Рішення № 11389203, 16.09.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2010 р.           Справа № 3/73. За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Плюс», м. Чернівці до Державного підприємства дослідного господарства «Центральне», м. Чернівці

про стягнення заборгованості –379918,02 грн.

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

Від позивача –Кесарева Г.І.., довіреність №3 від 04.11.2010 року

Від відповідача –Павленок В.І., доручення №159 від 16.09.2010 року

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю «Техно Плюс»звернулось до Державного підприємства дослідного господарства «Центральне»з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 379918,02 грн., з яких 257149,32 грн. основного боргу, 102859,70 грн. інфляційних та 19909 трьох процентів річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує фактом невиконання відповідачем своїх зобов’язань по оплаті товару отриманого ним відповідно до видаткових накладних №ПММБ-0121 від 20.10.2006 року на суму 17278,80 грн., №ПММБ-0017 від 20.03.2007 року на суму 15488,02 грн., №ПММБ-0024 від 03.04.2007 року на суму 15826,80 грн., №ПММБ-0030 від 16.04.2007 року на суму 16068,82 грн., №ПММБ-0041 від 17.05.2007 року на суму 16117,20 грн., №ПММБ-0038 від 03.05.2007 року на суму 16117,20 грн., №ПММБ-0042 від 16.05.2007 року на суму 16165,58 грн., №ПММБ-0052 від 18.06.2007 року на суму 16698,20 грн., №ПММБ-0059 від 12.07.2007 року на суму 34751,24 грн., №ПММБ-0063 від 08.08.2007 року на суму 18101,62 грн., №ПММБ-0068 від 16.08.2007 року на суму 18101,62 грн., №ПММБ-0082 від 13.09.2007 року на суму 18440,40 грн., №ПММБ-0080 від 10.09.2007 року на суму 18246,82 грн. та №ПММБ-0091 від 05.10.2007 року на суму 19747,20 грн.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 04.08.2010 року порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду на 26.08.2010 року.

Ухвалою від 26.08.2010 року, у зв’язку з неявкою представника відповідача, у судове засідання, розгляд справи відкладено на 16.09.2010 року.

На вирішення спору, 16.09.2010 року, присутній у судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача позов визнав.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд установив.

Згідно з видатковими накладними №ПММБ-0121 від 20.10.2006 року на суму 17278,80 грн., №ПММБ-0017 від 20.03.2007 року на суму 15488,02 грн., №ПММБ-0024 від 03.04.2007 року на суму 15826,80 грн., №ПММБ-0030 від 16.04.2007 року на суму 16068,82 грн., №ПММБ-0041 від 17.05.2007 року на суму 16117,20 грн., №ПММБ-0038 від 03.05.2007 року на суму 16117,20 грн., №ПММБ-0042 від 16.05.2007 року на суму 16165,58 грн., №ПММБ-0052 від 18.06.2007 року на суму 16698,20 грн., №ПММБ-0059 від 12.07.2007 року на суму 34751,24 грн., №ПММБ-0063 від 08.08.2007 року на суму 18101,62 грн., №ПММБ-0068 від 16.08.2007 року на суму 18101,62 грн., №ПММБ-0082 від 13.09.2007 року на суму 18440,40 грн., №ПММБ-0080 від 10.09.2007 року на суму 18246,82 грн. та №ПММБ-0091 та від 05.10.2007 року на суму 19747,20 грн., позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 257149,32 грн.

Відповідачем вартість отриманого товару позивачу не сплачено.

За своєю правовою природою правовідносини, які склалися між сторонами з приводу продажу товару за вищезазначеними видатковими накладними є правовідносинами купівлі-продажу.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до приписів частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 692 Цивільного Кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки, приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України встановлено строк виконання зобов'язання оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, то, згідно частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, дане зобов'язання підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною другою статті 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи, що відповідачем не доведено іншого, суд з урахуванням вищезазначеного, дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 257149,32 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких умов, правомірним є нарахування позивачем 102859,70 грн. інфляційних та 19909 трьох процентів річних.

Отже, в цілому, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати належить стягнути з відповідача з вини якого спір доведено до розгляду у господарському суді.

Враховуючи викладене, керуючись, статтями 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Державного підприємства дослідного господарства «Центральне»(м. Чернівці, вул. Каштанова, 20, код 00729876) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Плюс»(м. Чернівці, вул. Головна, 246/б, код 32722761) 379918,02 грн. заборгованості (257149,32 грн. основного боргу, 102859,70 грн. інфляційних та 19909 трьох процентів річних) 3799,20 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Повне рішення складено 21.09.2010 року.

Суддя                                         О.В. Гончарук.