Постанова № 1139478, 14.11.2007, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"14" листопада 2007 р. Справа №9/5/42-НА

За позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька АЕС", м. Нетішин

до Державної податкової інспекції у м. Нетішин

про скасування рішення ДПІ у м. Нетішин від 06.06.2000 р. № 66/23-21313677

Суддя Олійник Ю.П. Секретар судового засідання Журба В.А.

Представники :

Від позивача - Трачук А.С. –за дов. від 4.12.06, Лебедєва М.Р. –за довіреністю,

Пастушенко Н.Л. –за довіреністю,

Від відповідача - Волчецький І.М. –за дов. від 13.04.07

У судовому засіданні оголошена вступна і резолютивна частини Постанови згідно ст. 160 КАС України .

Позивач у позовній заяві просив визнати недійсним рішення ДПІ у м. Нетішин № 66/23/21313677 від 06.06.2000 р., прийнятого на підставі акту перевірки від 26.05.2000 р. за підставами наведеними у позовній заяві та письмових поясненнях .

Позивачем подано уточнення позовних вимог, у яких просить скасувати спірне рішення. В уточненнях позвоних вимог, доповненнях до них та представники позивача у судовому засіданні посилаються на те, що :

- висновки щодо порушення позивачем п.п. 4.1.6 ст. 4 та п. 1.31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - не віднесення до складу валових доходів у 4 кварталі 1999 р. вартості переданих у комунальну власність матеріалів, малоцінних та швидкозношувальних предметів і товарів на суму 3 558 800,00 грн., та порушення п.п.7.4.2 ст. 7, п. п. 7.4.3 та п. п.7.5.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" при передачі об'єктів відділу громадського харчування і торгівлі безпідставні . Передача об'єктів відділу громадського харчування і торгівлі здійснювалась згідно ст. 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", а оскільки у відповідності до ст. 7 Закону передача об'єктів здійснюється безоплатно разом з майном, що обслуговує ці об'єкти, то будь-якого доходу від такої передачі позивач не отримав. Зважаючи на пільгу, передбачену п.п. 3.2.9 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операції з передачі не проводиться, оскільки остання відбувалась безоплатно;

- висновок щодо порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при проведенні бартерних операцій в сумі 20100,00 грн. відділом робітничого постачання, спростовуються п.п. 5.1 ст. 5. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а укладені договори структурним підрозділом позивача не були бартерними;

- висновок щодо безпідставного віднесення до складу валових затрат коштів та майна в розмірі 77800,00 грн., добровільно переданих неприбутковим установам та організаціям - при включенні вказаної суми до валових витрат не відповідає п.п. 5.2.2 ст.5 Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки не враховано попереднього звітного періоду;

- висновок, щодо того, що у податковому обліку не повинні включатись до складу валового доходу і витрат курсові різниці нараховані на кредиторську і дебіторську заборгованість, яка при її виникненні не включалась до складу валових доходів і валових витрат відповідно до вимог п.п. 5.3.2, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" необгрунтований. Звертається увага, що необхідно застосовувати п.7.3.6 ст. 7 зазначеного Закону, який регулює оподаткування операцій в іноземній валюті, немає жодних обмежень щодо не включення курсових різниць у валові доходи чи валові витрати. Тому при віднесенні курсових різниць в сумі 12302400.00 грн. на валові витрати та 1004300.00 грн. на валові доходи, позивач зазначеною нормою;

- висновок, щодо порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - не включення до валового доходу 1051100,00 гривень - сум, кредиторської заборгованості, за якими закінчився загальний термін позовної давності необгрунтований . При цьому не враховано норми ст.8 Конвенції від 14.06.74 «Про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів»;

- висновок про порушення п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо придбання у І кварталі 1999 року матеріалів на суму 10900,00 гривень, які не підтверджені розрахунковими або платіжними документами, спростовується висновками експерта.

Крім того, позивачем звертається увага , що інші висновки відповідача також не відповідають чинному законодавству та спростовуються висновком експерта. Позивач посилається також на те, що при нарахуванні пені до інноваційного фонду відповідачем не враховано , що строки сплати зазначених внесків не врегульовані жодним законом, тому пеня по них не може застосовуватися. Не відповідає чинному законодаству і фактичним обставинам справи також нарахування пені по ПДВ та податку на прибуток , штрафних санкцій за порушення валютного законодавства.

Відповідач у відзиві на позов , письмових поясненнях та представник у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечують та просять суд відмовити у позові , посилаючись на те, що :

-обгрунтованим та таким, що відповідає Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” є висновок акту щодо заниження валового доходу при обчисленні податку на прибуток та бази оподаткування ПДВ на 3558,3 грн., оскільки виходячи з норм пп. 4.2.15 статті 4 Закону до валового доходу з метою оподаткування не відноситься лише вартість основних фондів, переданих у комунальну власність,

-щодо донарахування ПДВ по операції з передачі в комунальну власність матеріальних цінностей, то це відповідає п.п. 7.4.2 Закону України „Про податок на додану вартість” , позивач повинен був відновити податковий кредит в жовтні 1999 року на суму 897651 гривня. При цьому посилаються на бартерні операції в вересні-грудні 1999 р. та січні-лютому 2000 р.,

-щодо віднесення у 4 кварталі 1999 р. до валових витрат фінансової допомоги в розмірі 49,5 тис. гривень, то вказану суму платником враховано двічі: у 1 півріччі 1999 року та у 4 кв. 1999 р.,

- правильним є також зменшення валових витрат у 4 кв. 1999 р. в сумі 77,8 грн., оскільки п.п. 11.1 ст. 11 Закону визначено податковий період для правил ведення податкового обліку (квартал), а попередній звітний (податковий) рік застосовується для сільськогосподарських підприємств,

- щодо курсових різниць, то оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті здійснюються згідно з п. 7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств". Позивач згідно п.п. 7.3.6 Закону повинен був відображати в податковому обліку розраховані курсові різниці за будь-якою заборгованістю в іноземній валюті, але при умові, якщо така заборгованість перебувала на обліку платника податку, тобто основна сума боргу відображена саме в податковому обліку, натомість занижено об'єкт оподаткування на 11298,1 тис. грн.,

- щодо порушення п.п. 4.1.6 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", то стаття 73 Цивільного Кодексу України передбачає, що не допускається зміна строків позовної давності і порядку їх обчислення угодою сторін,

- щодо зменшення перевіркою суми валових витрат при коригуванні приросту (убутку) товарно-матеріальних цінностей в сумі 38,1 тис. грн. (використані на ремонт основних фондів), то вказану суму було враховано двічі: в придбання ТМЦ по 05 га 08 рахунку по факту оприбуткування у валові витрати, та по мірі використання на ремонт основних засобів, як витрати пов'язані з поліпшенням основних фондів ,

- правомірно також було зменшення валових витрат на суму списання товарно-матеріальних цінностей в межах норм природних втрат в сумі 4,2 тис.,

- заперечення позивача про безпідставне донарахування земельного податку на додаткові площі не може бути взято до уваги, так як згідно ст. 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, посилаються на державний акт на землю серії 11-ХМ № 000244 від 07.07.1997 р. та державний акт на право власності на землю серії 11-ХМ № 000243 від 26.06.1997 р.

У судовому засіданні оглянуті окремі матеріали кримінальної справи СВ ПМ Славутської ОДПІ № 41 \0042 , порушену по факту ухилення від сплати податків службовими особами позивача за ст. 148-2 ч. 3 КК України.

Ухвалою господарського суду області від 7.12.06 по справі № 5\42-н провадження у справі зупинено до проведення судово-бухгалтерської експертизи , проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського НДІСЕ. Тернопільським відділенням Київського НДІСЕ повернено матеріали справи з Висновком судово-бухгалтерської експертизи № 778 від 28.09.07 .

