Ухвала суду № 113947815, 02.10.2023, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/4254/23

Провадження № 1-кп/210/560/23

У Х В А Л А

іменем України

"02" жовтня 2023 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_7

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора ОСОБА_3 пропродовження строкудії запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюпід часрозгляду обвинувальногоакту укримінальному провадженнівідносноОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 286-1 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023040000000361 від 21.04.2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні судді перебуває обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні по обвинуваченню відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 286-1 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023040000000361 від 21.04.2023 року.

У судовому засіданні, призначеному на 02.10.2023 року, прокурор подав клопотання про продовження строку тримання під вартою, оскільки станом на сьогоднішній день мають місце ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що мали місце під час обрання даного запобіжного заходу.

Захисник та обвинувачений, кожен окремо, в судовому засіданні заперечував проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити на домашній арешт.

Потерпіла та її представник, підтримали клопотання прокурора.

Приймаючи до уваги думку сторін процесу з приводу продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд дійшов до наступного висновку.

Положеннями ч. 2ст. 29 Конституції Українипередбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Згідност. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст.2 КПК України одним із завдань кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.

Отже, суспільний інтерес у сфері кримінального судочинства полягає в обов`язку суду забезпечити належний захист прав не лише обвинувачених, а також потерпілих, свідків, усталених суспільних відносин через заохочення правомірної поведінки їх учасників та вжиття передбачених законом запобіжних заходів для унеможливлення або ж мінімізації вчинення протиправних діянь.

Так, відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згіднозі ст.ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У розумінні практики Європейського суду зправ людини,тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Іліков проти Болгарії» від 26.07.2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризиків переховування.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти безпеки дорожнього руху в стані наркотичного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого та середньої тяжкості тілесних ушкоджень іншому потерпілому, за вчинення якого законом передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від 5 до 10 років, що збільшує ризик втечі обвинуваченого у випадку призначення судом вказаної міри покарання. Окрім того, суд враховує, що обвинувачений не працює, таким чином, не має офіційних засобів для існування, раніше судимий, не одружений, а тому не має міцних соціальних зв`язків, на утриманні має малолітню доньку. Знаходячись на волі, може впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, а також обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення та переховуватись від суду.

Письмові матеріали справи на даний момент не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні не наведені.

Таким чином, суд також доходить до висновку, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі не буде достатньою мірою забезпечення своєчасного та всебічного розгляду кримінального провадження, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти можливим спробам переховуватися від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

При цьому, вирішуючи питання щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний з позбавленням волі, суд приймає до уваги ризики, що були підставою для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ст. 177 КПК України, продовження існування яких в даному випадку було беззаперечно встановлено.

Також суд враховує ту обставину, що в даному судовому засіданні, до моменту закінчення строку дії ухвали суду про продовження строку дії запобіжного заходу, винести вирок у кримінальному провадженні не є можливим.

Так, обраний запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду, впливу на учасників судового процесу, тощо.

Відтак, суд, керуючись ст.ст. 179, 194 КПК України, вважає за необхідне залишити без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 370, 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 01.12.2023 року включно.

Копію ухвали негайно надіслати обвинуваченому та вручити прокурору.

Копію ухвали направити до Державної установи "Криворізька установа виконання покарань № 3".

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду у порядку і строки передбачені ст. 395 КПК України, а саме протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя: ОСОБА_1