Вирок № 11389554, 27.09.2010, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 1-85/2010 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2010 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

В складі: головуючого судді - Франчук О.Д.

при секретарі - Коршак О.В.

з участю прокурора - Кравченка К.І.

з участю захисника - ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Южноукраїнська кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Алма-Ата Казахстан, росіянина, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого: 11.12.2002 року вироком Бориспільського міського суду Київської області за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 187 КК України до 4 років позбавлення волі;

18.08.2003 року вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнено 07.09.2007 року по відбуттю строку покарання,

у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2008 року близько 10 години 20 хвилин ОСОБА_2, знаходячись на другому поверсі приміщення Центрального ринку, розташованого по вул. Дружби Народів в м.Южноукраїнську Миколаївської області, шляхом вільного доступу, таємно викрав з торгового місця (стола) приватного підприємця ОСОБА_3, мобільний телефон «Nokia 6131» IMEI НОМЕР_1 вартістю 784 гривень з флеш картою на 2 Гб вартістю 200 гривень, чим спричинив потерпілій матеріальний збиток на загальну суму 984 гривень.

Згідно висновку експерта № 1/42 від 16.03.2010 року, залишкова вартість викраденого підсудним мобільного телефону «Nokia 6131» IMEI НОМЕР_1 на день скоєння злочину становила 784 грн..

Допитаний в судовому засіданні підсудний повністю визнав себе винним у скоєнні ним корисливого злочину та показав суду, що 19 грудня 2008 року близько 10 години 20 хвилин він, знаходячись на другому поверсі приміщення Центрального ринку, розташованого по вул. Дружби Народів в м. Южноукраїнську Миколаївської області, скориставшись тим, що продавець на деякий час відійшла від свого робочого місця, непомітно викрав мобільний телефон «Nokia 6131» IMEI НОМЕР_1 з флеш картою, який в подальшому продав за 250 грн. своєму знайомому ОСОБА_4. В скоєному щиро розкаюється, матеріальні збитки добровільно відшкодував потерпілій.

Окрім свідчень самого підсудного його вина в інкримінованому йому злочині також підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так потерпіла ОСОБА_3 суду показала, що вона являється приватним підприємцем та має торгівельне місце на АДРЕСА_3. 19.12.2008 року приблизно о 10 годині 20 хвилин до її торгового місця підійшли візуально знайомі їй молода жінка ОСОБА_5 та її чоловік, пізніше виявилося, що це був ОСОБА_2. ОСОБА_5 попросила її упакувати подарунок в подарунковий папір. Вона відійшла до другого столу на своєму торгівельному місці, щоб показати ОСОБА_5 зразки подарункового паперу. ОСОБА_5 підійшла разом з нею до другого столу, а ОСОБА_2 залишився біля її робочого місця. На полиці над столом, біля якого залишився чоловік, знаходилися три належні їй мобільні телефони: два телефони “НОКІА” і один “Сіменс”. ОСОБА_5, подивившись на подарунковий папір, не вибрала жодного і підійшовши до ОСОБА_2, сказала йому, що треба йти в інший магазин і вони пішли. Приблизно через 5 хвилин після того, як вони пішли, вона виявила що зник один з її мобільних телефонів “НОКІА 6131” чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_1. Вказаний телефон вона купила 29.12.2007 року в магазині “Фокстрот” за 1200 гривень. В телефоні знаходилась сім-карта НОМЕР_2 та флеш-карта на 2 Гб, яку вона купила пізніше ніж сам телефон, за 200 гривень. Крім ОСОБА_5 та ОСОБА_2, до її стола в той час, коли зник її мобільний телефон, ніхто не підходив. Вона впевнена, що її мобільний телефон “НОКІА 6131” викрав саме ОСОБА_2, в той час коли вона показувала ОСОБА_5 зразки подарункового паперу. Коли вона побачила, що зник її мобільний телефон, то одразу вибігла на вулицю і стала шукати на території ринку ОСОБА_5 та її чоловіка, але не знайшла їх. Від заявленого цивільного позову відмовилася, так як підсудний у добровільному порядку відшкодував їй завдані ним збитки.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що наприкінці 2008 року, або на початку 2009 року, точно не памятає, він придбав для дружини у свого знайомого ОСОБА_2 мобільний телефон «НОКІА 6131» ІМЕІ НОМЕР_3 чорного кольору за 250 гривень. Підсудний приніс йому вказаний телефон на роботу, в майстерню по ремонту взуття, розташовану поруч з АДРЕСА_2, де він працював. Телефон мав кілька пошкоджень у вигляді вдавлень на зовнішніх і внутрішніх частинах корпусу. Він спитав у ОСОБА_2 чи вказаний мобільний телефон не крадений, на що той відповів, що це телефон його брата і що він його продає через гостру потребу в грошах. Його дружині ОСОБА_7 на той момент потрібен був мобільний телефон і тому він одразу придбав для неї вказаний мобільний телефон. Телефон був без сім-карти і без карти памяті, а також без зарядного пристрою і документів. Він спитав у ОСОБА_2 чи є у нього документи та зарядний пристрій. ОСОБА_2 відповів, що пізніше занесе йому документи на телефон і зарядний пристрій, але нічого він йому більше не приносив. Вказаним мобільним телефоном весь цей час користувалася ОСОБА_7, але коли вона від працівників міліції дізналася про те, що мобільний телефон «НОКІА 6131» ІМЕІ НОМЕР_1 крадений, то добровільного видала його працівникам Южноукраїнського МВ УМВС.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердила, що на початку 2009 року її чоловік ОСОБА_4 придбав у свого знайомого ОСОБА_2 мобільний телефон «НОКІА 6231» чорного кольору без сім-карти і флеш-карти за 250 гривень і подарував їй, оскільки в неї не було мобільного телефону. В лютому 2010 року до неї звернулися працівники міліції з приводу мобільного телефону «НОКІА 6231» ІМЕІ НОМЕР_1 та повідомили, що він крадений і його необхідно повернути власнику, тому необхідно видати його працівникам міліції. Після чого вона добровільно погодилася видати вказаний телефон працівникам Южноукраїнського МВ УМВС.

З показів свідка ОСОБА_8 (а.с. 41, 144), оголошених в судовому засіданні, слідує, що вона являється приватним підприємцем та має торгівельне місце на АДРЕСА_3, де продає квіти. Біля її торгового місця знаходиться торгове місце ОСОБА_3, яка також продає квіти. 19.12.2008 року близько 10 години вона разом з ОСОБА_3 знаходились на своїх робочих місцях. Вона бачила, що у ОСОБА_3 було три мобільні телефони, один з яких “NОКІА” був новий і дорогий, а два інших “NОКІА” і “Сіменс” не дорогі і не нові. Всі три телефони ОСОБА_3 в той час лежали на полиці біля її столу-прилавку. О 10 годині 20 хвилин до останньої підійшли молоді чоловік і жінка. ОСОБА_3 показувала дівчині товар, а молодий чоловік залишився стояти біля столу, де лежали мобільні телефони. Через кілька хвилин вона побачила що молода жінка, нічого не купивши, направилась до виходу, де її наздогнав молодий чоловік, який також нічого не купив у ОСОБА_3. Через кілька хвилин ОСОБА_3 виявила, що зник її новий мобільний телефон “NОКІА” чорного кольору. Тоді ОСОБА_3 вибігла з приміщення другого поверху ринку, щоб наздогнати людей, що до неї підходили, так як саме в той час, як вони знаходились біля її торгового місця, зник її мобільний телефон. Крім них в той час до ОСОБА_3 ніхто не підходив. Але вона не змогла їх знайти і тому викликала міліцію.

Дослідивши в судовому засіданні всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вина підсудного у таємному заволодінні чужим майном повністю знайшла своє підтвердження.

Дії ОСОБА_2 підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При призначенні підсудному виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, його характеризуючі дані.

Помякшуючими обставинами покарання, суд визнає щире каяття у вчиненому злочині та добровільне відшкодування завданих ним збитків потерпілій.

Обставинами, які обтяжують покарання, суд визнає рецидив злочинів.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про те, що виправлення підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а тому достатнім для його виправлення можливе призначення йому покарання з застосуванням положень ст. 75 КК України.

Відповідно до ст. 93 КПК України з підсудного підлягають стягненню витрати на проведення товарознавчої експертизи.

На підставі зазначеного та керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.

В силу ст. 75 КК України засудженого звільнити від відбування покарання та встановити йому 1 рік іспитового строку.

На підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обовязки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_2, до вступу вироку в законну силу, залишити підписку про невиїзд.

Речовий доказ (а.с. 90, 91) мобільний телефон «Nokia 6131» IMEI НОМЕР_1 повернути за належністю ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_2 за проведення експертизи (а.с. 62-69) 253 грн. 54 коп. - отримувач НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області, р/р 31251272210005 ГУДК в Миколаївській області МФО 826013, код ЗКПО 25574110.

На вирок можуть бути подані апеляції до Судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя Южноукраїнського

міського суду О.Д. Франчук