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

За результатами перевірки відповідачем позивача щодо дотримання вимог законодавства про оподаткування за період з 1.01.99 по 1.01.2000, за результатами чого складено акт від 26.05.2000р. Перевіркою донараховано : зменшення податку на прибуток за 1999рік- 13800 грн., пеня на суму зменншення податку на прибуток –1364571,60 грн., зменшення ПДВ –901073,23 грн., пеня за несвоєчасну сплату ПДВ –2014,47 грн., пеня по несвоєчасній сплаті внесків до інноваційного фонду –5705298,47 грн., дорожній збір- 4964,92 грн., пеня на суму зменшення та несвоєчасної сплати дорожного збору- 7747791,07 грн., зменшення плати за землю –26086,69 грн., пеня на суму зменшення плати за землю- 25174,73 грн., зменшення збору за геологорозвідувальні роботи - 1167,19 грн., пеня на суму зменшення збору на геологорозвідувальні роботи- 201, 17 грн., штрафна санкція по готівковому обігу- 26307,30 грн., штрафна санкція по валютному законодавству- 45241,99 грн. Передбачено відшкодувати збільшення збору за спеціальне використання водних ресурсів –30060,32 грн., збільшення збору за забруднення навколишнього природного середовища- 2368,20 грн., збільшення плати за використання радіочастот –33779,72 грн., збільшення внесків до інноваційного фонду- 5232,77 грн.

При цьому визначено порушення ст.ст. 4-5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. ст. 3 та 7 Закону України „ Про податок на додану вартість” , Постанову Кабінету Міністрів України „ Про порядок використання коштів для фінансування витрат, пов’язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування „ № 83 від 2.02.93, ст. 6 Закону України „ Про плату за землю”, Інструкцію про порядок обчислення та справляння відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету , затв. наказом ДКУ з питань геології та використання надр та Інструкції ДПА України від 23.06.99 № 105\309.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Нетішин прийнято спірне рішення № 66\223\21313677 від 6.06.2000р. про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування. Зокрема, донараховано податку на прибуток - 13800 грн., ПДВ –901073,23 грн., дорожній збір- 4964,92 грн., плата за землю –26086,69 грн., збір за геологорозвідувальні роботи - 1167,19 грн., пеня на суму зменшення податку на прибуток –1364571,60 грн., пеня за несвоєчасну сплату ПДВ –2014,47 грн., пеня по несвоєчасній сплаті внесків до інноваційного фонду –5705298,47 грн., пеня за несвоєчасну сплату дорожного збору- 7747791,07 грн., пеня за несвоєчасну сплату плати за землю- 25174,73 грн., пеня на несвоєчасну сплату збору на геологорозвідувальні роботи- 201, 17 грн., штрафна санкція по валютному законодавству- 45241,99 грн., 30% донарахованого податку на прибуток в сумі 4140 ,00 грн., 100 % донарахованого ПДВ –901073,23 грн., 100% донарахованої плати за землю в сумі 26086,69 грн., 100 % донарахованого збору за геологорозвідувальні роботи- 1167,19 грн.

Рішенням ДПА у Хмельницькій області № 6747\23-01-16 від 24.09.01 про результати розгляду матеріалів додаткової перевірки позивача , призначеної постановою слідчого від 21.12.2000р. ( акт від 21.01.01 ), скасовано спірне рішення в частині донарахування 6593 грн. ПДВ, 300 грн. податку на прибуток.

Позивач, вважаючи спірне рішення неправомірним , подав позов до суду ( з врахуванням уточнення ) про його скасування.

Згідно Постанови СВ ПМ Славутської ОДПІ від 28.12.02 по кримінальній справі № 41 \0042 кримінальну справу , порушену по факту ухилення від сплати податків службовими особами позивача за ст. 148-2 ч. 3 КК України , провадженням закрито на підставі ст.6 п. 2 КК України . При цьому по зазначеній справі проведена судово-бухгалтерська експертиза Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз , згідно Висновку № 76 від 19.07.02 якої документально не підтверджується збільшення валових доходів на суму 20165 грн. та нарахування ПДВ 4033 грн. на суми кредиторської заборгованості, не підтверджується збільшення валових доходів на суму 3558,9 тис.грн. , збільшення валових витрат на суму 697,1 тис. грн. та зменшення податкового кредиту по ПДВ на 697, 1 тис. грн. від передачі у комунальну власність міста цілісного майнового комплексу. Крім того, документально підтверджено віднесення до валових витрат за 4-й квартал 1999р. витрати на оплату праці у сумі 1,6 тис.грн. та завищення валових витрат на 1 тис. грн. Визначено, що віднесення до валових витрат у 1999році витрат на утримання і експлуатацію об’єктів соціальної інфраструктури ( спеціалізована медична частина) відповідає законодавству, документально підтверджується завищення валових витрат на 28,4 тис. грн.та документально не підтверджується завищення валових витрат на 77,8 тис. грн., 49,7 тис. грн. та 9,2 тис. грн. , завищення податкового кредиту по ПДВ за січень-вересень 1999року на 3189,79 грн. документально підтвердити неможливо, не підтверджується також зменшення податкового кредиту по ПДВ на суму 2314,78 грн. у квітні та липні 1999року, не підтверджується завищення податкового кредиту на суму 26934,25 грн. , нарахованого на залишки товаро-матеріальних цінностей на складах спорткомплексу і будинку культури та 14666 грн., нарахованих на передані товаро-матеріальні цінності і не використані.

Рішенням відповідача № 1 від 27.02.01 про списання податкової заборгованості списано окрему податкову заборгованість позивача, донараховану спірним рішенням.

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 778 від 28.09.07 , призначеної ухвалою суду від 7.12.06 , встановлено , що не підтверджується зменшення суми податку на прибуток за 1999 рік - 13800 грн, а документально підтверджується заниження валових витрат у сумі 18698,3 тис. грн та завищення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 18698,2 тис. грн. , не виконання вимог окремих пунктів Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не призвело до збільшення об'єкту оподаткування та донарахування податку на прибуток. В результаті дослідження наданих документів також документально не підтверджується заниження ПДВ - 901073грн. Документально підтверджується зменшення від'ємного значення по ПДВ- 7688 грн і підтверджується від'ємне значення ПДВ у сумі 4587045 грн., невиконання вимог окремих пунктів Закону України „Про ПДВ" не призвело до заниження ПДВ , а зменшило від'ємне значення ПДВ. Крім того, документально не підтверджуються порушення Постанови КМУ „Про порядок та використання коштів для фінансування витрат пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування" №83 від 02.02.1993 р., невиконання вимог ст.6 Закону України „Про плату за землю", документально і нормативно не підтверджується донарахування плати за землю у сумі 26086,69 грн та пені у сумі 25174,73 грн. Однак, документально підтверджуються невиконання вимог Інструкції про порядок обчислення та справляння відрахувань на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, затвердженої Наказом ДКУ з питань геології та використання надр та інструкції ДПА України №105/309 від 23.06.1999 р., зареєстрованої в Міністерстві Юстиції за №474/3767 від 16.07.1999 р. в частині заниження збору за геологорозвідувальні роботи.

Досліджуючи надані сторонами докази , аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності , судом враховується наступне.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача про правомірність спірного рішення спростовуються зібраними у справі доказами. Зокрема, дослідженнями судово-бухгалтерської експертизи Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 778 від 28.09.07 та Висновком експертизи цього ж інституту № 76 від 19.07.02, наданими позивачем в матеріали справи доказами.

При цьому судом приймаються до уваги дослідження експертиз , зокрема, висновок № 778 від 28.09.07 , яким не підтверджується зменшення суми податку на прибуток за 1999 рік - 13800 грн, а документально підтверджується заниження валових витрат у сумі 18698,3 тис. грн та завищення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 18698,2 тис. грн. , не виконання вимог окремих пунктів Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не призвело до збільшення об'єкту оподаткування та донарахування податку на прибуток , також документально не підтверджується заниження ПДВ - 901073грн., а документально підтверджується зменшення від'ємного значення по ПДВ- 7688 грн і підтверджується від'ємне значення ПДВ у сумі 4587045 грн., невиконання вимог окремих пунктів Закону України „Про ПДВ" не призвело до заниження ПДВ , а зменшило від'ємне значення ПДВ.

При цьому судом враховується, що , зокрема, безоплатна передача цілісного майнового комплексу з державної власності ВП "ХАЕС" у комунальну власність м.Нетішин проведена відповідно до Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 03.03.1998 року і не суперечить п 4.1.6 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому висновок про заниження валового доходу на суму 3558,80 тис. грн.безпідставний.

Судом враховується, що згідно п.5.4.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебувають на балансі та утримуються за рахунок такого платника на момент набрання чинності цим законом, дитячих ясел або садків, закладів середньої та середньої професійно-технічної освіти, дитячих музичних та художніх шкіл, шкіл мистецтв, заходів охорони здоров'я, пунктів безоплатного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам, спортивних залів і площадок, що використовуються для фізичного оздоровлення працівників, клубів і будинків культури, приміщень, які використовуються для харчування працівників, багатоквартирного житлового фонду, включаючи гуртожитки, дитячих таборів відпочинку. Тому позивачем обґрунтовано відображені у декларації за І кв.- 689,2 тис. грн. , II кв.- 516,2 тис. грн., ІУ квартал - 77.8 тис. грн. Згідно п.5.2.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" загальна сума витрат платника податку , які можуть бути віднесені до складу валових витрат у звітному податковому році, не повинні перевищувати відповідно 4 відсотків та 10 відсотків попереднього звітного року. Згідно даних декларації про прибуток підприємства за 1998 рік прибуток ВП "ХАЕС" становив 365030,6 тис. грн., тому зменшення валових витрат на суму 77,8 тис. грн. за ІУ квартал 1999 року документально не підтверджується( 365030,6 тис.грн * 4% = 14601,2 тис. грн).

Згідно п.7.3.6 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" будь-яка іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, що перебували на обліку платника податку на кінець звітного періоду перераховуються в гривні за офіційним валютним курсом Національного банку України, що діяв на останній день звітного періоду. При цьому позитивна або від'ємна різниця між результатами такого перерахунку та балансовою вартістю іноземної валюти або заборгованості включається відповідно до валових доходів або до валових витрат платника податку. Даним пунктом закону немає жодних обмежень щодо включення курсових різниць у валові доходи чи у валові витрати, а тому не підтверджується завищенння валових доходів на суму 1004.3 тис. грн. та завищення валових витрат на суму 12302,40 тис. грн.

Відповідачем при визначенні порушень щодо кредиторської заборгованості по компанії "ТRЕВІА FINANSIAL GROUP L.L.С" - 1042,9 тис. грн. не враховано , що згідно ст.8 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів строк позовної давності встановлюється у 4 роки. Статтею 20 цієї ж Конвенції передбачено, що якщо боржник до закінчення строку позовної давності у письмовій формі визнає своє зобов'язання перед кредитором, то від дня такого визнання розпочинається новий чотирирічний строк давності позову. Сплата процентів або часткове виконання зобов'язання боржником тягне за собою тіж самі наслідки, що й визнання зобов'язання згідно з п.1 цієї статті, за умови, що така оплата, або таке виконання дає розумні підстави вважати, що боржник визнає це зобов'язання. Вказана Конвенція ратифікована Верховною Радою України 14.07.1993р., вступила в силу для України 01.04.1994р. і згідно ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України. Положення Конвенції застосовуються в державах, які є учасниками даної Конвенції. Оскільки США та Україна є її учасниками, то на відносини, що випливають з договорів (контрактів), укладених між підприємствами цих країн, розповсюджуються положення Конвенції, у тому числі відносно строку позовної давності.

