Рішення № 113926404, 04.10.2023, Козельщинський районний суд Полтавської області

04.10.2023 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/383/23

Провадження № 2/533/198/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лобач М.С.,

представниці позивача - адвоката Осадчої В.В. (у режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції, про звільнення від сплати аліментів,

УСТАНОВИВ:

17 квітня 2023 року представниця позивача ОСОБА_1 - адвокат Осадча Вікторія Володимирівна звернулася від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідачки ОСОБА_2 , третя особа: Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції, про звільнення від сплати аліментів.

З урахуванням уточнених позовних вимог, поданих до суду 25.07.2023, представниця позивача просила суд:

1) звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам у розмірі 31591,18 грн (розрахованої станом на 24.07.2023) з 07 березня 2022 року, які стягуються на підставі судового наказу, виданого 16 січня 2020 року Печенізьким районним судом Харківської області по справі № 633/9/20, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) зі всіх видів доходів боржника щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на кожну дитину щомісячно, починаючи з 09 січня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.

2) звільнити ОСОБА_1 з 07 березня 2022 року від сплати аліментів, які стягуються на підставі судового наказу, виданого 16 січня 2020 року Печенізьким районним судом Харківської області по справі № 633/9/20, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) зі всіх видів доходів боржника щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на кожну дитину щомісячно, починаючи з 09 січня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття;

3) стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 від заробітку (доходу), щомісячно, але не менш ніж прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення ним повноліття.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 травня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 15 червня 2023 року.

Протокольною ухвалою суду від 15 червня 2023 року за клопотанням представниці позивача - адвоката Осадчої Вікторії Володимирівни з метою усунення позивачем виявлених судом недоліків у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 25 липня 2023 року.

Ухвалою суду від 25 липня 2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 02 жовтня 2023 року.

Позивач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явився, інтереси позивача у судовому засіданні представляла його представниця - адвокат Осадча Вікторія Володимирівна, яка підтримала у повному обсязі позовні вимоги та просила їх задовольнити, надала відповідні пояснення.

Відповідачка ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, надала заяву про розгляд справи без її участі та відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що заперечує проти позову та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав зазначених у наданому суду відзиві.

Третя особа: Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, участь у судовому засіданні представника не забезпечила, правом на подання заперечень, пояснень щодо позову не скористалася.

Будь-які інші заяви по суті, клопотання, заяви від учасників справи не надходили.

Аргументи сторін

Позиція позивача (а.с. 4-8, 66-69)

Позовні вимоги позивача, з урахуванням уточнень, обґрунтовані тим, що 06 серпня 2005 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб. Під час шлюбу у позивача та відповідачки народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 05 травня 2020 року по справі № 633/124/20 шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ) було розірвано.

16 січня 2020 року Печенізьким районним судом Харківської області по справі № 633/9/20 видано судовий наказ, яким стягнуто з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) зі всіх видів доходів боржника щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на кожну дитину щомісячно, починаючи з 09 січня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.

На підставі виданого судового наказу Чугуївським відділом державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним державним виконавцем, за боржником ОСОБА_1 рахується заборгованість за аліментами на двох дітей за період з лютого 2021 року по березень 2023 року у розмірі 68225,58 грн.

На час видання судового наказу діти проживали разом з матір`ю - відповідачкою ОСОБА_2 .

Однак, починаючи з 18.08.2021 позивач проживає у Республіці Польща, та у зв`язку з початком збройної агресії російської федерації, старший син позивача - ОСОБА_3 07 березня 2022 року виїхав за межі території України, проживає разом з позивачем та перебуває на повному його утриманні, навчається у цій же країні.

Позивач уважає, що за таких обставин, наявні законні підстави для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам на утримання сина, що утворилась за період з 07 березня 2022 року та від звільнення його від сплати аліментів у подальшому, оскільки їх син ОСОБА_3 змінив місце проживання, а він як батько безпосередньо утримує його у повному обсязі.

