Постанова № 11390629, 26.04.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

22 квітня 2010 року Справа № 2-22/1019-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіПлута В.М.,

суддівБорисової Ю.В.,

В.І. Гонтар,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреність № 66 від 22.02.10;

відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 1391 від 18.02.10;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 18.03.2010 у справі №2-22/1019-2010

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" (вул. Набережно-Лугова, 9, м. Київ, 04071); (01011, м. Київ, вул. Копиленка, 3, кв. 7)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_3); (АДРЕСА_4); (представнику: ОСОБА_6, 95022, АДРЕСА_2)

про стягнення 709462,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від 18.03.2010 у справі № 2-22/1019-2010 позов задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ТОВ "Агрофірма "Золота Балка" 71934,22 грн., у тому числі: пеня - 21995,58 грн., 3 % річних - 3210,10 грн., збитки від інфляції 25895,35 грн., 7311,25 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Скасовані заходи до забезпечення позову, у вигляді арешту, накладеного на грошові кошти, які належать відповідачу - задоволено частково, вжито заходи з забезпечення позову, накладений арешт на грошові кошти, які належать фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 в ЗАТ «ОТП банк»м. Київ, МФО 300528, в сумі 709462,73 грн., вжиті ухвалою господарського суду АР Крим від 15 лютого 2010 року.

Судом було встановлено, що відповідач виконав свої договірні обовязки щодо оплати отриманого товару за договором купівлі-продажу лише після звернення позивача до суду, тобто з прострочкой строку виконання зобовязання, у звязку з чим на підставі статей 546, 611, 625 Цивільного кодексу України стягнув суми пені, інфляційних втрат та проценти річних.

На підставі статті 68 Господарського процесуального кодексу України скасовані заходи із забезпечення позову.

Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням чинного законодавства.

Так, відповідач зазначає, що ним була погашена заборгованість у більшому розмірі, ніж існувала за договором купівлі-продажу, а саме було сплачено 719462,73 грн., а не 699874,56 грн. Таким чином, заявник апеляційної скарги вважає, що переплату у розмірі 19588,17 грн. можливо було зарахувати в рахунок похідних вимог позивача: пені, річних, інфляційних втрат.

Крім того, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звертає увагу на арифметичну помилку позивача та суду при складанні пені, річних та інфляційних втрат.

Також, відповідач не згоден із розміром державного мита, яке з нього було стягнуто.

З посиланням на статті 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України, 83 Господарського процесуального кодексу України відповідач вважає необхідним зменшити розмір неустойки.

У судовому засіданні представник відповідача також надав клопотання про скасування заходів із забезпечення позову.

21 квітня 2010 року у судовому засіданні оголошено перерву до 22 квітня 2010 року.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2009 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір купівлі - продажу № 47/09, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, передавати у власність покупця алкогольну та/або безалкогольну продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Пунктами 4.1. - 4.4. договору встановлено, що ціна на товар визначається та вказується в накладних продавця, які підписуються сторонами; сума договору складається з сум вартості партій товарів, проданих продавцем покупцю протягом строку дії даного договору; покупець зобов'язується протягом 30 календарних днів з дня поставки заплатити повну вартість переданого йому товару; розрахунки за поставлений товар здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивачем було поставлено відповідачу товар, загальною вартістю 699874,65 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних (том 1, а. с. 13 24).

Факт отримання відповідачем товару підтверджується копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (том 1, а. с. 24 28).

На момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача склала 699874,65 грн.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У матеріалах справи є докази погашення суми основного боргу у повному обсязі (том 1, а. с. 80 85).

Більш того, як правильно звертає увагу заявник апеляційної скарги, ним було сплачено позивачу суму більшу, ніж сума основного боргу за договором купівлі-продажу.

Проте, колегія суддів враховує призначення платежів, які здійснив відповідач і про що зазначено в платіжних дорученнях. Так, надані боржником платіжні доручення містять призначення платежів: «згідно договору № 47/09 від 23.10.2009», у звязку з чим неможливе зарахування переплати в рахунок похідних вимог позивача. Переплата здійснена підприємцем може бути повернута ним на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Однак, вказане питання не відноситься до предмету спору у даній справі.