Незважаючи на окремі порушення щодо відображення податку на прибуток , судом враховується, що дослідженням експертами встановлено заниження позивачем валових витрат на значні суми , зокрема, у сумі 5869,3 тис.грн. зайво нарахованих сум податків і зборів, у сумі 49520,48 грн. по списанню товарно-матеріальних цінностей на обслуговування та ремонт дитячих дошкільних установ і спеціалізованої медико-санітарної частини.

Щодо ПДВ, то судом враховується, що завищення податкового кредиту на суму 1847 грн. не підтверджується, оскільки в матеріалах кримінальної справи знаходяться оригінали податкових накладних №1 від 01.02.99р., №9 від 30.04.99р., №7 від 28.09.99р., №1 від 30.09.99р., які заповнені відповідно до п.7.2.1 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Безпідставний висновок відповідача про порушення позивачем п.7.4.5 ст.7 Закону внаслідок віднесення до податкового кредиту суми ПДВ згідно платіжних доручень без податкових накладних у розмірі 2314,78 грн., оскільки 18.05.99 р. та 16.08.1999 року згідно п.7.2.6 ст. 7 Закону позивач подано листи ДПІ у м. Нетішин за №104-432 від та №104-707 про те, що ряд організацій не оформили отриманий та оплачений товар податковими накладними , відповідно одержано дозвіл на включення даних сум ПДВ до податкового кредиту у квітні та липні 1999 року.

Не підтверджується також зменшення податкового кредиту по ПДВ у сумі 876665.45 грн, у тому числі , по основних засобах —179530,28 грн, по товарно-матеріальних цінностях –697135,17 грн. від вартості передачі цілісного майнового комплексу із державної у комунальну власність . При цьому судом приймається до уваги, що згідно п.2.1. ст. 2 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 3.03.98 об'єктами передачі згідно з цим Законом є , крім іншого, цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів, а згідно п. 7.1 ст.7 Закону передбачено з державної у комунальну і власність передаються безоплатно такі об'єкти як житлові будинки та гуртожитки ; навчальні заклади, заклади культури, фізичної культури та спорту , охорони здоров'я, соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори. Тому згідно п.1.1 наказу №264 від 31.08.1999р. Міністерства енергетики України "Про передачу державного майна" вказано здійснити безоплатну передачу як цілісного майнового комплексу об'єктів соціального призначення, зазначених у додатках до наказу , за станом на 01.09.1999 року з балансу відокремленого підрозділу "Хмельницька АЕС" НАЕК "Енергоатом" у власність територіальної громади Нетишинської міської ради народних депутатів. Відповідно на підставі наказу від 27.09.1999 року №761 по ВП "ХАЕС", відповідно до акту безоплатного прийому - передачі цілісного майнового комплексу від 10.10.1999 року , авізо проведено передачу об'єктів торгівлі та громадського харчування у комунальну власність міста.

Безоплатна передача цілісного майнового комплексу з державної власності у комунальну власність м.Нетішин проведено відповідно до Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 03.03.1998 року №147/98 ВР і не суперечить п 4.1.6 ст.4 , п.7.11.1 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.3.2 ,3.2.9 ст.З , п.7.4.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість”.

Враховуючи , що договори на поставку електроенергії між НАЕК "Енергоатом" та підприємствами "Кримторг" та ТОВ "Вайберг" передбачали оплату грошовими коштами і не були бартерними ( товарно-обмінними) угодами , по розрахунках з проводився залік погашення взаємозаборгованості шляхом надання комерційним банком одноденного кредиту та подання даними організаціями платіжних доручень і при погашенні заборгованості взаємозаліком у центральній бухгалтерії нараховувалися податкові зобов'язання по операціях з ПДВ та включались у валові доходи , та те , що кредиторська заборгованість у майбутньому може бути погашена грошовими коштами , збільшення валових доходів на суму 20165 грн та нарахування ПДВ 4033 грн на суми кредиторської заборгованості по даних організаціях документально та нормативно експертизою не підтверджуються . Зазначене приймається судом до уваги.

Незважаючи на окремі порушення щодо заниження податкових зобов’язань по ПДВ або завищення податкового кредиту , судом враховується, що дослідженням експертами встановлено , що згідно додатку №48 від'ємне значення чистої суми податку на додану вартість виникло станом на 01.05.99р. як по даних платника так і по даних перевірки ДПІ і станом на 01.01.2000 року чиста сума податку на додану вартість має від'ємне значення за даними платника - 4594733 грн, за даними перевірки ДПА - 3693660 грн., а також те, що станом на 01.01.2000 року по ВП ХАЕС документально та нормативно підтверджується від'ємне значення у сумі 7688 - 4594733 = - 4587045 грн.

Щодо пені по ПДВ в сумі 2014,47 грн. , то судом приймається до уваги , що відповідачем не враховано , що по накладних з АТ „ АМП-Запад” м.Івано-Франківськ № 33 від 18.02.99, № 71 від 19.03.99, № 035 від 24.03.99, № 034 від 24.03.99 позивачем у лютому-березні 1999року суми ПДВ віднесені до податкових зобов’язань по ПДВ , що підтверджується витягами з книг обліку продажу товарів, довідками до них. Відповідно у квітні 1999року було право і на податковий кредит . Тому нарахування пені безпідставне.

Зазначення у акті перевірки про те, що нараховується пеня в сумі 1364571,60 грн. не відображена у конкретних сумах, на які остання нараховується , зокрема, визначено, що пеня нарахована на суму 9888200грн., однак, не конкретизовано зазначеної суми . У додатку № 46 до акту перевірки також зазначено тільки цю суму в загальному. Крім того, висновками експертизи не підтверджено суми донарахованого податку на прибуток. Відповідно нарахування пені також безпідставне .

За таких обставин підлягає скасуванню спірне рішення у частині донарахування податку на прибуток - 13500 грн., ПДВ –894480,23 грн., пені на суму зменшення податку на прибуток –1364571,60 грн., пені за несвоєчасну сплату ПДВ –2014,47 грн., 30% донарахованого податку на прибуток в сумі 4140,00 грн., 100 % донарахованого ПДВ –901073,23 грн. При цьому судом враховується , що рішенням ДПА у Хмельницькій області № 6747\23-01-16 від 24.09.01 про результати розгляду матеріалів додаткової перевірки позивача скасовано спірне рішення в частині донарахування 6593 грн. ПДВ, 300 грн. податку на прибуток, тому повторне скасування зазначених сум було б безпідставним , відповідно судом враховується , що зазначені суми повторному скасуванню не підлягають , тому у цій частині позову належить відмовити.

Згідно Висновку № 778 від 28.09.07 документально не підтверджуються порушення Постанови Кабінету Міністрів України „Про порядок та використання коштів для фінансування витрат пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування" №83 від 02.02.1993 р., невиконання вимог ст.6 Закону України „Про плату за землю", документально і нормативно не підтверджується донарахування плати за землю у сумі 26086,69 грн та пені у сумі 25174,73 грн. Тому донарахування зазначеного збору та податку необґрунтоване.

За таких обставин підлягає скасуванню спірне рішення у частині донарахування дорожнього збору- 4964,92 грн., плати за землю –26086,69 грн., пені за несвоєчасну сплату дорожного збору- 7747791,07 грн., пені за несвоєчасну сплату плати за землю- 25174,73 грн., 100 % донарахованої плати за землю в сумі 26086,69 грн.

Щодо донарахованої пені по несвоєчасній сплаті внесків до інноваційного фонду –5705298,47 грн., то судом враховується, що збір до Державного інноваційного фонду згідно ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування” від 25.06.1991 ( у період, що перевірявся)відносився до загальнодержавних податків. Розміри останнього визначалися ст.. 29 Закону України „ Про Державний бюджет України на 1998рік”,ст. 15 Закону України „ Про Державний бюджет України на 1999 рік” та Законом України „Про Державний бюджет України на 2000 рік” . Однак, строки сплати збору до інноваційного фонду не встановлено жодним законом. Натомість згідно п. 3 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування” порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України. Згідно ч. 3 ст. 1 зазанченого Закону ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Тому донарахування пені суперечило чинному законодавству , відповідно спірне рішення у частині донарахування пені по несвоєчасній сплаті внесків до інноваційного фонду –5705298,47 грн. підлягає скасуванню.

Щодо донарахування збору за геологорозвідувальні роботи в сумі 1167,19 грн., відповідної пені у розмірі 201,17 грн. і штрафу у розмірі 1167,19 грн. , то судом враховується , що документально підтверджується не виконання позивачем вимог Інструкції про порядок обчислення та справляння відрахувань на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, затвердженої Наказом Комітету України з питань геології та використання надр та ДПА України №105/309 від 23.06.1999 р., зареєстрованої в Міністерстві Юстиції за №474/3767 від 16.07.1999 р. Тому відповідачем обґрунтовано застосовано штрафні санкції згідно Декрету Кабінету Міністрів України „ Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів” № 8-93 від 21.01.93. Зазначене також підтверджено Висновком судово-бухгалтерської експертизи Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 778 від 28.09.07 та не спростовано позивачем . Тому у цій частині позову належить відмовити.

Щодо донарахування штрафної санкції по валютному законодавству у розмірі 45241,99 грн., то судом враховується безпідставність доводів позивача. При цьому приймається до уваги, що проведеною відповідачем перевіркою встановлено проведення позивачем розрахунків готівкою з нерезидентами у валюті України в рахунок погашення кредиторської заборгованості за імпортними договорами на виконання робіт і надання послуг без наявності індивідуальної ліцензії НБУ на загальну суму 45241,99 грн. Зазначеним порушено вимоги ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України „ Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 19.02.93 із змінами і доповненнями , згідно якої у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта, такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки. Тому відповідачем правомірно згідно ст.16 цього Декрету застосовано штрафну санкцію у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей , що використовувались при розрахунках. При цьому пояснення позивача щодо термінової необхідності здійснення таких виплат не є підставою для звільнення від відповідальності. Тому у цій частині позову належить відмовити.

У зв’язку з цим позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи часткове задоволення позову , згідно ч. 3 ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем (держмито згідно платіжного доручення № 2964 від 27.08.2000 на суму 85,00 грн. , підлягають покладенню на сторони в рівних частинах . При цьому згідно ч. 1 ст. 94 цього Кодексу судові витрати на користь позивача присуджуються йому з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення ” Кодексу адміністративного судочинства України , СУД

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька АЕС", м. Нетішин до Державної податкової інспекції у м. Нетішин про скасування рішення ДПІ у м. Нетішин від 06.06.2000 р. № 66/23-21313677 задовольнити частково.

Скасувати рішення ДПІ у м. Нетішин № 66/23-21313677 від 06.06.2000 р. про застосування і стягнення фінансових санкцій ВП "Хмельницька АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом" у частині податку на прибуток - 13500 грн., ПДВ –894480,23 грн., дорожній збір- 4964,92 грн., плата за землю –26086,69 грн., пеня на суму зменшення податку на прибуток –1364571,60 грн., пеня за несвоєчасну сплату ПДВ –2014,47 грн., пеня по несвоєчасній сплаті внесків до інноваційного фонду –5705298,47 грн., пеня за несвоєчасну сплату дорожного збору- 7747791,07 грн., пеня за несвоєчасну сплату плати за землю- 25174,73 грн., 30% донарахованого податку на прибуток в сумі 4140 ,00 грн., 100 % донарахованого ПДВ –901073,23 грн., 100% донарахованої плати за землю в сумі 26086,69 грн.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька АЕС", м. Нетішин ( код 21313677) 42,50 ГРН. ( СОРОК ДВІ ГРИВНІ 50 КОП. ) ВІДШКОДУВАННЯ СПЛАЧЕНОГО ДЕРЖМИТА.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС Україин сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України постанова, якщо інше не встановлено КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя