Рішення № 11388310, 27.09.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" вересня 2010 р.Справа № 6/918

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді

за участю представників сторін

від позивача Барановська М.В. - довіреність №686 від 15.05.2010р.;

від відповідача не з'явився.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" (м.Житомир)

до Fair Fire GmbH (Hamburg)

про стягнення 57231,15 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 57231,15 грн. заборгованості за неналежне виконання договору №47 від 01.10.2009р., з яких: 45379,40грн. - основний борг, 11851,75 грн. - пеня.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду надав розрахунок ціни позову з правовим обґрунтуванням, докази направлення відповідачу рахунків-фактур, оригінал перекладу договору №47 від 01.10.2010.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, причину неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

09.10.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес"(Позивач) та Fair Fire (Відповідач) було укладено договір №47 (а.с.10-14).

Згідно п.1.1 договору у період дії даного договору на його умовах Замовник (відповідач) доручає заявками, а Перевізник (позивач) замовника приймає і організовує за винагороду в інтересах Замовника і за його рахунок замовлені ним міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом. Перевезення вантажів здійснюються відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (далі КДПВ) (із внесеними змінами та Протоколом від 05.07.1978 року), законодавчих норм України і факс-заявки.

Сума даного договору становить 50000,00 євро (п.1.2. договору від 09.10.2009р.).

Позивач на виконання умов договору надав відповідачу транспортні послуги на суму 45379,40 грн., що підтверджується транспортними замовленнями №11059 від 18.01.2010р., №11010 від 12.01.2010р., №11009 від 12.01.2010р., №10992 від 05.01.2010р. та міжнародними товарно-транспортними накладними СМR №0023927 від 19.01.2010р., №0023918 від 13.01.2010р., №0038080 від 12.01.2010р., №б/н від 28.01.2010р. (а.с.21-28, 29-32).

Пунктом 5.1 договору визначено, що оплата за перевезення провадиться замовником платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок, вказаний у виставленому перевізником рахунку на умовах, зазначених у заявці, але не пізніше 10 днів після отримання оригіналів документів.

Відповідач свої договірні зобов'язання по сплаті автотранспортних послуг згідно виставлених йому рахунків не виконав.

12.03.2010р. позивач направив на адресу відповідача претензію щодо сплати боргу та пені протягом 3 днів (а.с.43-44), на яку отримали відповідь про те, що заборгованість виникла в зв'язку з затримкою відкриття рахунків (а.с.49).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день звернення до суду становить 45379,40 грн.(3980 євро по курсу НБУ), що підтверджується актом звірки розрахунків від 01.05.2010р. (а.с.52).

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 11851,75 грн. штрафу.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 45379,40 грн.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями згідно ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Пеня є штрафною санкцією, якою визнається господарська санкція у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписом ст.628 ЦК України зміст Договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно п.5.3 договору від 09.10.2009р. за кожну добу прострочення оплати рахунків з замовника стягується пеня в розмірі 0,3% від суми простроченого платежу.

Перевіривши розрахунок пені, суд приходить до висновку, що позивач нараховував пеню, виходячи з терміну оплати, передбаченого п.5.1 договору - 10 днів, тобто безпідставно не взято до уваги передбачений період оплати в транспортних замовленнях - 30 днів з моменту отримання відповідачем оригіналів документів.

Тому суд вважає обґрунтованим стягнення пені в загальній сумі 11225,84 грн., а саме: - 3618,02 грн. за період з 07.03.2010р. по 31.05.2010р. на суму боргу 14023,90 грн.;

- 2551,62 грн. за період з 07.03.2010р. по 31.05.2010р. на суму боргу 9890,00 грн.;

- 2946,50 грн. за період з 10.03.2010р. по 31.05.2010р. на суму боргу 11833,50 грн.;

- 2109,70 грн. за період з 20.03.2010р. по 31.05.2010р. на суму боргу 9632,00 грн.

Таким чином, розмір пені, який підлягає задоволенню становить 11225,84 грн. (14023,90+9890+11833,50+9632=11225,84).

Оскільки позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 11851,75 грн. штрафних санкцій, які є пенею, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 625,91грн. пені (11851,75грн. - 11225,84грн.).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач заявлені вимоги та викладені позивачем обставини справи не спростував, доказів сплати боргу не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 45379,40грн. основного боргу та 11225,84 грн. пені обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В решті позову суд відмовляє за безпідставністю.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Fair Fire GmbH (22041, Hamburg, Am Neumarkt 30, UST-ld: DE 814880576)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" (10007, м.Житомир, Київське шосе, 143-а, код 22053439) - 56605,24 грн. заборгованості, з яких: 45379,40 грн. - основний борг, 11225,84 грн. - пеня, а також 566,05 грн. сплаченого державного мита та 233,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 28 вересня 2010 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам