Рішення № 113956161, 05.10.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2023Справа № 910/10009/23 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд»

до Державного підприємства «Завод 410 ЦА»

про стягнення 426 159, 25 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Груп Інтрейд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» про стягнення 426 159, 25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем передбаченого договором обов`язку з оплати вартості отриманого товару за договором купівлі-продажу (поставки) від 18.02.2021 № УЗ-21-476/2.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Ухвалу суду сторони отримали у встановленому законом порядку.

27.07.2023 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Суддя Алєєва І.В. перебувала у відпустці з 31.07.2023 по 01.09.2023.

У відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

02.12.2021 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу (поставки) № УЗ-21-476/2, за умовами якого продавець зобов`язується по Договору поставити покупцю товари, зазначені в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору або в заявці у разі поставки товару до укладення цього Договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору, поставка товарів здійснюється окремими партіями, згідно з заявкою покупця переданої продавцю факсимільним зв`язком або електронною поштою. Номенклатурний перелік, асортимент, ціна, кількість товарів що поставляються за цим Договором, передбачені у Специфікаціях, або в заявці у разі поставки товару до укладання цього Договору.

Згідно з п. 3.1. Договору, загальна ціна цього Договору на момент його укладення складає 287 998, 80 грн, у т.ч. ПДВ в розмірі 47 999, 80 грн.

Відповідною Специфікацією № 1 до Договору погоджено сторонами поставку товару на суму 287 998, 80 грн з ПДВ.

Також, вказаною Специфікацією було погоджено умови оплати: 100 % оплата протягом 30-ти банківських днів після поставки та проходження вхідного контролю на підприємстві покупця та підписання Договору.

Згідно п. 6.1.1 Договору, покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 287 998, 80 грн, що підтверджується видатковою накладною №0000593 від 08.12.2021, яка підписана сторонами без зауважень.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати за поставлений товар на вказану суму не виконав, в наслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 287 998, 80 грн, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору було надано позивачу товар, який відповідачем не був оплачений у розмірі 287 998, 80 грн.

Представник відповідача у відзиву на позовну заяву не заперечує щодо основної суми заборгованості за договором.

Оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати товару, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 287 998, 80 грн підлягають задоволенню.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами п. 7.2. Договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань по Договору щодо оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов`язання, вираженого в гривнях за кожний день прострочення, у встановленому законом порядку.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 40 556, 54 грн пені.

Господарський суд враховуючи викладене та здійснивши перевірку наданого позивачем математичного розрахунку пені, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені, у розмірі 40 556, 54 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 12 166, 96 грн 3 % річних та 85 436, 95 грн інфляційних втрат.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 85 436, 95 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 12 166, 96 грн.

Посилання відповідача на неможливість належного виконання зобов`язання за спірним договором внаслідок форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), які були спричинені запровадженням на території України карантину на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» є безпідставними, оскільки договір купівлі-продажу (поставки) № УЗ-21-476/2 від 02.12.2021 укладений вже після запровадженням на території України карантинних заходів, вплив яких на відносини сторін вже можна було передбачити.

Також посилання відповідача на виникнення після 24.02.2022 форс-мажорних обставин, спричинених введенням воєнного стану в Україні, в силу вимог чинного законодавства не дають підстав для звільнення його від виконання грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу (поставки).

Відповідачем не доведено, що військова агресія Російської Федерації проти України прямо вплинула на неможливість своєчасного виконання ним взятих на себе зобов`язань за договором.

Ризик є однією із ознак підприємницької діяльності. Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності. Тому правові підстави перекладати комерційний ризик відповідача на позивача шляхом звільнення відповідача від виконання прийнятих зобов`язань відсутні.

Тому суд критично оцінює посилання відповідача на виникнення обставин непереборної сили, які давали б підстави для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язань.

Відповідно до умов п. 7.2. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань по договору щодо оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов`язання, вираженого в гривнях за кожний день прострочення, у встановленому законом порядку.

Всупереч вимог ст. 74 ГПК України відповідачем не надано суду належних доказів, які б давали підстави для зменшення розміру належної з нього на користь позивача неустойки.

Крім того, законодавством передбачено можливість зменшення лише неустойки (штрафу, пені), а інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, тому клопотання відповідача в частині зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру інфляційних втрат та 3% річних не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

21.08.2023 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн.

Частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В якості доказів понесення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, позивачем надано Договір-доручення про надання правничої допомоги від 01.02.2021, Додаткові угоди № 1, № 2 до Договору, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 27.04.2011 № 864, Ордер на надання правничої (правової) допомоги від 19.06.2023, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу, рахунок-фактура від 17.08.2023 № СФ-0000141, Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 17.08.2023 № ОУ-0000141 та платіжну інструкцію від 17.08.2023 № 1320 про оплату послуг правничої допомоги в розмірі 5000, 00 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн.

Крім того, суд відмовляє відповідачу в задоволені його клопотання про відмову в задоволені стягнення з відповідача на користь позивача правничої допомоги або зменшення її розмірі з підстав, ненаданні відповідачем належних доказів на спростування доводів позивача щодо стягнення відповідної правничої допомоги у заявленому розмір.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з покладенням судового збору у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЗАВОД 410 ЦА» (03151, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 94, ідентифікаційний код 01128297) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГРУП ІНТРЕЙД» (69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ БРЯНСЬКА, будинок 15, офіс 25, ідентифікаційний код 41071921) заборгованість у розмірі 287 998 (двісті вісімдесят сім тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) грн 80 коп., пені у розмірі 40 556 (сорок тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) грн 54 коп., 3 % річних у розмір 12 166 (дванадцять тисяч сто шістдесят шість) грн 96 коп., інфляційні втрати у розмірі 85 436 (вісімдесят п`ять тисяч чотириста тридцять шість) грн 95 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 6392 (шість тисяч триста дев`яносто дві) грн 39 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва