКСПЕРТ», а тому відповідач не є таким, що прострочив виконання зобов`язання. Враховуючи зазначене, позивач безпідставно здійснив нарахування пені, штрафу, 3% за користування чужими коштами, інфляційні втрати та 10% річних на суму заборгованості, оскільки у відповідача відсутнє прострочене грошове зобов`язання.

Також відповідач звертав увагу, що надані позивачем видаткові накладні № 616 від 26.12.2019 р., № 617 від 27.12.2019 р., № 621 від 27.12.2019 р., № 236 від 29.04.2020 р., № 469 від 14.08.2020 р., № 477 від 18.08.2020 р. та № 722 від 19.09.2020 р. не відповідають вимогам законодавства, а саме - не містять обов`язкових реквізитів первинних документів, з огляду на що не можуть бути доказами поставки товару у даній справі.

Щодо строку виконання грошового зобов`язання суд зазначає таке.

26.03.2021 р. ТОВ ЗААТБАУ УКРАЇНА та ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ було підписано та скріплено печатками сторін додаткову угоду № 1 до договору поставки насіння № П10/2020 від 27.11.2019 р., згідно якої сторони визначили кінцевий строк оплати товару, поставленого на виконання умов договору, - 31.12.2021 р.

Посилання відповідача на те, що 02.04.2021 р. позивачем було направлено на адресу відповідача протокол про наміри, за змістом якого сторони домовились, що: ТОВ «ЗААТБАУ УКРАЇНА» відвантажує на склад ТОВ «АГРО ЕКСПЕРТ» насіння соняшника в період з 01 по 09 квітня 2021 року; постачальник до 31.07.2021 р. надає на розгляд покупця мотиваційну програму для торгової команди покупця на Ярий сезон 2021-2022 років; покупець зі свого боку гарантує, що торгова команда буде робити максимальний акцент на продажі насіння, що було поставлене покупцем, в тому числі шляхом виставлення та контролю за виконанням персональних планів продажу для кожного менеджера, ініціюванням спільних виїздів до кінцевих споживачів разом з торговою командою постачальника, розробки власної мотиваційної програми для менеджерів. 20-го числа кожного місяця (починаючи з липня 2021 року і до квітня 2022 року) представники постачальника та покупця роблять аналіз продажів насіння, та залишків насіння на складі покупця і приймають оперативні рішення по подальших кроках у просуванню продажів; покупець має право після 15.05.2022 р. прийняти рішення про повернення постачальнику насіння соняшника та кукурудзи, що були відвантажені на склад покупця в період з 01.01.2020 р. по 09.04.2021 р. та не продані, а постачальник зобов`язується прийняти таке насіння та провести відповідне коригування по бухгалтерському обліку; покупець зобов`язується перераховувати отримані оплати від кінцевих господарств на рахунок постачальника не пізніше наступного робочого дня після надходження коштів на рахунок покупця, відхиляються судом з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, пунктом 10.4 договору передбачено, що додаткові угоди, додатки, зміни та доповнення до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими на те представниками сторін та скріплені їх печатками.

Суд констатує, що матеріали справи не містять зазначеного вище протоколу про наміри від 02.04.2021 р., підписаного та скріпленого печатками сторін, оскільки наданий відповідачем протокол не містить підписів та печаток жодної із сторін.

Отже, посилання відповідача на те, що сторони погодили, що оплата поставленого позивачем відповідачу товару залежить від оплати кінцевих господарств, не підтверджується матеріалами справи з огляду на відсутність погодженої сторонами у відповідному порядку зміни умов здійснення оплати поставленого позивачем на користь відповідача товару за договором поставки насіння № П10/2020 від 27.11.2019 р.

Будь-яких інших договорів/угод щодо зміни порядку розрахунку за поставлений товар, укладених у передбачений договором спосіб, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що доводи відповідача стосовно ненастання строку виконання обов`язку по сплаті заявленої до стягнення заборгованості є безпідставними.

Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, документом, який підтверджує як виконання позивачем зобов`язання з поставки товару, так і виникнення у відповідача зобов`язання з його оплати, є видаткова накладна, яка є первинним бухгалтерським документом та засвідчує факт здійснення сторонами господарської операції.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 р. у справі № 910/4994/18, постанові Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 927/986/17.

Дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що надані позивачем на підтвердження поставки товару видаткові накладні № 469 від 14.08.2020 р. на суму 57251,21 грн. та № 722 від 19.09.2020 р. на суму 31500,00 грн. не відповідають вимогам законодавства, а саме видаткова накладна № 469 від 14.08.2020 р. містить лише відбиток печатки ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ, при цьому прізвища, ініціалів, посади особи, яка отримала товар, як і її особистого підпису, що дало б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні даної господарської операції, дана видаткова накладна не містить; видаткова накладна № 722 від 19.09.2020 р. не містить печатки товариства і підпису особи, яка отримала товар, при цьому копія, яка долучена до матеріалів справи позивачем не відповідає оригіналу даної видаткової накладної, яку було оглянуто судом на стадії дослідження доказів під час розгляду справи по суті у судовому засіданні 21.08.2023 р.

Отже, зазначені вище видаткові накладні не містять обов`язкових реквізитів первинних документів, з огляду на що, за відсутності інших доказів здійснення цих господарських операцій, не можуть вважатися належними доказами поставки товару у даній справі.

Інші спірні накладні № 616 від 26.12.2019 р., № 617 від 27.12.2019 р., № 236 від 29.04.2020 р., № 477 від 18.08.2020 р. містять обов`язкові реквізити, передбачені законодавством.

Водночас, видаткова накладна № 621 від 27.12.2019 р. містить лише підпис особи отримувача та печатку ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ, однак береться судом до уваги при визначенні суми основного боргу, з огляду на таке.

Недоліки при складанні первинних документів, які фіксують господарську операцію, за їх наявності, не можуть стати безумовною підставою для звільнення контрагента від обов`язку оплатити вартість отриманих товару, робіт чи спожитої послуги.

Певні недоліки первинних документів не позбавляють юридичної сили весь первинний документ в аспекті сприйняття його як доказу здійснення господарської операції.

Видаткова накладна № 621 від 27.12.2019 р. містить підписи представників сторін та відтиски печаток, у тому числі - ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ, та має всі інші необхідні реквізити первинного документа в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", окрім прізвища та посади; про факти протиправності використання печатки ТОВ АГРО ЕКСПЕРТ чи її втрату відповідачем не зазначено, як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки.

У такому випадку відтиск печатки на видатковій накладній є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цією видатковою накладною.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.10.2022 р. у справі № 916/183/22.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 8938398,89 грн. основного боргу підлягає частковому задоволенню в сумі 8849647,68 грн., за вирахуванням вартості товару, відображеної у видаткових накладних № 469 від 14.08.2020 р. на суму 57251,21 грн. та № 722 від 19.09.2020 р. на суму 31500,00 грн.

Окрім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки насіння № П10/2020 від 27.11.2019 р. позивач також просить суд стягнути з відповідача 1787679,78 грн. штрафу, 4799797,77 грн. пені, 2145215,76 грн. 3% за користування чужими грошовими коштами.

Приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Приписами статей 230, 232 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Підпунктами 8.5.1-8.5.3 пункту 8.5 та пунктом 8.10 укладеного сторонами договору поставки передбачено, що у разі несплати/несвоєчасної сплати товару покупцем в строки визначені цим договором, в тому числі несплати/неналежної сплати суми, що виникла внаслідок валютних коригувань, настають наступні наслідки: покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми грошового зобов`язання, за кожний день прострочення виконання зобов`язання до моменту оплати його повного виконання, а також 10 (десять) відсотків річних від простроченої суми; у випадку, якщо прострочення оплати триває більше 30 днів, покупець додатково зобов`язаний сплатити продавцеві штраф у розмірі 20% від суми заборгованості за кожен факт прострочення понад 30 днів; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві плату за користування чужими коштами в розмірі 3% на місяць від суми заборгованості. Сторони домовилися, про те, що строки позовної давності щодо штрафів, пені за даним договором становлять три роки. Період нарахування штрафних санкцій, в тому числі - пені, становить три роки.

Згідно з приписами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд враховує, що передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню, починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з умов укладеного сторонами договору.

Враховуючи передбачені законодавством та договором поставки строки розрахунку за товар, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені, штрафу, 3% за користування чужими грошовими коштами, 10% річних та інфляційних втрат за порушення строків сплати грошового зобов`язання у позивача виникло 01.02.2022 р., виходячи з граничної дати строку оплати за умовами додаткової угоди № 1 від 26.03.2021 р. до договору поставки насіння № П10/2020 від 27.11.2019 р.

Щодо вимоги позивача про стягнення 4799797,77 грн. пені суд зазначає таке.

