Рішення № 113943536, 14.09.2023, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/7211/22

Провадження № 2/361/1829/23

14.09.2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2023 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Радзівіл А.Г.

за участю секретаря Коваль О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, третя особа: Служба у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області про надання дозволу на зняття з реєстраційного обліку та на реєстрацію місця проживання неповнолітньої дитини без згоди батька,

В С Т А Н О В И В :

27 грудня 2022 року позивач звернулась до суду із позовом до відповідача, в якому просила надати дозвіл ОСОБА_1 на зняття з реєстрації неповнолітнього ОСОБА_3 з адреси - АДРЕСА_1 без згоди батька ОСОБА_2 та надати дозвіл на здійснення реєстрації неповнолітнього ОСОБА_3 разом з нею за адресою - АДРЕСА_2 без згоди батька ОСОБА_2 , судові витрати та витрати на правову допомогу покласти на відповідача

Свій позов обґрунтовувала тим, що позивач та відповідач уклали шлюб 10 вересня 2005 року, в якому і народився син ОСОБА_3 . У зв`язку з тим, що сімейні стосунки не склались, шлюб був розірвано 05.11.2010 року. Дитина увесь час проживала з позивачем та перебувала на її утриманні по даний час.

ОСОБА_3 наразі поступив навчатися у навчальний заклад Польші, але задля цього позивач приклала багато зусиль, бо батько не надавав згоди на виїзд дитини. Дитина у віці 15 років все розуміє, та сам просив батька приїхати або надати дозвіл на виїзд, але навіть на прохання дитини відповідач не захотів. Разом з цим, наразі ОСОБА_3 разом з матір"ю мають намір зареєструвати місце проживання за іншою адресою, але знову батько не надає такої згоди. Звернувшись до відділу реєстрації місця проживання фізиних осіб виконавчого комітету Броварської міської ради, отримали відмову згідно п.32 Постанови КМУ від 07.02.22 року № 265, в якому зазначено, що у разі подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особою, яка не досягла 18- річного віку, реєстрація місця проживання (перебування) здійснюється за згодою батьків або інших законних представників такої особи.

Відповідач робить перепони у реєстрації місця проживання дитини, оскільки позивач з новим чоловіком будують будинок. За місцем їх реєстрації квартира належить батьку позивача, і він хоче її продати задля існування коштів для добудови будинку та в майбутньому реєстрації там. Але відповідач не надає згоди на зняття ОСОБА_3 з реєстрації, хоча сам син до нього звертався з цього питання. Тобто наразі є бездіяльність батька щодо можливості знятись з реєстрації - АДРЕСА_1 та зареєструвати місце проживання разом з матір"ю за адресою - АДРЕСА_2 . Квартира за адресою якої позивач та її син мають намір зареєструватись належить матері позивача, яка надасть згоду на їх реєстрацію.

07 квітня 2023 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судовий розгляд на 05 липня 2023 року.

Позивач, будучи належним чином повідомленою, у судовому засідання не з`явилась, подала клопотання, в якому позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, розгляд справи провести у її відсутність.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з`явився, подав письмове клопотання, в якому проти задоволення позову не заперечував, позов просив розглядати у їх відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини у справі і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 10 вересня 2005 року, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис №467.

Від даного шлюбу в них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис №123.

У зв`язку з тим, що сімейні стосунки сторін не склались, шлюб був розірвано 05.11.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис №398.

Дитина увесь час проживала з позивачем та перебувала на її утриманні по даний час, що підтверджується характеристикою, виданою директором Броварського ліцею №9 від 19.08.2022 року.

