Рішення № 113923581, 03.10.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.10.2023Справа № 910/11458/23Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Протрейд", м. Дніпро

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ

про стягнення 169 605,94 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.07.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста Протрейд" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 136 000,00 грн, суми 3% річних в розмірі 8 445,94 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 25 160,00 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем свого зобов`язання з оплати поставленої продукції за Договором поставки №53-129-01-21-02318 від 17.08.2021 року.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 02.08.2023 року позовну заяву прийняти до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105494889214 отримав ухвалу суду від 02.08.2023 про відкриття провадження у справі 08.08.2023.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 23.08.2023 року (включно).

21.08.2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що строк оплати вартості ПДВ не настав, оскільки позивачем не надіслано на адресу відповідача доказів реєстрації податкової накладної.

Окрім того, відповідачем у відзиві заявлено клопотання про відстрочення виконання рішеня на один рік з дня його ухвалення.

Проте, керуючись нормами ст. 239 ГПК, у суду відсутні підстави для розгляду вказаного клопотання, враховуючи, що станом на момент звернення відповідача до суду із відзивом, в межах справи №910/11458/23 рішення не винесено, у зв`язку з чим клопотання відповідача залишається без розгляду.

23.08.2023 року відповіачем подано до суду клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфялційних втрат до 1,00 грн.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Веста Протрейд» (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) укладено Договір поставки №53-129-01-21-02318 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити запасні частини до електродвигуна ДВДА-260/99-20-24 власного виробництва (далі - продукція) для потреб ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (далі - кінцевий споживач), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити продуккцію.

Сума Договору становить 816 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 136 000,00 грн. (п. 3.1. Договору).

Оплата за поставлену продукцію здійснюється протягом 45 робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. (п. 4.2. Договору).

Оплата покупцем частини вартості посьавленої партії продукції, розмір якої відповідає сумі податку на додану вартість, здійснюється виключно після надання постачальникомп плодаткової накладної (розрахунку коригування), оформленої та зареєстрованої в ЄРПП у встановлених Податковим кодексом України випадкх та порядку. (п. 4.3. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31.08.2022, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку. (п. 10.1. Договору).

На підставі видаткової накладної №14 від 19.10.2021 року (Акт приймання-передачі товару №21-062/1 ві 29.10.2021 року) позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 816 000,00 грн, з урахуванням суми ПДВ в розмірі 136 000,00 грн, який було прийнято уповноваженою особою відповідача.

В подальшому позивачем зареєстровано податкову накладну №1 від 19.10.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової наклажнжої від 30.06.2023 року.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості (суму ПДВ) в розмірі 136 000,00 грн, суму 3% річних в розмірі 8 445,94 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 25 160,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що строк оплати вартості ПДВ не настав, оскільки позивачем не надано відповідачу доказів реєстрації податкової накладної, а подано ці докази лише до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та є фактично за своєю правовою суттю договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено факт передачі позивачем відповідачу товару на суму в розмірі 816 000,00 грн, в тому числі ПДВ 22 000,00 грн, що підтверджується зазначеними вище документами.

Пунктами 4.2. та 4.3. Договору сторони погодили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється протягом 45 робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Оплата покупцем частини вартості посьавленої партії продукції, розмір якої відповідає сумі податку на додану вартість, здійснюється виключно після надання постачальникомп плодаткової накладної (розрахунку коригування), оформленої та зареєстрованої в ЄРПП у встановлених Податковим кодексом України випадкх та порядку.

Однак, не зважаючи на факт поставки товару, його прийняття відподно до умов Договору, відповідачем оплата товару на суму без урахуванням ПДВ в розмірі 680 000,00 грн, згідно п. 4.2. Договору, здійснена не була.

У зв`язку з чим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 680 000,00 грн, розгляд якого здіснюється в межах справи №910/311/23 (Рішення від 31.05.2023 року №910/311/23 про стягнення з відповідача, зокрема, суми боргу в розмірі 680 000,00 грн набрало законної сили, згідно постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 року).

При цьому, згідно п. 4.3. Договору, не зважаючи на факт реєстрації позивачем податкової накладної, відповідачем оплата товару на суму ПДВ в розмірі 136 000,00 грн, також не була здійснена.

На підтвердження реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) позивачем надано до суду квитанцію про реєстрацію податкої накладної №1 від 19.10.2021 року за №9433412003 30.06.2023 року.

Заперечення відповідача щодо того, що строк оплати вартості ПДВ не настав, оскільки позивачем не надіслано відповідачу доказів реєстрації податкової накладної, не можуть бути прийняті судом як аргументовані, оскільки листом №07/07-1 від 07.07.2023 року позивачем зазначений доказ надсилався відповідачу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Статтею 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Відповідно до статі 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ч. 4 п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 у справі №9/252-10).

При цьому слід зазначити, що вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 у справі №21-4985а15.

Як зазначалося вище, товар прийнятий відповідачем і відповідна податкова накладна зареєстрована в реєстрі податкових накладних.

Враховуючи викладене, у відповідача виник обов`язок з оплати вартості поставленого товару на суму ПДВ в розмірі 136 000,00 грн.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При вирішенні спору суд виходить з того, що з огляду на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов`язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які обумовлюються.

Згідно ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст. 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, враховуючи, що відповідачем не здійснено оплату поставленого позивачем товару в частині суми ПДВ, суд дійшов до висновку, що у встановлений законом, статтею 692 ЦК України, строк, заборгованість за поставлений товар в розмірі 136 000,00 грн, погашена не була та залишається непогашеною на даний час; позивачем належним чином відповідно до статей 525, 526, 655, 712, 901, 903 ЦК України та статей 181, 193 ГК України доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 136 000,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і підприємство відповідача на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 8 445,94 грн суми 3% річних та 25 160,00 грн суми інфляційних втрат, нараованих за період з 05.01.2022 року по 31.01.2023 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Однак, як встановлено в межах даної справи, обов`язок відповідача щодо сплати позивачу вартості продукції на суму ПДВ виник після 30.06.2023 року, а нарахування сум 3% річних та інфляційних втрат позивачем здійснено за період з 05.01.2022 року по 31.01.2023 року, тобто, за період, в який у відповідача був відсутній обов`язок зі сплати позивачу суми в розмірі 136 000,00 грн, у зв`язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підягають.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 136 000,00 грн.

Судовий збір, у розмірі 2 152,19 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовнгих вимог, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 24584661, адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповілальністю «Веста Протрейд» (ідентифікаційний код 43095745, місцезнаходження: 49089, м. Дніпро, вул. Новобудівельна, буд. 5А) суму заборгованості в розмірі 136 000,00 грн (сто тридцять шість тисяч гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 152,19 грн (дві тисячі сто п`ятдесят дві гривни 19 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Веста Протрейд» судовий збір, сплачений до державного бюджету, в сумі 531,81 грн.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