Як встановлено судом, позивачем до стягнення з відповідача заявлена пеня за період з 02.02.2022 р. до 12.05.2023 р., нарахована на суму 8938398,89 грн. в сумі 4799797,77 грн.

За приписами ст.ст. 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Враховуючи те, що більш тривалий строк нарахування пені, ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, у даному випадку передбачено умовами договору, суд здійснював обрахунок заявленої до стягнення суми пені в межах вказаного позивачем періоду.

Виходячи із здійсненого судом перерахунку пені, належний до стягнення з відповідача розмір пені становить 4756988,70 грн. за період з 02.02.2022 р. до 12.05.2023 р. на суму 8849647,68 грн., з огляду на часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Заявлений до стягнення з відповідача штраф було визначено позивачем у сумі 1787679,78 грн., виходячи із суми основного боргу в розмірі 8938398,89 грн.

За здійсненим судом перерахунком розміру заявленого до стягнення штрафу, з огляду на часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу, вірний розмір 20% штрафу становить 1769929,54 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення 2145215,76 грн. 3% за користування чужими грошовими коштами слід зазначити таке.

Як зазначалося вище, у пп. 8.5.3 п. 8.5 договору визначено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві плату за користування чужими коштами в розмірі 3% на місяць від суми заборгованості.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Водночас, термін користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України) використовується у двох ситуаціях: 1) одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу; 2) прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Законодавство встановило наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (стаття 1048 ЦК України), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 ЦК України).

Відповідна правова позиція щодо застосування статей 536, 625 ЦК України відображена в пунктах 34, 35, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 910/10156/17, пунктах 6.20-6.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/1238/17, пунктах 109-110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 р. у справі № 910/17048/17.

Резюмуючи викладене, термін користування чужими грошовими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - боржник до певного строку одержує можливість не повертати кошти (або оплату за товар, якщо мова йде про товарний кредит). Тобто, з дозволу кредитора він користується його грошовими коштами і вносить за це плату (проценти). Коли ж наступає строк повернення коштів, а боржник цього не робить, мова йде про неправомірне користування чужими грошима (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/1238/17).

За правилами ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України в їх взаємозв`язку зі ст. 536 ЦК України продавець має право на одержання від покупця процентів від простроченої суми, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства та вказані проценти можуть сплачуватися, в тому числі, від дня передання товару продавцем.

Однак, позов у даній справі в цій частині обґрунтовується саме неправомірним, незаконним користуванням відповідачем грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим позивачем нараховано проценти в передбаченому договором розмірі.

Як зазначалося вище, плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору (у вигляді сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (ст. 625 ЦК України).

При цьому, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ст. 536 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 ЦК України не можуть застосовуватись одночасно (в один період часу).

З урахуванням викладеного, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти за час правомірного користування грошовими коштами, розмір яких відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 694, ст. 536 ЦК України може бути встановлено сторонами в договорі як плата за користування товарним кредитом, а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Таким чином, правова норма ч. 5 ст. 694 ЦК України в її системному зв`язку зі ст.ст. 536, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що проценти, які вправі вимагати продавець після прострочення покупцем оплати вартості товару, проданого в кредит, в тому числі - їх розмір, визначаються за правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки з диспозиції абз. 1 ч. 5 ст. 694 ЦК України не вбачається можливості нарахування процентів без встановленого факту прострочення оплати товару.

Водночас, судом враховуються також правові висновки щодо застосування ст.ст. 536, 625, 694 ЦК України, викладені в постанові Верховного Суду від 18.11.2021 р. у справі № 921/395/20, за якими проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу, позаяк стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі за користування товарним кредитом (частина п`ята статті 694 ЦК України).

Як зазначено Верховним Судом у вказаній постанові, підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством, а положення ч. 2 ст. 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання.

З урахуванням обставин даної справи, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування процентів за користування чужими коштами саме за період порушення грошового зобов`язання, що регулюється диспозицією ч. 2 ст. 625 ЦК України, вимоги за якою позивачем також заявлені до стягнення.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 2145215,76 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача 1136396,32 грн. 10% річних та 2592637,24 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, пп. 8.5.1 п. 8.5 договору сторони погодили інший розмір річних, а саме - покупець сплачує продавцю 10% річних від простроченої суми.

Розмір 10% річних, визначений позивачем, становить 1136396,32 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за період з 02.02.2022 р. до 12.05.2023 р. на суму 8938398,89 грн.

Виходячи із здійсненого судом перерахунку 10% річних, належний до стягнення їх розмір, нарахований за період з 02.02.2022 р. до 12.05.2023 р. на суму заборгованості 8849647,68 грн., становить 1127420,87 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 1127420,87 грн.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 2592637,24 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за період з лютого 2022 року по квітень 2023 року включно на суму 8938398,89 грн.

Виходячи із здійсненого судом перерахунку інфляційних втрат, належний до стягнення розмір останніх становить 2268223,44 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за період з лютого 2022 року по квітень 2023 року включно на суму 8849647,68 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 2268223,44 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі.

Поряд з цим, як слідує з матеріалів справи, відповідачем було подано до суду заяву б/н від 06.07.2023 р. (вх. № 13049/23 від 06.07.2023 р.) про зменшення розміру штрафних санкцій, за змістом якої відповідач зазначав, що стягнуті на користь ТОВ «ЗААТБАУ УКРАЇНА» штрафні санкції будуть вважатися доходом позивача, оскільки матеріалами справи не підтверджується подальшого обов`язку перерахувати зазначених штрафних санкцій до Державного бюджету, і, відповідно, засновники товариства зможуть розпорядитися ними на власний розсуд. При цьому, після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України компанія позивача не припинила співпрацю з країною-агресором, і дані кошти можуть також опинитися або бути використані для співпраці з РФ. Також ТОВ «АГРО ЕКСПЕРТ» зазначало, що штрафні санкції значно перевищують розмір заборгованості, у зв`язку чим просило суд відмовити у задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій або зменшити їх розмір до мінімуму, виходячи із обставин даної справи, а саме - зменшити розмір пені до 0 грн., розмір 10% річних до 0 грн., розмір штрафу до 0 грн., розмір 3% річних до 0 грн., розмір інфляційних втрат до 0 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, то суд враховує положення статті 233 Господарського кодексу України, згідно яких у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язано з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені (штрафу), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Оцінивши доводи відповідача, заявлені в обґрунтування підстав зменшення суми пені та штрафу, суд їх відхиляє з огляду на те, що відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження винятковості даного випадку для застосування зменшення нарахування пені та штрафу, розмір яких передбачений умовами договору поставки, укладеного сторонами.

При цьому суд бере до уваги, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами та несуть відповідні ризики під час здійснення своєї господарської діяльності.

За наявними матеріалами справи суд зазначає, що до справи відповідачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища відповідача, поважності причин неналежного виконання грошового зобов`язання та відповідних причинно-наслідкових зв`язків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення.

Щодо зменшення сум 10% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та (в даному випадку) 10% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Водночас, сплата інфляційних нарахувань та передбачених ст. 625 ЦК України % річних, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2020 р. у справі № 910/14522/18.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 10% річних та інфляційні втрати не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України.

З аналізу наведених вище норм законодавства слідує, що до повноважень суду належить зменшення виключно розміру штрафних санкцій, до яких ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України інфляційні втрати та % річних не відносить.

Отже, заявлені до стягнення з відповідача 10% річних та інфляційні втрати не є неустойкою (штрафними санкціями), тому у суду відсутні підстави для застосовування положень, ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України щодо зменшення розміру заявлених вимог в цій частині.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності у даній справі підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Щодо решти пояснень та доводів учасників судового процесу суд зауважує наступне.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову у даній справі не спростовує.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ЕКСПЕРТ (09201, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Каштанова, буд. 54, код 32010004) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЗААТБАУ УКРАЇНА (02132, м. Київ, Дніпровська Набережна, буд. 26-Ж, офіс 29, код 38833613) 8849647 (вісім мільйонів вісімсот сорок дев`ять тисяч шістсот сорок сім) грн. 68 коп. основного боргу, 4756988 (чотири мільйони сімсот п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. 70 коп. пені, 1769929 (один мільйон сімсот шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн. 54 коп. штрафу, 1127420 (один мільйон сто двадцять сім тисяч чотириста двадцять) грн. 87 коп. 10% річних, 2268223 (два мільйони двісті шістдесят вісім тисяч двісті двадцять три) грн. 44 коп. інфляційних втрат, 286083 (двісті вісімдесят шість тисяч вісімдесят три) грн. 15 коп. судового збору.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05.10.2023 р.

Суддя В.М. Бабкіна