Рішення № 113932182, 03.10.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 540/720/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті та до Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

До Херсонського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач-1, Укртрансбезпека) та до Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі відповідач-2), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про застосування адміністративно-господарського штрафу № 301721 від 18 січня 2022 року.

II. Позиція позивача та заперечення відповідачів

На обґрунтування вказаних позовних вимог, позивач вказує, що оскаржуваною постановою № 301721 від 18 січня 2022 року відповідачем-2 застосовано до ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі по тексту-Закон). Позивач вважає дану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки у спірних правовідносинах він не виступав суб`єктом господарювання, не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому за викладених обставин притягнення його до відповідальності за порушення вимог зазначеного Закону є протиправним. Позивач звертає увагу, що постанова про застосування адміністративно- господарського штрафу винесена відносно ОСОБА_1 , як фізичної особи - підприємця. При цьому, доказів того, що ОСОБА_2 перебуває у трудових чи у цивільно-правових правовідносинах з ФОП ОСОБА_1 матеріали справи не містять, а транспортний засіб DAF XF 95.430 реєстраційний номер НОМЕР_1 не є його приватною власністю, оскільки належить іншій особі - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Крім того, матеріали справи про порушення транспортного законодавств взагалі не містять будь-якої документації стосовно перевезення вантажу (товарно-транспортна накладна, тощо), з якої надається можливість встановити коло учасників транспортного процесу, а також інформацію про вантаж. В той час, наявність товарно-транспортної накладної у водія с обов`язковою умовою перевезення вантажу автомобільним перевізником, що виконує перевезення на договірних умовах. При цьому, клопотання позивача про опитування водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом DAF XF 95.430 реєстраційний номер НОМЕР_3 та йо власника ОСОБА_3 , заявлене в поясненнях від 14 січня 2021 року, залишено без належного реагування

13.03.2023 року представником відповідачів надано відзив на позов, яким заперечує проти його задоволення, вказуючи на те, що під час проведення рейдової перевірки виявлено порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», знайшло своє відображення в акті від 17.12.2021 № 325199, а саме відсутність необхідних документів (в даному випадку - товарно-транспортної накладної, щоденний реєстраційний лист режиму праці та відпочинку водія за 17.12.2021рік та попередні 28 діб, визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ та Порядку № 1567. Звертає увагу, що вказаний акт містить запис, що водій з актом ознайомлений, від пояснень та підпису акту відмовився. Як наслідок, за порушення вимог додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 18.01.2022 № 301721. На переконання представника Відповідача, вказаний акт індивідуальної дії у повній мірі відповідає положенням Закону № 2344-ІІІ, зокрема абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-Ш. Водночас, пунктами 25, 26 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. Позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення листом від 06.01.2022 року № 181/820.3/24-22, але Позивач на розгляд справи не з`явився, так як представник Позивача ознайомився з матеріалами справи 11.01.2022 року за клопотанням. Враховуючи зазначене, вважаємо, що приймаючи оскаржувану постанову, орган державного контролю діяв у межах, у спосіб та на підставі повноважень, визначених чинним законодавством. Виключна відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно- господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена у статті 60 Закону № 2344-Ш. Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 цього Закону, перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Враховуюче вищевикладене, вважаємо, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час винесення постанови від 18.01.2022 року № 301721, а оскаржувана постанова є такою, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства. Щодо тверджень позивача, що він не виступав перевізником у спірних правовідносинах і, що перевізником являється ОСОБА_3 , яким на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу використовувався транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , то відповідач зазначає, що водій транспортного засобу під час перевірки надавши реєстраційні документи на транспортні засоби також надав інспекторові Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому власником транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 зазначено Позивача - ОСОБА_1 . В зв`язку з цим, якщо Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів був складений на Позивача, тому, можливо в наявності у Позивача є документ ( тимчасовий реєстраційний талон або договір оренди транспортного засобу ), який підтверджує передачу транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 у користування Позивача, але Позивач не надав до матеріалів справи такі документи, чим хотів уникнути відповідальності. Тому з огляду на наведене, вважаємо, що саме Позивач є автомобільним перевізником під час перевезення вантажу при перевірці перевезення якого складено акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 325199 від 17.12.2021.

