Рішення № 113904218, 04.09.2023, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

04.09.2023 Єдиний унікальний номер 205/6232/23

Номер провадження: 2/205/2370/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - Позивач) в особі свого представника звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного Договору № DNG0G200002246 від 08.08.2007 року банк надав ОСОБА_1 (далі - Відповідач) кредит у розмірі 9000 доларів США 00 центів на термін до 08.08.2035 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Однак, відповідач порушила умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв`язку з чим, станом на 21.04.2023 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 27 240 доларів США 19 центів, де заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 8 364 доларів США 52 центи, заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом 13 352 доларів США 23 центи, заборгованість по комісії за користування кредитом 2 538 доларів США 00 центів та пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором 2 985 доларів США 44 центи.

Таким чином позивач змушений звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № DNG0G200002246 від 08.08.2007 року у загальному розмірі 27 240 доларів США 19 центів та судовий збір у розмірі 14938 грн. 52 коп.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подала.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник АТ Комерційний банк «Приватбанк» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

У відповідності до ч. 4 ст.223ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, яка належним чином була повідомлена і від якої не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені нею причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила та не подала відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст.280ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 08.08.2007 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № DNG0G200002246.

Згідно умов п. 7.1 цього Договору банк зобов`язався надати відповідачеві кредитні кошти готівкою через касу на строк з 08.08.2007 року по 08.08.2035 року, включно, у вигляді строкового кредиту у розмірі 9000,00 доларів США на наступні цілі: проплата за домоволодіння, що знаходиться АДРЕСА_1 , шляхом перерахування відповідно до п.1.2 та, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,0 % на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,0 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісячно в період сплати у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту. Відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного Договору.

Матеріалами справи також підтверджено, що згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено назву найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Позивач наголошує,що банксвої зобов`язанняза вказанимкредитним договоромвиконав уповному обсязі,однак впорушення умоввказаного кредитногодоговору,відповідач допустилапрострочення поверненнякредиту ісплати процентів,внаслідок чогоза нею, ОСОБА_1 , станом на 21.04.2023 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 27 240 доларів США 19 центів, де заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 8 364 доларів США 52 центи, заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом 13 352 доларів США 23 центи, заборгованість по комісії за користування кредитом 2 538 доларів США 00 центів та пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором 2 985 доларів США 44 центи.

Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, то між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту суд вказує про наступне.

Згідно зістаттею 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписамистатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. ст.526-527,530 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Суд вказує, що правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами. Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст.ст.207,640 ЦК Українита уклали кредитний договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.

В даному випадку оглядом кредитного договору судом встановлено, що останній є підписаним сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов.

Відповідно достатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов`язання за вказаним кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу обумовлену сторонами грошову суму, що підтверджується Ордером розпорядженням № DNG0G200002246 від 08.08.2007 року.

За правилами частин другоїстатті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Згідно зістаттею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Доказів сплати відповідачем позики у строк та в порядку, що встановлені вказаним кредитним договором матеріали справи не містять.

Тобто в даному випадку Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв`язку з укладанням кредитного договору, та наявності з боку відповідача невиконаних зобов`язань за цим договором. При цьому розмір невиконаних зобов`язань підтверджується даними розрахунку заборгованості за кредитним договором, який не було спростовано відповідачем.

З огляду на положення частини першоїстатті 1046 ЦК України, а також частини першоїстатті 1049 ЦК Україниналежним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів. У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем, підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі, то позов в цій частині ґрунтується на законі та підлягає задоволенню. Враховуючи зазначені обставини та надані суду докази, суд приходить до висновку, що станом на 21.04.2023 року заборгованість за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 8 364 долари США 52 центи підлягає стягненню з Відповідача.

Стосовно вимоги про стягнення процентів, суд зазначає про наступне.

Також суд вказує, що за змістомстатті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Сторонами у вказаному договорі було обумовлено, що погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: щомісячно в період сплати, за який приймається період з «03» по «10» число кожного місяця позичальник: повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 112,43 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за відсотками, винагороди, комісії та кредитом

Згідно до п. 2.2.1. позичальник зобов`язується використати кредит на цілі, зазначені в п. 7.1 даного договору.

Пунктом 2.2.2. договору передбачено, що позичальник зобов`язався сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.п. 7.1, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 3.1, 3.2 даного договору. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту.

Таким чином, в даному випадку умовами договору передбачено обов`язок позичальника сплачувати відсотки за користування кредитними коштами у вказаному розмірі, однак відповідач свої договірні і зобов`язання зі сплати таких відсотків не виконує, що тягне за собою наявність підстав про стягнення заборгованості за відсотками у судовому порядку в розмірі 13 352 доларів США 23 центи.

Стосовно вимоги про стягнення комісії суд вказує на таке.

Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування»визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, у тому числі, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно п. 2.2.3, п. 2.2.4 Кредитного договору позичальник зобов`язується сплатити банку винагороду згідно з п.п. 7.1 та 6.2 цього договору, погашення кредиту виконати в порядку, сумах і строки, передбачені п. 7.1 та п. 2.3.3 цього договору.

Тобто в даному випадку, вказані витрати щодо комісїї передбачені кредитним договором та чітко визначені у графіку щомісячних платежів, які були підписані відповідачем. Вказані витрати врегульовані положеннямиЗакону України «Про споживче кредитування»(стаття 8), як такі, що входять до загальних витрат за споживчим кредитом, які сплачуються споживачем.

Відтак, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача комісії у розмірі 2538 доларів США 00 центів.

Щодо стягнення заборгованості в іноземній валюті, суд вказує на таке.

Статтею 99 Конституції Українивстановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно достатті 192 ЦК Україниіноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею193, частиною четвертою статті524 ЦК України,Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність»,Законом України «Про валюту і валютні операції», а також Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 рокуДекретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі Декрет № 15-93) (чинний на момент укладання договору позики),Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(чинний на момент укладання договору позики).

Статтею 524 ЦК Українивизначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК Українивстановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першоїстатті 1046 ЦК України, а також частини першоїстатті 1049 ЦК Україниналежним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Таким чином, оскільки позивач звертається до суду із вимогами про стягнення суми заборгованості в іноземній валюті, то суд, керуючись принципом диспозитивної, ухвалює рішення про стягнення такої заборгованості саме в іноземній валюті, яка була предметом виконання зобов`язання за таким кредитним договором.

Щодо вимоги про стягнення пені, суд зазначає про нижченаведене.

Також суд зазначає, що в силустатті 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами першою та другоюстатті 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 625 ЦК Українивизначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання а відповідно достатті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина першастатті 611 ЦК України).

Відповідно до положеньст. 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

Отже, порушення відповідачем строків порушення договірного зобов`язання у вигляді повернення грошових коштів частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі, відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені кредитним договором, зокрема сплату пені, як різновиду неустойки.

Так, п. 4.1. вказаного Кредитного договору передбачено, що при порушенні будь-якого зобов`язання, передбаченого п.п. 2.2.2, 2.2.3 Договору, банк має право нараховувати а позичальник зобов`язується сплатити пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується к гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Таким чином, сторони узгодили сплату розміру штрафних санкцій за невиконання умов договору у національній валюті України.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі№ 761/26293/16-ц(провадження № 14-64цс19) вказано, що «оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов`язання.

Оскільки факт неналежного виконання умов договору позичальником підтверджено матеріалами справи, з останнього підлягає стягненню пеня саме у гривні у розмірі 109147 грн. 68 коп. (2985 доларів США 44 центи, за курсом НБУ від 21.04.2023 року 36,56 грн., складає 109147 грн. 68 коп.).

Відтак, оскільки судовим розглядом справі встановлено, що відповідач договірні зобов`язання не виконала, у зв`язку із викладеним, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, та з відповідача підлягає стягненню за Договором № DNG0G200002246 від 08.08.2007 року станом на 21.04.2023 року заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 8 364 доларів США 52 центи, заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом 13 352 доларів США 23 центи та заборгованість по комісії за користування кредитом 2 538 доларів США 00 центів, а також, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором 109147 грн. 68 коп., у зв`язку із чим позов підлягає частковому задоволенню.

Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлена про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з`явилася, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надала, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.141ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 14938 грн. 52 коп.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 615, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження:01001,м.Київ,вул.Грушевського,буд.1Д,адреса листування:49094,м.Дніпро,вул.Набережна Перемоги,буд.50,код ЄДРПОУ14360570,МФО 305299, НОМЕР_2 (дляпогашення заборгованостіта судовихвитрат)) за Договором № DNG0G200002246 від 08.08.2007 року станом на 21.04.2023 року заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 8 364 доларів США 52 центи, заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом 13 352 доларів США 23 центи та заборгованість по комісії за користування кредитом 2 538 доларів США 00 центі.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження:01001,м.Київ,вул.Грушевського,буд.1Д,адреса листування:49094,м.Дніпро,вул.Набережна Перемоги,буд.50,код ЄДРПОУ14360570,МФО 305299, НОМЕР_2 (дляпогашення заборгованостіта судовихвитрат)) за Договором № DNG0G200002246 від 08.08.2007 року станом на 21.04.2023 року заборгованість по пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 109147грн.68коп.

4.У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місце знаходження:01001,м.Київ,вул.Грушевського,буд.1Д,адреса листування:49094,м.Дніпро,вул.Набережна Перемоги,буд.50,код ЄДРПОУ14360570,МФО 305299, НОМЕР_2 (дляпогашення заборгованостіта судовихвитрат) пропорційнодо розмірузадоволених позовнихвимог понесеніпозивачем тадокументально підтвердженісудові витратипо справіу виглядісудового зборув розмірі 14938 грн. 52 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя:Мовчан Д.В.