Рішення № 113893793, 02.10.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 жовтня 2023 р. Справа № 120/9082/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "КОРСИКА" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "КОРСИКА" до Вінницької митниці.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з метою здійснення своєї господарської діяльності, що в основному полягає в оптовій торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, між товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "КОРСИКА" та іноземною компанією "СHANGZHOU GOLDENBURG WOOD CO., LTD", що є юридичною особою за законодавством Китайської Народної Республіки, 18 листопада 2022 року укладено контракт на поставку товарів № GD20221118 (далі - Контракт).

13 березня 2023 року на виконання умов Контракту продавцем було виставлено інвойс № CZDH22035-3 з переліком товарів на загальну суму 86792,05 доларів США на умовах поставки - FOB, SHANGHAL, CHINA. Умови оплати - 100% оплата протягом 90 днів після поставки. Особливі умови - товар підлягає подальшому експорту в Україну.

З метою розмитнення такого товару до митного органу подані усі необхідні для цього документи.

Проте відповідач за результатами розгляду поданих документів прийняв рішення № UА401000/2023/000049/2 від 22 травня 2023 року про коригування митної вартості товарів, застосувавши при цьому резервний метод визначення митної вартості.

На переконання позивача, таке рішення митного органу є протиправним, оскільки до митного органу було надано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару за ціною договору (Контракту), а тому позивач просить таке рішення скасувати.

Ухвалою від 03 липня 2023 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

18 липня 2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що згідно з положеннями статті 54 Митного кодексу України митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. В той же час за статтею 52 цього Кодексу декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідач вважає, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості згідно з поданою електронною митною декларацією 23UA401020026156U0 від 19 травня 2023 року не підтвердженні документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, що слугувало підставою для застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованих позивачем товарів та прийняття з цього приводу оскаржуваного рішення. За таких обставин відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність.

20 липня 2023 року представником відповідача подано до суду клопотання щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

18 листопада 2022 року товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "КОРСИКА" (покупець) укладено Контракт № GD20221118 з іноземною компанією "СHANGZHOU GOLDENBURG WOOD CO., LTD" (продавець), що є юридичною особою за законодавством Китайської Народної Республіки.

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 цього Контракту продавець зобов`язується передати товар у власність покупця, а покупець прийняти товар і своєчасно оплатити його вартість. Номенклатура, кількість, строки, ціна та умови поставки зазначаються в Інвойсах.

Як зазначено у пункті 2.1 розділу 2 Контракту, ціни на товар встановлюються в доларах США та включають вартість тари, упаковки, маркування, а також вартість доставки товару Покупцю (для умов CIF або CFR), або з урахуванням інформації по відвантаженню (для умов FOB).

Загальна вартість кожної конкретної партії поставляємого товару, ціна за одиницю і за позиціями вказуються в комерційних інвойсах кожної конкретної партії товару, що поставляється (пункт 2.2 розділу 2 Контракту).

Згідно з пунктом 2.3 розділу 2 Контракту загальна вартість цього Контракту складається з вартості всіх конкретних партій товару і становить 10 000 000 доларів США.

22 травня 2023 року товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "КОРСИКА" з метою проведення митного оформлення та випуску у вільний обіг товарів разом з митною декларацією № 23UA401020026156U0 подано митному органу наступні документи: комерційний інвойс № CZDH22035-3 від 13 березня 2023 року, коносамент WMSS23030645 від 15 березня 2023 року, пакувальний лист б/н від 13 березня 2023 року, накладну на залізничне перевезення № 21077 від 06 травня 2023 року, міжнародні товарно-транспортні накладні CMR №№ 000003604, 000003605, 000003606, 000003608, 000003609 від 17 травня 2023 року, контракт на поставку товарів № GD20221118 від 18 листопада 2022 року, договір № 1001/2 про надання послуг з декларування та митного оформлення товарів від 02 січня 2020 року, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг РФ-16879 від 09 травня 2023 року, довідку про транспортні витрати № 0905/22 від 09 травня 2023 року, прайс-лист виробника-постачальника б/н від 20 січня 2023 року, висновок про вартість товару ДП "Держзовнішінформ" № 113/268 від 12 травня 2023 року, договір транспортного експедирування № 01-07/2016 від 01 липня 2016 року, копію митної декларації країни відправлення № 223120230000802588 від 13 березня 2023 року.

Додатково на вимогу митного органу позивачем надано рахунок-проформу CZDH22035 від 03 березня 2023 року, платіжну інструкцію в іноземній валюті № 18 від 15 травня 2023 року, лист-пояснення від відправника б/н від 22 травня 2023 року, лист-пояснення від експедитора №2205/22 від 22 травня 2023 року, лист-пояснення від морського агента б/н від 22 травня 2023 року, лист-пояснення до рахунку-проформи № 04-220523 від 22 травня 2023 року, лист від брокера про перелік наданих документів б/н від 22 травня 2023 року.

За результатами розгляду поданих документів митним органом 22 травня 2023 року винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UА401000/2023/000049/2, згідно з яким скориговано вартість окремих категорій товарів за електронною митною декларацією 23UА401020026156U0 від 22 травня 2023 року.

У рішенні зазначено, що в Контракті не встановлено основні умови, а саме: номенклатура товару (асортимент), ціна товару, умови поставки товару, валюта договору (зважаючи на пункт 6.4 Контракту), порядок розрахунків за товар (умови оплати). Доповнень до Контракту, якими б вносились зміни до договору, митному органу не надано. Частину документів до митного оформлення подано без дотримання вимог статті 254 Митного кодексу України (китайською мовою). За допомогою сервісу Google-перекладач митним органом проаналізовано відомості, наявні в поданій копії митної декларації країни відправлення № 223120230000802588 від 13 березня 2023 року та встановлено, що торгівельною країною та країною призначення є Польща (тобто відповідно до декларації країни експорту товар не декларувався на експорт до України), а портом відправлення є порт Яньшань, що не відповідає заявленим декларантом відомостям. Крім того, в поданих документах відсутні відомості про складову митної вартості, зазначену в пункті 6 частини 10 статті 58 Митного кодексу України, а саме: вартість витрат, пов`язаних з обробкою товарів в порту Гданськ, яка є обов`язковою при обчисленні митної вартості. Наведене ставить під сумнів достовірність поданих до митного оформлення документів. За таких обставин митним органом запропоновано декларанту подати додаткові пояснення та документи. Декларантом надіслано на адресу митного органу ряд листів та уточнюючих документів, у яких серед іншого згадується про допущені помилки в наданих для митного оформлення документах. Так, відповідно до банківського платіжного документу отримувач вантажу 15 травня 2023 року здійснив оплату в сумі 178151,50 доларів США за ламіновану підлогу по Контракту від 18 листопада 2022 року № GD20221118. Згідно з пунктом 6.3 Контракту умови оплати вказуються в інвойсі, проте в наданому митному органу комерційному інвойсі від 13 березня 2023 року умови оплати зазначено як 100% оплати протягом 90 днів з моменту поставки. Тобто митниці надано два документи, які суперечать один одному, оскільки із таких слідує, що оплата за товар проводилася двічі (100% передплата та 100% протягом 90 днів з моменту поставки). Зважаючи на те, що для підтвердження митної вартості декларантом надано документи, що містять ознаки підробки, та у зв`язку з відмовою декларанта від надання додаткової інформації (документів), тому митний орган дійшов висновку, що декларантом не дотримано вимог частини 2 статті 52 Митного кодексу України. Декларантом митну вартість товару заявлено відповідно до положень статті 58 Митного кодексу України (за ціною Контракту). Враховуючи, що митницею встановлено ознаки підробки поданих до митного оформлення документів та з огляду на відмову декларанта надати документи, що вимагались митним органом, зважаючи на невизначеність основних умов договору, метод визначення митної вартості товару за ціною договору не застосовується. Відповідно до пунктів 2 та 3 статті 58 Митного кодексу України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 Митного кодексу України. Митна вартість не може бути визначена за методами, визначеними статтями 59 та 60 Митного кодексу, у зв`язку з відсутністю у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні, в найближчий до митного оформлення час, за основним методом визначення митної вартості. Визначити митну вартість за другорядними методами, передбаченими у статтях 62 та 63 Митного кодексу України, неможливо з причин відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості та ненаданням декларантом документів, які надали б можливість визначити митну вартість за цими методами. Саме тому митна вартість товару визначена за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України. При цьому джерелом числового значення митної вартості є митна декларація № UA100390/2023/704899 від 24 квітня 2023 року.

