Рішення № 11389338, 14.09.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" вересня 2010 р.           Справа № 5/68. За позовом відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго, м. Чернівці до міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго”, м. Чернівці про стягнення заборгованості на загальну суму 294368,18 грн. Суддя Дутка В.В. Представники: від позивача –Маслей І.М., довіреність від 01.02.2010 р. від відповідача –Білянський М.І., довіреність від 09.09.2010 р. СУТЬ СПОРУ: : відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго” звернулось з позовом до міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго” про стягнення заборгованості в сумі 294368,18 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, всупереч укладених між сторонами договорів № 0096/2 від 05.06.2007 р. про постачання електричної енергії та від 15.06.2009 р. про погашення заборгованості за спожиту електричну енергію, не виконав свої договірні зобов’язання по оплаті коштів за спожиту електроенергію, що призвело до виникнення заборгованості на загальну суму 294368,18 грн.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 16.06.2010 р. порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду на 29.06.2010 р.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 29.06.2010 р., у зв’язку з неявкою представників сторін у судове засідання, розгляд справи відкладено на 31.08.2010 р.

31.08.2010 р. господарським судом Чернівецької області отримано відзив на позовну заяву згідно якого, відповідач просить задовольнити позов частково та відмовити в стягненні штрафних санкцій.

У судовому засіданні 31.08.2010 р. оголошено перерву до 14.09.2010 р.

На день розгляду справи 14.09.2010 р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, наполягає на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача позов визнає частково, а саме в частині стягнення основного боргу в сумі 268344,88 грн., в частині стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних витрат просить відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позову, суд встановив таке.

05.06.2007 р. між відкритим акціонерним товариством “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго” та міським комунальним підприємством “Чернівцітеплокомуненерго” укладено договір про постачання електричної енергії №0096/2.

Відповідно до пункту 1 договору №0096/2 від 05.06.2007 р. постачальник (позивач по справі) продає електричну енергію споживачу (відповідач по справі) для забезпечення потреб електроустановок споживача з загальною приєднаною (дозволеною потужністю, величини якої по площадках вимірювання на точках продажу визначені додатком “Графік зняття показів лічильників та подання їх до Електропостачальної організації”, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Всупереч укладеному договору відповідачем зобов’язання належним чином вчасно не виконувались, що призвело до виникнення боргу за спожиту електроенергію станом на 15.06.2009 р. в сумі 1194871,29 грн. Факт наявності боргу в сумі 1194871,29 грн. підтверджується укладеним між сторонами договором про погашення заборгованості за спожиту електричну енергію від 15.06.2009 р.

Згідно п. 1.1. договору про погашення заборгованості за спожиту електричну енергію від 15.06.2009 р. предметом договору визначається досягнення згоди про добровільне погашення заборгованості за спожиту електричну енергію боржником (відповідач по справі) шляхом реструктуризації загальної суми боргу 1194871,29 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору погашення боргу буде здійснюватись боржником на умовах розстрочення платежів терміном на 36 місяців суми основного боргу в розмірі 1194871,29 грн. з оплатою щомісячно до 25 числа.

Пунктом 1.3. договору встановлено, що боржник визнає заборгованість в сумі 1194871,29 грн. станом на 15.06.2009 р.

В п. 1.4. договору сторони передбачили, що кредитор (позивач по справі) погоджується з поетапним погашенням боржником боргу в сумі 1194871,29 грн. в добровільному порядку на умовах визначених в 1.2. даного договору в строк до 25.06.2012 р.

Згідно п. 2.1. договору у разі непогашення заборгованості на умовах визначених цією угодою, кошти будуть стягнуті кредитором у судовому порядку.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене, дослідивши договір про погашення заборгованості за спожиту електричну енергію від 15.06.2009 р., суд встановив, що даний договір є укладеним, оскільки між сторонами існувала домовленість, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Крім того, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

З огляду на викладене, договір про погашення заборгованості за спожиту електричну енергію від 15.06.2009 р. є дійсним.

В п. 5 договору про погашення заборгованості за спожиту електричну енергію від 15.06.2009 р. сторони визначили графік погашення заборгованості.

Однак, в порушення умов договору про погашення заборгованості за спожиту електричну енергію від 15.06.2009 р. та графіку погашення заборгованості, відповідач свої зобов’язання по договору виконував тільки частково, що призвело до виникнення заборгованості за період з червня 2009 р. по травень 2010 р. в сумі 268344,88 грн. Факт наявності боргу в сумі 268344,88 грн. підтверджується розрахунками позивача та відзивом на позов згідно якого, відповідач основний борг в сумі 268344,88 грн. визнає в повному обсязі.

Таким чином, борг відповідача по погашенню заборгованості за спожиту електричну енергію перед позивачем становить 268344,88 грн.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем доведено невиконання відповідачем договірного зобов’язання по погашенню заборгованості за спожиту електричну енергію, позов в частині стягнення основного боргу в сумі 268344,88 грн. є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нарахування позивачем пені в сумі 18012,05 грн., згідно ст. 232 Господарського кодексу України, є безпідставним, оскільки сторони не передбачили у договорі про погашення заборгованості за спожиту електричну енергію від 15.06.2009 р. такої відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов‘язання, а тому в частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких умов правомірним є нарахування позивачем 5543,83 грн. інфляційних, та 2467,42 грн. трьох процентів річних.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго” (м. Чернівці, вул. Максимовича, 19-А, код 34519280) на користь відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго” основний борг в сумі 268344,88 грн. (рах. 26039309800000 в ЧФ “Ощадбанк”, МФО 356334, код 00130760), 5543,83 грн. інфляційних, три проценти річних в сумі 2467,42 грн., 2763,53 грн. державного мита та 221,56 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу (рах. 26001017113542 у ВАТ “Укрексімбанк”, МФО 356271, код 00130760).

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 18012,05 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя В.В. Дутка