Рішення № 113902450, 29.09.2023, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/587/23

Номер провадження № 2/220/104/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2023 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Дурач О.А.

за участю секретаря Сербіної І.В.

представника позивача Барабаш Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури (адреса: майдан Озерний (вул. Боброва), буд. 32, м. Дніпро, 49003) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (адреса: вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) про конфіскацію земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

09.06.2022рокупозивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою. Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 23.06.2023 р. 09.08.2023 р. справу призначено до судового розгляду.

По данному провадженню ухвалою суду від 09.06.2023 р. (провадження

2-з/220/7/23) застосовувались заходи забезпечення позову.

Короткий зміст вимог позовної заяви

Звертаючись до суду із позовом заступник керівника Волноваської окружної прокуратури вказував, що ОСОБА_1 , яка є громадянином російської федерації, на підставі на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.11.2018 № 957, виданого приватним нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу Донецької області Гуковим О.В., набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим № 1421255100:04:005:0209 площею 0, 0918 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 02.11.2018 за № 28717813 приватним нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу Донецької області Гуковим О.В. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1135073514212). Як вбачається із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.10.2018 № НВ-1403732022018, державна реєстрація спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав проведена 15.03.2003 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), від 09.02.2003, земельна ділянка сформована, віднесена до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення для ведення селянського господарства. При цьому відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на час вчинення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки ОСОБА_1 була громадянкою російської федерації та перебувала на території України на підставі посвідки на постійне проживання серії та номеру: НОМЕР_1 , виданої 24.03.2015, видавник: 1401. Прокурор вказує, що ОСОБА_1 будучи іноземним громадянином, впродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 02.11.2018 по даний час) не відчужила її, чим порушила статті 13,14,41 Конституції України та статті 80,81,145 ЗК України. Про факт порушення земельного законодавства ОСОБА_1 у вигляді невідчуження протягом законодавчо визначеного строку належної їй земельної ділянки з кадастровим № 1421255100:04:005:0209 Волноваська окружна прокуратура Донецької області дізналась у березні 2023 року за результатами опрацювання відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Саме із дати формування інформаційної довідки у вказаному Реєстрі (09.03.2023) і необхідно обчислювати початок перебігу строку позовної давності для прокурора, який з цього моменту мав об`єктивну можливість дізнатись, що Відповідач є власником спірної земельної ділянки та досі всупереч вимогам статей 81, 145 Земельного кодексу України не виконала обов`язок щодо її відчуження, а, отже, така земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду на користь держави.Враховуючи вищезазначене, прокуратура просила конфіскувати у власність держави земельну ділянку сільськогосподарського призначення громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), з кадастровим номером № 1421255100:04:005:0209 площею 0, 0918 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1135073514212) шляхом припинення права власності ОСОБА_1 , відомості про яке зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 02.11.2018 за № 28717813, та визнання права власності за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, Полтавська обл., поштовий індекс: 36039, ЄДРПОУ 39767332) та стягнути судові витрати, які складаються з судового збору в загальному розмірі 4026 грн.

Зміст відзиву відповідача.

Відповідачем подано відзив на вказану позовну заяву, який судом прийнято до розгляду. У відзиві відповідач просила відмовити у задоволенні позовних вимог, просила залишити земельну ділянку у її власності.

Зміст відповіді на відзив

08.08.2023 р. до суду надійшла відповідь на відзив від Волноваської окружної прокуратури, згідно якої на підставі зазначених вище відомостей у їх сукупності достовірно встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації і до теперішнього часу громадянства України не отримувала.З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не встановлено, що ОСОБА_1 як нерезидент України у період з 02.11.2018 по 02.11.2019 не вчинила будь-яких юридично значущі дії щодо відчуження спірної земельної ділянки. При цьому посилання відповідача на необізнаність із вказаними вище вимогами не є поважною обставиною, яка унеможливлює виконання громадянином-нерезидентом покладених на нього вимог національного земельного законодавства, такі вимоги є імперативними та безальтернативними. Отже, позов слід задовольнити.

Процедура судового розгляду

У судовому засіданні представник позивача прокурор Барабаш Т.Ю. позовні вимоги підтримала, дала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Позивач Головне управлінняДержгеокадастру уДонецькій області,відповідач ОСОБА_2 та третя особа у судове засідання не з`явились. Повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача у заяві від 28.06.2023 р. зазначив про підтримання позовних вимог, вказав, що наявні підстави для задоволення позовної заяви, просив справу розглядати у його відсутність. Клопотання про відкладення розгляду не надходили. Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу без участі представника позивача, відповідача враховуючи належне сповіщення вказаних осіб про дату, час та місце розгляду справи, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи, у відповідності до положень ст.. 223 ЦПК України, приймаючи до уваги заяву представника позивача про розгляд справи за його відсутності. У справі достатньо даних про права та взаємовідносини сторін на теперішній час.

Фактичні обставини, встановлені судом

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судомфактично встановлено наступне.

ОСОБА_1 , яка є громадянкою Російської Федерації, на підставі на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.11.2018 № 957, виданого приватним нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу Донецької області Гуковим О.В., набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим № 1421255100:04:005:0209 площею 0, 0918 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 02.11.2018 за № 28717813 приватним нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу Донецької області Гуковим О.В. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1135073514212).

Таким чином, саме 02.11.2018 р. громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Великоновосілківської селищної ради.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на час вчинення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки ОСОБА_1 була громадянкою російської федерації та перебувала на території України на підставі посвідки на постійне проживання серії та номеру: НОМЕР_1 , виданої 24.03.2015, видавник: 1401.

На запит прокуратури від 07.04.2023 № 51-621ВИХ-23, Головне управління листом від 17.04.2023 № 1401.2.3- 2034/14.3-23 повідомило, що згідно бази даних Єдиної інформаційно- аналітичної системи управління міграційними процесами (ЄІАС УМП) ДМС України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була документована посвідкою на постійне проживання в Україні, зазначеною у запиті (серії та номеру: НОМЕР_1 , виданої 24.03.2015, видавник: 1401). Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області листом від 11.05.2023 № 1401.2.3-2455/14.3-23 у відповідь на запит прокуратури від 03.05.2023 № 51-911ВИХ-23 також додатково повідомило, що з питань оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, набуття громадянства України ОСОБА_1 не зверталася.

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

Приписами ст.41 Конституції України, ст.ст.319, 321 Цивільного кодексу України, встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного та Земельного кодексів України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно ч.1 ст.39 Закону України «Про міжнародне приватне право» виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, оскільки земельна ділянка належить до нерухомого майна в силу ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України, знаходиться на території України, то на спірні правовідносини поширюється дія права України.

Відповідно до ст.ст.373, 374 Цивільного кодексу України, ст.80 Земельного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Суб`єктами права приватної власності на землю, згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України, визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч.2 ст.81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст.81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті, в тому числі, у разі прийняття спадщини.

Відповідно до ч.5 ст.22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом ч.4 ст.81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Суду не надано доказів, що ОСОБА_1 протягом року виконала покладений на неї обов`язок та відчужила земельну ділянку. Зазначений факт підтверджується інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, доводи відповідача у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.

У разі невиконання вимог ч.4 ст.81 ЗК України настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 356 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення ( конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відтак, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 02.11.2018 р. по даний час) не відчужила її, є підстави для її конфіскації у власність держави.

Дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством (ч. 4 ст. 81 ЗК України). Ця норма є імперативною та не передбачає винятків.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 вказаного Закону України державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, поновити порушені інтереси держави у даному випадку в майбутньому можливо шляхом внесення державним реєстратором змін до відомостей Державного реєстру речових прав та їх обтяжень про вищевказану земельну ділянку у вигляді припинення права приватної власності Відповідача на таку ділянку з одночасним визнанням права власності держави на неї в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на підставі рішення суду.

Також суд зазначає, що компетентним суб`єктом владних повноважень у даних відносинах є Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Згідно з висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган.

Так, ч. 4 ст.145 Земельного кодексу України передбачено, що позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель.

Відповідно до Положення про Державну служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності.

Зокрема, підпунктом 42 пункту 4 Положення передбачено, що Держгеокадастр, відповідно до покладених на нього завдань, подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Згідно Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, затвердженого Наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 р. №603, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області є територіальним органом Держгеокадастру та реалізує його повноваження на території Донецької області.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Донецької області. Головне управління здійснює державний нагляд (контроль) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, надає адміністративні послуги у сфері земельних відносин, землеустрою, Державного земельного кадастру та національної інфраструктури геопросторових даних. Відповідно до підпункту 36 пункту 4 даного Положення Головне управління подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

В даному випадку, нездійснення захисту компетентним органом полягає у тому, що ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не вжило будь-яких заходів із конфіскації земельної ділянки у іноземця.

Згідно з висновками про застосування норм права, висловленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2018 р. у справі № 912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Судом встановлено, що Волноваська окружнапрокуратура проінформувала Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області листом від 10.04.2023 № 51-

630ВИХ-23,, щодо виявлених порушень відповідачем як іноземною громадянкою національного земельного законодавства у вигляді невідчуження належної їй земельної ділянки з кадастровим № 1421255100:04:005:0209 протягом року з дня набуття на неї права власності.

Разом з цим, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області листом від 27.04.2023 № 10-5-0.62-874/2-23 повідомило Волноваську окружну прокуратуру, що з відомостей, зазначених у запиті прокуратури, вбачається, що ОСОБА_1 як громадянка російської федерації порушила національне земельне законодавство, однак Головне управління не зверталося з позовом до суду щодо конфіскації земельної ділянки з кадастровим № 1421255100:04:005:0209 через обмежене фінансування на сплату судового збору.

Зазначене свідчить про те, що Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області самоусунулось від вжиття заходів із захисту порушених інтересів держави у сфері земельних правовідносин. За таких обставин інтереси держави залишаються незахищеними і потребують захисту.

Для здійснення прокурором представництва інтересів держави не має значення з яких причин (об`єктивних чи суб`єктивних) компетентний орган не здійснив їх захист. Важливо лише те, що захист інтересів держави не здійснено і вони його потребують.

З огляду на це, суд вважає, що у прокурора були підстави для подання до суду позовної заяви в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області. В даному випадку представництво інтересів держави здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишилися незахищеними.

Прокурором дотримано вимоги абз.3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

На виконання зазначених норм, Волноваською окружною прокуратурою попередньо листом повідомлено позивача про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

В силу ч.4 ст.145 ЗК України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Пунктом 10 ч.1 ст.346 ЦК України визначено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Частиною 1 ст.348 ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

Висновки суду за результатами розгляду позову

Враховуючи вищенаведене у своїй сукупності та логічному взаємозв`язку, аналізуючи надані сторонами докази, суд вважає, що позивачем надано належні, достатні та допустимі докази на обґрунтування своїх вимог.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на конкретні обставини даної справи, а саме на те, що земельна ділянка кадастровий номер 1421255100:03:001:0405 вибула з власності держави поза волею власника, на підставі неіснуючого наказу ГУ Держгеокадастру Донецької області, судом перевірено та встановлено, що витребування даної земельної ділянки становить суспільний інтерес, переслідує легітимну мету, буде відповідати критерію «розумного балансу» та не є надмірним тягарем для відповідача.

Витребування земельноїділянки увідповідача непорушуватиме принциппропорційності втручанняу їїправо власності.Позовні вимогипро витребуванняземельної ділянкиз володіннявідповідача єобґрунтованими,перешкод длязастосування механізмустатті 388ЦК Українине встановлено,втручання державиу їхправо власностіє виправданим,оскільки порушеннячітко визначеногозаконодавством порядкунадання земельнихділянок порушуєсуспільний інтересна законнийобіг землі,як національногобагатства таположення законодавстваУкраїни прозобов`язання органіввлади діятив межахсвоїх повноваженьта упорядку передбаченомузаконом.Недотримання такогопорядку тягнеза собоюсвавілля державнихорганів тазнищення правовогопорядку удержаві.Водночас відповідач ОСОБА_3 не позбавленаправа звернутисяз вимогоюпро відшкодуваннязавданих збитківдо продавцяземельної ділянки. Позивачем обрано ефективний спосіб захисту його прав, оскільки у даному випадку має бути застосована саме вимога про витребування майна.

Відповідачем такі висновки суду не спростовані. Належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження своїх заперечень ним не надано.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі та необхідно припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером № 1421255100:04:005:0209 площею 0, 0918 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області та продажу на земельних торгах з поверненням ОСОБА_1 виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Щодо розподілу судових витрат

При розподілі судових витрат суд керується нормами ч. 1ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача просив стягнути на корить позивача понесені витрати по сплаті судового збору за розгляд позовних вимог та судового збору, поданого за розгляд заяви про забезпечення позову. Позивачем за платіжним дорученням 900, 23.05.2023 р. сплачено судовий збір у розмірі 2684 грн., призначення платежу судовий збір за позовом до ОСОБА_1 . Також, у провадженні 2-з/220/7/23 позивачем сплачено судовий збір у сумі 1342 грн. Загальна сума понесених судових витрат складає 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) гривень 00 копійок.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі витрати по сплаті судового збору стягуються з відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 19, 81, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір» суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Першого заступникакерівника Волноваськоїокружної прокуратури(адреса:майдан Озерний(вул.Боброва),буд.32,м.Дніпро,49003)в інтересахдержави вособі Головногоуправління Держгеокадаструу Донецькійобласті (адреса:вул.Уютна,буд.23,м.Полтава,Полтавська область,36039)до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 )про конфіскаціюземельної ділянки,задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 (РНОКПП, НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ), на земельну ділянку з кадастровим номером № 1421255100:04:005:0209 площею 0, 0918 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1135073514212, яка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.11.2018 № 957, виданного приватним нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу Донецької області Гуковим О.В., шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, Полтавська обл., поштовий індекс: 36039, ЄДРПОУ 39767332) та продажу на земельних торгах з поверненням ОСОБА_1 виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП, НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь на користь Донецької обласної прокуратури (р/р № UA 918201720343180002000016251, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25707002, отримувач Донецька обласна прокуратура) судові витрати на сплату судового збору в загальному розмірі 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) гривень 00 копійок..

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 03.10.2023 р.

Суддя: О.А. Дурач