Звернувшись до відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Броварської міської ради із заявою про зняття з реєстрації місця проживання від 14.12.2022 року та заявою про реєстрацію місця проживання від 14.12.2022 року, ОСОБА_3 отримав відмову згідно п.32 Постанови КМУ від 07.02.22 року № 265, в якому зазначено, що у разі подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особою, яка не досягла 18 - річного віку, реєстрація місця проживання (перебування) здійснюється за згодою батьків або інших законних представників такої особи.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, затвердженої резолюцією 1386 (XIV) Генеральної асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитини не повинна, окрім тих випадків, коли є виняткові обставини (відсутність самостійного доходу, зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, аморальна поведінка, яка може зашкодити розвиткові дитини), бути розлученою зі своєю матір`ю.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

За вимогами статті 6 ЗУ ?Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні? визначено, що реєстрація місця проживання і зняття з місця реєстрації особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Згідно з підпунктом 6 пункту 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. №207, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Статтею 3 Конвенції ООН ?Про права дитини? від 20 листопада 1989 року із змінами, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. №789-ХІІ, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі ?Хант проти України? від 7 грудня 2006 року (Заява №31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у Справі Olssonv. Sweden (№2) від 27 листопада 1992 року, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78).

Отже, при винесенні рішення суд приймає до уваги тільки інтереси дитини, які переважають над інтересами батьків.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Згідно ч. 1 ст. 242 ЦК України, батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Частинами 1, 2 ст. 160 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.ст. 11, 18 Закону України ?Про охорону дитинства? кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до вимог ст.ст.150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватись батьківські права. З аналізу вище зазначених норм та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Ухвалюючи рішення у справі ?М. С. проти України? від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі ?Мамчур проти України?, заява № 10383/09).

Статтями 6 та 7 Закону України ?Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні? визначено обов`язок протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання і зняття з місця реєстрації особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Відповідно до п.5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265 (далі-Порядок №265 від 07 лютого 2022 року) громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

Батьки або інші законні представники зобов`язані задекларувати/зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

У разі коли особа, місце проживання якої задекларовано/зареєстровано, декларує або реєструє нове місце проживання з одночасним зняттям з попереднього місця проживання (перебування), заява про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання не подається. При цьому внесення змін до реєстру територіальної громади за попереднім місцем проживання здійснюється на підставі повідомлення органу реєстрації про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи із зазначенням дати зняття з місця проживання.

Пунктом 11 Порядку №265 від 07 лютого 2022 року визначено, що у разі коли особа не є власником (співвласником) житла, за адресою якого декларується місце її проживання, декларування місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла, яка підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та відображається в декларації під час її формування. Згода власника (співвласників) житла не вимагається у разі декларування місця проживання дітей віком до 18 років за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання їх батьків або інших законних представників чи одного з них.

Згідно п.п.14,15 Порядку №265 від 07 лютого 2022 року дитина віком від 14 років самостійно декларує місце свого проживання за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання батьків або інших законних представників чи одного з них без їх згоди. Дитина віком від 14 років самостійно декларує місце свого проживання за адресою іншого житла, ніж задеклароване/зареєстроване місце проживання її батьків або інших законних представників, за згодою батьків або інших законних представників чи одного з них. У разі декларування місця проживання у гуртожитку на період здобуття освіти така згода не надається.

Відповідно до п.п.16, 17, 19 Порядку декларування та реєстрації місця проживання перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників , зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.

Згода іншого з батьків або законних представників дитини підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

У разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог цього пункту реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до п.33 цього Порядку.

У разі декларування місця проживання, у тому числі з одночасним зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), батьками або одним з них разом з дитиною (дітьми) віком до 14 років на кожного з них формуються окремі декларації протягом 24 годин, які надсилаються до органу реєстрації.

Пунктом 33 Порядку визначено, що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється однім з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Крім того, керуючись ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст.15, 16, 29 ЦК України, ст.ст.160, 161 СК України, ст.ст.6, 7 Закону України ?Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні? ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 258, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Надати дозвіл ОСОБА_1 на зняття з реєстрації неповнолітнього ОСОБА_3 з адреси: АДРЕСА_1 без згоди батька ОСОБА_2 .

Надати дозвіл ОСОБА_1 на здійснення реєстрації неповнолітнього ОСОБА_3 разом з нею за адреси: АДРЕСА_2 без згоди батька ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Суддя Радзівіл А.Г.