Щодо вимоги суду про надання відповідачем-2 копії всіх матеріалів, на підставі яких прийнято оскаржувану постанову (щодо призначення та проведення перевірки, призначення та розгляду справи про порушення законодавства, вручення повідомлення про розгляд справи тощо), то у відзиві на позов представник відповідача-2 зазначила, що будівлю Відділу державного нагляду (контролю) за безпекою на транспорті, в якій знаходяться матеріали та яка знаходиться за адресою: вул. Бериславське шосе, 46, м. Херсон, 73008 на даний час заміновано і доступ до приміщення, а також до складених матеріалів щодо Позивача - відсутній.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 року по справі № 540/720/22 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розпорядженням Верховного Суду від 06.03.2022 р. №1/0/9-22 Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану змінено територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду Одеському окружному адміністративному суду.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2023 року справу передано на розгляд судді Дубровній В.А.

Ухвалою суду від 23.02.2023 року справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Цією ухвалою зобов`язано відповідачів разом з відзивом на позовну заяву надати до суду належним чином засвідчені копії всіх матеріалів, на підставі яких прийнято оскаржувану постанову (щодо призначення та проведення перевірки, призначення та розгляду справи про порушення законодавства, вручення повідомлення про розгляд справи тощо)..

Оскільки відсутні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

17 грудня 2021 року уповноваженими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (головний спеціаліст Погорілий Є.І.) складено акт № 325199 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом ( далі акт перевірки), яким відносно транспортного засобу DAF XF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 , що належить ОСОБА_1 , 17 грудня 2021 року о 06-35 годин під час надання послуг з перевезення вантажу перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною на вантаж, щоденним реєстраційним листом режиму праці та відпочинку водія за 17.12.2021 року та попередні 28 діб, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний спорт» та скоєно порушення ч. 1 абз 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». ( а.с.12)

При цьому, зі змістом вказаного акту водій ОСОБА_2 , був ознайомлений на місці складання, пояснень надав.

06.01.2022 Відділом державного нагляду (контролю) за безпекою на транспорті у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі листом за вих. № 181/820.3/24-22 на адресу ФОП ОСОБА_1 направлено Запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким запрошено прибути 18.01.2022 р. до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та / або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення/ по акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 325199 від 17.12.21 р., до якого додано копії актів. ( а.с. 12 зворотній бік)

14.01.2022 року позивач надав до Відділу державного нагляду (контролю) за безпекою на транспорті у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі пояснення, в яких зазначив, що ознайомившись з матеріалами справи приходить до висновку, що докази, які б підтверджували обставину, що він є власником транспортного засобу DAF з реєстраційним номером НОМЕР_1 та автомобільним перевізником з його використанням, у матеріалах справи відсутні. Вказані обставини він заперечує, водій ОСОБА_2 таких пояснень під час первірки також не надавав. Тому, вважає, що притягнення його до відповідальності за порушення транспортного законодавства згідно акту № 325199 від 17 грудня 2021 року є неправомірним. Крім того, зауважив, що з метою встановлення відповідальної особи (автомобільного перевізника) Відділу державного нагляду (контролю) за безпекою на транспорті у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі необхідно опитати ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом DAF з реєстраційним номером НОМЕР_1 та його власника - ОСОБА_3 . Інформація, необхідна для ідентифікації цих осіб, зазначена в документах (посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ), які знаходяться в матеріалах справи. Відповідно до приписів Постанови КМУ № 103 від 11.02.2015 року «Про затвердження Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті», Державна служба України з безпеки на транспорті та її структурні підрозділи (територіальні органи) мають відповідні повноваження. У зв`язку із викладеним, з інкримінованим правопорушенням не згоден. ( а.с. 16-17)

18 січня 2022 року Відділом державного нагляду (контролю) за безпекою на транспорті у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 301721, якою застосовано до ФОП ОСОБА_1 відповідно до частини 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» адміністративно - господарський штраф у сумі 17 000,00 гривень. ( а.с. 11)

Не погоджуючись з вказаною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про транспорт» від 10.11.1994 № 232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо, є обов`язковими для власників транспорту.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" №2344-III (далі Закон № 2344-III), яким передбачено, зокрема

- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. ( абзац 19 статті 1 Закону №2344-III)

- рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту). ( абзац 54 статті 1 Закону №2344-III)

- центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті (абзац другий частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III); габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту (абзац дванадцятий частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III);

- державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. ( частина сімнадцята статті 6 Закону № 2344-III);

- у разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується. (частина вісімнадцята статті 6 Закону № 2344-III);

- порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України. (частина двадцять перша статі 6 Закону № 2344-III);

- з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством. (стаття 18 Закону № 2344-III);

- автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.( стаття 34 Закону № 2344-III);

- автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. ( стаття 48 Закону № 2344-ІІІ);

- за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. ( абзац 3 частини 1 ст. 60 Закону № 2344-Ш)

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою КМУ від 8 листопада 2006 р. № 1567 ( далі Порядок № 1567), яким передбачено, зокрема

- рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України ( пункт 2 Порядку № 1567);

- під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. ( пункт 15 Порядку № 1567)

- рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів. ( пункт 17 Порядку № 1567);

- виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. ( абзац третій пункту 20 Порядку № 1567);

- у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. (абзац перший пункту 21 Порядку № 1567);

- справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). ( пункт 26 Порядку № 1567).

- у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5. ( пункт 27 Порядку № 1567).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено "Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті".

Згідно з п.1 Положення №103 Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до п.4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно з пп.15, 27, 29 п.5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

У відповідності до абз.1 п.8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 №592 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Укртрансбезпека як структурні підрозділи апарату Служби.

VI. Оцінка суду

З системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що територіальні органи Укртрансбезпека наділений повноваженнями під час проведення рейдової перевірки перевіряти, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Предметом оскарження у даній справі є постанова № 301721 від 18.01.2022 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 гривень, передбаченого абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт».

Підставою прийняття даної постанови є Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.12.2021 № 325199, яким зафіксовано, що на транспортному засобі DAF XF 95.430 «реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 17 грудня 2021 року о 06-35 годин під час надання послуг з перевезення вантажу перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною на вантаж, щоденним реєстраційним листом режиму праці та відпочинку водія за 17.12.2021 року та попередні 28 діб, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний спорт» та скоєно порушення ч. 1 абз 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вирішуючи дані спірні правовідносини, суд враховує, що позивач не заперечує висновків акту перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.01.2023 № 335986 в частині відсутність необхідних документів (в даному випадку - товарно-транспортної накладної, щоденний реєстраційний лист режиму праці та відпочинку водія за 17.12.2021 рік та попередні 28 діб, визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ.

Доводи позивача щодо протиправності спірної постанови зводяться до того, що позивач не є автомобільним перевізником, а отже, суб`єктом відповідальності за статтею 60 Закону № 2344-III.

Крім того, на підтримку своїх доводів позивач зазначає, що єдиним юридичним документом, який, на думку відповідача, підтверджує відомості про автомобільного перевізника і про перевезення вантажу є товарно-транспортна накладна. Однак позивач вказує на те, що матеріали справи про порушення транспортного законодавств взагалі не містять будь-якої документації стосовно перевезення вантажу (товарно-транспортна накладна, тощо), з якої надається можливість встановити коло учасників транспортного процесу, а також інформацію про вантаж.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , транспортний засіб DAF XF 95.430 реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_3 . ( а.с. 14)

Позивач є власником причепу KRONE реєстраційний номер НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 . ( а.с. 14)

При цьому, акт № 325199 від 17 грудня 2021 року не містить інформації, що на момент перевірки водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом DAF XF 95W30 реєстраційний номер НОМЕР_1 з використанням причепу KRONE реєстраційний номер НОМЕР_6 .

Таким чином, спірним у цій справі є питання правомірності стягнення адміністративно-господарських санкцій з позивача, який не є ані автомобільним перевізником, ані власником транспортного засобу, вказаного в акті перевірки.

Так, абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III, визначено, що суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.

Визначення автомобільного перевізника міститься у статті 1 Закону № 2344-III та означає фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Своєю чергою згідно з вказаною нормою права водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка, а послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Крім того, статтею 33 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Тобто відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають автомобільні перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до статті 1 ПДР України.

При вирішенні даних спірних правовідносин, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20. У цій постанові Верховний Суд висловив позицію щодо суб`єкта, який має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт (частина першої статті 60 Закону № 2344-III) і зазначив, що цим суб`єктом відповідно до Закону № 2344-III є автомобільний перевізник. У контексті спірних правовідносин тієї справи, за яких Верховний Суд висловив зазначену позицію, порушене скаржником (ним була Укртрансбезпека) питання, а з ним і вирішення спору по суті, було пов`язане також і з тим, кого вважати автомобільним перевізником і яким чином його визначити. Тож в обсязі встановлених в тій справі обставин і правовідносин, з яких виник спір, Верховний Суд - з дотриманням вимог статті 341 КАС України - звернув увагу, що автомобільний перевізник не завше є власником транспортного засобу, яким перевозиться вантаж, тому на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб або зі слів водія (як було у справі № 240/22448/20) не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за перевищення габаритно-вагових норм. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці проведення габаритно-вагового контролю, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за наслідками розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника). Тож Верховний Суд підкреслив, що під час розгляду справи і має бути встановлений суб`єкт, який має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт (у значенні частини першої статті 60 Закону № 2344-III).

Як зазначалось вище, водій повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, серед яких є товарно-транспортна накладна.

Так, за визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 2344-III, товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (Правила).

Відповідно до п. 1.1 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні визначають, що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

Слід зауважити, що ця норма є альтернативною та установлює, що обов`язковою інформацією в товарно-транспортній накладній має бути інформація про перевізника та/або експедитора.

Однак, за своїм призначенням товарно-транспортна накладна є документом для обліку товарно-матеріальних цінностей. Водночас товарно-транспортна накладна не може вважатись належним джерелом інформації про фактичного перевізника товару та користувача транспортного засобу.

Згідно з п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" власники транспортних засобів юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до п. 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379 (Інструкція № 379), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі № 804/8740/16 зазначив, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, але його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом № 2344-ІІІ.

Таким чином, у разі перебування транспортного засобу у користуванні інших осіб, обов`язковим для автомобільного перевізника документом, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Однак, матеріали справи про порушення транспортного законодавств не містять ні товарно-транспортної накладної, ні тимчасовий реєстраційний талон на вищезазначений транспортний засіб чи інші докази перебування транспортних засобів у користуванні позивача.

Відповідач звертає увагу на те, що позивач не надав до матеріалів справи тимчасовий реєстраційний талон або договір оренди транспортного засобу, чим хотів уникнути відповідальності.

У свою чергу позивач вказує на неналежне реагування відповідачем-2 його клопотання про опитування водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом DAF XF 95.430 реєстраційний номер НОМЕР_3 та його власника ОСОБА_3 , заявлене в поясненнях від 14 січня 2021 року.

Як зазначалось вище, за результатами справи про притягнення позивача до відповідальності за порушення транспортного законодавства, він надав відповідачу-2 пояснення, в яких з метою встановлення відповідальної особи (автомобільного перевізника) запропонував опитати ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом DAF з реєстраційним номером НОМЕР_1 та його власника - ОСОБА_3 . Інформація, необхідна для ідентифікації цих осіб, зазначена в документах (посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ), які знаходяться в матеріалах справи.

Натомість, відпідачами-2 не надано будь-яких пояснень з означеного питання.

Враховуючи, що під час розгляду даної справи, відповідачами не доведено належними та допустимими доказами факт того, що ФОП ОСОБА_4 є перевізником у розумінні вищенаведеним нормативно-правових актів та правових позицій Верховного Суду, суд доходить висновку, що у даному випадку позивач не є належним суб`єктом відповідальності, передбаченої абз. 14 ч.1 ст.60 Закону № 2344-ІІІ, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови № 301721 від 18.01.2022 та наявність правових підстав для її скасування.

Решта доводів та аргументів учасників справи судом не оцінюються, позаяк не впливають на правомірність оскаржуваного рішення, а тому не мають значення для правильного вирішення судового спору по суті та не спростовують встановлені судом обставини справи та висновки, викладені вище.

Судом також враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

VII. Висновок суду

Частиною 1 ст. 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 8 вказаного Положення передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідачем у справі є Відділ державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, який в силу норм Кодексу адміністративного судочинства України наділений статусом суб`єкта владних повноважень, однак не є юридичною особою, що виключає можливість стягнення з Відділу сплаченого позивачем судового збору.

Отже, у зв`язку з задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 992,40 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті..

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, буд. 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845) та до Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Бериславське шосе, буд. 46, м. Херсон, 73008, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі № 301721 від 18.01.2022 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 гривень.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992,40 ( дев`ятсот дев`яносто дві грн 40 коп) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна