Рішення № 11388065, 22.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.09.10 р. Справа № 25/178пн

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко

при секретарі судового засідання О.М. Якименко

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Спецстрой”

м. Донецьк

до відповідача: фізичної особи підприємця ОСОБА_1

м. Донецьк

про: визнання права власності

За участю

представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_1 фізична особа - підприємець (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця НОМЕР_1 від 05.09.2003р., паспорт НОМЕР_2 виданий Куйбишевським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 28.02.1996р.)

Позивач товариства з обмеженою відповідальністю “Спецстрой” м. Донецьк звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк про визнання за позивачем права власності на обєкти нерухомості капітального будівництва будівлю магазину, літ. «Б-1», площею 30,9м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та адміністративну будівлю, літ. «Б-2», площею 188,1м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір про наміри від 20.07.2010р., лист від 26.07.2010р., лист від 02.08.2010р., лист від 06.08.2010р., рішення Донецької міської ради № 838/11 від 19.12.2007р. «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Спецстрой» земельної ділянки в оренду для експлуатації існуючої адміністративної будівлі та автомобільних боксів по АДРЕСА_1, договір оренди земельної ділянки від 31.03.2008р., план (схему) меж земельної ділянки 1410137400:00:026:0198, становлення у натурі меж земель відведених під розміщення цеху металоконструкцій та складських приміщень, акт про передачу та прийом в оренду земельної ділянки від 03.09.2008р., технічний паспорт на обєкт нерухомості адміністративну будівлю, літ. „Б-2” - станом на 16.10.2009р., технічний паспорт на обєкт нерухомості будівлю магазину, літ. „Б-1” - станом на 16.10.2009р., технічний висновок АТЗТ «Проектно виробниче підприємство «Донбасреконструкція» по обстеженню конструкцій будівлі магазину, технічний висновок АТЗТ «Проектно виробниче підприємство «Донбасреконструкція» по обстеженню конструкцій адміністративної будівлі.

Як на правові підстави позову вказує на ст. 316, 319-320, 376, 386, 392 ЦК України, при цьому зазначає, що підставою звернення до суду з позовом про визнання права власності є відмова відповідача від виконання умов договору про наміри від 20.07.2010р., яку останній мотивує тим, що позивач не є власником обєктів нерухомості капітального будівництва будівлі магазину, літ. «Б-1», площею 30,9м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та адміністративної будівлі, літ. «Б-2», площею 188,1м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Представник позивача у судове засідання 22.09.2010р. не зявився.

Відповідач у судовому засіданні 22.09.2010р. проти задоволення позовних вимог не заперечив, надав для залучення до матеріалів справи копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця НОМЕР_1 від 05.09.2003р., копію сторінок паспорту НОМЕР_2 виданий Куйбишевським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 28.02.1996р. та копію свідоцтва НОМЕР_3 від 15.12.2009р. про сплату єдиного податку.

Перелічені документи судом оглянуті та долучені до матеріалів справи.

З огляду на достатність представлених матеріалів, справа розглянута згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив.

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради № 838/11 від 19.12.2007р. «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Спецстрой» земельної ділянки в оренду для експлуатації існуючої адміністративної будівлі та автомобільних боксів по АДРЕСА_1 позивачу було передано земельну ділянку (кадастровий номер 1410137400:00:026:0198) площею 0,1412 га, у тому числі: 0,1200 га із земель раніше наданих малому колективному підприємству «Еліас» (нині існуюче як товариство з обмеженою відповідальністю «Спецстрой») та 0,0212 га із земель запасу житлової та громадської забудови міської ради в оренду строком на 5 років для експлуатації існуючої адміністративної будівлі та автомобільних боксів по вулиці Куйбишева, 109 «а», 109 «б» у Куйбишевському районі м. Донецька.

31.03.2008р., на виконання вищенаведеного рішення Міськради, між виконавчим комітетом Донецької міської ради та позивачем ТОВ «Спецстрой» був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач отримав у користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410137400:00:026:0198) для експлуатації існуючої адміністративної будівлі та автомобільних боксів, яка знаходиться на АДРЕСА_1 (літера А), 109 «б» (літера Б), загальною площею 1412 кв.м, в тому числі 464 кв.м під капітальною одноповерховою забудовою, 942 кв.м під проїздами та проходами, 6 кв.м під зеленими насадженнями, строком до 19 грудня 2.12 року.

Згідно акту приймання передачі від 03.09.2008р. вказана земельна ділянка була передана позивачу в оренду.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

а) самостійно господарювати на землі;

б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

В процесі здійснення господарської діяльності, позивачем, у 2009р., на переданій в оренду земельній ділянці було здійснені будівельно монтажні роботи та збудовано будівлю магазину та адміністративна будівля.

Після здійснення фактичного зведення обєктів, комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» збудовані позивачем обєкти нерухомості було інвентаризовано, про що станом на 16.10.2009р. КП «БТІ м. Донецька» за результатами обстеження та обмірювання було складено технічну документацію (паспорти) на збудовані позивачем будівлю магазину, літ. «Б-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та адміністративну будівлю, літ. «Б-2», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та визначено площею будівлі магазину, літ. «Б-1» - 30,9м2 та адміністративної будівлі, літ. «Б-2» - 188,1м2.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про планування та забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності або на праві користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів, зокрема міських рад, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Статтею 29 Закону України “Про планування та забудову територій”, встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством; документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Як встановлено судом, відповідних дозволів на виконання будівельних робіт позивачем отримано не було.

Таким чином, за висновками суду, здійснене позивачем будівництво обєктів нерухомості капітального будівництва будівлі магазину, літ. «Б-1», площею 30,9м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та адміністративної будівлі, літ. «Б-2», площею 188,1м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, є самочинним будівництвом.

20.07.2010р. між позивачем ТОВ «Спецстрой» та відповідачем фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір про намір, згідно умов якого, відповідач планував придбати у позивача нерухоме майно, яке є предметом спору, а саме: будівля магазину, літ. «Б-1», площею 30,9м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та адміністративна будівля, літ. «Б-2», площею 188,1м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі укладеного договору, відповідач, листом від 26.07.2010р., звернувся до позивача з проханням надати йому для подальшого розгляду правоустановчі документи на обумовлені договором про наміри від 20.07.2010р. обєкти нерухомості.

Позивач за супровідним листом від 02.08.2010р. надав відповідачу засвідчені копії технічного паспорту на громадський будинок адміністративну будівлю, літ. «Б-2», площею 188,1м2, виготовлений КП Бюро технічної інвентаризації м. Донецька станом на 16.10.2009р. та технічний паспорт на громадський будинок будівлю магазину, літ. «Б-1», площею 30,9м2, виготовлений КП Бюро технічної інвентаризації м. Донецька станом на 16.10.2009р.

Однак, розглянувши представлені позивачем документи, відповідач листом від 06.08.2010р. повідомив позивача, що відповідно до чинного законодавства представлені позивачем документи не підтверджують за позивачем право власності на будівлю магазину, літ. «Б-1», площею 30,9м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та адміністративну будівлю, літ. «Б-2», площею 188,1м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, тому виконання умов договору без предявлення Витягів з реєстру прав власності на обумовлене договором про наміри нерухоме майно є неможливим.

Будівництво обєктів нерухомості було здійснено позивачем господарським способом, впродовж терміну використання земельної ділянки, але без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на здійснення будівництва, у звязку з чим у позивача не виникає право власності на збудовані обєкти нерухомості, тому позивач звернувся до суду із вимогою про визнання права власності на обєкти нерухомості капітального будівництва будівлю магазину, літ. «Б-1», площею 30,9м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та адміністративну будівлю, літ. «Б-2», площею 188,1м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, оскільки таке право не визнається відповідачем.

Стаття 392 ЦК України надає власнику майна право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з вимогами ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Водночас право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України).

Тобто, законом передбачається можливість виникнення права власності на збудоване нерухоме майно у особи, яка його здійснила. Умовою визнання права власності за такою особою є рішення суду, яке має ґрунтуватись на можливості надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Така можливість може бути відсутня у звязку з правовим режимом категорії земель, з якої надається земельна ділянка під збудоване нерухоме майно, або з неможливістю переводу забудованої земельної ділянки із однієї категорії земель до другої, або з можливим порушенням прав інших осіб в разі надання земельної ділянки тощо.

Як вказувалось вище, згідно рішення Донецької міської ради № 838/11 від 19.12.2007р. надана позивачу земельна ділянка відносилась до земель житлової та суспільної забудови.

Крім цього, частиною 5 ст.376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, вказаний пункт статті 376 Цивільного кодексу України також передбачає можливість визнання за особою права власності на самочинне будівництво.

У серпні 2010р., на замовлення позивача, акціонерним товариством закритого типу «Проектно виробниче підприємство «Донбасреконструкція» (ліцензія серії АВ № 5131 70 від 09.02.2010р.) було здійснено обстеження та оцінку технічного стану будівельних конструкцій збудованих позивачем обєктів нерухомості - будівлі магазину, літ. «Б-1», площею 30,9м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та адміністративної будівлі, літ. «Б-2», площею 188,1м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та складено технічні висновки по обстеженню конструкцій будівлі магазину та адміністративної будівлі.

Згідно технічного висновку по обстеженню конструкцій будівлі магазину, літ. «Б-1», площею 30,9м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що вказаний обєкт знаходиться в нормальному стані 1 ступінь (на підставі Регіональних будівельних норм В.3.1-01-99 «Правила оцінки технічного стану і паспортизації будинків та споруд, що експлуатуються в складних інженерно геологічних умовах»), відповідає вимогам Державних будівельних норм В 2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі» і придатний до подальшої експлуатації.

У технічному висновку по обстеженню конструкцій адміністративної будівлі, літ. «Б-2», площею 188,1м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 визначено, що стан будівлі нормальний - 1 ступінь (на підставі Регіональних будівельних норм В.3.1-01-99 «Правила оцінки технічного стану і паспортизації будинків та споруд, що експлуатуються в складних інженерно геологічних умовах»), відповідає вимогам Державних будівельних норм В.2.2-9-99 «Громадські будинки та споруди» і будівля придатна до подальшої експлуатації.

Зазначені документи, в силу приписів ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, можуть свідчити про відсутність порушень функціонального використання земельної ділянки і основних державних будівельних норм та можливої подальшої експлуатації будівель за своїм призначенням.

За приписом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Щодо доводів представника третьої особи, стосовно того, що спірне майно не прийнято до експлуатації, то суд зазначає наступне.

Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об'єкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише визнання в судовому порядку.

Обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.

Згідно з ч.4 ст.376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На час розгляду справи і до моменту звернення позивача до суду, власник земельної ділянки або іншій орган, не здійснював дії та не приймав рішень, спрямованих на ліквідацію вказаних об'єктів самочинного будівництва, та не інформував його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

З урахуванням викладеного, порушення прав третіх осіб через існування збудованих обєктів нерухомості капітального будівництва будівлі магазину, літ. «Б-1», площею 30,9м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та адміністративної будівлі, літ. «Б-2», площею 188,1м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, судом не встановлено.

Відповідно до ст. ст. 316-317 ЦК України правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно статті 319 Цивільного Кодексу України власник майна володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд та має право здійснювати відносно свого майна будь які дії, що не суперечать закону.

Статтею 320 ЦК України передбачено право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Стаття 321 ЦК України закріплює, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом.

Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єкту самочинного будівництва та належним чином оформити правоустановчі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами нерухомості.

Стаття 376 ЦК України, передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого майна саме в судовому порядку.

Суд також зазначає, що визнання права власності на самочинно збудоване майно в порядку ст. 376 ЦК України, не перешкоджає в подальшому, у разі наявності всіх необхідних документів, прийняттю цього майна в експлуатацію та не позбавляє відповідні органи прав як на створення комісії щодо прийняття обєкта в експлуатацію, так і на здійснення відповідного контролю і прийняття заходів встановлених спеціальним законодавством.

Статус нерухомого майна, що визначений статтями 181 та 331 ЦК України, за висновком суду є властивим приміщенню, оскільки за матеріалами справи спірне приміщення розташоване на земельній ділянці, а його переміщення є неможливим без знецінення та зміни призначення.

Згідно п. 1 ст. 147 Господарського кодексу України, майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.

Відповідно до ст.ст. 139, 144 Господарського кодексу України майнові права підприємства виникають внаслідок створення майна, а майно це будинки, споруди, машини, тощо. Тобто закінчив будівництво будівлі магазину, літ. «Б-1», площею 30,9м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та адміністративної будівлі, літ. «Б-2», площею 188,1м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, позивач фактично отримав право власності на новостворене майно.

Судом не було встановлено неправомірне володіння позивача будівлею, позивач володіє цим майном правомірно. Тобто Конституцією України та чинним законодавством встановлена презумпція правомірності фактичного володіння майном, оскільки це майно знаходиться у володінні позивача.

Пункт 2 статті 3 Цивільного кодексу України встановлює, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Стаття 20 Господарського кодексу України визначає, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно до приписів ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх субєктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчиненню нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Таким чином, в силу вищевикладених вимог закону та наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на обєкти нерухомості капітального будівництва будівлю магазину, літ. «Б-1», площею 30,9м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та адміністративну будівлю, літ. «Б-2», площею 188,1м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 - обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Рішення суду у справі № 25/178пн про визнання за позивачем ТОВ “Спецстрой” права власності на обєкти нерухомості капітального будівництва будівлю магазину, літ. «Б-1», площею 30,9м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та адміністративну будівлю, літ. «Б-2», площею 188,1м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, згідно пункту 10 Додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р. та статті 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” є підставою для державної реєстрації відповідних речових прав на нерухомість.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, враховуючи те, що спір виник не в наслідок порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача.

На підставі п. 2 ст. 3, ст. ст. 16, 181 -182, 316-317, 319-321, 331, 376, 386, 392 ЦК України, ст.ст. 20, 139, 144, 147 ГК України, ст.ст. 93, 95 Земельного кодексу України, ст.ст. 24, 29 ЗУ „Про планування та забудову територій”, з огляду на ст. 41 Конституції України, п. 10 Додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р., ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та керуючись ст. ст. 22, 27, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Спецстрой” м. Донецьк звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк про визнання за позивачем права власності на обєкти нерухомості капітального будівництва будівлю магазину, літ. «Б-1», площею 30,9м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та адміністративну будівлю, літ. «Б-2», площею 188,1м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, задовольнити.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «Спецстрой» (83120, м. Донецьк, вул. Павла Корчагіна, б. 2, код ЄДРПОУ 25331927, свідоцтво про держ. реєстрацію серії А00 № 312058 від 04.02.1998р.) право власності на обєкти нерухомості капітального будівництва будівлю магазину, літ. «Б-1», площею 30,9м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та адміністративну будівлю, літ. «Б-2», площею 188,1м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя

Вик. Якименко О.М.

Тел. 3056827

Надруковано3 примірники:

1 прим. позивачу;

1 прим. відповідачу;

1 прим. до справи.