Рішення № 113956167, 02.10.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2023Справа № 910/7797/23Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуб О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут»

до Акціонерного товариства «Мегабанк»

про визнання зобов`язання припиненим

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання від 02.10.2023.

.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання зобов`язання припиненим.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків та спосіб їх усунення.

08.06.2023 позивачем через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано заяву про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 23.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 було відкрито провадження у справі, розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.07.2023.

11.07.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» надійшло клопотання про долучення доказів та клопотання про зупинення провадження у справі.

19.07.2023 від Акціонерного товариства «Мегабанк» надійшли пояснення по справі.

У судовому засіданні 24.07.2023 представник позивача та відповідача надали усні пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 11.09.2023.

08.08.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» надійшло клопотання про долучення доказів.

У судовому засіданні 11.09.2023 представник позивача та відповідача надали усні пояснення по справі.

Крім того, представником позивача було заявлено клопотання про поновлення строку на подачу клопотання про долучення доказів, яке було задоволено Господарським судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.10.2023, крім того вказаною ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 02.10.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

29.10.2021 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (далі - Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» (далі - Позивач) було укладено Договір № 395 про надання гарантії (далі - Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору № 395 про надання гарантії від 29.10.2021 року банк надає клієнту послуги з видачі тендерної гарантії на користь ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» з метою забезпечення виконання клієнтом зобов`язань перед бенефіціаром за закупівлею: Договором транспортування природного газу №. 1910000146 від 17.12.2019 року на наступних умовах: Сума гарантії - 12 000 000,00 (дванадцять мільонів гривень 00 копійок), Строк гарантії - до 28 жовтня 2022 року включно.

02.06.2022 року Правлінням Національного банку України прийнято рішення № 261-рш/БТ про віднесення АТ «МЕГАБАНК» до категорії неплатоспроможних, яким визначено: «Правлінням Національного банку відповідно до частини другої статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та згідно з пунктом 11.2 глави 11 розділу II Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 серпня 2021 року № 346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 року за № 1590/21902, прийнято рішення від 03.02.2022 року № 54-рш/БТ «Про віднесення Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» до категорії проблемних.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 02.06.2022 № 261-рш/БТ «Про віднесення АТ «МЕГАБАНК» до категорії неплатоспроможних» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.06.2022 року № 383 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «МЕГАБАНК» у АТ «МЕГАБАНК» запроваджено Тимчасову адміністрацію.

15.03.2023 року між ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» та ТОВ «ЙЕ Енергія» було укладено договір № 12А167-22-23 про відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1.2. Договору про відступлення права вимоги № 12А167-22-23 від 15.03.2023 року Новий кредитор (ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ») одержує право замість Первісного кредитора (ТОВ «ЙЕ Енергія») вимагати від АТ «МЕГАБАНК» виконання визначеного в Основному договорі зобов`язання з повернення грошових коштів (вкладу) в розмірі 92 712,33 гривень (дев`яносто дві тисячі сімсот дванадцять гривень 33 копійок).

Згідно з п. 1.4. Договору право вимоги, що відступається за цим Договором, переходить до Нового кредитора з моменту укладення цього Договору. Додаткового оформлення відступлення права вимоги не вимагається. Після переходу права вимоги до Нового кредитора останній стає кредитором по відношенню до Боржника та набуває відповідне право вимоги.

24.03.2023 року TOB «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» направило на адресу АТ «МЕГАБАНК» повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні № 69701-Ск-1987-0323, яким позивач повідомив відповідача, що ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» є новим кредитором за зобов`язанням АТ «МЕГАБАНК» та просив повернути грошові кошти (вклад) в розмірі 92 712,33 гривень (дев`яносто дві тисячі сімсот дванадцять гривень 33 копійок) за договором № 59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою процентів щомісяця) від 24 вересня 2021 року.