На думку позивача, усе зазначене ним у сукупності є підставою для звільнення його починаючи з 07 березня 2022 року від сплати заборгованості по аліментам у розмірі 31591,18 грн станом на 24.07.2023 та від сплати аліментів, які стягуються на підставі судового наказу, виданого 16 січня 2020 року Печенізьким районним судом Харківської області по справі № 633/9/20, а також стягнення з відповідачки ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 на його користь.

При нормативному обґрунтуванні позовних вимог позивач посилався на статті 180, ч. 3 ст. 181, 182, 184, ч. 2 ст. 188, ч. 1 ст. 192, 197, 273 Сімейного кодексу України.

Позиція відповідача (а.с. 58-59)

02.06.2023 від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, підписаний представником за довіреністю Кузнєцовим Сергієм Сергійовичем, який суд не бере до уваги, оскільки дана справа не є малозначною а представником відповідачки не надано доказів на підтвердження його статусу як адвоката.

Разом з тим 22.06.2023 відповідачка ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву, підписаний власноруч.

У відзиві відповідачка заперечувала проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що, на її думку, 1) надані позивачем докази жодним чином не доводять факт проживання позивача разом з дитиною; 2) відсутні підстави для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами на двох дітей, оскільки за ствердженням позивача з ним проживає лише одна дитина; 3) позивач не обґрунтовував будь-якими істотними обставинами вимогу про звільнення від заборгованості: не довів зміну свого матеріального стану у бік погіршення, не довів зміну стану свого здоров`я, зміну майнового та матеріального стану дітей у бік покращення тощо.

Окрім цього відповідачка стверджувала про неможливість звільнення позивача від обов`язку утримувати дитину, оскільки з огляду на частину 1 статті 188 Сімейного кодексу України батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби, інші підстави Сімейним кодексом України чи іншими законодавчими актами не передбачені.

При нормативному обґрунтуванні відзиву відповідачка посилалась на ч. 3 ст. 181, ч. 5 ст. 183, ч. 1 ст. 188, ч. 2 ст. 197 Сімейного кодексу України, ст. 8, ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», правові висновки Верховного Суду у справі № 691/1497/18 (постанова від 22 січня 2020 року), у справі № 307/1186/17 (постанова від 27 лютого 2019 року).

Позиція третьої особи

Третя особа Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції правом на подання заперечень, пояснень щодо позову чи відзиву не скористалася.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження від 27 квітня 2007 року серії НОМЕР_1 та від 23 жовтня 2012 року серії НОМЕР_2 (а.с. 9, 10).

Судовим наказом Печенізького районного суду Харківської області від 16.01.2020 у справі № 633/9/20 наказано стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , уродженця с-ща Печеніги, Печенізького району, Харківської області, який зареєстрований проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Новомосковськ, Дніпропетровської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , яка зареєстрована проживаючою за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/3 частини заробітку ( доходу) зі всіх видів доходів боржника щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на кожну дитину щомісячно, починаючи з 09 січня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.

Згідно з розрахунком заборгованості по аліментам від 29.03.2023, складеним старшим державним виконавцем Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції Халіною Наталією Семенівною, за боржником ОСОБА_1 станом на 29 березня 2023 року рахується заборгованість за аліментами у розмірі 68225,58 грн, що стягуються з нього на підставі судового наказу, виданого 22.01.2020 Печенізьким районним судом Харківської області по справі № 633/9/20. Відповідно до цього ж розрахунку заборгованість позивача зі сплати аліментів станом на 01.03.2022 становила 18609,25 грн, а станом на 01.04.2022 - 22733,58 грн (а.с. 18).

Згідно з розрахунком заборгованості по аліментам від 24.07.2023, складеним старшим державним виконавцем Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції Халіною Наталією Семенівною, за боржником ОСОБА_1 станом 24.07.2023 року рахується заборгованість за аліментами у розмірі 84910,28 грн, що стягуються з боржника на підставі судового наказу, виданого 22.01.2020 Печенізьким районним судом Харківської області по справі № 633/9/20. Відповідно до цього ж розрахунку заборгованість позивача зі сплати аліментів станом на 01.03.2022 становила 21727,92 грн, а станом на 01.04.2022 - 25852, 25 грн (а.с. 71), отже є іншою (більшою) порівняно зі попереднім розрахунком.

Відповідно до відмітки у закордонному паспорті ОСОБА_1 перетнув державний кордон України та 18.08.2021 виїхав до Республіки Польща (а.с. 17 на звороті).

Відповідно до довідки від 12.05.2022, виданої директором Початкової школи № 13 ім. ЮНІСЕФ з відділами інтеграції в Белхатуві, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (рік народження за ствердженням представниці позивача зазначено помилково 2008 замість 2007), відвідував 7 клас Початкової школи № 13 ім. ЮНІСЕФ з філіями інтеграції у Белхатуві у період з 17.03.2022 по 12.05.2022 (а.с. 12, 13).

Відповідно до довідки від 02.03.2023, виданої директором Початкової школи № 12 ім. Корнелія Макушинського в Белхатуві, ОСОБА_6 у 2022/2023 навчальному році є учнем 8-d класу (а.с. 14, 15).

Застосовані судом норми права

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно зі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27.02.1991 N 789-ХІІ, встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За приписами частин другої та третьої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно зі ч. 1-3 статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1)стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

З аналізу вказаних норм Сімейного кодексу України вбачається, що право на отримання аліментів на утримання дитини має той із батьків, з ким проживає дитина, а сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Частиною 1 ст. 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

У відповідності до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Згідно зі п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Верховний Суд у постанові від 22 листопада 2022 року у справі N 188/1029/19 (провадження N 61-11986св20) зазначив, що обов`язковою умовою для стягнення аліментів на дитину на користь одного з батьків є факт проживання з ним самої дитини, на утримання якої і стягуються аліменти.

Також Верховний Суд у постанові від 19.12.2022 у справі № 643/3223/21 зробив такі висновки, які є релевантними і до даної справи:

«згідно з частиною другою статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Дана норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

Лише за наявності обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

У справі, яка переглядається, позивач посилався на обставину, яка має істотне значення для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами та подальше їх стягнення, та на те, що донька … повністю знаходиться на його утриманні, вони проживають разом, а ОСОБА_2 з 13 серпня 2020 року змінила місце проживання і участі у вихованні дитини не приймає.»; «суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що 13 серпня 2020 року ОСОБА_2 змінила своє місце проживання та, як наслідок, залишила дитину проживати з позивачем, є тією істотною обставиною, яка припиняє обов`язок стягнення аліментів на користь відповідача на утримання дитини з боку позивача, тому дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , звільнивши його від сплати аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , а також звільнення його від сплати заборгованості по аліментах з 13 серпня 2020 року.»

Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дітей неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

За судовим наказом з позивача на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання двох дітей у загальному розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) зі всіх видів доходів відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на кожну дитину щомісячно, починаючи з 09 січня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.

Позивач невчасно сплачував аліменти та має заборгованість зі сплати аліментів на двох дітей, що стягується з нього на підставі судового наказу.

На даний час позивач ОСОБА_1 проживає у Республіці Польща. У Республіці Польща з березня 2022 року проживає спільний син позивача та відповідачки - ОСОБА_3 . Факт проживання позивача та сина у Польщі відповідачка не заперечувала, заперечуючи факт їх спільного проживання.

Позивач стверджував, що син виїхав до нього 07.03.2022 у зв`язку з військовими діями на території України, у тому числі на території Чугуївського району Харківської області, де до останнього часу діти проживали разом з матір`ю.

Неповнолітній ОСОБА_3 з 17.03.2022 навчається у навчальному закладі у Республіці Польща, та, очевидно, що там і проживає.

Відповідачка, заперечуючи доводи позивача про проживання сина разом з ним, власних доказів на спростування таких обставин не подала. Доказів, які б підтвердили факт перебування дитини на території України, навчання дитини у шкільному закладі на території України, спільного проживання дитини разом з матір`ю, - не надала.

Отже, суд уважає, що позивачем доведено, а відповідачкою не спростовано, факт проживання дитини у Республіці Польща разом з батьком (позивачем). Суд ураховує той факт, що на початку війни, що розпочалася повномасштабним вторгненням російської федерації в Україну 24.02.2022, населення України масово евакуйовалося у більш безпечні місця та країни, інколи, навіть без документів, без відміток у паспортах про дату перетину державного кордону (виїзду за межі України), що є загальновідомим фактом, і не потребує доведенню. Відповідно, позивачеві, ймовірно, важко надати суду докази щодо фактичної дати перетину кордону неповнолітнім сином ОСОБА_7 саме 07.03.2022, а не в іншу дату. Проте, зважаючи на те, що відповідно до довідки з навчального закладу (а.с. 13) ОСОБА_7 приступив до навчання у м. Белхатув (Польща) 17.03.2022, то зазначена позивачем дата виїзду дитини за кордон - 07.03.2022 сприймається судом як правдива та така, що може відповідати дійсності.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується зі судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Отже суд уважає, що, починаючи з 07.03.2022 ОСОБА_3 перебуває на утриманні батька - позивача ОСОБА_1 .

Доказів того, що кошти, які стягуються з позивача на користь відповідачки за судовим наказом від 16.01.2020, використовуються в інтересах дитини, матеріали справи не містять. Не містять матеріали справи і доказів про участь матері в утримання дитини.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Вирішуючи спір у частині звільнення позивача від заборгованості по аліментам, суд виходить з положень частини 2 статті 197 Сімейного кодексу України про те, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з обставиною, що має істотне значення.

Припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів матері дитини. При цьому обов`язок батька платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

Зважаючи на те, що з березня 2022 року дитина фактично проживає разом з батьком в іншій країні, дитина не знаходиться на утриманні матері, вказані обставини, на думку суду, мають істотне значення, які у відповідності до ч.2 ст.197, ст.181 СК України дають підстави для звільнення батька (позивача) від сплати аліментів і для стягнення таких аліментів з матері дитини.

У даному випадку, відповідно до вимог ч. 4 ст. 273 ЦПК України обставиною, що має істотне значення слід вважати зміну ОСОБА_3 місця проживання, оскільки з настанням цієї обставини позивач - ОСОБА_1 як батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , безпосередньо утримує його у повному обсязі.

Доводи відповідачки про неможливість звільнення позивача від обов`язку утримувати дитину, оскільки з огляду на частину 1 статті 188 Сімейного кодексу України батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, тільки якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби, а інші підстави Сімейним кодексом України чи іншими законодавчими актами не передбачені, - є хибними та такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки у даному випадку спір стосується звільнення від сплати заборгованості за аліментами та звільнення від сплати на майбутнє аліментів на утримання одного з дітей на користь матері (відповідачки), а не звільнення позивача як батька від обов`язку утримувати дитину, яка проживає разом з ним.

Посилання відповідачки на правові позиції, висловлені у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 691/1497/18 та від 27.02.2019 у справі № 307/1186/17, є безпідставним, так як у наведених відповідачкою справах встановлені різні фактичні обставини справи, відмінні від тих, які встановлені у даній справі. Саме по собі посилання на неоднакове застосування норм матеріального права у різних справах, хоч і у подібних правовідносинах, але за різних фактичних обставин, не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Аргументи відповідачки про відсутність законних підстав для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами на двох дітей, оскільки з ним проживає тільки одна дитина, суд не оцінює, оскільки позивач про таке суд не просив, позовні вимоги про звільнення від сплати заборгованості за аліментами за обох дітей - не заявляв.

Ствердження відповідачки про необґрунтованість позовних вимог про звільнення від сплати заборгованості за аліментами істотними обставинами, як то зміна матеріального стану у бік погіршення, зміна стану здоров`я, зміна майнового та матеріального стану дітей у бік погіршення, суд не бере до уваги, оскільки ч. 2 ст. 197 СК України, як вже було зазначено вище судом з посиланням на висновки ВС у справі № 643/323/21, не встановлює конкретного вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами, й, зміна місця проживання дитини (на спільне проживання з іншим з батьків), на переконання суду, є обставиною, що має істотне значення у даному випадку.

