Вирок № 113905585, 03.10.2023, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8195/23

Провадження №1-кп/461/720/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.10.2023 м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 03.09.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141360002475, про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Берегомет Вижницького району Чернівецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, неодруженого, дітей чи будь-яких інших осіб на утриманні не має, з середньою освітою, не працюючого, невійськовозобов`язаного, раніше судимого: 06.05.2003 Вижницьким районним судом Чернівецької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; 15.02.2006 Вижницьким районним судом Чернівецької області за ч.1 ст.122, ст.71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі; 17.04.2009 Вижницьким районним судом Чернівецької області за ст.128, ч.1 ст.122 КК України до 1 року 10 місяців позбавлення волі; 21.07.2009 Вижницьким районним судом Чернівецької області за ст. ст.122 ч.1, 70 ч.4 КК України до 2 років 10 місяців позбавлення волі; 29.01.2010 Вижницьким районним судом Чернівецької області за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 4 років позбавлення волі; 28.02.2013 Вижницьким районним судом Чернівецької області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.289, ст.ст.70, 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі; 28.02.2019 за ч.1 ст.125 КК України до 200 годин громадських робіт; 09.12.2019 Першотравневим районним судом м. Чернівці за ч.1 ст.187 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;09.02.2021 Хмельницьким районним судом Хмельницької області за ч.1 ст.309, ст.71 КК України до 2 років 5 місяців позбавлення волі, 07.07.2023 звільнений по відбуттю терміну покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 Кримінального кодексу України,

за участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 02.09.2023 приблизно о 23.00 год., перебуваючи у внутрішньому дворику житлового будинку АДРЕСА_3 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою безпідставного збагачення, підійшов до потерпілого ОСОБА_5 , який перебував поблизу свого транспортного засобу «ВАЗ 2105», та почав словесний конфлікт, який переріс у бійку, під час якої шляхом ривка, відкрито викрав в потерпілого сумку - барсетку чорного кольору, марки «Fashion Instinct», вартістю 200грн., в якій знаходився мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi 10» IMEI: НОМЕР_1 блакитно-сірого кольору, вартістю 6000грн., який знаходився в чохлі блакитно-сірого кольору, вартістю 200грн., всередині якого була сім - карта мобільного оператора «Київстар» із абонентським номером НОМЕР_2 , паспорт громадянина України, виданий на ім`я ОСОБА_5 , трудова книга з місця праці, три свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, водійське посвідчення, видане на ім`я ОСОБА_5 , пенсійне посвідчення, видане на ім`я ОСОБА_5 , ідентифікаційний податковий номер, виданий на ім`я ОСОБА_5 , які матеріальної цінності для потерпілого не становлять, а також гаманець чорного кольору, вартістю 300грн., в якому знаходились банківські картки «Приватбанк» та банку «Пумб», які матеріальної цінності для потерпілого не становлять, після чого з викраденим втік з місця події. Своїми умисними діями, ОСОБА_3 заподіяв потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 6700грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст.186 КК України, визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті. Надав пояснення про те, що вчинив кримінальні правопорушення у зв`язку із тим, що перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, а тому не готувався до вчинення злочину, все трапилося раптово. Розкаявся у вчиненому, попросив вибачення у потерпілого, та просив призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, оскільки має намір стати на шлях виправлення.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив факт відкритого викрадення належного йому майна обвинуваченим ОСОБА_3 , за обставин викладених в обвинувальному акті. Пояснив, що шкода йому відшкодована шляхом повернення викраденого. При призначенні покарання покладається на розсуд суду. Крім того, потерпілий вважає недоцільним дослідження доказів, що до тих обставин, які ним та обвинуваченим не оспорюються. При цьому вказав, що розуміє зміст цих обставин. Зміст ст.349 КПК України йому зрозумілий.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений, потерпілий та інші учасники судового процесу правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи. Суд немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковано за ч.4 ст.186 КК України, так як він вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який неодружений, на утриманні дітей чи будь-яких інших осіб не має, з середньою освітою, офіційно не працює, підробляє на будові, раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення корисливих злочинів, судимість якого не знята та на не погашена у встановленому законом порядку, що свідчить про сталість його незаконної поведінки.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає його щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини, за яких вчинене діяння, відшкодування заподіяної шкоди шляхом повернення викраденого майна, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення корисливих злочинів проти власності, та будучи звільненим з місць позбавлення на шлях виправлення не став і за спливом невеликого проміжку часу знову вчинив тяжкий корисливий злочин, наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що останньому відповідно до принципу індивідуалізації покарання необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі у мінімальній межі санкції ч.4 ст.186 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, викладеним у ст.65 КК України, та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів у відповідності до вимог ст.50 КК України.

Підстав для застосування вимог ст.69 КК України судом не встановлено.

Оскільки судом призначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою обраний ухвалою суду від 04.09.2023, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 днів, починаючи з дати проголошення даного судового рішення (тобто до 01.12.2023).

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 слід обчислювати з часу його фактичного затримання, а саме з 03.09.2023.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Арешт на майно не накладався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст.349, 370, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 /сім/ років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 03.09.2023, тобто з часу фактичного затримання, зарахувавши у строк відбування покарання термін перебування під вартою.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_3 до вступу вироку у законну силу - залишити без змін, але не більше ніж на 60 днів, починаючи з дати проголошення даного судового рішення (тобто до 01.12.2023).

Речові докази:

- DVD-R диск із відеозаписом, який зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при таких;

- сумку чорного кольору, марки «Fashion Instinct», гаманець чорного кольору із банківськими та іншими скретч картами, паспорт громадянина України, трудову книжку, три свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, водійське посвідчення, пенсійне посвідчення, ідентифікаційний податковий номер, конверт паперовий, листки з чорновими записами, згідно постанови про визнання предмета речовим доказом від 03.09.2023, які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 , - залишити останньому;

- мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi 10» IMEI: НОМЕР_1 , із встановленою сім-картою, згідно постанови про визнання предмета речовим доказом від 06.09.2023, який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 , - залишити останньому;

- мобільний телефон марки «Nokia», чорного кольору, та зв`язку ключів, згідно постанови про визнання предмета речовим доказом від 03.09.2023, які передані у камеру зберігання ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, - повернути ОСОБА_3 .

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_1