Рішення № 11388331, 21.09.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.09.2010                                                             Справа № 10/90

За позовом дочірної компанії „Газ України" НАК „Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз”, м. Ужгород

про стягнення суми 12144146,02 грн., в т.ч. 10276878,34 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 646867,83 грн. пені, 852980,90 грн. інфляційних, 367418,95 грн. 3% річних за прострочку оплати.

Суддя І.В.Івашкович

Представники:

від позивача: Михалевська З.О., головний юрисконсульт відділу представництва інтересів Компанії в судах управління правового забезпечення претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту ДК"Газ України", довіреність №48/10 від 03.08.10

від відповідача - Качала О.І., провідний юрисконсульт юридичного відділу Товариства, довіреність №07/54д від 14.08.10

У судовому засіданні 15.09.10 за участю представників: від позивача –Пересьолкін М.О., головний юрисконсульт відділу представництва інтересів Компанії в судах управління правового забезпечення претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту ДК "Газ України", довіреність №48/10 від 03.08.10; від відповідача - Качала О.І., провідний юрисконсульт юридичного відділу Товариства, довіреність №07/54д від 14.08.10;Ярошик Н.П., провідний юрисконсульт юридичного відділу Товариства, довіреність №07/60д від 07.09.10,

оголошувалась перерва до 21.09.10 12.00 год.

Суть спору: Дочірня компанія „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, м.Київ звернулась з позовом до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Закарпатгаз”, м.Ужгород про стягнення суми 12144146,02 грн., в т.ч. 10276878,34 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 646867,83 грн. пені, 852980,90 грн. інфляційних, 367418,95 грн. 3% річних за прострочку оплати.

Позов мотивовано з посиланням на невиконання відповідачем зобов’язань за договором № 06/09-426 від 12.06.09 поставки природного газу в частині своєчасної та повної оплати поставленого природного газу, внаслідок чого за ним за поставлений протягом серпня 2009р. природний газ утворилась заборгованість в розмірі 10276878,34 грн.

За допущену прострочку оплати відповідачу на підставі норм ст.625 ч.2 Цивільного кодексу України нараховано інфляційні в розмірі 852980,90 грн., 367418,95 грн. 3% річних, на підставі норм п.6 ст.232 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-551 Цивільного кодексу України, п.6.1 договору нараховано пеню в розмірі 646867,83 грн. (згідно наведених у позовній заяві розрахунків).

Представником позивача позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Відповідач згідно з письмовим відзивом на позов заперечив проти позовних вимог в частині пені, інфляційних та річних, посилаючись на наявність об’єктивних причин виникнення заборгованості за поставлений природний газ, що пов’язані із скрутним фінансовим становищем товариства, спричиненим фінансовою кризою в економіці. Зазначає, що товариство внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.

На підставі норм ст.233 Господарського кодексу України, ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.83 ГПК України просить зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача. Посилається при цьому на правову позицію, викладену в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.04.08 №01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України”, відповідно до якої слід враховувати, що правила ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов’язання боржником. Зазначає також, що причиною несвоєчасних розрахунків за договором №06/08-426 є те, що статті витрат на ВТВ та власні потреби не забезпечені на 36,3% тарифом, який встановлюється державою, а отже діяльність товариства через державну політику цін є завідомо збитковою.

Представник позивача заявила, що проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки категорично заперечує. Наголошено на тому, що в даному випадку відповідачем не здійснено жодної проплати за отриманий природний газ. Вказано на збитковий стан і підприємства позивача, що значною мірою спричинений неплатежами з боку покупців природного газу, в т.ч. відповідача.

Заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ ( Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Закарпатгаз”, м.Ужгород (Покупець) укладено договір № 06/09-426 від 12.06.09 поставки природного газу.

Згідно з умовами укладеного договору Постачальник зобов’язався поставити Покупцю в 2009 році у власність природний газ з ресурсу IV кварталу 2006 р. для виробничо-технічних витрат та нормованих втрат Покупця, а Покупець –прийняти і оплатити газ на умовах цього договору. У відповідності до п.5 договору визначено порядок та умови проведення розрахунків, згідно з якими оплата за газ, що передається згідно з п.2.1 цього договору, мала проводитися Покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника протягом 3 робочих днів з моменту укладення договору. Згідно з п.3.1 приймання -передача газу оформляється актами приймання-передачі газу, які підписуються уповноваженими представниками Постачальника і Покупця.

Умовами п.9.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками Сторін і діє в частині передачі газу до 31 грудня 2009р., а в частині розрахунків за газ –до їх повного здійснення.

З фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що на підставі договору № 06/09-426 від 12.06.09 протягом серпня 2009р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ в загальному об’ємі 15684,814 тис. куб. м на суму 10276878,34 грн., що підтверджено доданими до матеріалів справи копіями підписаних з боку кожної із сторін актів прийому-передачі природного газу. Відповідачем зобов’язання по оплаті прийнятого газу не виконано, жодної оплати на погашення вартості придбаного природного газу не проведено, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 10276878,34 грн., що підтверджено доданим позивачем детальним розрахунком заборгованості, який відповідачем не спростовано.

У відповідності до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться. Оскільки відповідач не оплатив в установленому договором порядку вартість поставленого природного газу, борг в розмірі 10276878,34 грн. за поставлений природний газ підлягає примусовому стягненню.

За допущену прострочку платежів на підставі п.6.1 договору, відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, ст.ст.258, 549-551 Цивільного кодексу України відповідачу нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 646867,83 грн. за період прострочки з 28.08.09 по 18.12.09 (згідно з наведеним у позовній заяві розрахунком).

Оскільки факт наявності прострочення платежів за спожитий протягом спірного періоду природний газ документально доведено та обгрунтовано позивачем, не спростовано відповідачем, вимоги про стягенння пені є правомірними, відповідають змісту договірних умов (п.6.1), а також норм ст.ст. 549-551 Цивільного кодексу України, ст.231, 232 Господарського кодексу України.

За прострочку виконання грошового зобов’язання відповідачу на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних від простроченої суми та інфляційні, розмір яких згідно з розрахунком, наведеним у позовній заяві, складає: в частині 3% річних суму 367418,95 грн., нарахованих із простроченого боргу за період з 18.06.09 по 28.08.10; в частині інфляційних –852980,90 грн., нарахованих із простроченого боргу з вересня 2009р. по березень 2010р.

Перевіривши розрахунок сум пені, інфляційних та 3 % річних, судом визнано вимоги в цій частині такими, що заявлено в обгрунтованому розмірі та відповідають закону.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача сум 10276878,34 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 646867,83грн. пені, 852980,90 грн. інфляційних, 367418,95 грн. 3% річних за прострочку оплати заявлено за наявності правомірних підстав, такі позивачем належним чином доведено та обґрунтовано.

Розглянувши клопотання відповідача стосовно зменшення розміру штрафних санкцій, суд констатує наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

В силу норм ст.551 п.3 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України передбачена можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду за наявності обгрунтованих підстав відповідно до вимог зазначених правових норм. Зокрема, передбачено, що за рішенням суду розмір неустойки може бути зменшено , якщо він істотно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Встановлено, що при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У відповідності до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Крім того, ч. 2 ст. 218 ГК України визначено, що не є підставою звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За таких обставин суд констатує, що посилання відповідача на скрутне фінансове становище підприємства, невідповідність регульованих тарифів на транспортування газу економічно обґрунтованим витратам підприємства, що призводить до збиткової діяльності, не можуть братися до уваги як обґрунтовані підстави для звільнення відповідача від відповідальності за допущену прострочку платежів.

Слід також врахувати ті фактичні дані, що відповідачем після прийняття газу упродовж тривалого (більше одного року) періоду жодної проплати не здійснено.

Виходячи з вищенаведених мотивів, суд не знаходить правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої за прострочку платежів пені.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.

За правилами ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача в повному обсязі відшкодування понесених позивачем витрат по оплаті держмита в розмірі 25500грн. та 236 грн. –по оплаті інформаційно-технічних послуг.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 82, 82-1, п.3ст. 83, ст. ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз"( м.Ужгород. вул. Погорєлова, 2, і.к. 05448610) на користь дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (м.Київ. вул. Шолуденка,1, і.к.31301827) 12 144 146,02 грн. (в т.ч.10 276 878,34 грн. основного боргу, 852 980,90 грн. інфляційних нарахувань, 367 418,95 грн. 3% річних, 646 867,83 грн. пені) та 25 736 грн. відшкодування судових витрат. Видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в порядку. передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.В.Івашкович

Повне рішення складено 27.09.10