Рішення № 113893810, 02.10.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

02 жовтня 2023 р. Справа № 120/9607/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутршніх справ України

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України (далі- Департамент МВС України, відповідач), в якому просив:

-визнати протиправними дії Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови в підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подання про призначення мені пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

-зобов`язати Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ У країни підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подання про призначення мені пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача щодо відмови в підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подання про призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»

Ухвалою від 07.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 Закону мають виконуватися одночасно всі три умови на дату звільнення особи зі служби: досягнення нею 45-річного віку, наявність необхідної тривалості страхового стажу та календарної вислуги років. Вказав, що ОСОБА_1 на дату звільнення зі служби в органах внутрішніх справ (18.02.1992) мав менше ніж 20 років вислуги років, не досяг 45-річного віку та не набув необхідної тривалості страхового стажу (не менше ніж 25 років), а тому, на думку відповідача, у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Пенсійному фонді та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зі зниженням пенсійного віку.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та відповідно до наказу УМВС України у Вінницькій області № 17 о/с від 21.02.1992 його звільнено зі служби, та як зазначає позивач, його вислуга у календарному обчисленні на момент звільнення складала 12 років 5 місяців 7 днів.

Позивач звернувся до Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України із заявою про направлення до ГУ ПФУ в Вінницькій області подання про призначення пенсії за вислугу років.

Листом від 01.03.2023 відповідачем надано відповідь про відсутність підстав для виконання заяви, оскільки позивач не має права на пенсію за вислугу років на умовах п. "б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки на дату звільнення з військової служби не мав 25-річної вислуги та не досяг 45-річного віку.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" визначені види, порядок та умови призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до п. "б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" Пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Законом №51-IV, який набрав чинності 31.07.2002, внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема до пункту «б» статті 12, згідно яких право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв`язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.04.2006 №3591-IV, який набрав чинності 29.04.2006, внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема, змінено назву цього Закону, зміст і редакцію окремих статей та доповнено його новими статтями. Так, статтю 12 викладено в іншій редакції, зокрема пункт «б» цієї статті передбачає, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Таким чином, редакція пункту «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ змінювалась, змінюючи при цьому умови і підстави виникнення права на пенсію за вислугу років, зокрема, умову призначення пенсії - досягнення 45-річного віку на час звільнення зі служби.

З 31.07.2002 по 29.04.2006 пункт «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ діяв за редакцією згідно з якою військовослужбовець міг звільнитися зі служби і раніше, але при досягненні ним 45-річного віку йому могла бути призначена пенсія за вислугу років при наявності інших обов`язкових показників.

Суд зауважує, що на час звільнення позивача зі служби та станом на час його звернення до відповідача для вчинення дій для призначення пенсії діяла редакція пункту «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ згідно якої, право на пенсію за вислугу років мали особи офіцерського складу, які на день звільнення досягли 45-річного віку. При цьому, позивач на час звільнення зі служби не досяг 45-річного віку.

Водночас, у період з 31.07.2002 по 29.04.2006 позивач не звертався до відповідача із вимогами щодо вчинення дій для призначення пенсії згідно пункту «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ, матеріали справи таких доказів не містять.

Суд встановив, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак, 45-річного віку досяг в 2003 році.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що оскільки позивач на час звільнення не досяг 45-річного віку а тому, ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії на підставі пункту «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ, що свідчить про правомірність оскаржуваної відмови відповідача.

Вказаний висновок відповідає позиції Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 04.05.2022 у справі №640/25383/19 та постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2023 у справі № 560/10714/22.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Департамент пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, код ЄДРПОУ 00032684)

СуддяКрапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом

Суддя

Секретар