Ухвала суду № 113904509, 02.10.2023, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5209/23

Провадження № 1-в/346/318/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого-судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника адміністрації колонії ОСОБА_4

засудженого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції подання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Підслудне Олександрівського району Пермської області, російська федерація, жителю АДРЕСА_1 , громадянину України, засудженому 5-6.06.2019 року Заліщицьким районним судом Тернопільської області за ч.2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, -

початок строку: 21.08.2019 р.

кінець строку: 19.08.2027 р.

в с т а н о в и в :

в поданні зазначено, що під час тримання в ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№26)» засуджений ОСОБА_5 не допускав порушення режиму утримання, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, оголошено 2 заохочення. З 17.06.2021 відбуває покарання в ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)», за час відбування якого не допускав порушень встановленого порядку відбування покарання, заходи стягнення не застосовувались. Працевлаштований у виробничій майстерні установи, до роботи відноситься добросовісно, залучається до виконання робіт по благоустрою установи виконання покарань, поліпшення житлово-побутових умов засуджених. Оголошено 2 заохочення. Приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу на засуджених «Підготовка до звільнення». У відношенні до інших засуджених не конфліктний, підтримує зв`язки із засудженими позитивної спрямованості. Вину у вчиненому злочині визнав повністю, виконавчі листи не поступали. Засуджений відбув 1/2 строку призначеного покарання, став на шлях виправлення. Тому наявні підстави для заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.

В судовому засіданні представник адміністрації колонії подання підтримав, а також при його вирішенні просить врахувати, що ОСОБА_5 є особою з інвалідністю ІІІ групи, а також досяг пенсійного віку.

Засуджений в судовому засіданні просить подання задовольнити та замінити йому невідбуту частину покарання на більш м`яке, а саме у виді штрафу, який матиме можливість сплатити із власних заощаджень, він також не заперечив щодо заміни невідбутої частини покарання на більш м`яке - у виді обмеження волі.

Захисник в судовому засідання зазначила, що засуджений згідно з матеріалами особової справи виключно позитивно характеризується, після прибуття в установи виконання покарань відразу ж звертався із заявами про його залучення до праці, він працевлаштований в цій установі, брав участь в програмах диференційованого виховного впливу, до нього застосовані заохочення та відсутні стягнення, у нього міцні соціальні зв`язки, 20-річна дочка, яка навчається, та хвора дружина. Тому захисник просить замінити засудженому невідбуту частину покарання на більш м`яке, а саме у виді штрафу, оскільки відсутність можливості заміни покарання більш м`яким - у виді обмеження волі не може бути підставою для відмови у заміні його невідбутої частини більш м`яким.

Прокурор в судовому засіданні зазначила, що підстави для заміни невідбутої частини покарання на більш м`яке у виді штрафу відсутні, при цьому не заперечила проти заміни такого покарання на обмеження волі, враховуючи, що засуджений є особою з інвалідністю ІІІ групи, а обмеження волі не застосовується щодо до осіб з інвалідністю першої і другої групи. Беручи до уваги те, що засуджений досяг пенсійного віку, то підстав для заміни невідбутої частини покарання більш м`яким у виді обмеження волі не має.

Вивчивши матеріали, які наявні в особовій справі засудженого, заслухавши пояснення вказаних учасників, суд дійшов таких висновків.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.

Відповідно до положень ч.1 ст.82 КК України невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

Згідно з ч.3 цієї статті заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення, а згідно з п.2 ч. 4 вказаної статті заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона була засуджена до позбавлення волі.

Умовами застосування заміни невідбутої частини покарання більш м`яким є: 1) засуджений відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі; 2) він став на шлях виправлення; 3) він фактично відбув встановлену ч. 4 ст. 82 частину призначеного судом покарання.

Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов`язків в період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до засудженого більш м`якого виду покарання.

В судовому засіданні встановлено, що засуджений ОСОБА_5 з 17.06.2021 року відбуває покарання в Державній установі «Коломийська виправна колонія (№41)» згідно з вироком Заліщицького районного суду Тернопільської області від 5-6.06.2019 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у виді позбавлення волі на строк 8 років. На час розгляду вказаного подання відбув 1/2 призначеного судом строку покарання.

В той же час, однією із обов`язкових умов для заміни невідбутої частини покарання більш м`яким є доведеність засудженим, що він став на шлях виправлення.

Крім того, при вирішенні даного питання судом враховані положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», в якій передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м`яким - того, що засуджений став на шлях виправлення. В п.17 цієї постанови вказано, що під час судового розгляду питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким суди повинні ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Відповідно до ч.1 ст.102 КВК України режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків тощо.

Частиною 3 ст.107 КВК України передбачено, що засуджені зобов`язані: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна колонії і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням; виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії; виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм; дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.