Що стосується суми аліментів (конкретного розміру), від сплати якої позивач просив його звільнити (31591,18 грн), то проведеним судом розрахунком встановлено, що фактично така сума заборгованості є більшою, аніж та, про звільнення від сплати якої просив позивач. Також, представницею позивача у судовому засіданні було повідомлено, що позивач сплачував аліменти вже після складення розрахунків, що містяться у матеріалах справи, та, відповідно, такі платежі не були враховані у розрахунках, що містяться у матеріалах справи. Крім того, у розрахунках державного виконавця маються неточності щодо сум заборгованостей на одні і ті ж самі дати, які суд не зміг усунути під час судового розгляду справи, зважаючи на пасивність сторін у цьому питанні. Зважаючи на принцип диспозитивності цивільного судочинства суд позбавлений права та можливості задовільнити позовні вимоги у більшому розмірі, аніж просив позивач, та з метою захисту інтересів дитини, яку наразі утримує позивач, суд уважає за необхідне звільнити позивача від сплати заборгованості за аліментами, починаючи з 07.03.2022, без зазначення конкретної суми, яку має право, можливість та обов`язок визначити самостійно державний виконавець на підставі матеріалів виконавчого провадження у відповідності до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо розміру аліментів, які просив позивач стягнути з відповідачки у розмірі від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд зазначає таке.

Визначений позивачем розмір аліментів на утримання дитини у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу) не суперечить положенням статей 182, 183 СК України. Проте, зважаючи на те, що позивачем не надано суду належних і достатніх доказів на підтвердження обставин, які у відповідності до ст.182 СК України підлягають врахуванню при визначенні розміру аліментів, а саме: стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, достатність заробітку (доходу) відповідачки як платника аліментів тощо, суд не вбачає підстав для встановлення мінімального щомісячного розміру аліментів на рівні прожиткового мінімуму, як просив позивач, а вважає за можливе визначити стягнення у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

За таких обставин, наявні законні підстави для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам на утримання сина ОСОБА_3 , що утворилась за період з 07 березня 2022, та для звільнення позивача від сплати аліментів на користь відповідачки у подальшому, а також для стягнення аліментів з відповідачки на користь позивача у встановленому судом розмірі. Отже, позовні вимоги суд задовольняє частково.

Стягнення аліментів межах суми платежу за один місяць суд допускає до негайного виконання (п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України).

Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у розмірі 2147,20 грн (1073,60 + 1073,60 = 2147,20) за дві вимоги (1) звільнити від сплати заборгованості по аліментах, 2) звільнити від сплати аліментів на майбутнє), про що свідчать квитанції про сплату судового збору (а.с. 3, 53).

З врахуванням того, що позовна заява позивача підлягає фактичному задоволенню в цій частині, суд, керуючись ч. 1 ст. 141 ЦПК України, приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 2147,20 грн.

Також, ураховуючи те, що позивач відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з вимогою про стягнення аліментів, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн, виходячи з мінімального розміру судового збору, встановленого законом станом на день подання позовної заяви за розгляд судом однієї майнової вимоги.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 12-13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 430 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції, про звільнення від сплати аліментів, - задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам, що стягуються на підставі судового наказу Печенізького районного суду Харківської області від 16 січня 2020 року (справа № 633/9/20) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 07 березня 2022 року по дату набрання набранням рішенням суду законної сили.

Звільнити ОСОБА_1 , починаючи з 07 березня 2022 року від сплати аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Печенізького районного суду Харківської області від 16 січня 2020 року (справа № 633/9/20) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути зі ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи 17 квітня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - допустити до негайного виконання.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у частині стягнення з неї та встановлення мінімального щомісячного розміру аліментів на рівні прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2147,20 гривень.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строку на апеляційне оскарження на нього не буде подано апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; тел.: НОМЕР_5 ).

Представник позивача: адвокат Осадча Вікторія Володимирівна (адреса робочого місця: АДРЕСА_4; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ; тел.: НОМЕР_7 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_8 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; тел.: НОМЕР_8 ).

Третя особа: Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (вул. Леонова, буд. 4А, м. Чугуїв, Чугуївський район, Харківська область, 63503; ідентифікаційний код юридичної особи: 41430463; тел.: (246) 25544; адреса електронної пошти: info@hg.kh.dvs.gov.ua).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 04.10.2023.

Суддя В.П. Козир