Рішення № 113923715, 26.09.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2023Справа № 910/4215/23

За позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський Арсенал" м. Києва

про стягнення попередньої оплати, неустойки, ціна позову 1527883959,06 грн.,

Суддя Паламар П.І.

Секретар судового засідання Григоряк М.С.

Представники:

від позивача: Ковальчук І.В.,

від відповідача: Токар А.В.

СУТЬ СПОРУ :

у березні 2023 року Міністерство оборони України звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що на виконання укладених між ним та відповідачем державного контракту на поставку (закупівлю) товарів № 403/1/22/317 від 11 жовтня 2022 р., додаткової угоди № 1 від 10 листопада 2022 р. до цього контракту він перерахував останньому 1340465698 грн. в рахунок попередньої оплати за поставку товару.

Відповідач прострочив виконання зобов`язання з поставки товару вартістю 1340465698 грн., а після спливу визначеного контрактом п`ятимісячного строку використання раніше наданої попередньої оплати її не повернув.

Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 1340465698 грн. попередньої оплати, 90683623,06 грн. пені, 96734638 грн. штрафу за порушення строків поставки товару, а також понесені ним по справі судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на відсутність його вини у простроченні поставки товару за контрактом, оскільки прострочення зумовлене невиконанням його контрагентом зобов`язань за контрактом № 23/04/LAS від 14 серпня 2022 р. Вказував, що він уклав договори з альтернативними постачальниками товару, яких було узгоджено з позивачем. Тим самим останній фактично надав згоду на продовження строку виконання контракту. Зазначав також про відсутність правових підстав для повернення суми попередньої оплати та заявив про зменшення на підставі ст. 233 ГК України розміру заявлених позивачем штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2022 р. між сторонами по справі укладено державний контракт на поставку (закупівлю) товарів № 403/1/22/317, додаткову угоду № 1 від 10 листопада 2022 р. до цього контракту, згідно з умовами яких відповідач зобов`язався поставити позивачу товар за найменуванням, кількості та цінами вказаними у специфікації (Додаток 1) до контакту, який є невід`ємною частиною контракту, а останній - прийняти та оплатити його вартість на умовах контракту.

Згідно п.п. 2.2., 2.9. додаткової угоди № 1 від 10 листопада 2022 р. до контракту вартість товарів за контрактом становить 1381923400 грн.

За рішенням замовника розрахунки за товари можуть здійснюватися шляхом проведення попередньої оплати у розмірі до 97 % від вартості (ціни) товарів на момент підписання контракту на строк не більше як чотири місяці з дати перерахування коштів на рахунок виконавця. У разі здійснення попередньої оплати товар поставляється не пізніше строку поставки, зазначеного у специфікації.

Попередня оплата здійснюється на підставі рахунку на оплату, наданого виконавцем, шляхом перерахування коштів протягом 15 банківських днів після прийняття рішення замовником про здійснення попередньої оплати.

Строк дії контракту відповідно до п. 10.1. контракту набирає чинності після укладення додаткової угоди щодо взяття бюджетних зобов`язань і діє до 31 грудня 2023 р.

Вказані обставини підтверджуються копіями вищезгаданого контракту, додаткової угоди.

Поясненнями позивача, наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №№ 403/1/741 (внутрішній номер 238608213), 403/1/740 (внутрішній номер 238608212), 403/1/739 (внутрішній номер 238608211), 403/1/738 (внутрішній номер 238608210), 403/1/737 (внутрішній номер 238608209) від 15 листопада 2022 р. стверджується факт здійснення позивачем на користь відповідача попередньої оплати за контрактом у розмірі 1340465698 грн.

Згідно специфікації (Додаток № 1) до додаткової угоди № 1 до контракту виконавець зобов`язується здійснити поставку:

- 9000 одиниць товару загальною вартістю 173306610 грн. у строк до 20 грудня 2022 р.;

- 10000 одиниць товару загальною вартістю 192562900 грн. у строк до 5 січня 2023 р.;

- 10000 одиниць товару загальною вартістю 192562900 грн. у строк до 20 січня 2023 р.;

- 11000 одиниць товару загальною вартістю 211819190 грн. у строк до 20 лютого 2023 р.;

- 18000 одиниць товару загальною вартістю 183501540 грн. у строк до 5 січня 2023 р.;

- 20000 одиниць товару загальною вартістю 203890600 грн. у строк до 20 січня 2023 р.;

- 22000 одиниць товару загальною вартістю 224279660 грн. у строк до 5 лютого 2022 р.

Доказів передачі товару за контрактом в установлені строки не надано.

У відповідності до умов п. 2.10 розділу 2 контракту в редакції додаткової угоди № 1 до контракту у разі відмови від поставки товарів або в інших випадках неможливості виконання умов цього контракту виконавець у строк до 5 банківських днів з моменту повідомлення замовнику про відмову у постачанні товарів повертає замовнику отриману попередню оплату.

З наявних у справі доказів, пояснень представників сторін протягом усього судового розгляду убачається, що після настання визначених строків поставки обумовлений контрактом товар відповідачем поставлений не був.

Як стверджував відповідач, причиною прострочення передачі товару стали як обставини непереборної сили (поведінка органів експортного контролю іноземних держав), так і недодержання своїх обов`язків контрагентами відповідача, які в силу вимог ст.ст. 617, 622 ЦК України не звільняють від виконання зобов`язання в натурі.

Як встановлено судом, умовами контракту сторони у справі обмежили строком у 4 місяці (до зміни контракту - 5 місяців) період використання постачальником наданої йому попередньої оплати (авансу).

При цьому, з урахуванням часу укладення державного контракту та змін до нього, а також часу перерахування коштів на рахунок постачальника, закінчення строку використання попередньої оплати (18 березня 2023 р.) припадало на період, коли поставка вже повинна бути виконана.

Згідно вимог ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Передбачена ч. 2 ст. 693 ЦК України трансформація обов`язку продавця передати товар в обов`язок повернути попередню оплату покупцю фактично не є мірою цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання, а становить вартісний показник зобов`язання, від виконання якого боржник не звільняється навіть у зв`язку з настанням обставин непереборної сили.

Виходячи з наведеного заперечення відповідача проти позову щодо повернення попередньої оплати, обгрунтовані існуванням обставин непереборної сили, є безпідставними.

Окрім того, встановлені сторонами за контрактом умови про тимчасовий характер одержання попередньої оплати свідчать про те, що після спливу строку надання попередньої оплати підстава її набуття відповідачем відпала.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Приписи п. 2.10 контракту, які визначають узгоджені сторонами підстави повернення попередньої оплати за товар, не спростовують застосування підстав для повернення такої оплати, встановлених законом.

Тому посилання відповідача на відсутність у нього обов`язку з повернення заявлених позивачем грошових сум авансу є безпідставними.

Доказів повернення відповідачем суми попередньої оплати не надано.

За таких обставин з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ч. 2 ст. 693 ЦК України підлягає стягненню 1340465698 грн. боргу.

Згідно п. 7.2. договору за порушення строків поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставлених (недопоставлених) товарів, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

Ураховуючи, що відповідач прострочив поставку товару за контрактом, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст. 624 ЦК України, ст.ст. 231, 232 ГК України підлягає стягненню 90683623,06 грн. пені та 96734638 грн. штрафу згідно з розрахунком позивача, проведеним відповідно до умов контакту та вимог чинного законодавства.

Доводи відповідача щодо відсутності його вини у простроченні поставки товару за державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів № 403/1/22/317 від 11 жовтня 2022 р. є необґрунтованими, оскільки належними доказами не підтверджені.

Недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника в силу вимог ст. 617 ЦК України не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, тому посилання відповідача з цього приводу є безпідставними.

Ризик є однією із ознак підприємницької діяльності. Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності. Тому правові підстави перекладати комерційний ризик відповідача на позивача шляхом звільнення першого від виконання прийнятих зобов`язань відсутні.

Відповідачем не надано доказів того, що поведінка органів експортного контролю іноземних держав перебувала у прямому причинному зв`язку з простроченням поставки ним передбачених контрактом товарів від іноземного постачальника.

Окрім того, відповідач як суб`єкт діяльності у сфері торгівлі товарами, що підлягають експортному контролю, виявляючи належну турботу про виконання прийнятих зобов`язань міг та повинен був подбати про наявність у нього та/або залученого ним контрагента необхідного комплекту документів, які дозволяли переміщення таких товарів.

Доводи відповідача щодо зменшення на підставі ст. 233 ГК України розміру належної з нього на користь позивача неустойки є необґрунтованими, оскільки доказів наявності передбачених законодавством підстав для зменшення неустойки суду не надано.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Міністерства оборони України задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський Арсенал" (02100, м. Київ, бульвар Праці, 1, офіс 54, код 40865094) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код 00034022) 1340465698 грн. попередньої оплати, 90683623,06 грн. пені, 96734638 грн. штрафу, 939400 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Повне судове рішення складене 4 жовтня 2023 р.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар