Ухвала суду № 113872542, 02.10.2023, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/1849/23

Провадження № 2-з/686/243/23

УХВАЛА

02 жовтня 2023 року м. Хмельницький

Суддя Хмельницького міськрайонного суд Хмельницької області Стефанишин С.Л., розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Демчишина Миколи Васильовича про забезпечення позову,

в с т а н о в и в:

В провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області знаходиться цивільна справа № 686/1849/23 за позовом ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визначення місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_2 . Надання дозвіл на зняття з реєстрації місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з житлової площі за адресою: АДРЕСА_1 , та на реєстрацію його місця проживання разом з матір`ю без згоди батька, а також за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Чорноострівської селищної ради про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлення порядку участі у його вихованні.

28.09.2023 року до суду надійшло клопотання представника відповідача-позивача ОСОБА_1 адвоката Демчишина М.В. про забезпечення позову, в якій останній просить вжити заходи забезпечення позову шляхом покладення на ОСОБА_2 обов`язку, до вирішення справи №686/1849/23 судом, надати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з сином - ОСОБА_4 , кожної неділі з 10 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, без присутності матері, та зобов`язати ОСОБА_2 передавати малолітнього ОСОБА_4 батькові - ОСОБА_1 за місцем його проживання відповіно до визначеного судом часу спілкування.

В обґрунтування заяви зазначив, що 23 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який було розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11.08.2022 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_5 , та з того часу проживав у належній ОСОБА_1 на праві власності квартирі АДРЕСА_2 , де був зареєстрований.

Заявник вказує на те, що в червні 2022 року ОСОБА_2 , коли останній перебував на роботі, забравши сина, без його дозволу, виїхала до м. Вінниця. З моменту виїзду до м. Вінниця і до 29.06.2023 ОСОБА_2 усіляко перешкоджала ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні спільного сина, не давала можливості батьку проводити час без присутності матері, про що останній неодноразово звертався до Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області.

29.06.2023 ОСОБА_1 повернув сина до визначеного законом місця проживання. Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою в які просила вжити заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання повернути малолітнього сина матері. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13.07.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_2 було відмовлено.

Окрім того, заявник зазначає, що ОСОБА_2 через свого представника домовилась про зустріч, під приводом побачення із сином ОСОБА_4 на 07.08.2023 та викрала сина ОСОБА_4 , при цьому здійснила наїзд на ОСОБА_1 , внаслідок чого останній опинився на криші автомобіля, а ОСОБА_2 продовжила рух автомобіля 200-300 м поки її не зупинили перехожі. По приїзду працівників поліції, ОСОБА_2 ще раз здійснила наїзд на ОСОБА_1 , внаслідок чого останній потрапив на капот автомобіля, тим самим спричинивши фізичний біль. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 як ОСОБА_1 , так і сину ОСОБА_5 , заподіяно психологічної шкоди, а ОСОБА_1 також і фізичної шкоди під час наїзду автомобіля, а також завдало психологічної травми дитині.

Заявник зазначає, що з 07.08.2023 ОСОБА_1 невідомо місце проживання сина і його стан здоров`я, ОСОБА_2 , не розмовляє ні з ним, ні з представником, та не дає можливості побачитись, поспілкуватись із сином, тим самим грубо порушує права батька та завдає непоправної психологічної травми дитині. Жодні звернення до правоохоронних органів не дали результату та порушення права батька продовжуються, у зв`язку з чим ОСОБА_1 просить застосувати вищезазначені заходи забезпечення позову згідно п.3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що вказана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст.153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.2ст.149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

У відповідності до ч.3ст.150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Суд звертає увагу, що позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Великою Палатою Верховного Суду в рішенні від 28.03.2018 р. в справі № 800/521/17 (ЄДРСРУ № 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення в справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті. Аналогічну позицію Верховний суд висловив і у рішенні по справі № 754/16432/20 (постанова від 22.09.2021).

Суд не бере до уваги посилання заявника на те, що заявлені позовні вимоги не є тотожними вимозі про покладення на ОСОБА_2 обов`язку надати ОСОБА_1 побачення із сином один раз на тиждень до вирішення справи судом, так як позовна вимога про встановлення способів участі у вихованні дитини й тотожною із заявленими заходами забезпечення позову.

Таким чином, судом вбачається тотожність зустрічних позовних вимог та вимог поданої заяви про забезпечення позову.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що заява є необґрунтованою належним чином та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.149,150,151,152,153,353 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в:

В задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 адвоката Демчишина Миколи Васильовича про забезпечення позову у справі №686/1849/23 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: С.Л. Стефанишин