Вбачається, що відповідач допустив прострочку строку виконання договірного обовязку, у звязку з чим позивач зменшив розмір позовних вимог.

Так, позивачем зокрема були заявлені вимоги про стягнення суми пені, які є правомірними по суті на підставі наступних норм матеріального права.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України та статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6.2 договору за порушення строку оплати покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми поставленого, але не оплаченого в установлений термін товару, за кожен день порушення такого зобовязання.

З урахуванням наведених норм закону, договору та факту несвоєчасної оплату покупцем товару, позивачем правомірно нарахована пеня в сумі 21995,58 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку з існуванням заборгованості в певний період часу, позивачем також правомірно були заявлені вимоги про стягнення процентів річних та суми індексу інфляції.

Однак, суд апеляційної інстанції погоджується з посиланням відповідача на те, що позивачем і місцевим господарським судом була зроблена арифметична помилка.

Так, суд в резолютивній частині неправильно вказав, що із фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 належить стягнути 71934,22 грн., оскільки при складанні річних, інфляційних та пені виходить 51101,03 грн. (21995,58 грн. + 3210,10 грн. + 25895,35 грн.).

Отже, позивачем необґрунтовано заявлено до стягнення 71934,22 грн. похідних вимог, у звязку з чим позов належить задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції повинен був зменшити розмір неустойки на підставі статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України, 83 Господарського процесуального кодексу України є неспроможними, так як вказаними нормами передбачено право суду, а не обовязок. Колегія суддів вважає, що місцевий суд правильно залишив клопотання відповідача без задоволення, тому що боржник не обґрунтував належними документальними доказами наявності обставин, які носять винятковий характер.

Клопотання відповідача про скасування заходів із забезпечення позову залишається судом без уваги, так як суд першої інстанції пунктом 6 резолютивної частини рішення на підставі статті 68 Господарського процесуального кодексу України скасував раніше вжиті заходи щодо забезпечення позову. В цій частині рішення залишається без змін.

Незгода відповідача з розміром державного мита, яке з нього було стягнуто судом, не заснована на нормах процесуального права. Так, частина 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України дає право суду покласти державне мито незалежно від результатів вирішення спору у тому числі на відповідача, якщо спір виник внаслідок неправильних дій останнього.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято з при невідповідності висновків суду, обставинам справи, у зв'язку з чим підлягає зміні.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.03.2010 у справі №2-22/1019-2010 змінити.

3. Викласти пункти 1 - 4 рішення у наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_3; АДРЕСА_4, рахунок № НОМЕР_2 в ЗАТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528, ПН НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" (м. Київ, вул. Копиленка, 3, к. 7; 04071, м. Київ, вул. Набережно - Лугова, 9, рахунок № 26008005925801 в АТ "Сведбанк" (публічне), м. Київ, МФО 300164, ЄДРПОУ 33786166) 51101,03 грн., у тому числі: пеня - 21995,58 грн., 3 % річних - 3210,10 грн., збитки від інфляції - 25895,35 грн.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_3; АДРЕСА_4, рахунок № НОМЕР_2 в ЗАТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528, ПН НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" (м. Київ, вул. Копиленка, 3, к. 7; 04071, м. Київ, вул. Набережно - Лугова, 9, рахунок № 26008005925801 в АТ "Сведбанк" (публічне), м. Київ, МФО 300164, ЄДРПОУ 33786166) 7311,25 грн. державного мита.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_3; АДРЕСА_4, рахунок № НОМЕР_2 в ЗАТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528, ПН НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" (м. Київ, вул. Копиленка, 3, к. 7; 04071, м. Київ, вул. Набережно - Лугова, 9, рахунок № 26008005925801 в АТ "Сведбанк" (публічне), м. Київ, МФО 300164, ЄДРПОУ 33786166) 167,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.".

4. В інший частині рішення залишити без змін.

5. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддяВ.М. Плут

СуддіЮ.В. Борисова

В.І. Гонтар