Рішення № 11388830, 15.06.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail box@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2010                     Справа № 10/76

за позовом Полтавського міжрайонного природоохоронного прокурора, 39605, м. Кременчук, вул. 1905 року, 27 в інтересах держави в особі

Мгарської сільської ради, с. Мгари, Лубенський район, Полтавська область

Державної екологічної інспекції в Полтавській області, 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МіС", 39609, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 36

про : стягнення 8 094,33 грн. збитків, завданих забрудненням земель,

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача Державної екологічної інспекції в Полтавській області: не з'явилися;

від позивача Мгарської сільської ради: Сизоненко Т.Г., сільський голова, мандат № 1, паспорт серія КН № 876769, виданий Лубенським МРВ УМВС України в Полтавській області 10.03.1999 р.;

від відповідача : не з'явилися;

від прокуратури : Лисенко Н.М., посвідчення № 136 від 28.01.2003 р.

Суть спору : розглядається позов Полтавського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Мгарської сільської ради, с. Мгари та Державної екологічної інспекції в Полтавській області, м. Полтава про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МіС", м. Кременчук 8 094,33 грн. збитків, завданих забрудненням земель.

Представник прокуратури Полтавської області на позовних вимогах наполягає за мотивами, викладеними у позовній заяві.

Позивач - Державна екологічна інспекція в Полтавській області – представництво у судове засідання не забезпечив, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання. Дана обставина підтверджується наявністю особистого підпису його повноважного представника на ухвалі суду про відкладення розгляду даної справи від 27.05.2010 р. про отримання ним даної ухвали.

Позивач - Державна екологічна інспекція в Полтавській області - підтримує позовну заяву, що подана в його особі Полтавським міжрайонним природоохоронним прокурором в повному обсязі, про що зазначає у заяві № 02-05/245-ю від 21.04.2010 р. (вх. № 07240д від 26.05.2010 р.).

Позивач - Мгарська сільська рада - підтримує позовну заяву, що подана в його особі Полтавським міжрайонним природоохоронним прокурором в повному обсязі, про що зазначає у заяві № 105 від 07.06.2010 р. (вх. № 08130д від 09.06.2010 р.).

Відповідач представництво у судове засідання повторно не забезпечив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про обов'язки, покладені на нього судом, про що свідчать повідомлення № 433042 та № 7254623 про вручення відповідачу ухвали про порушення провадження у даній справі від 27.04.2010 р. та ухвали суду про відкладення розгляду даної справи від 27.05.2010 р.

Відповідач надіслав суду клопотання № 45 від 14.06.2010 р. (вх. № 08376д від 15.06.2010 р.), в якому зазначає, що позовні вимоги визнає у повному обсязі та просить суд розстрочити виконання рішення суду.

Представники позивача та прокуратури проти даного клопотання заперечили.

Суд дане клопотання відхилив.

Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору, встановленого ч. 1 ст. 69 ГПК України, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивачів та прокуратури, оцінивши надані докази, суд

в с т а н о в и в:

26.11.2009 р. Державною екологічною інспекцією в Полтавській області було обстежено місце забруднення земельної ділянки газовим конденсатом, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 25.11.2009 р. в с. Лука на території Мгарської сільської ради Лубенського району та відібрано проби забрудненого ґрунту.

За результатами даного обстеження було складено акт № б/н від 26.11.2009 р. (а.с. 6-8), в якому встановлено, що в результаті вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди сталося витікання газового конденсату, що призвело до забруднення земельної ділянки площею 259,97 кв.м., що є порушенням з боку останнього норм ст. 45 - 46 Закону України № 962-IV від 19 червня 2003 року"Про охорону земель" (із змінами та доповненнями) та ст. 164 - ст. 167 Земельного кодексу України.

Також в вищезазначеному акті зафіксовано, що автомобіль, який перевозив газовий конденсат, належить ТОВ "МіС", м. Кременчук. На місці події знаходився водій ТОВ "МіС", який відмовився від підпису акту обстеження. Директор ТОВ "МіС" - Криворучко В.М., на виклик державного інспектора для підписання акту не з'явився.

На підставі даного акту було винесено припис, відповідно до якого ТОВ "МіС" було зобов'язано :

1. В термін до 27.11.2009 р. розробити заходи по ліквідації наслідків аварії;

2. Забезпечити ліквідацію наслідків аварії в повному обсязі : в термін до 27.11.2009 р. провести нейтралізацію забрудненої земельної ділянки; в термін до 3011.2009 р. утилізувати знятий забруднений шар ґрунту; в термін до 01.12.2009 р. провести рекультивацію забрудненої земельної ділянки;

3. В термін до 05.12.2009 р. надати підтверджуючі документи про здачу від газового конденсату земельної ділянки.

На підставі наказу № 610 від 07.12.2009 р. Державною екологічною інспекцією в Полтавській області було проведено перевірку ТОВ "МіС" щодо дотримання останнім вимог природоохоронного законодавства на території земельної ділянки в с. Лука Мгарської сільської ради та виконання припису від 26.11.2009 р..

За результатами перевірки складено акт № б/н від 07.12.2009 р., в якому зафіксовано невиконання відповідачем припису від 26.11.2009 р. та те, що вищевказане забруднення земельної ділянки не ліквідовано, та надано повторний припис.

Згідно постанови Державної екологічної інспекції в Полтавській області від 17.12.2009 р. № 1621 за невиконання припису по ліквідації наслідків забруднення земель на директора ТОВ "МіС" - Криворучко В.А. було накладено адміністративне стягнення по ст. 188-5 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн..

За даними позивача штраф згідно постанови № 1621 від 17.12.2009 р. у розмірі 510,00 грн. сплачений 18.12.2009 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення "Ощадбанку" .

Листом № 789.1-Н від 21.12.2009 р. (а.с. 16) відповідач повідомив Державну екологічну інспекцію в Полтавській області про неможливість виконання припису від 17.12.2009 р. з огляду на погодні умови.

15.01.2010 р. Державною екологічною інспекцією в Полтавській області до ТОВ "МіС", було пред'явлено претензію № 1 щодо сплати останнім збитків заподіяних державі забруднення земель в розмірі 8 094,33 грн..

05.02.2010 р. Державна екологічна інспекція в Полтавській області листом № 223/09-07 відізвала вищезазначену претензію з огляду на невірне посилання у останній на Закон України "Про державний бюджет на 2010 рік".

05.02.2010 р. Державною екологічною інспекцією в Полтавській області до ТОВ "МіС", було пред'явлено претензію № 7 щодо сплати останнім збитків заподіяних державі забруднення земель в розмірі 8 094,33 грн..

За даними позивачів та прокурора на момент звернення з даним позовом до суду збитки завдані відповідачем державі в результаті забруднення земельної ділянки газовим конденсатом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 25.11.2009 р. в с. Лука на території Мгарської сільської ради Лубенського району не сплачені. Дана обставина відповідачем не спростовується.

Вважаючи права та інтереси держави в особі Мгарської сільської ради порушеними, прокурор звернувся з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МіС" 8 094,33грн. збитків, завданих державі внаслідок забруднення земельної ділянки.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Пунктом 2 частини 1 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 2 ст. 2 ГПК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року по справі № 1/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В позовній заяві прокурор обґрунтував порушення інтересів держави ненадходженням коштів до місцевого бюджету в результаті завдання відповідачем збитків шляхом забруднення земельної ділянки, уповноваженим органом було визначено Мгарську сільську раду та Державну екологічну інспекцію в Полтавській області.

Статтею 15 Закону України від 25.06.1991 р. № 1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, зокрема, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України. Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" спеціально уповноваженим органам державного управління у галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів надано право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Мін природи № 548 від 19.12.2006 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 120/13387 від 13.02.2007 р. Державна екологічна інспекція в Полтавській області в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної безпеки на відповідній території. Право на звернення до суду з даним позовом надане п. 4, п. 5 Положення "Про Державну екологічну інспекцію" № 568 від 12.11.2007 р. (із змінами і доповненнями) державним екологічним інспекціям.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Згідно ст. 33 Закону України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування" визначено, що сільські ради здійснюють контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів, тобто міська рада є належним позивачем по даній справі.

З огляду на вищевикладене звернення прокуратури України з позовами в інтересах держави, які в даному спорі співпадають з інтересами Мгарської сільської ради та Державної екологічної інспекції в Полтавській області, є правомірним.

Пунктом 1 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Пунктом 4 постанови Кабінету міністрів України № 554 від 27.07.1995 р. "Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку" (із змінами та доповненнями) визначено, що діяльність, пов'язана з видобуванням нафти, нафтохімія і нафтопереробка (включаючи всі види продуктопроводів), автозаправні станції відносяться до видів діяльності з підвищеною екологічною небезпекою.

Відповідно до норм ст. 167 Земельного кодексу України та статті 45 Закону України № 962-IV від 19.06.2003 р. "Про охорону земель" (зі змінами та доповненнями) визначено, що господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад установлені граничнодопустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється. У разі виявлення фактів забруднення ґрунтів небезпечними речовинами спеціально уповноважені органи виконавчої влади у галузі охорони земель вживають заходів до обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, притягнення винних до відповідальності згідно із законом і проведення в установленому порядку робіт з дезактивації, відновлення забруднених земель, консервації угідь і визначення режимів їх подальшого використання.

Згідно норм ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (п. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.

На підставі акту Державною екологічною інспекцією в Полтавській області, м. Полтава відповідачу було нараховано збитків на суму 8 094,33 грн., які визначені відповідно до проведеного розрахунку величини збитків, завданих відповідачем внаслідок порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 171 від 27.10.1997 р. та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 р. за № 285/2725.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є : втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі.

Обов’язок по відшкодуванню збитків настає для суб’єктів господарювання у разі порушення господарського зобов’язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України) або внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).

За викладеного, матеріалами справи підтверджено наявність повного складу правопорушення з боку відповідача, позовні вимоги щодо стягнення завданих відповідачем збитків в розмірі 8 094,33 грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, останнім визнаються, а тому підлягають задоволенню.

Клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає за наступного мотивування.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, ухвала про розстрочення виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім’ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачеві, стихійне лихо, інші надзвичайні події). При цьому такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається відповідач як на підставу для розстрочення виконання рішення не є винятковими. При цьому слід зазначити, що економічна криза негативно вплинула і на формування та наповнення місцевих та держаного бюджетів, тобто сторони перебувають у рівних умовах.

Доказів наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, боржником суду не надано.

Відповідно до п. "а" ч. 2 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" (із змінами і доповненнями) із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито сплачується в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно з ст. 471 ГПК України визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України. Порядком оплати витрат з інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 (в редакції Постанови КМУ від 05 серпня 2009 р. № 825 "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ") розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при розгляду господарських справ становить 236,00 грн..

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МіС", 39609, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 36), код ЄДРПОУ 31194504, р/р 26006055234994 в Полтавській ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" у м. Полтаві, МФО 331401 :

- в дохід бюджету Мгарської сільської ради (с. Мгари, Лубенський район, Полтавська область), р/р 31515921700274, код платежу 24062100, банк одержувача ГУ ДКУ в Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 34698631 - 8 094,33 грн. збитків завданих забрудненням земель;

- в дохід бюджету на р/р 31118095700002, код ЗКПО 34698804, банк : ГУДК у Полтавській області, м. Полтава, МФО 831019, код бюджетної класифікації 22090200 - 102,00 грн. державного мита;

- в дохід бюджету на р/р 31211259700002, код ЄДРПОУ 34698804, банк: ГУДК у Полтавській області, м. Полтава, МФО 831019, код бюджетної класифікації 22050000 : 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази з набранням рішенням законної сили.

3. Рішення надіслати сторонам та Полтавському міжрайонному природоохоронному прокурору за адресами, вказаними у його вступній частині, а також прокуратурі Полтавської області (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7).

СУДДЯ                               О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.