Надаючи правову оцінку рішенню митного органу, що оскаржується, суд зважає на таке.

Статтею 1 Митного кодексу України (надалі - МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 МК України).

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335 та 336 МК України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 МК України).

Згідно із статтями 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини 1, 2 статті 52 МК України).

Частинами 1 та 2 статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин 1, 2 статті 53 МК України слідує, що МК України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Водночас у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 МК України).

Відтак аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 2 статті 53 МК України визначено перелік документів, якими декларант може підтвердити митну вартість товарів. Разом із тим застосування частини 3 статті 53 МК України (щодо витребування митним органом додаткових документів) можливе лише за певних умов, що обумовлені цією частиною, а саме: у разі якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; при цьому, вимога щодо надання додаткового (их) документу (ів) повинна стосуватися виключно лише того (тих) документу (ів), відсутність якого (яких) не дає можливості пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

На необхідності витребування лише тих документів, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, що визначені частиною 3 статті 53 МК України, неодноразово вказував і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїх рішеннях.

Таким чином, вимога щодо надання додаткових документів можлива лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому сумніви митного органу вважаються обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, як свідчить вимога відповідача, ним витребовувались договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту), виписку з бухгалтерської документації, каталоги виробника товару, специфікації виробника товару, інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Однак такі документи хоч і передбачені у переліку, що визначений частиною 3 статті 53 МК України, проте, на переконання суду, підстав для витребовування таких не було, адже підстави для такого витребовування чітко регламентовані та полягають у наступному: якщо подані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, судом установлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації № 23UA401020026156U0 від 22 травня 2023 року митної вартості товарів подано митному органу такі документи: комерційний інвойс № CZDH22035-3 від 13 березня 2023 року, коносамент WMSS23030645 від 15 березня 2023 року, пакувальний лист б/н від 13 березня 2023 року, накладну на залізничне перевезення № 21077 від 06 травня 2023 року, міжнародні товарно-транспортні накладні CMR №№ 000003604, 000003605, 000003606, 000003608, 000003609 від 17 травня 2023 року, контракт на поставку товарів № GD20221118 від 18 листопада 2022 року, договір № 1001/2 про надання послуг з декларування та митного оформлення товарів від 02 січня 2020 року, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг РФ-16879 від 09 травня 2023 року, довідку про транспортні витрати № 0905/22 від 09 травня 2023 року, прайс-лист виробника-постачальника б/н від 20 січня 2023 року, висновок про вартість товару ДП "Держзовнішінформ" № 113/268 від 12 травня 2023 року, договір транспортного експедирування № 01-07/2016 від 01 липня 2016 року, копію митної декларації країни відправлення № 223120230000802588 від 13 березня 2023 року.

Додатково до митного органу також подано рахунок-проформу CZDH22035 від 03 березня 2023 року, платіжну інструкцію в іноземній валюті № 18 від 15 травня 2023 року, лист-пояснення від відправника б/н від 22 травня 2023 року, лист-пояснення від експедитора №2205/22 від 22 травня 2023 року, лист-пояснення від морського агента б/н від 22 травня 2023 року, лист-пояснення до рахунку-проформи № 04-220523 від 22 травня 2023 року, лист від брокера про перелік наданих документів б/н від 22 травня 2023 року.

Проте з рішення про коригування митної вартості № UA401000/2023/000049/2 від 22 травня 2023 року слідує, що під час опрацювання положень Контракту № GD20221118 від 18 листопада 2022 року встановлено, що у такому не встановлено основних умов, а саме: номенклатура товару (асортимент), ціна товару, умови поставки товару, валюта договору (зважаючи на пункт 6.4 Контракту), порядок розрахунків за товар (умови оплати).