Як зазначає позивач, АТ «МЕГАБАНК» зобов`язане сплатити на користь ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» 92 712,33 гривень (дев`яносто дві тисячі сімсот дванадцять гривень 33 копійок) в якості виконання зобов`язання з повернення грошових коштів (вкладу) відповідно до договору № 59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою процентів щомісяця) від 24 вересня 2021 року.

24.03.2023 року ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» направило на адресу АТ «МЕГАБАНК» заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 69701- Ск-1986-0323. В заяві про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 69701-Ск-1986-0323 від 24.03.2023 року позивач зазначив, що ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» має перед АТ «МЕГАБАНК» невиконане грошове зобов`язання з погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії № 395 від 29.10.2021 за період з 01.02.2022 року по 02.06.2022 року включно в сумі 92 712,33 гривень (дев`яносто дві тисячі сімсот дванадцять гривень 33 копійок).

Крім того, як зазначає позивач, АТ «МЕГАБАНК» має перед ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» невиконане грошове зобов`язання з повернення грошових коштів в розмірі 92 712,33 гривень (дев`яносто дві тисячі сімсот дванадцять гривень 33 копійок), яке виникло на підставі та у відповідності до Договору № 59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою процентів щомісяця) від 24.09.2021 р., та право вимоги щодо виконання якого відступлене ТОВ «ЙЕ Енергія» на користь ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» на підставі договору про відступлення права вимоги від 15 березня 2023 року.

Враховуючи вищенаведене, ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ», керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України, повідомило АТ «МЕГАБАНК» про припинення свого зобов`язання з погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії № 395 від 29.10.2021 за період з 01.02.2022 року по 02.06.2022 року включно в сумі 92 712,33 гривень (дев`яносто дві тисячі сімсот дванадцять гривень 33 копійок) шляхом повного зарахування наступних зустрічних однорідних вимог:

1) вимоги АТ «МЕГАБАНК» до ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» щодо погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії № 395 від 29.10.2021 за період з 01.02.2022 року по 02.06.2022 року включно в сумі 92 712,33 гривень (дев`яносто дві тисячі сімсот дванадцять гривень 33 копійок), та

2) вимоги ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» до АТ «МЕГАБАНК» щодо виконання останнім грошового зобов`язання з повернення грошових коштів в розмірі 92 712,33 гривень (дев яносто дві тисячі сімсот дванадцять гривень 33 копійок), яке виникло на підставі та у відповідності до Договору № 59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою процентів щомісяця) від 24.09.2021 р„ та право вимоги щодо виконання якого

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що його зобов`язання перед відповідачем щодо погашення заборгованості є припиненими, у зв`язку із чим просить суд визнати припиненими зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» за договором про надання гарантії №395 від 29.10.2021, укладеного між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут», в розмірі 92 712, 33 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що починаючи з 02.06.2022 він перебуває в процесі тимчасової адміністрації, а з 22.07.2022 - в процесі ліквідації, та здійснює свою діяльність на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним в умовах проведення процедури виведення з ринку та ліквідації неплатоспроможного банку, та яким встановлена заборона зарахування зустрічних однорідних вимог банком з дня початку процедури як тимчасової адміністрації, так і подальшої ліквідації. Також вказував, що договір №12А167-22-23 про відступлення права вимоги від 15.03.2023 вважається недійсним, правові підстави для заміни кредитора з ТОВ «ЙЕ ЕНЕРГІЯ» на ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» у зобов`язанні, зазначеними у повідомленні про заміну кредитора у зобов`язанні від 24.03.2023 №69701-Ск-1987-0323, відсутні.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ», керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України, повідомило АТ «МЕГАБАНК» про припинення свого зобов`язання з погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії № 395 від 29.10.2021 за період з 01.02.2022 року по 02.06.2022 року включно в сумі 92 712,33 гривень (дев`яносто дві тисячі сімсот дванадцять гривень 33 копійок) шляхом повного зарахування наступних зустрічних однорідних вимог:

