Рішення № 113955453, 04.10.2023, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/1030/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.10.2023 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Вознюка Р.В.,

за участі секретаря судового засідання Федченко Л.В.,

справа № 677/1030/23,

сторони у справі:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області,

вимоги позивача - про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження в справі,

розглянув справу у відкритому судовому засіданні в залі суду справу.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся позивач ОСОБА_1 із позовною заявою, у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову інспектора відділення поліції №4 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Павлюка С.В. серії ЕАС №7330893 від 13.07.2023 про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження у даній справі закрити у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно із оскаржуваною постановою його визнано винним у тому, що 13.07.2023 о 18 год. 09 хв., в м. Красилів по вулиці Грушевського 122, він керував транспортним засобом LANOS д.н.з НОМЕР_1 без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме не мав при собі, не пред`явив на вимогу працівників поліції, чим порушив п.2.1. ґ) ПДР України.

Вважає дану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, у зв`язку із відсутністю у його діях складу зазначеного у ній правопорушення з наступних підстав.

Вказує, що 13.07.2023 близько 18 год. його було зупинено інспектором відділення поліції №4 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Павлюком С.В. На вимогу поліцейського він надав своє посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та чинний страховий поліс в електронній формі, на що працівник поліції повідомив, що позивач повинен надати документ (страховий поліс) в паперовому вигляді або показати його в додатку «Дія». Позивач наголошує, що пред`явити страховий поліс в додатку «Дія» він не мав можливості оскільки не був власником транспортного засобу, про що повідомив поліцейських та пред`явив електронний поліс з розміщеним на ньому QR-кодом, від сканувавши який, поліцейський міг би впевнитись у наявності у нього діючого страхового полісу, однак вказані доводи поліцейським було проігноровано та провівши формальний розгляд справи, не спростувавши доводів позивача, не здобувши належних, допустимих та достатніх доказів, складено відносно позивача оспорювану постанову.

Представник відповідача ГУНП в Хмельницькій області Гладкоскок С.В. 24.07.2023 надіслала до суду відзив, у якому щодо задоволення позову заперечила, вказала, що спірна постанова винесена суб`єктом владних повноважень інспектором ВП №4 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області сержантом поліції Павлюком С.В. з дотриманням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про Національну поліцію». 13 липня 2023 року о 18 год.09 хв. по вул. Грушевського, 122 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Lanos, д.р.н. НОМЕР_2 під час перевірки документів не пред`явив страхового полісу (сертифікату) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.2.1 ПДР, скоївши адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП.

17.07.2023 року ухвалою відкрито провадження у справі.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій, вимоги позову підтримав, наполягав на їх задоволенні, справу просить розглянути у його відсутність.

Представник відповідача ГУНП в Хмельницькій області в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суті.

Суд вважає за необхідне розглянути справу у відсутність учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом об`єктивно встановлено, що 13.07.2023 інспектором ВнП №4 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області сержантом поліції Павлюком С.В. винесено постанову серії ЕАС № 7330893 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.

Згідно з постановою, 13.07.2023 о 18 год. 08 хв., в м. Красилів по вулиці Грушевського, 122, ОСОБА_1 керував транспортним засобом без чинного страхового поліса обов`язкового страхування наземних транспортних засобів, в саме не пред`явив при собі, не пред`явив на вимогу працівників поліції, чим порушив п.2.1. ґ) ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - ПДР України) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно п.1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Згідно статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством.

Також, відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю.

Відповідно до ст.53 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до п.21.4 ст.24 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до приписів ч.1 ст.122 КУпАП відповідальність за зазначеною статтею настає у разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Разом з цим, представником відповідача в підтвердження зазначених обґрунтувань у відзиві, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.1.ґ) ПДР України не надано жодного доказу, передбаченого ст. 251 КУпАП, які б указували на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

У позовній заяві позивач зазначив, що він пред`явив електронний поліс з розміщеним на ньому QR-кодом, відсканувавши який, поліцейський міг би впевнитись у наявності у нього діючого страхового полісу, однак поліцейський не взяв це до уваги та виніс оспорювану постанову.

Відповідно до п. 21.1. ст. 24 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Відповідно до п. 17.6 ст.17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особливості укладення договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлюються у порядку, визначеному Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до Положення про особливості укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 31.08.2017 р. №3631 встановлено можливість укладання внутрішнього електронного договору страхування, особливостями якого є те, що такий договір укладається шляхом внесення відомостей сторонами договору до інформаційно-телекомунікаційної системи. Згідно п. 2.1.2 страховик посвідчує факт укладання внутрішнього договору страхування шляхом надання поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зразок якого затверджено Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, у паперовій формі або шляхом надсилання візуальної форми страхового поліса з відображенням даних електронними засобами у формі, придатній для сприйняття його змісту людиною та відтворення на папері.

Пунктом 3.6. Положення встановлено, що після підписання власником транспортного засобу внутрішнього електронного договору страхування в порядку, визначеному цим Положенням, до закінчення доби, в якій було сформовано пропозицію укласти внутрішній електронний договір страхування, страховик зобов`язаний зареєструвати страховий поліс в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та направити страхувальнику підтвердження вчинення електронного правочину (укладення внутрішнього електронного договору страхування) шляхом надсилання електронного документа - візуальної форми страхового поліса.

Згідно п. 3.9. Положення внутрішній електронний договір страхування набирає чинності з початку строку його дії, що зазначений у страховому полісі, але не раніше дати його реєстрації у єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Електронний страховий поліс - це документ в електронному вигляді, що підтверджує Договір страхування. Згідно з Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», роздрукований електронний поліс має таку саму силу, як і оригінал.

Згідно до п.56.3. ст.56 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховики зобов`язані надавати органам відповідних підрозділів Національної поліції на їх запити відомості про укладені, недійсні та ті, що припинили свою дію, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення серія ЕАС №7330893 від 13.07.2023 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП, мала перевірити наявність чи відсутність у позивача чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відомості за інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є МТСБУ.

При цьому, як вбачається із витягу Електронного поліса №212026877 від 14.11.2022 року, транспортний засіб легковий автомобіль, марки - Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким, як вбачається із постанови серія ЕАС №7330893 від 13.07.2023, керував ОСОБА_1 , застрахований в ТДВ «СК» Credo», строк дії з 00.00 год. 15.11.2022 року по 14.11.2023 року, включно.

Таким чином, суд робить висновок, що 13.07.2023 року ОСОБА_1 на дату складення оспорюваної постанови серії ЕАС №7330893 від 13.07.2023 року, мав при собі чинний страховий поліс, оскільки доказів протилежного відповідачем суду не подано.

Доводи ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення належними, достатніми та допустимими доказами, всупереч приписів ст. 77 КАС України відповідачем не спростовано.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10.02.2010 року).

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Враховуючи принцип змагальності адміністративного процесу та встановлений КАС України обов`язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, суд вирішує спір на основі викладених в позові аргументів та з`ясованих в судовому засіданні обставин.

Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, а тому за відсутності належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд доходить висновку, що останнього неправомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки докази протилежного суду надано не було.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням вищенаведеного, суд доходить до переконання, що адміністративний позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати підлягають стягненню на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 245, 247, 251, 283, 287 КУпАП, статтями 2, 5, 9, 72-77, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС №7330893 від 13.07.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень визнати протиправною та скасувати, провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, місцезнаходження: 29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 7, код ЄДРПОУ 40108824.

Суддя Р. В. Вознюк