Рішення № 113907621, 27.09.2023, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/6045/22

Провадження № 2/496/544/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пендюри Л.О.

за участю секретаря - Дягилева В.В.

позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

представника третьої особи - Богдан Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Біляївської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю,

УСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить визначити місце проживання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що 16.07.2019 року вони з відповідачем уклали шлюб, від якого мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Їх подружнє життя не склалось і рішенням Біляївського районного суду Одеської області шлюб між ними було розірвано. До розірвання шлюбу вона з відповідачем проживали в АДРЕСА_2 . Після розірвання шлюбу відповідач та його батьки вигнали її з будинку і вона змушена була без дитини проживати у свого батька в м. Біляївка. У них з відповідачем не було жодних домовленостей про те, що донька буде проживати з ним та його батьками. Вона старається опікуватись інтересами і потребами дитини, піклується про неї в силу своїх можливостей, але через незаконні дії відповідача не може займатись вихованням дитини, слідкувати за її розвитком та здоров`ям. Відповідач постійно перешкоджає і не має наміру у подальшому не перешкоджати її спілкуванню з донькою. Вона, яка мати, не може повністю віддавати дитині свою любов і турботу, приділяти належну увагу розвитку дитини. Вона неодноразово зверталась до Біляївського відділу поліції із заявами на неправомірні дії відповідача та його батьків, але їй тільки було рекомендовано звернутись до суду. Відповідно до протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини Біляївської міської ради Одеської області від 29.02.2022 року їй було рекомендовано звернутись до суду щодо визначення місця проживання дитини. Комісією також були обстежені умови майбутнього проживання дитини, які визнані належними. Вона облаштувала доньці дитячий куточок, окреме спальне місце, дитина буде забезпечена іграшками та іншими речами для розвитку. Позивачка вказує, що любить свою доньку, має змогу забезпечити її всім необхідним і повною мірою займатись її вихованням, чого відповідач забезпечити не в змозі. Вона офіційно працює та отримує стабільну заробітну плату, алкогольними напоями не зловживає, характеризується позитивно. За таких обставин позивачка вважає, що проживання дитини разом з нею відповідає її інтересам. При цьому вона не чинитиме жодних перешкод відповідачу для спілкування з донькою і готова усіма силами сприяти тому, щоб дитина через розлучення батьків не була позбавлена піклування батька.

Позивачка в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. При цьому пояснила, що вона прожила з відповідачем та його батьками у їх будинку 1 рік і 11 місяців. До шлюб ані вона, ані відповідач офіційно не працювали. Умови для проживання дитини в будинку відповідача були неналежними. За цей час відповідач вихованням дитини не займався, зловживав алкогольними напоями та наркотичними засобами, гуляв зі своїм старшим братом по клубам, заробляв недостатньо коштів. Весь цей час вона з дитиною жила у страху, перехворіла коронавірусом. Мати відповідача від самого початку була проти їхніх відносин та постійно втручалась у їх життя. Відповідач навіть не надав фінансової допомоги на народження доньки. Потім відповідач та його мати вигнали її з будинку і не дали фізично забрати дитину. Вона постійно відвідує дитину, але лише в присутності відповідача. Відповідач не дає їй дитину на кілька днів. Вона проживає разом зі своїм співмешканцем у орендованому на постійній основі будинку, в якому є чотири кімнати, ванна, санвузол, великий двір, вже два роки працює в супермаркеті «АТБ», щомісяця отримує стабільну заробітну плату у розмірі 11000 грн. Вона бажає, щоб донька проживала разом з нею.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив залишити дитину проживати разом з ним. При цьому пояснив, що вони з позивачкою познайомились в інтернеті, згодом стали проживати разом. Він не вживає алкогольні напої та наркотичні засоби. Він зробив ремонт у декількох кімнатах. Вони проживали окремо від його батьків, мати переїхала проживати до нього тоді, коли позивачка з`їхала. Позивачка випивала, у неї стався напад епілепсії, у зв`язку з чим він змушений був продати автомобіль, щоб лікувати дружину. Коли позивачка покинула його, вона забрала із собою банківську карту та отримувала соціальну допомогу на дитину. Позивачка приїжджає до своєї подруги і періодично навідує дитину. Він дозволяє бачитись позивачці з донькою з ранку до вечора у його присутності, так як у позивачки може статись напад епілепсії та він зможе надати їй допомогу та викликати швидку медичну допомогу. Позивачка неодноразово зверталась до поліції з приводу ненадання їй дитини, хоча дитина в той час спала, або їх взагалі не було вдома. В його будинку зручностей не має, про те він облаштовує санвузол в будинку. Вихованням і доглядом за дитиною займається він та його мати. Усі гігієнічні процедури дівчинці виконує його мати. Позивачка самостійно пішла від нього, залишивши дев`ятимісячну дитину. Він звертався до органу опіки та піклування з приводу визначення місця проживання дитини разом з ним, так як у позивачки епілепсія і їй потрібно проходити лікування у психіатричній лікарні. Знайома йому розповіла, що бачила, як позивачка била дитину і давала їй велику кількість ліків. Наразі він офіційно не працює, заробляє грошові кошти, обробляючи земельну ділянку батьків.

Представник третьої особи - головний спеціаліст Служби у справах дітей Біляївської міської ради Богдан Ю.В. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечувала та вважала за необхідне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Приймаючи до уваги пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Подружнє життя сторін не склалося і рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11.11.2021 року шлюб між ними було розірвано (а.с.10).

Під час перебування у шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с.8).

Після розірвання шлюбу малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишилась проживати разом з батьком за адресою: АДРЕСА_2 , що сторонами не заперечується, а отже доказуванню не підлягає.

Сторони не дійшли спільної згоди з приводу місця проживання їх малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка неодноразово зверталась до поліції з приводу того, що колишній чоловік не дає бачитись з дитиною ОСОБА_5 (а.с.21-25).

Листом Біляївського ВП ГУНП в Одеській області №43/5885 віл 07.08.2020 року позиваці було рекомендовано звернутись до служби у справах дітей районної державної адміністрації (а.с.26).

Позивачка звернулась до органу опіки та піклування Біляївської міської ради із заявою про визначення місця проживання дитини разом з нею.

Орган опіки та піклування Біляївської міської ради дійшов висновку про доцільність визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.42-43).

Вказаний висновок затверджено рішенням виконавчого комітету Біляївської міської ради Одеського району Одеської області №12 від 30.01.2023 року. Водночас, позивачці рекомендовано не чинити батьку дитини ОСОБА_3 перешкод у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_5 (а.с.41).

З матеріалів справи вбачається, що позивачка працює в ТОВ «АТБ-Маркет» у підрозділі маг. Продукти 1361 на посаді продавця-консультанта та щомісяця отримує заробітну плату приблизно 11 тисяч гривень, відповідно до довідки про доходи (а.с.14).

Згідно із характеристикою, виданою керуючим магазином «АТБ-Маркет» 03.11.2021 року, ОСОБА_1 зарекомендувала себе як сумлінний і компетентний професіонал, який виконує трудові обов`язки у суворій відповідності із посадовою інструкцією. За час роботи ОСОБА_1 не мала дисциплінарних стягнень. ОСОБА_1 під час спілкування з покупцями поводить себе чемно, коректно та стримано, з колегами по роботі підтримує рівні та доброзичливі стосунки, виявляє готовність прийти на допомогу. Неконфліктна, критику на свою адресу сприймає стримано. В складних робочих ситуаціях здатна приймати самостійні рішення і нести відповідальність за їх наслідки. Користується авторитетом і довірою у керівництва та співробітників магазину (а.с.15).

Із акту обстеження житлово-побутових умов, складеного головним спеціалістом ССД Біляївської міської ради Богдан Ю.В. та ФСР КУ ЦНСП «Родинне коло» Біляївської міської ради ОСОБА_7 26.09.2023 року вбачається, що станом на теперішній час позивачка разом із співмешканцем ОСОБА_8 проживають за адресою: АДРЕСА_3 . Будинок складається із 4-х кімнат, кухні, літньої кухні, туалет знаходиться на подвір`ї. Літня кухня використовується, як ванна кімната. Опалення газове, електричне, будинок підключений до водопостачання. В будинку облаштована окрема кімната для доньки, в якій створені належні умови, зокрема, мається ліжко, крісла, в невеликій кількості іграшки та одяг. Зі слів ОСОБА_1 вона зі співмешканцем проживають у вказаному будинку чотири місяці за усною домовленістю з ОСОБА_9 (колега по роботі ОСОБА_1 ) без часового обмеження. Орендна плата становить 2000 грн щомісяця. Будинок облаштований меблями і приладдям. В кімнатах чисто, але вони потребують косметичного ремонту.

Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Вирішуючи справу суд повинен враховувати вимоги статті 51 Конституції України, згідно якої кожному із подружжя гарантуються рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї, а також частину шосту статті 7 СК України, відповідно до якої рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» («Sommerfeld v. Germany») від 08 липня 2003 року, «Цаунеггер проти Німеччини» («Zaunegger v. Germany») від 03 грудня 2009 року).

Згідно із частиною четвертою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а частиною першою статті 161 вказаного кодексу встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, №31111/04, §54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до положень частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява №2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв?язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Зазначених висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц, в якій вона відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі №6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин справи, а вже тільки потім права батьків.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 15.01.2020 року у справі №148/1555/17, провадження № 61-7147св19.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини в даній справі, суд враховує об`єктивні та наявні докази, бере до уваги, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, при цьому суд враховує інтереси малолітньої дитини, її вік, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, на потребу в належному матеріальному забезпеченні.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, суд враховує, що позивачка має постійне місце проживання, де створені належні умови для проживання малолітньої дитини, стабільний заробіток. Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що визначення місця проживання дитини разом з позивачкою може зашкодити інтересам дитини, судом не здобуто та відповідачем не надано.

Отже, враховуючи ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, наміри і можливості виховувати дитину як повноцінного члена суспільства, виходячи із першочергового значення та оцінки саме найкращих інтересів дитини, дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дітей і обов`язком батьків діяти в інтересах дитини, на підставі внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог і визначає місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Крім того, суд зауважує, що батько дитини, у разі визначення місця проживання дитини з матір`ю, не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, турботі відносно дитини та участі у вихованні доньки, може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір`ю дитини щодо встановлення часу спілкування, а у разі наявності спору - за рішенням органу опіки та піклування або за судовим рішенням.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачкою при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп.

Оскільки позовні вимоги про визначення місця проживання дитини задоволено у повному обсязі, то вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Керуючись ст. ст. 141, 150, 159-161 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Біляївської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 28.08.2019 року органом 5121, РНОКПП: НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 03.10.2023 року.

Суддя Л.О. Пендюра