1) вимоги АТ «МЕГАБАНК» до ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» щодо погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії № 395 від 29.10.2021 за період з 01.02.2022 року по 02.06.2022 року включно в сумі 92 712,33 гривень (дев`яносто дві тисячі сімсот дванадцять гривень 33 копійок), та

2) вимоги ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» до АТ «МЕГАБАНК» щодо виконання останнім грошового зобов`язання з повернення грошових коштів в розмірі 92 712,33 гривень (дев яносто дві тисячі сімсот дванадцять гривень 33 копійок), яке виникло на підставі та у відповідності до Договору № 59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою процентів щомісяця) від 24.09.2021 р„ та право вимоги щодо виконання якого

За приписами ч. 1-3 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особам.

У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що "стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню".

Главою 50 Цивільного кодексу України визначені правові засади припинення зобов`язання.

Так, статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у ст. 601 ЦК України, згідно з якою зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Положеннями ч. 5 ст. 202 ЦК України визначено, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Таким чином, зважаючи на приписи статей 202 та 601 ЦК України, вбачається можливим встановити, що спірна заява позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.

Відтак, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: тобто, боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому.

Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 року по справі №910/11116/19 уточнив висновки наступним чином: безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Однак, листом №5614 від 11.04.2023 Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» у відповідь на повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні та на заяву про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відмовило у зарахуванні зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність" особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, не має на меті отримання прибутку і не відповідає за зобов`язаннями банків. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. (ч.1 статті 3 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Згідно з ч.1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Статтею 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Згідно з п.п.1, 8 ч.2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку; забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов`язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону, та припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується.

Зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується, здійснюється під час задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги такого кредитора, за заявою кредитора банку і в сумі, що не перевищує суму акцептованих вимог за заявою банку;

Положеннями статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Тобто вказаний пункт статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" спрямований на захист боржника банку, під час ліквідації банку, який є одночасно і кредитором цього банку, шляхом надання можливості боржнику погасити свою заборгованість за кредитами, відсотками та заборгованість за борговими цінними паперами за рахунок коштів на поточних та/або депозитних рахунках боржника у банку, не застосовуючи норми статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За змістом ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що законодавчі та інші нормативно правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, пред`являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Отже, з огляду на вищевикладене, та враховуючи прийняте рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ліквідацію Акціонерного товариства «Мегабанк», спірні правовідносини сторін не регулюються Цивільним кодексом України, оскільки визначаються спеціальним законом - Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно п.8 до ч. 2 ст. 46 якого забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. При цьому, задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов`язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Крім того, припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в процесі ліквідації банку є порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема черговості задоволення вимог кредиторів банку, передбаченої ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При цьому, задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, у тому числі на підставі судового рішення, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов`язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказані правові позиції наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/23398/16, постановах Верховного Суду від 02.03.2018 у справі №910/8297/17, від 20.03.2018 у справі №910/3226/17, від 29.08.2018 у справі №910/3361/17.

Суд зазначає, що частиною 7 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" розпочата процедура ліквідації банку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку.

Відповідно до статті 79 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта Національного банку України, зазначеного в частині другій цієї статті, або окремих його положень: не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи відновлення правового статусу цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення.

Стаття 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює особливості провадження у справах щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Кабінету Міністрів України стосовно виведення банків з ринку.

Згідно з ч.9 статті 266-1 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першою цієї статті, або окремих його положень:

1) не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення;

2) не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку;

3) не породжує будь-яких прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування заподіяної шкоди.

Таким чином, нормами чинного законодавства України чітко визначено, що визнання протиправним та скасування Рішення №261-рш/БТ Правління Національного банку України від 02 червня 2022 року "Про віднесення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МЕГАБАНК" до категорії неплатоспроможних" не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення, а тому суд не приймає до уваги доводи позивача в цій частині.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання зобов`язань припиненими є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з підстав недоведеності та необґрунтованості, в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.10.2023.

Суддя І.В. Алєєва