Рішення № 113956299, 05.10.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2023Справа № 910/8355/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про стягнення 5711,17 грн,

Представники:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 5711,17 грн пені.

Позовні вимоги мотивовані такими обставинами.

02 грудня 2015 року сталась дорожньо-транспортна пригода через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» (договір № АІ/0650788). 02 січня 2015 року потерпіла особа звернулась до страховика з відповідною заявою. Страховик не виплатив потерпілому страхове відшкодування.

Внаслідок укладення відповідних договорів товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» є правонаступником потерпілої особи.

В межах справи про банкрутство приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (справа № 910/842/18) були визнані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до боржника.

Оскільки 17 липня 2019 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» ліквідовано, позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з вимогою про виплату визнаних вимог. Однак відповідач задовольнив вимогу позивача частково, чим порушив права позивача.

Суд своєю ухвалою від 02.09.2022 відкрив провадження у справі № 910/8355/22 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Моторне (транспортне) страхове бюро України подало клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду справи № 910/16820/21 за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 та на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022.

Суд своєю ухвалою від 19.12.2022 зупинив провадження у справі № 910/8355/23 до закінчення касаційного перегляду справи № 910/16820/21.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» подало клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки Велика Палата Верховного Суду 19.07.2023 ухвалила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі № 910/16820/21 із прийняттям рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд своєю ухвалою від 05.10.2023 поновив провадження у справі.

Моторне (транспортне) страхове бюро України подало заяву про покладення на позивача 1500,00 грн витрат на правову допомогу.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

02 грудня 2014 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «БМВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Опель», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та припаркованого автомобіля «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Згідно з постановою Печерського районного суду міста Києва від 31.03.2015 особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій ОСОБА_1 .

Майнові інтереси, пов`язані з експлуатацією транспортного засобу «БМВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , були застраховані приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» за полісом № АІ/0650788 (далі Договір-2). Ліміт по майну - 50000,00 грн, франшиза - 0 грн.

02.01.2015 ОСОБА_3 подав до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 36.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» в строк до 03.04.2015 не виплатило страхове відшкодування.

11.08.2015 ОСОБА_3 (цедент) та фізична особа-підприємець Шиян Д.С. (цесіонарій) уклади договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, відповідно до умов якого цедент відступив цесіонарію, а цесіонарій прийняв і зобов`язався оплатити цеденту усі права вимоги, що виникли у цедента у зв`язку із фактом настання дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП).

31.08.2015 фізична особа-підприємець Шиян Д.С. (клієнт) та товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (фактор) уклали договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/31-08/2015, відповідно до умов якого клієнт передає фактору, а фактор прийняв і зобов`язався оплатити клієнтові права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до додатку № 1 до цього договору, в тому числі за договором від 11.08.2015 на суму 22844,67 грн.

В силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Цивільного кодексу України). Отже, починаючи з 31.12.2015 кредитором у договірному зобов`язанні за договором страхування № АІ/0650788, яке виникло в результаті ДТП, є товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал».

02.03.2018 Господарський суд міста Києва порушив справу № 910/842/18 про банкрутство приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна».

16.05.2018 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про визнання грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» у повному обсязі та внесення до реєстру кредиторів.

Серед інших вимог визнано заборгованість приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» перед товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» за договором № АІ/0650788 на суму загальну суму 44021,11 грн, в тому числі: 22844,67 грн страхового відшкодування, 5711,17 грн пені, 1997,81 грн 3% річних, 13467,46 грн інфляційних втрат.

17.07.2019 Господарський суд міста Києва ухвалив ліквідувати приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна»

28.08.2019 товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» звернулося до Моторного (транспортного) страхового бюро України з вимогою про виплату страхового відшкодування за полісом АІ/0650788 (22844,67 грн страхового відшкодування, 5711,17 грн пені, 1997,81 грн 3% річних, 13467,46 грн інфляційних втрат).

Моторне (транспортне) страхове бюро України задовольнило вимогу частково на суму 22844,67 грн.

У подальшому на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі № 910/13755/21 відповідач сплатив 1997,81 грн 3% річних, 13467,46 грн інфляційних втрат.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) не сплатило позивачеві 5711,17 грн пені.

Правовий висновок щодо застосування Закону № 1961-IV при визначенні обсягу обов`язків, які набуває МТСБУ замість страховика, якого визнано банкрутом і ліквідовано із встановленням недостатності його майна для виконання зобов`язань за укладеними ним договорами страхування, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21.

Відповідно до цього правового висновку МТСБУ відшкодовує шкоду у випадках, чітко передбачених положеннями Закону № 1961-IV, одним з яких є встановлення недостатності майна страховика, якого визнано банкрутом та ліквідовано, для виконання зобов`язань за договорами страхування відповідальності, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих. Цей випадок не є тотожним правонаступництву, що є підставою заміни сторони у зобов`язанні та внаслідок якого до правонаступника переходять права та обов`язки правопопередника у зобов`язанні у тому обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено у договорі або законі (стаття 512 Цивільного кодексу України). Така процедура для страховика визначена пунктом 20.1 статті 20 Закону № 1961-IV.

Основна функція МТСБУ у правовідносинах щодо відшкодування шкоди за договорами страхування замість страховика, що ліквідується і майна якого недостатньо для виконання цих зобов`язань, фактично зводиться до забезпечення у будь-якому разі отримання потерпілою особою належного їй відшкодування.

Отже, шкода, яку зобов`язане відшкодувати МТСБУ відповідно до положень пункту 20.3 статті 20, пункту 41.3 статті 41 Закону № 1961-IV, є регламентною виплатою, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих, отримання якої потерпілим гарантується МТСБУ.

МТСБУ приймає на себе зобов`язання із відшкодування шкоди страховика, що визнаний банкрутом та ліквідується, лише за зобов`язаннями, для погашення яких у цього страховика недостатньо майна, тобто у цьому разі виступає спеціальним суб`єктом у сфері обов`язкового страхування, що фактично гарантує постраждалій особі (потерпілому) отримання належної їй регламентної виплати попри банкрутство та ліквідацію страховика, майна якого виявилося недостатньо для погашення акцептованих вимог кредиторів у процедурі банкрутства.

Наведене дає підстави для висновку про те, що МТСБУ не є правонаступником страховика, який ліквідується і щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов`язань за договорами, у розумінні статті 512 Цивільного кодексу України, а натомість гарантує отримання потерпілою особою належного їй відшкодування попри ліквідацію зобов`язаного у цих правовідносинах страховика і встановлену недостатність його майна для виконання цих його зобов`язань.

При цьому після такої сплати за наявності обставин, передбачених пунктом 38.2 статті 38 Закону № 1961-IV, у МТСБУ може виникнути право регресної вимоги до осіб, визначених зазначеним положенням.

Отже, МТСБУ вступає у правовідносини щодо відшкодування шкоди замість страховика, якого визнано банкрутом і ліквідовано із встановленням недостатності його майна для виконання зобов`язань за укладеними ним договорами страхування, лише із встановленням цих обставин та звернення до Бюро потерпілої особи за таким відшкодуванням. Тобто Бюро у межах цих правовідносин гарантує отримання лише відшкодування шкоди потерпілою від дорожньо-транспортної пригоди особою.

МТСБУ не є правонаступником ліквідованого страховика, тобто не набуває усіх прав та обов`язків останнього як сторони у зобов`язанні, а фактично вступає у спірні правовідносини лише у разі та після встановлення факту недостатності майна страховика, що ліквідується, для погашення зобов`язань за договором страхування відповідно до рішення уповноважених законом органів, для погашення вимог кредиторів, тобто не є таким, що приймає на себе всі зобов`язання такого страховика, у тому числі і ті, які є наслідком неналежного виконання або невиконання цим страховиком власних зобов`язань за договорами страхування.

Положення Закону № 1961-IV не містять правових підстав покладення на МТСБУ такого ж обсягу зобов`язань за договорами страхування, який мав страховик, що ліквідований, та який набуває правонаступник у разі здійснення правонаступництва відповідно до пункту 20.1 статті 20 Закону № 1961-IV, а отже, і правових підстав відповідальності МТСБУ за неналежно виконаними/невиконаними цим страховиком зобов`язаннями.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Виходячи зі змісту наведеної норми, за прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика саме він має сплатити пеню, передбачену наведеним положенням, особі, яка має право на таке відшкодування, натомість за прострочення здійснення регламентної виплати з вини МТСБУ пеня нараховується за час такого прострочення і у такому разі Бюро має обов`язок сплатити її.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У суду відсутні підстави для відступу від правових висновків, наведених у поставі Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21.

Встановлені вище судом обставини не дають вважати, що МТСБУ з моменту набуття ним обов`язку із здійснення регламентної виплати допустило прострочення виконання зобов`язання. З огляду на це відсутні підстави для покладення на МТСБУ обов`язку із відшкодування пені, нарахованої у зв`язку із невиконанням зобов`язання за договором страхування ліквідованим страховиком.

За таких обставин суд відмовляє у стягнення 5711,17 грн пені.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач заявив про стягнення з позивача адвокатських витрат у розмірі 1500,00 грн.

12.10.2021 Моторне (транспортне) страхове бюро України (замовник) та адвокатське об`єднання «Інс.Лоу Груп» (виконавець) уклали договір №4.1/12-10/2021 про надання послуг в сфері права (далі - Договір).

Відповідно до п. 4.1 Договору надання послуг замовнику здійснюється на підставі договору та додаткових угод до нього, які є його невід`ємними частинами. У додатковій угоді обов`язково зазначаються відомості про справу, за якою надаються послуги, якщо здійснення дій спрямовано на врегулювання наявної дебіторської чи кредиторської заборгованості замовника.

Згідно з п. 5.2 Договору вартість послуг, що надаються виконавцем у справах, у яких замовник є відповідачем (співвідповідачем, цивільним відповідачем) або третьою особою, а також в інших випадках, визначається наступним чином: 1000,00 грн - у справі, в якій замовник є третьою особою; 1000,00 грн - у справі, в якій ціна позову визначена до 4999,00 грн; 1500,00 грн - у справі, в якій ціна позову визначена в межах від 5000,00 грн до 9999,00 грн; 2000,00 грн - у справі, в якій ціна позову становить 10000,00 грн і більше.

Оплата здійснюється замовником шляхом перерахування суми винагороди на рахунок виконавця на підставі акту приймання-передачі наданих послуг, який складається виконавцем раз на місяць та передається замовнику у місяці, наступному за звітним, у двох екземплярах із матеріалами справи (п. 5.3 Договору).

У додатковій угоді №798 від 02.09.2023 сторони погодили, що розмір винагороди адвоката (у цій справі) становить 1500,00 грн.

Враховуючи, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, а позивач не довів неспівмірність цих витрат, суд дійшов висновку про задоволення заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» у позові до Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Покласти судові витрати на товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (вул. Колективна, 10, м. Полтава, 36019, код 37686922) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02154, код 21647131) 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя С. А. Ковтун