Згідно з характеристикою, затвердженою 30.04.2021 року начальником ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№26)», засуджений ОСОБА_5 перебував в цій установі з 21.08.2019 року; 30.08.2019 року зарахований у господарську обслугу вказаної установи та працевлаштований на посаду робітника з обслуговування лазні. За період відбування покарання характеризувався позитивно, порушень порядку відбування покарань не допускав, заходи стягнення не застосовувалися. До виконання своїх обов`язків відносився сумлінно, поставлені завдання виконував вчасно. За проявлену ініціативу та активну участь у виконанні робіт, пов`язаних з благоустроєм місць позбавлення волі, заохочувався правами начальника установи - оголошено 2 подяки. За характером спокійний, не конфліктний; дотримується правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом установи; соціально-корисні зв`язки з рідними підтримує шляхом телефонних розмов та побачень, отримує посилки та передачі. Приймає участь в реалізації програм диференційованого виховного впливу на засуджених «Правова освіта» та «Духовне відродження». Враховуючи, що ОСОБА_5 відбуває покарання за скоєння тяжкого злочину, відбув незначну частину покарання, адміністрація установи вважає недоцільним помилування засудженого ОСОБА_5 (арк. особ. справи № 76, 77).

Відповідно до копії сертифікату, виданого ОСОБА_7 у 2021 році (без зазначення точної дати), останній підтверджує успішне завершення курсу навчання для соціальних робітників з числа засуджених та отримання відповідної кваліфікації для виконання обов`язків соціального робітника (а.с. 19).

З характеристики на засудженого ОСОБА_5 , затвердженої 07.09.2023 року начальником ДУ «Коломийська ВК (№ 41)», вбачається, що останній в місцях позбавлення волі перебуває з 21.08.2019 року. Під час тримання в ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№26)» не допускав порушення встановленого порядку відбування покарання, стягнення не накладалися, оголошено 2 заохочення. З 17.06.2021 року відбуває покарання в ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)», за час відбування якого не допускав порушень встановленого порядку відбування покарання, дисциплінарні стягнення не накладалися. Працевлаштований у виробничій майстерні установи, до роботи відноситься добросовісно, залучається до робіт по благоустрою місць позбавлення волі, поліпшення житлово-побутових умов засуджених, оголошено 2 заохочення. У відношенні до інших засуджених не конфліктний, зв`язок з родичами підтримує. Приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу на засуджених «Підготовка до звільнення». Вину у вчиненому злочині визнав, виконавчі листи не поступали. 21.04.2022 року засіданням комісії вирішено позитивно у застосуванні ст.101 КВК України, однак, не застосовано згідно з поданою заявою (а.с. 2, арк. особ. справи № 126).

Згідно з довідкою релігійної громади Української Уеркви Християн Віри Євангельської «Віфанія» № 61 від 22.09.2023 року ОСОБА_5 з вересня 2021 року відвідує та приймає активну участь у богослужіннях, які вказана церква проводить на території ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)» (а.с. 18).

Згідно з довідкою про заохочення та стягнення засудженого ОСОБА_5 від 07.09.2023 року останньому оголошено подяки: 07.04.2020 року (за активну участь у роботах по благоустрою місць позбавлення волі); 06.01.2021 року (за зразкову поведінку та активну участь в роботах по благоустрою місць позбавлення волі); 03.10.2022 року та 04.04.2023 року (за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки (а.с. 3)).

Відповідно до даних довідки № 229 про працевикористання засудженого ОСОБА_5 за період з липня 2021 року по липень 2023 року у відповідній графі, зокрема, з липня 2021 року по червень 2022 року відсутні будь-які дані, що стосуються його працевлаштування; з липня 2022 року по липень 2023 року він працював та отримував заробітну плату (договір ЦПХ (а.с. 10, арк. особ. справи № 132), однак, зі змісту характеристики, залучався до виконання робіт по благоустрою установи виконання покарань, що не може свідчити про належне доведення того, що він став на шлях виправлення.

Слід зазначити, що застосування заходів заохочення полягає в тому, що основною підставою для прийняття рішення про їх застосування повинна бути об`єктивна оцінка всієї правомірної поведінки засудженого під час відбування покарання.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

При цьому, окремо слід звернути увагу, на те що, відповідно до ч. 3 ст. 6 КВК України суспільно корисна праця засудженого є лише одним з основних засобів виправлення особи, встановлених державою, та направлених на процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості.

Згідно з пунктом 3 розділу другого Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань від 28 серпня 2018 року за № 2823/5 засуджені зобов`язані виконувати необхідні роботи із самообслуговування, благоустрою установи виконання покарань.

При цьому, ч. 2 ст. 9 КВК України передбачена відповідальність засуджених за невиконання ними своїх обов`язків, встановлених Законом.

Застосування до засуджених заходів заохочення має на меті виконання покладених на них обов`язків та додержання встановлених правил поведінки, передбачених КВК України та правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Дані заохочення мають оцінюватись наряду з іншими показниками виправлення засудженого.

Відповідно до ч. 8 ст. 131 КВК України адміністрація колонії зобов`язана щоквартально проводити оцінювання поведінки особи, додержання нею правил поведінки, встановлених цим Кодексом та правилами внутрішнього розпорядку колонії, а також дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці та приймати вмотивоване рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів заохочення. Прийняте рішення відображається в індивідуальній програмі соціально-виховної роботи та доводиться до відома особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, під підпис.

Як вбачається із вищевказаної довідки про заохочення і стягнення засудженого до останнього за весь строк відбування покарання застосовано 4 заохочення. Вказане свідчить про те, що в інший час адміністрація установи виконання покарань приймала рішення щодо недоцільності застосування до засудженого заходів заохочення у відповідності до ч. 8 ст. 131 КВК України.

Сам факт, що засуджений за весь час відбування покарання (з 21.08.2019 року) має чотири заохочення (з 2020 року) - за зразкову поведінку та активну участь в роботах по благоустрою місць позбавлення волі та за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки не може свідчити про те, що він став на шлях виправлення, оскільки суд звертає увагу на те, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є його обов`язком відповідно до ст. 9 КВК України.

Відповідно до ч.2 ст.67 КВК України встановлено, що засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м`яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні засудженим вимог режиму, його участі в самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечному виконанні законних вимог адміністрації установи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні засуджених.

Під сумлінним ставленням до праці необхідно розуміти добропорядне, відповідальне та чесне ставлення до покладених на особу трудових обов`язків; працьовитість, додержання правил трудового розпорядку, вимог трудового законодавства, правил охорони праці та техніки безпеки; бережливе використання певного обладнання, інструментів, матеріалів тощо.

Суд враховує, що засуджені до позбавлення волі залучаються до робіт з благоустрою установ, слідчих ізоляторів і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення установ та слідчих ізоляторів продовольством. До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості в неробочий час і не більш як на дві години на день.

Враховуючи наведене, суд вважає, що залучення засудженого до виконання робіт з благоустрою, які не перевищують дві години на день, та в порядку черговості, встановленому виправною колонією, не свідчить про стійке сумлінне і зразкове ставлення засудженого до праці, а також те, що він став на шлях виправлення.

Крім цього, суд враховує, що ОСОБА_5 відбуває покарання за вчинення умисного тяжкого злочину, і хоча він відбув передбачений законом мінімум строку призначеного покарання для можливості застосування заміни покарання більш м`яким, проте, до закінчення строку відбування покарання залишилось ще понад три роки та десять місяців, що є значним терміном для застосування якого потрібні вагомі докази виправлення засудженого.

Прийняття рішення про заміну покарання більш м`яким не є обов`язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

Згідно з вимогами чинного законодавства, яке регламентує порядок застосування заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням, даному звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу довели своє виправлення та стали на шлях виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.

Враховуючи наведені вище вимоги кримінального закону та встановлені обставини в їх сукупності, із урахуванням особи засудженого, зокрема його відношення до встановленого порядку (режиму) відбування покарання, суд не вбачає процесу достатніх позитивних змін, які відбуваються в особистості засудженого та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, а тому приходить до висновку, що останній на час розгляду вказаного не досяг відповідного ступеню виправлення, передбаченого ст.82 КК України, як такого, що став на шлях виправлення.

Суд зазначає, що наявність лише формально-юридичної підстави, тобто відбуття необхідного строку покарання, а також 4 заохочення за весь період відбування покарання, не свідчить про те, що засуджений став на шлях виправлення та не є безумовною підставою для заміни засудженому невідбутої частини покарання більш м`яким.

Наявність декількох заохочень, застосованих адміністрацією установи до засудженого, та періодичне працевлаштування не доводять того, що засуджений став на шлях виправлення в розумінні положень ст. 82 КК України, оскільки для такого висновку повинні бути наявні докази, які засвідчують, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці в період усього строку відбування покарання довів, що став на шлях виправлення.

Крім того, слід зазначити, що згідно з ч.3 ст.56 КК України громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день. Громадські роботи не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

Відповідно до ч.3 ст.61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Таким чином, враховуючи тривалість невідбутої частини покарання, яка становить понад 3 роки 10 місяців, суд констатує, що заміна невідбутої частини покарання більш м`яким у виді обмеження волі ( яке було б доцільним в даному випадку, враховуючи невідбуту частину призначеного покарання), існує законодавчо передбачена заборона застосування покарання у виді обмеження волі до засудженого, як щодо особи, що досягла пенсійного віку. Також, невідбутий строк покарання є неспівмірно великим з максимальною кількістю громадських робіт, які могли б бути призначені судом, щодо яких існує заборона їх призначення засудженому, як особі, яка досягла пенсійного віку. Така заміна, водночас, не буде відповідати меті покарання. При цьому посилання засудженого про заміну йому невідбутої частини покарання на штраф не заслуговує на увагу, оскільки, на переконання суду, є неспівмірним з тяжкістю вчиненого ним злочину та його наслідками, тобто умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні подання слід відмовити.

На підставі наведеного, ст.6 КВК України, ст.82 КК України, керуючись ст. ст. 336, 371, 372, 376, 537, 539 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

в задоволенні подання Державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)» Міністерства юстиції України про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким ОСОБА_5 , засудженому 5-6.06.2019 року Заліщицьким районним судом Тернопільської області за ч.2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, - відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - протягом семи днів з моменту вручення йому копії цієї ухвали.

Суддя: ОСОБА_1