Рішення № 113865428, 02.10.2023, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2023 року Чернігів Справа № 620/10763/23

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді ЖитнякЛ.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо неврахування періодів роботи в Республіці Білорусь, які враховуються до страхового стажу згідно записів трудової книжки при призначенні пенсії за віком та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком з 29.05.2023, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.07.1992 по 28.04.1994, з 29.04.1994 по 03.08.1999, з 17.01.2004 по 24.11.2005, з 01.12.2005 по 31.01.2006, з 17.02.2006 по 07.07.2006, з 19.11.2007 по 12.03.2008, з 08.12.2014 по 18.03.2016, з 21.03.2016 по 20.12.2019 та виплатити виниклу заборгованість з урахуванням раніше виплачених сум.

Позов мотивовано тим, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. В свою чергу, відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство та роботодавець. Також вказує, що ненадання органами Пенсійного фонду Республіки Білорусь чи підприємствами, де працював позивач, інформації про сплату страхових внесків, не може позбавляти позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи.

Суд ухвалою від02.08.2023 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та встановив відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надійшов відзив на позов, який був направлений на адресу суду 29.08.2023, тобто поза межами встановленого судом в ухвалі від 02.08.2023 строку. Клопотання про поновлення строку на подачу відзиву відповідач не надав. З огляду на наведене, суд не приймає його до уваги.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

З 29.05.2023 ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком, згідно ст..26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З метою з`ясування розміру пенсії позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою, яка була зареєстрована 20.06.2023 за №10533/Д-2500-23.

За результатами розгляду заяви позивача, відповідач листом від12.07.2023 №11268-10553/Д-02/8-2500/23 повідомив, що рішення про призначення пенсії за віком відповідно до заяви від29.05.2023 приймалось за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів спеціалістами іншої області. За документами пенсійної справи страховий стаж складає 28 років 10 місяців 12 днів (врахований по 31.01.2023).

Відповідачем перевірено документи електронної пенсійної справи та встановлено, що деякі записи в трудовій книжці проведені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58, а саме:

з 01.07.1992 по 28.04.1994 в санаторії «Придніпровський» (в записі №3 про звільнення не зазначено дату наказу про звільнення);

з 29.04.1994 по 03.08.1999 в санаторії «Буг» (в записі №7 про звільнення не зазначено дату наказу про звільнення),

з 17.01.2004 по 24.11.2005, з 01.12.2005 по 31.01.2006, з 17.02.2006 по 07.07.2006, з 19.11.2007 по 12.03.2008, з 08.12.2014 по 18.03.2016, з 21.03.2016 по 20.12.2019 (за вказані періоди роботи в Республіці Білорусь відсутні дані про сплату страхових внесків).

Позивач з такими діями не погоджується, вважає їх протиправними, з огляду на що звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закон №1058-IV).

Згідно з преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно з частинами першою, другою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У пункті 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» набрав чинності 01.01.2004. До вказаної дати питання зарахування стажу для призначення пенсії, зокрема, регулювалося нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від12.08.1993 №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції №58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

За приписами пункту 2.6 Інструкції №58, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні норми містить Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від20.06.1974 №162, яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від29.07.1993 №58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

При цьому, слід зауважити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1.

Так, Верховний Суд у постановах від30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від25.04.2019 у справі №593/283/17, висловив позицію, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Також відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повне оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Верховний суд у постановах від24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від04.09.2018 справі №423/1881/17 сформував правовий висновок, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного період роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

З огляду на наведене, посилання відповідача у своєму листі від12.07.2023 №11268-10553/Д-02/8-2500/23 на не зарахування стажу роботи з 01.07.1992 по 28.04.1994 в санаторії «Придніпровський» та з 29.04.1994 по 03.08.1999 в санаторії «Буг» через не зазначення в записах про звільнення дати наказу, є протиправними.

А отже вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо неврахування періодів роботи з 17.01.2004 по 24.11.2005, з 01.12.2005 по 31.01.2006, з 17.02.2006 по 07.07.2006, з 19.11.2007 по 12.03.2008, з 08.12.2014 по 18.03.2016, з 21.03.2016 по 20.12.2019 в Республіці Білорусь через відсутність даних про сплату страхових внесків, суд зазначає, що ненадання органами Пенсійного фонду Республіки Білорусь чи підприємствами де працював позивач інформації по сплаті страхових внесків, не може позбавляти позивача соціальної захищеності та стажу за час роботи.

Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а отже несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивача періодів його роботи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17 та від 20.03.2019 у справі №688/947/17.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії та частин першої, третьої статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд констатує, що записами у наданій копії трудової книжки позивача НОМЕР_1 підтверджується спірні періоди його роботи з 01.07.1992 по 28.04.1994, з 29.04.1994 по 03.08.1999, з 17.01.2004 по 24.11.2005, з 01.12.2005 по 31.01.2006, з 17.02.2006 по 07.07.2006, з 19.11.2007 по 12.03.2008, з 08.12.2014 по 18.03.2016, з 21.03.2016 по 20.12.2019.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, зазначені вище періоди мають бути враховані до страхового стажу позивача.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАСУ захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.9 КАСУ, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Враховуючи, що рішення про призначення позивачу пенсії не є предметом оскарження та відповідачем не приймалось, проте, як встановлено судом, перевіряючи матеріали пенсійної справи позивача, відповідач листом від12.07.2023 №11268-10553/Д-02/8-2500/23 на звернення позивача повідомив про неврахування спірних періодів, фактично відмовивши у перерахунку пенсії, суд вважає за необхідне, з метою належного захисту прав позивача, вийти за межі позовних вимог та задовольнити їх шляхом визнання протиправними дій щодо відмови у врахуванні періодів роботи, які враховуються до страхового стажу згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком з 29.05.2023, з урахуванням раніше виплачених сум, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.07.1992 по 28.04.1994, з 29.04.1994 по 03.08.1999, з 17.01.2004 по 24.11.2005, з 01.12.2005 по 31.01.2006, з 17.02.2006 по 07.07.2006, з 19.11.2007 по 12.03.2008, з 08.12.2014 по 18.03.2016, з 21.03.2016 по 20.12.2019.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у врахуванні періодів роботи, які враховуються до страхового стажу згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 29.05.2023, з урахуванням раніше виплачених сум, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.07.1992 по 28.04.1994, з 29.04.1994 по 03.08.1999, з 17.01.2004 по 24.11.2005, з 01.12.2005 по 31.01.2006, з 17.02.2006 по 07.07.2006, з 19.11.2007 по 12.03.2008, з 08.12.2014 по 18.03.2016, з 21.03.2016 по 20.12.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1073,60грн (тисяча сімдесят три гривні 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940).

Повний текст рішення суду складено 02.10.2023.

Суддя Л.О. Житняк