Водночас такі аргументи митного органу слід оцінити критично з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Контракту № GD20221118 від 18 листопада 2022 року продавець зобов`язується передати товар у власність покупця, а покупець прийняти товар і своєчасно оплатити його вартість. Номенклатура, кількість, строки, ціна та умови поставки зазначаються в Інвойсах.

Як зазначено у пункті 2.1 розділу 2 Контракту, ціни на товар встановлюються в доларах США та включають вартість тари, упаковки, маркування, а також вартість доставки товару Покупцю (для умов CIF або CFR), або з урахуванням інформацію по відвантаженню (для умов FOB).

Загальна вартість кожної конкретної партії поставляємого товару, ціна за одиницю і за позиціями вказуються в комерційних інвойсах кожної конкретної партії товару, що поставляється (пункт 2.2 розділу 2 Контракту).

Згідно з пунктом 2.3 розділу 2 Контракту загальна вартість цього Контракту складається з вартості всіх конкретних партій товару і складає 10 000 000 доларів США.

Як слідує з Інвойсу № CZDH22035-3 від 13 березня 2023 року та пакувального листа б/н від 13 березня 2023 року, у таких документах чітко зазначено (деталізовано) всі основні умови Контракту, зокрема асортимент товару, ціну, умови поставки, валюту тощо.

При цьому митним органом безпідставно не враховано як Інвойс № CZDH22035-3 від 13 березня 2023 року, так і пакувальний лист б/н від 13 березня 2023 року, які деталізують (конкретизують) загальні положення Контракту, а тому аргументи відповідача в частині незазначення у Контракті його основних умов слід визнати необґрунтованим, адже такі спростовуються поданими декларантом Інвойсом та пакувальним листом.

Щодо тверджень відповідача про те, що копію митної (експортної) декларації країни відправлення від 13 березня 2023 року № 223120230000802588 надано без перекладу на державну мову, що суперечить вимогам статті 254 МК України, суд зауважує наступне.

Відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Тобто митний орган наділений правом вимагати у декларанта здійснити переклад документів на українську мову у разі, якщо дані, які містяться в таких документах, необхідні для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Проте матеріали справи не містять будь-яких вимог митного органу щодо здійснення декларантом перекладу на українську мову копії митної декларації, а лише констатовано, що таку декларацію подано без перекладу на державну мову, що не узгоджується з приписами статті 254 МК України.

Далі відповідач в оскаржуваному рішенні вказав на те, що відповідно до митної декларації країни відправлення та країною призначення вантажу є Польща (тобто відповідно до декларації країни експорту товар не декларувався на експорт в Україні), а порт відправлення іменований "Яшань", що не відповідає заявленим відомостям.

На такі аргументи позивачем направлено до митного органу лист вих. № 03-220523 від 22 травня 2023 року, у якому йдеться про те, що Шанхайський порт має кілька терміналів. Термінал Яншань - шанхайський глибоководний вантажний порт, з якого відправляються всі судна в Європу та в Південну Америку, а тому в експортній декларації від 13 березня 2023 року № 223120230000802588 порт відвантаження був вказаний портовий термінал Шанхай Яншань, що вказує на те, що порт відвантаження був саме Шанхай (як про те і зазначено в коносаменті).

Більше того, копія митної декларації країни відправлення не є основним документом, яким може підтверджуватися митна вартість товару, а обов`язок складати таку декларацію та зазначати у ній певні відомості не покладається на позивача, оскільки складає таку декларацію відправник товару.

Також в оскаржуваному рішенні йдеться про те, що інвойс-проформа від 03 березня 2023 року містить інформацію про партію товару в кількості 10 контейнерів, загальною вартістю 178151,50 доларів США, а умови оплати в ньому визначено як 100% передплата. Проте митному органу надано банківський платіжний документ, відповідно до якого отримувач 15 травня 2023 року здійснив оплату в сумі 178151,50 доларів США за ламіновану підлогу по Контракту від 18 листопада 2022 року. Згідно з пунктом 6.3 Контракту умови оплати вказуються в інвойсі, проте в наданому до митного органу комерційному інвойсі від 13 березня 2023 року умови оплати визначено як 100% оплати протягом 90 днів з момент поставки. Тобто, на думку відповідача, позивач двічі сплатив одну й ту саму суму за товар (100% передплати та 100% протягом 90 днів з моменту поставки).

Водночас позивач слушно зауважив, що проформа-інвойс - це документ, що складається перед тим, як сторонам відома повна інформація про товари та не є розрахунковим документом, не містить вимог щодо внесення вказівки сум та може виписуватися ще на невідвантажений товар. Тобто проформа-інвойс не є документом, на підставі якого здійснюється оплата за товар.

При цьому у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є саме ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, а тому такі відомості не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю товарів, що свідчить про необґрунтованість доводів митного органу в цій частині.

Щодо доводів митного органу про наявність розбіжностей в поданих до митного оформлення документах в частині того, що проведений декларантом розрахунок митної вартості не відповідає відомостям наданих документів щодо транспортної складової митної вартості, то відповідачем не надано жодних доказів щодо невідповідності такого розрахунку, а тому такі доводи відповідача є лише його припущеннями.

При цьому на підтвердження транспортування задекларованого відповідно до митної декларації товару позивачем надано митному органу договір № 01-07/2016 транспортного експедирування від 01 липня 2016 року між експедитором товариством з обмеженою відповідальністю "Клевер Тім" та товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "КОРСИКА", рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг РФ-16879 від 09 травня 2023 року, накладні на залізничне перевезення № 21077 від 06 травня 2023 року, довідку про транспортні витрати № 0905/22 від 09 травня 2023 року, лист-роз`яснення до вказаної довідки.

Таким чином, з урахуванням наведеного слід дійти висновку, що вимога митного органу надати додаткові документи є безпідставною, адже наданих позивачем документів було достатньо для підтвердження числового значення складових митної вартості товару, що імпортувався, а ті неточності, на які звернув увагу митний орган у рішенні, що оскаржується, не свідчать про наявність підстав для витребування інших документів.

Окрім наведеного вище, на протиправність рішення про коригування митної вартості ввезеного товару вказує також і наступне.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Отже, із системного аналізу наведених приписів слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічні висновки містяться і у постановах Верховного Суду від 27 липня 2018 року у справі № 809/1174/17, від 05 лютого 2019 року у справі № 816/1199/15-а та ряду інших.

Разом із тим у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA401000/2023/000049/2 від 22 травня 2023 року зазначено, що визначити митну вартість товару за другорядними методами виявилось неможливим у зв`язку з відсутністю у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари.

Водночас відповідачем взято за основу митну вартість товару, що зазначена у митній декларації № UA100390/2023/704 899 від 24 квітня 2023 року, та складає 1,93 дол. США за кілограм.

При цьому оскаржуване рішення не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, що не дає можливості пересвідчитися у правильності визначення такої митної вартості.

Отже, підсумовуючи, слід зазначити, що рішення про коригування митної вартості товару не містить достатніх аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Водночас, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, відповідач послався лише на деякі розбіжності (неточності), які не стосуються числового значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. А визначення митної вартості за резервним методом з урахуванням числового значення вартості товару, що імпортувався на підставі митної декларації № UA100390/2023/704 899 від 24 квітня 2023 року, жодним чином не обгрунтовано.

За таких обставин суд доходить висновку, що подані до митного оформлення документи містять необхідні та достатні числові значення вартості товарів, за якими проводилося їх митне оформлення.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що надані декларантом документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу не було підстав для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом.

Відтак рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UА401000/2023/000049/2 від 22 травня 2023 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та рішень, а також докази, надані представником позивача, суд доходить висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд врахував приписи частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 22311,32 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 8207 від 26 червня 2023 року.

Відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 22311,32 гривень.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "КОРСИКА" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2023/000049/2 від 22 травня 2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "КОРСИКА" витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 22311 (двадцять дві тисячі триста одинадцять) гривень 32 копійки.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "КОРСИКА" (місцезнаходження: 21022, м. Вінниця, вул. Гонти, буд. 24А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 36967155)

Відповідач: Вінницька митниця (місцезнаходження: 21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, буд. 17; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43997544)

Повний текст рішення суду складено 02.10.2022

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович