Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 212/6589/23
2/212/2575/23
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 жовтня 2023 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дехта Р.В., з участю секретаря судового засідання Зюркевич В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В:
30.08.2023 ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Товкун А.В., звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на свою користь 9651,50 грн. недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та витрати на правову допомогу в сумі 2500,00 грн.
В обґрунтування позову посилався на те, що вона з 14 листопада 1984 року працює на підприємстві Відповідача - у СП «Вагонне депо Батуринська» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» машиністом крана. За період з 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки їй надавались щорічні тарифні відпустки та вона користувалася правом на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення, яка оплачувалась відповідачем не у повному обсязі. За невідомих їй обставин, їй не була надана матеріальна допомога у повному обсязі. Так, за 2017 рік їй було виплачено2000,00 грн., за 2018 рік 2301,25 грн., за 2019 рік 2401,25 грн., за 2020 рік-2627,50 грн., за 2021 рік 2837,50 грн. А мала бути у розмірі: за 2017 рік - 3200,00 грн., за 2018 рік3723,00 грн., за 2019 рік - 4173,00 грн., за 2020 рік - 4723,00 грн., за 2021 рік -6000,00 грн. Отже, сума недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення становить 9651,50 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
04 вересня 2023 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
27вересня 2023року відповідач подав до суду відзив, з якого вбачається, що відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні посилаючись на те, що вважає зазначений спір таким, що виник з виконання умов колективного договору, угоди або окремих їх положень, тому повинен вирішуватись в іншому порядку, тобто такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Крім того, посилаючись на те, що пунктом 7.1.9. Колективного договору, укладеного між адміністрацією та первинною профспілковою організацією, встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40 % відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Зокрема, у пункті 5 розділу IIПрикінцеві та перехідні положенняЗакону УкраїниПро внесення змін до деяких законодавчих актів Українивизначено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Закон не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, вимога щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі не менше мінімальної заробітної плати не відповідає вимогам п.п. 3, 5 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06грудня 2016 року і невнесення до теперішнього часу відповідних змін до колективного договору не надає права вимагати виплати, які суперечать Закону України. Також, представник відповідача зазначив, що при вирішення вказаного спору суд має керуватись актуальними правовими висновками, що викладені в постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі №200/9195/19-а. Крім того, просив застосувати строк позовної давності. Також, вказував, що стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 2500 грн. є неспівмірним із складністю справи, оскільки вказана категорія справи не потребує значного часу на виконання адвокатом робіт по її підготовці, так як адвокатом Товкун А.В. було скеровано до суду протягом 2021 року близько 60 аналогічних справ.
Згідно ст.279ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 з 14 листопада 1984 року працює на підприємстві Відповідача - у СП «Вагонне депо Батуринська» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» машиністом крана, що підтверджується копією трудової книжки.
У періоди з 24.04.2017 по 01.06.2017, з 15.10.2018 по 19.11.2018, з 22.04.2019 по 30.05.2019, з 02.06.2020 по 09.07.2020, з 07.05.2021 по 12.06.2021 позивачу надавались щорічні тарифні відпустки.
Відповідно наданих суду розрахункових листів позивачу була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення: за 2017 рік виплачено2000,00 грн., за 2018 рік 2301,25 грн., за 2019 рік 2401,25 грн., за 2020 рік-2627,50 грн., за 2021 рік 2837,50 грн.
Пунктом 7.1.9 Колективного договору на 2014-2015 рік, укладеного між начальником вагонного депо Батуринська та головою профкому вагонного депо Батуринська, схваленого на конференції трудового колективу 18.04.2014р., який було внесено 11.02.2016 року Постановою №2/СП «Про внесення змін до колективного договору вагонного депо Батуринська», укладеною між керівництвом СП «Вагонне депо Батуринська» та Первинною профспілковою організацією вагонного депо Батуринська встановлено, що при кожному наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадку поділу відпустки на частини), незалежно від періоду її надання, виплачувати згідно з положенням за письмовою заявою матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 40% тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.
Згідно з п. 1.2 Колективного договору, зміни та доповнення до колективного договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників вносяться протягом строку його дії за погодженням сторін та затверджуються на спільному засіданні адміністрації та профспілкового комітету депо.
Дія Колективного договору продовжена у 2017,2018,2019, 2020 та 2021 році і до укладання колективного договору АТ «Укрзалізниця» (копії постанови №П-11/3 від 09.02.2017, №П-21/3. від 08.02.2018, №31/2 від 07.02.2019, №-2/СП від 27.01.2020, №19-СП від 28.01.2021 «Про продовження дії Колективного договору»(а.с.20-24).
Відповідно доспільної Постановикерівництва регіональноїфілії «Придніпровськазалізниця» іголови Дорожньоїпрофспілкової організаціїПридніпровської залізниціБукреєва О.В.№ Н32/20,П-4-5гвід 31.03.2017року постановленозастосовувати з01.04.2017року замістьмінімальної заробітноїплати,як розрахунковоївеличини длявизначення посадовихокладів,заробітної платита іншихвиплат передбаченихколективними договорами,величину «125відсотків прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,встановленого законом» (а.с.27).
Надалі, Постановою керівництва структурного підрозділу «Вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровської залізниці» та Первинною профспілковою організацією вагонного депо Батуринська №-11/4 від 31.03.2017 року постановлено, застосовувати з 01.04.2017 року у діючому колективному договорі СП «Вагонне депо Батуринська» замість величини "мінімальна заробітна плата", розрахункову величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом».
Відповідно до постанови керівництва структурного підрозділу «Вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровської залізниці» та ППО Вагонного депо Батуринська №252/549-П від 10.06.2021 року постановлено, внести зміни до колективного договору СП «Вагонне депо Батуринська», а саме: пункт 7.1.9 викласти в новій редакції: «При наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадках поділу її на частини), незалежно від періоду її надання, виплачувати один раз на рік згідно з положенням, за письмовою заявою працівника, матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 50 відсотків тарифної ставки чи посадового окладу за посадою, котру обіймає працівник, встановленого штатним розписом на дату подання заяви, але не менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законодавством України на 01 січня (податкового) звітного року».(а.с.32).
Відповідно дост.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідност.10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Відповідно дост.13 КЗпП України та ст.7 Закону України Про колективні договори і угоди, зміст колективного договору визначається сторонами.
Статтею 13 КЗпП Українивизначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
Згідност.18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.
Відповідно до ч.2ст.97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 7.1.9 Колективного договору на 2014-2015 рік, укладеного між начальником вагонного депо Батуринська та головою профкому вагонного депо Батуринська, схваленого на конференції трудового колективу 18.04.2014р., який було внесено 11.02.2016 року Постановою №2/СП «Про внесення змін до колективного договору вагонного депо Батуринська», укладеною між керівництвом СП «Вагонне депо Батуринська» та Первинною профспілковою організацією вагонного депо Батуринська встановлено, що при кожному наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадку поділу відпустки на частини), незалежно від періоду її надання, виплачувати згідно з положенням за письмовою заявою матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 40% тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.
При цьому, відповідно до Постанови керівництва структурного підрозділу «Вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровської залізниці» та Первинною профспілковою організацією вагонного депо Батуринська №-11/4 від 31.03.2017 року постановлено, застосовувати з 01.04.2017 року у діючому колективному договорі СП «Вагонне депо Батуринська» замість величини "мінімальна заробітна плата", розрахункову величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом.
Законом України Про державний бюджет України на 2017 рікпрожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 1600 грн., а отже 125% прожиткового мінімуму для працездатних осіб становило 2000 грн., в той час як розмір мінімальної заробітної плати по Україні був встановлений на рівні 3200 грн.
Законом України Про державний бюджет України на 2018 рік прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 1860 грн., а отже 125% прожиткового мінімуму для працездатних осіб становило 2325 грн., в той час як розмір мінімальної заробітної плати по Україні був встановлений на рівні 3723 грн.
Законом України Про державний бюджет України на 2019 рік прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 1921 грн., а отже 125% прожиткового мінімуму для працездатних осіб становило 2401,25 грн., в той час як розмір мінімальної заробітної плати по Україні був встановлений на рівні 4173 грн.
Законом України Про державний бюджет України на 2020 рікпрожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 2102 грн., а отже 125% прожиткового мінімуму для працездатних осіб становило 2627,50 грн., в той час як розмір мінімальної заробітної плати по Україні був встановлений на рівні 4723 грн.
Законом України Про державний бюджет України на 2021 рік прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 2270 грн., а отже 125% прожиткового мінімуму для працездатних осіб становило 2837,50 грн., в той час як розмір мінімальної заробітної плати по Україні був встановлений на рівні 6000 грн.
Згідно з п. 1.2 Колективного договору, зміни та доповнення до колективного договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників вносяться протягом строку його дії за погодженням сторін та затверджуються на спільному засіданні адміністрації та профспілкового комітету депо.
Отже, постанова керівництва структурного підрозділу «Вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровської залізниці» та Первинної профспілкової організації вагонного депо Батуринська №-11/4 від 31.03.2017 року постановлено, застосовувати з 01.04.2017 року, якою прийнято рішення про застосовування з 01.04.2017 року розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат, передбачених колективними договорами, величини125% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом замість величинине менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги, призвела до погіршення становища працівників порівняно із законодавством.
Виходячи зі змісту п.1.2 Колективного договору, зміни і доповнення до колективного договору, що призводять до погіршення соціального становища працівників, повинні були прийматися на конференції трудового депо, а отже самостійне вирішення керівництвом структурного підрозділу«Вагонне депоБатуринська» РФ«Придніпровської залізниці»та Первинноїпрофспілкової організаціївагонного депоБатуринська щодо застосування розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат, передбачених колективними договорами суперечить вимогам Колективного договору, а отже не підлягає застосуванню при визначні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення величина 125% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом.
Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці.
Крім того, судом не приймаються доводи відповідача про те, що пунктом 5 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону УкраїниПро внесення змін до деяких законодавчих актів України№ 1774-VIII від 06 грудня 2016 року встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується, як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так,стаття 58 Конституції Українипередбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно дост.9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Ст.9КЗпПне вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.
Стаття 22 Конституції Українигарантує, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цієюКонституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Проаналізувавши у сукупності положення ст.ст.22,58 Конституції України,ст.9 КЗпП України, суд дійшов висновку, що нові Закони, які погіршують становище працівників, зокрема призводять до зменшення певних виплат, розмір яких врегульований до прийняття цих Законів, договорами про працю не мають зворотньої сили.
Закон УкраїниПро внесення змін до законодавчих актів Українипогіршив становище позивача та інших працівників підприємства щодо розміру матеріальної допомоги, звузив її право на матеріальну допомогу, а тому не має зворотньої сили та не може бути застосований при визначення розміру цієї допомоги.
Суд також вважає, що прийняття Закону України Про внесення змін до законодавчих актів України № 1774-УІІІ від 06.12.2016 року не створює юридичних наслідків та перешкод для застосування п.7.1.9 Колективного договору в частині виплати допомоги на оздоровлення, оскільки питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, визначається виключно Колективним договором.
Посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на правові висновки, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 04 листопада 2020 року у справі № 200/9195/19-а, судом не приймаються, так як рішення не стосуються норм права при виконанні умов Колективних договорів, а стосуються суддівської винагороди, тобто, інших правовідносин.
Таким чином, під час розрахунку та виплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення підлягають застосуванню вимоги п.7.1.9 Колективного договору, згідно якого матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, яку обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.
Перевіривши наведені позивачем розрахунки, суд погоджується з ними частково і вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню недоплачена сума матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 9651,50 грн., яка складається з:
- 1200,00 гривень недоплаченої допомоги за 2017 рік (3200 грн.- 2000,00 грн.);
- 1421,75 гривень недоплаченої допомоги за 2018 рік (3723 грн.-2301,25грн.);
- 1771,75 гривень недоплаченої допомоги за 2019 рік (4173 грн.- 2401,25 грн.);
- 2095,50 гривень недоплаченої допомоги за 2020 рік (4723 грн.-2627,50 грн.);
- 3162,50гривень недоплаченої допомоги за 2021 рік (6000 грн.- 2837,50 грн.).
Вирішуючи заяву представника відповідача щодо застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог, суд вважає її необґрунтованою, виходячи з наступного.
Нормами ч.2ст.233 КЗпП(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Матеріальна допомога на оздоровлення, виплата якої передбачена п.3.1.15 Колективного договору на 2015-2016 роки, яка діяла і у 2017-2021 роках усім працівникам АТУкраїнська залізницята носить систематичний характер, входить до структури заробітної плати, у розумінні ст.2 Закону УкраїниПро оплату праці.
Законом України від 01.07.2022 року № 2352-ІХроку, який набрав чинності 19.07.2022 року, внесені зміни дост.233 КЗпП України, якими визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Указаним Законом скасовано норми колишньої редакції ч.2ст.233 КЗпП, згідно з якою,у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч.ч.3, 4ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Отже, що стосується клопотання представника відповідача про застосування до вимог позивача тримісячного строку позовної давності, то воно судом оцінюється критично з урахуванням ч. 2ст.2Закону України«Про оплатупраці» та ч. 2ст. 233 КЗпПУ(в редакції, яка діяла станом до 19.07.2022 року), згідно якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь яких строків.
Відповідно дост.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Згідно ст.137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На виконання вказаних вимог закону, позивачем надано: договір про надання правової допомоги від № 21/08/01 від 28 серпня 2023 року, укладений з адвокатом Товкун А.В.; акт № 1 про надання правової допомоги від 28 серпня 2023 року, у якому міститься опис наданих послуг, а саме: усна консультація позивача щодо підстав для звернення до суду із вказаною позовною заявою, правовий аналіз документів, що надані позивачем 500 грн., складення позовної заяви (підготовка правової позиції, аналіз судової практики, ксерокопії позовної заяви та доданих до неї документів у кількості відповідно до сторін, подання позову до суду) 2000 грн.; квитанцію № 3253970 від 28 серпня 2023 року про сплату грошових коштів на користь адвоката у розмірі 2500 грн. (а.с.39-44, 45).
Аналізуючи наведені докази, суд визнає заявлені позивачем витирати на професійну правничу допомогу співмірними з складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому твердження представника відповідача проте, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, заявлений позивачем є неспівмірним та таким, що підлягає значному зменшенню, з причини того, що дана справа не є справою значної складності, що потребує значного часу на виконання адвокатом робіт по її підготовці, суд визнає голослівним та таким, що не містить конкретних доводів з приводу наданих позивачем доказів; а посилання на ту обставину, що представником позивача складено значну кількість аналогічних позовів в інтересах інших осіб, суд визнає недоречним, враховуючи характер правничої допомоги.
Вивчивши вказані докази, враховуючи недоведеність відповідачем неспівмірності понесених витрат, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 2500 грн.
Також, відповідно до положеньст.141 ЦПК України, з урахуванням результатів розгляду справи, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позову в розмірі 1073,60 грн., оскільки позивач при зверненні до суду була звільнена від його сплати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9,10,13,18,97 КЗпП України, ст.ст.12,13,81,258,259,263,265,268 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товаристваУкраїнська залізницяпро стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь ОСОБА_1 недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 9 651 (дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят одну) гривню 50 копійок, а також витрати на правову допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.
Стягнути з Акціонерного товаристваУкраїнська залізниця на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1
Відповідач: Акціонерне товариство Українська залізниця, код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5.
Повний текст рішення, складено та підписано без проголошення 04 жовтня 2023 року.
Суддя: Р. В. Дехта
Судове рішення № 113909779, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 04.10.2023. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 212/6589/23. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: